Постанова

від 10.10.2023 по справі 915/1626/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1626/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

при секретарі судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Коломійчук І.О.

від Коблівської сільської ради: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 року, суддя І інстанції Смородінова О.Г., повний текст якого складено 26.05.2023 в м. Миколаєві

у справі: №915/1626/21

за позовом: заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Коблівської сільської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка

про дострокове розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка, в якій просив суд:

-достроково розірвати договір оренди землі від 03.03.2017 укладений між Коблівською сільською радою та ТОВ Блек Сі Різорт -Рибаківка щодо земельної ділянки площею 12,0145 га з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, що розташована в межах території Коблівської сільської ради, з одночасним припиненням права оренди на неї (державна реєстрація якого вчинена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2017, запис №19931690);

-Товариству з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка (ідентифікаційний код юридичної особи 40372254) повернути Коблівській сільській раді земельну ділянку площею 12,0145 га з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, що розташована в межах території Коблівської сільської ради.

Позов обгрунтований тим, що систематична несплата ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка коштів за договором оренди землі від 03.03.2017 (запис 19931690) свідчить про порушення істотної умови зазначеного договору та надає право орендарю вимагати дострокового розірвання цього договору. Одночасно з розірванням договору оренди землі підлягає припиненню право оренди ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка на земельну ділянку площею 12,0145 га кадастровий номер 4820983900:14:091:0001 (державна реєстрація якого вчинена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2017, запис 19931690).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 у справі №915/1626/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; достроково розірвано Договір оренди землі від 03.03.2017, укладений між Коблівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка щодо земельної ділянки площею 12,0145 га з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, що розташована в межах території Коблівської сільської ради (державна реєстрація вчинена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2017, запис №19931690); зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка повернути Коблівській сільській раді земельну ділянку площею 12,0145 га з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, що розташована в межах території Коблівської сільської ради; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка на користь Миколаївської обласної прокуратури 4 540 грн судового збору.

Господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено невиконання орендарем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо сплати орендних платежів, тому слід вважати порушеними з боку відповідача істотні умови Договору оренди землі від 03.03.2017, таким чином, позовна вимога прокурора про дострокове розірвання Договору оренди землі від 03.03.2017, є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому, беручи до уваги розірвання спірного Договору оренди землі, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про повернення Коблівській сільській раді земельної ділянки площею 12,0145 га з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, що розташована в межах території Коблівської сільської ради, також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

19.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка, в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 у справі №915/1626/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

-судом не було враховано, що 10.10.2019 сторонами внесені зміни до договору оренди землі в частині встановлення пільг по орендній платі. Вказаними змінами узгоджено, що орендна плата за землю буде складати 0,1% від нормативно-грошової оцінки землі. Термін дії пільги 1 (один) рік (на період проектування) з дати державної реєстрації угоди про внесення змін до договору оренди землі. При цьому, відповідач наголошує, що умову про пільгу слід розглядати так, що вона діє на весь період проектування споруд, а не лише на 1 (один) рік;

-проектування споруди до цього часу ще не завершено через військовий стан, відсутність вільного доступу до узбережжя через мінування, неможливістю здійснення проектування робіт. Отже, прокурором та судом для розрахунку орендної плати за землю взяті дані, які не відповідають умовам договору оренди землі та угоди про внесення змін до нього;

-відповідач сплачував орендну плату за землю навіть у більшому розмірі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які додані ним до апеляційної скарги;

-прокурором в позовній заяві не здійснено жодного розрахунку боргу;

-прокурором не надано належних та допустимих доказів щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в спірний період, що є необхідною та виключною умовою при визначенні розміру орендної плати;

-прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати, однак не заявляє вимог про її стягнення, що свідчить про обрання неефективного способу захисту порушеного права та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

-в прохальній частині позовної заяви вимога повернути земельну ділянку викладена прокурором не коректно, оскільки відсутня фраза зобов`язати. В такому вигляді вимога про повернення земельної ділянки не може бути виконана ані в добровільному, ані в примусовому порядку;

-суд не надав належної оцінки доводам відповідача, викладених у клопотаннях від 13.12.2021 (про залишення позову прокурора без руху, без розгляду, про неприйняття та неврахування доказів), в частині недоплати прокурором судового збору, ненадання належних доказів на підтвердження повноважень заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури Солоджук Ганни на підписання та подання позову, а також прокурора окружної прокуратури Міхель Н.С. на засвідчення доказів, які були додані до позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що прокурором підтверджено, а відповідачем не спростовано факт систематичної несплати орендних платежів за договором, з урахуванням внесених до нього змін щодо встановлення пільг по сплаті оренди.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 у справі №915/1626/21; призначено дану справу до розгляду на 10.10.2023 об 11:30.

