Постанова

від 19.09.2023 по справі 911/2866/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ 911/2866/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Бондар Л.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19.09.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології»

на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 (повний текст складено 04.04.2023)

у справі №911/2866/20 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал»

3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області

про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, припинення права суборенди земельної ділянки, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Вест Файненс енд Кредит Банк» (далі, позивач, банк або АТ «КредитВест Банк») звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою №838 від 30.09.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» (далі, відповідач-1, ТОВ «Білкові інгредієнти та технології»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал» (далі, відповідач-2, ТОВ «Асго Інтернешинал») та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича (далі, відповідач-3, приватний нотаріус), у якій просило суд: визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, укладений 31.10.2019 між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» і ТОВ «Асго Інтернешинал», зареєстрований приватним нотаріусом за №4783; припинити право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал»; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер 49455626 від 31.10.2019, прийняте приватним нотаріусом, а також скасувати внесений на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за №33941456 від 31.10.2019 про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2020 залучено до участі у справі Дмитрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на час укладення між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» і ТОВ «Асго Інтернешинал» договору суборенди земельної ділянки площею 1 га, право користування ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 було припинено на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2018, укладеного між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» і АТ «КредитВест Банк», відповідно до умов якого позивач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, та, виходячи з положень частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, пункту «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», частини 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку», право користування усією цією земельною ділянкою площею 2 га, як новий власник нерухомості за договором оренди земельної ділянки від 12.05.2005, укладеним між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» і Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області.

Отже, оскільки ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» вже не мало права користуватися землею, а договір оренди землі припинився, відповідач-1 не мав права укладати договір суборенди спірної земельної ділянки.

Історія справи, короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №911/2866/20, відмовлено у задоволенні позову повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення свого права та переходу внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок набутого у власність нерухомого майна права користування всією земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, а не лише її частиною в межах нежитлової будівлі загальною площею 1 437,5 кв.м та землями для її технічного обслуговування, а також не надано доказів того, що для обслуговування вказаної нежитлової будівлі необхідна саме вся земельна ділянка площею 2 га, яка перебуває в оренді у ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 і рішення Господарського суду Київської області 28.07.2021 у справі №911/2866/20 скасовано, справу №911/2866/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 зазначив, зокрема, наступне:

- суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставини справи на предмет набуття позивачем права власності на всю виробничу базу, для розміщення якої надана в оренду земельна ділянка кадастровий номер: 3222484400:11:003:0004, площею 2,0000 га, чи її частини, а відтак дійшли передчасних висновків про недоведення позивачем порушення його прав, аргументованих переходом до нього прав і обов`язків землекористувача в обсязі та на умовах, що належали попередньому власнику нерухомого майна відповідачу-1;

- суди не дослідили обставин наявності інших власників нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер: 3222484400:11:003:0004, не надали оцінки доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив на позовну заяву, щодо правового режиму відповідного майна та обставин набуття його у власність іншими особами;

- суди не встановили обставин щодо поділу спірної земельної ділянки на частини/виділу земельної ділянки в розмірі, необхідному для обслуговування нерухомого майна, що передувало набуттям Банком права власності на предмет іпотеки, та належним чином не врахували наведені висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України (пункт 40 цієї постанови) до правовідносин, пов`язаних із переходом до нового власника нерухомого майна права оренди в тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника, посиланням на які позивач обґрунтував наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2023 (суддя Щоткін О.В.) позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, укладений 31.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал», зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленком Анатолієм Івановичем в реєстрі за № 4783.

Припинено право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал».

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер 49455626 від 31.10.