В судовому засіданні 10.10.2023 прийняв участь представник прокуратури, представники Коблівської сільської ради та ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Коблівської сільської ради та ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка.

Крім того, як зазначалося вище, до апеляційної скарги відповідачем додані нові докази, а саме копії платіжних інструкцій № 2 від 17.11.2021 на суму 98135,93 грн та № 3 від 28.01.2022 на суму 26194,13 грн.

Колегія суддів, розглянувши додані відповідачем до апеляційної скарги нові докази (копії платіжних інструкцій № 2 від 17.11.2021 на суму 98135,93 грн та № 3 від 28.01.2022 на суму 26194,13 грн), дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегія суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Згідно із частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).

Судова колегія наголошує, що платіжні інструкції, які надані скаржником разом з апеляційною скаргою подані із порушенням норм Господарського процесуального кодексу, без клопотання про долучення таких доказів та без посилання на неможливість подання останніх в порядку встановленому ГПК України.

Більш того, відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції жодного разу не заявлялось про існування у нього цих доказів, а також причини, з яких вони не можуть бути подані у строк.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18, від 04.04.2019 у справі №918/329/18).

Таким чином, судова колегія не приймає до уваги додані скаржником до апеляційної скарги вищенаведені платіжні інструкції.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши пояснення представника прокуратури по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 4820983900:14:091:0001, розташована в межах території Коблівської сільської ради та належить до земель комунальної власності, її власником є Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, що вбачається з наданої прокурором до матеріалів справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 274719364від 14.09.2021.

Коблівська сільська рада була проінформована про те, що за вказаним договором упродовж 2020-2021 років ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка не сплачує оренду плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі понад 250 тис.грн. Враховуючи свої повноваження, Коблівська сільська рада могла вжити заходів стягнення вказаних коштів, дострокового розірвання договору оренди та повернення ділянки. Натомість сільською радою заходів до припинення порушення законодавства не вжито, а у відповіді на запити Миколаївської окружної прокуратури проінформовано про невжиття заходів із вказаних питань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Коблівської сільської ради.

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 березня 2017 року між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка, як Орендарем, був укладений Договір оренди землі (далі Договір), відповідно до предмету якого Орендодавець відповідно до рішення №2 та №4 XVII сесії 7 скликання від 28 грудня 2016 року Рибаківської сільської ради надає, а Орендар приймає земельну ділянку довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності с. Рибаківка (протиерозійних, протизсувних споруд та інше) в межах території с. Рибаківки Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

За умовами наведеного Договору:

-в оренду передається земельна ділянка площею 12,0145 га (землі водного фонду; з них 5,5390 га землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, 0,1209 га піски, 6,3546 га яри), кадастровий номер 4820983900:14:091:0001 для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд (п. 2.1);

-нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 7 495 534,94 грн згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1/86-17 від 18.01.2017р., що видана відділом Держгеокадастру у Березанському районі (п. 2.2);

-земельна ділянка надається в оренду на 49 років; починаючи з дати державної реєстрації цього договору, що становить строк дії договору. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1);

-за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі (у гривнях). Розмір орендної плати встановлений у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки за рік (п. 4.1);

-розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору (п. 4.2);

-розмір річної орендної плати у 2017 році складає 224 866,05 грн, враховуючи кумулятивне використання коефіцієнтів індексації (п. 4.3);

-відповідно до рішення № 26 III сесії 8 скликання від 30 січня 2017 року Коблівської сільської ради встановити ТОВ БЛЕК СІ РІЗОРТ-РИБАКІВКА пільгу по орендній платі земельної ділянки площею 12,0145 га для будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності (протиерозійних, протизсувних споруд та інше) в с. Рибаківка на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в розмірі 0,01% від нормативної грошової оцінки земель, що становитиме 479,55 грн, терміном на 1 рік з моменту держаної реєстрації договору оренди землі (п. 4.4);

- вноситься орендна плата Орендарем до місцевого бюджету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області на рахунок № 33216812700372 в ГУДКСУ в Миколаївської області. MФО 826013, код ЄДРПОУ 37969258, код доходу 18010600 щомісяця не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним (п. 4.5);

-земельна ділянка передається в оренду для будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності с. Рибаківка (протиерозійних, протизсувних споруд та інше) (п. 5.1);

-цільове призначення земельної ділянки для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд (п. 5.2);

-після припинення договору оренди Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується судовому порядку (п. 7.1);

-орендар зобов`язаний, зокрема: своєчасно вносити орендну плату (п. 9.4);

-дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 12.3);

-цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, яка повинна бути проведена в місячний термін з дня укладення договору. Орендар зобов`язаний в 5-денний термін з моменту державної реєстрації подати відомості щодо укладання договору оренди до фіскальних органів влади (п. 14.1).

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Договір оренди 06.04.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено відповідний запис № 19931690.

В подальшому, 31.10.2017 між сторонами був укладений Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянку від 03.03.2017, яким викладено в новій редакції п. 4.4 Договору:

4.4. Встановити ТОВ БЛЕК СІ РІЗОРТ-РИБАКІВКА пільгу по орендній платі земельної ділянки площею 12,0145 га для будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності с. Рибаківка (протиерозійних, протизсувних споруд та інше) в межах території с. Рибаківка Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, при застосуванні якої; орендна плата за земельну ділянку буде складати 0,01% від нормативної грошової оцінки земель, що становитиме 749,55 грн на 1 рік.

Термін дії пільги 1 рік (на період проектування) з моменту держаної реєстрації договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2017 року.

10.10.2019 між сторонами був укладений Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянку від 03.03.2017, яким викладено в новій редакції п. 4.4 Договору:

4.4. Встановити ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка пільгу по орендній платі земельної ділянки кадастровий номер: 4820983900:14:091:0001 площею 12,0145 га для будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності с. Рибаківка (протиерозійних, протизсувних споруд та інше) в межах території с. Рибаківка Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, при застосуванні якої орендна плата за земельні ділянки буде складати 0,1% від нормативної грошової оцінки земель, що становитиме для земельної ділянки площею 12,0145 га 7495,50 грн.

Термін дії пільги 1 рік (на період проектування) з дати державної реєстрації Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди.

На виконання умов вищенаведеного Договору оренди Коблівська сільська рада, як Орендодавець, передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка, як Орендар, прийняло за Актом приймання-передачі земельної ділянки у довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 12,0145 га, місце розташування якої зазначено на плані земельної ділянки, що є невід`ємною частиною Договору оренди.

В матеріалах справи наявна інформація Головного управління ДПС України в Миколаївській області від 13.09.2021 №10910/5/14-29-04-01-20 та від 29.09.2021 №11655/5/14-29-13-19, відповідно до якої за період з 2017-2021 роки орендна плата з юридичних осіб (код бюджету 18010600) товариством сплачена до бюджету в сумі 3143,40 грн. Протягом 2020 та 2021 років орендна плата від ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка не надходила. Окрім цього, зазначено, що ГУ ДПС у Миколаївській області сформовано та 16.09.2021 направлено податкову вимогу, відповідно до ст.89 Податкового кодексу України до товариства застосовано податкову заставу.

Також міститься інформація Коблівської сільської ради від 16.07.2021 №1227 та від 22.09.2021 №1599, зокрема, відповідно до наданого сільською радою розрахунку заборгованості по земельній ділянці з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, загальний борг становить 235 747,22 грн.

Отже, предметом даного спору виступають вимоги прокурора про розірвання договору оренди землі з одночасним припиненням права оренди на неї, а ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка повернути Коблівській сільській раді земельну ділянку.

Підставою позову зазначено систематичну несплату ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка коштів за договором оренди, що свідчить про порушення його істотної умови, відповідно, наявність підстав для його дострокового розірвання.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведено невиконання орендарем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо сплати орендних платежів, тому слід вважати порушеними з боку відповідача істотні умови Договору оренди землі від 03.03.2017, таким чином, позовна вимога прокурора про дострокове розірвання Договору оренди землі від 03.03.2017, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (далі ЗК України) землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За умовами укладеного між сторонами договору ТОВ Блек Сі Різорт-Рибаківка прийняло на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Колегія суддів зазначає, що саме на відповідача у даному випадку покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами факт повного та своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів, однак таких доказів відповідачем не надано взагалі.

Відповідний розрахунок заборгованості, зокрема, за період з 01.01.2020 по 21.09.2021 викладений у листі Коблівської сільської ради №1599 від 22.09.2021, який відповідачем жодним чином не спростований.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у вказаному розрахунку сума орендної плати, яку мав сплатити відповідач, розраховувалась з урахуванням її розміру, визначеного договором, коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, а також пільг по орендній платі, узгоджених сторонами у договорах про внесення змін до договору оренди.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, а відповідачем жодним чином не спростовано факту прострочення сплати орендних платежів, що мало систематичний характер.

У разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 наведеного Закону договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України також встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 22.10.2019 у справі №923/826/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 10.02.2021 у справі №923/1001/19,), що аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Аналогічне положення передбачено сторонами в п. 12.1 Договору оренди земельної ділянки.

Умовами п. 12.3 Договору сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо наявності підстав для розірвання спірного договору оренди, є правомірними.

Щодо вимог прокурора про повернення Коблівській сільській раді земельної ділянки площею 12,0145 га з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, що розташована в межах території Коблівської сільської ради, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до п. 7.1 Договору оренди землі після припинення договору оренди Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, беручи до уваги розірвання спірного Договору оренди землі, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про повернення Коблівській сільській раді земельної ділянки площею 12,0145 га з кадастровим номером 4820983900:14:091:0001, що розташована в межах території Коблівської сільської ради, також є обґрунтованою та підлягає задоволенню, про що вірно висновано місцевим господарським судом.

Аргументи скаржника про те, що за договором від 10.10.2019 про внесення змін до договору оренди сторони узгодили термін дії пільги так, що вона діє на весь період проектування споруд, а не лише на 1 (один) рік, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за змістом вказаних договорів від 31.10.2017 та 10.10.2019 про внесення змін до договору оренди землі термін дії пільги визначався строком на 1 рік (на період проектування) з дати державної реєстрації додаткової угоди про внесення змін до договору, що свідчить про встановлення строку дії пільги саме на 1 рік, а не на весь період проектування. При цьому вказане не спростовує той факт, що відповідач впродовж 2020-2021 років систематично не сплачував орендну плату за договором.

Твердження апелянта про те, що проектування споруди не завершено у зв?язку з воєнним станом та відсутністю вільного доступу до узбережжя через мінування колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що останній договір, яким до основного договору оренди землі від 03.03.2017 внесено зміни в частині пільгового розміру орендної плати, укладено Коблівською сільською радою та Товариством ще 10.10.2019 (строком на 1 рік). В той же час, воєнний стан в Україні введено Указом Президента України Nє64/2022 від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Судова колегія критично оцінює доводи скаржника про те, що прокурором не надано доказів щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, оскільки у п. 2.2. договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 7 495 534,94 грн згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1/86-17 від 18.01.2017р., що видана відділом Держгеокадастру у Березанському районі.

Щодо доводів скаржника про те, що прокурором не заявлено вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, колегія суддів зазначає, що це не свідчить про неефективність способу захисту порушеного права і може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди, враховуючи при цьому, що відповідачем жодним чином не спростовані доводи прокурора в цій частині, а також те, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Також помилковим є твердження Товариства про те, що позовна вимога щодо повернення спірної ділянки не містить відомостей про те, хто має повернути землю, оскільки зі змісту мотивувальної та прохальної частини позовної заяви, умов договору оренди землі від 03.03.2017 (п. 7.1), вимог ст. 34 Закону України «Про оренду землі», а також судового рішення у справі випливає, що саме на Товариство покладено обов`язок повернути спірну ділянку власнику - Коблівській сільській раді.

Аргумент скаржника, що прокурором не сплачено судовий збір за подання позову у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставною, оскільки Прокурором у позові заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру (про розірвання договору оренди землі та про повернення ділянки).

Верховним Судом у складі Об?єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2020 у справі №905/105/20 вказано, що позовна вимога про повернення земельної ділянки є немайновою, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях.

Позовна вимога прокурора про зобов?язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов?язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об?єктом вимоги є дія зобов?язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

З огляду на викладене, у даній справі прокурором вірно сплачено судовий збір у сумі 4 540 грн (за 2 позовні вимоги немайнового характеру), що підтверджено наявним у матеріалах справи платіжним дорученням.

З приводу твердження Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка про відсутність у справі доказів на підтвердження права ОСОБА_1 підписувати позовну заяву, судова колегія зазначає, що право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено статтею 24 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. На офіційному вебсайті обласної прокуратури у відкритому доступі міститься інформація про те, що Солоджук Г.О. є заступником керівника Миколаївської окружної прокуратури. Отже, доводи Товариства про те, що позовну заяву підписано неповноваженою особою є безпідставними.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 у справі №915/1626/21.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Сі Різорт-Рибаківка на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 у справі №915/1626/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 у справі №915/1626/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.10.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська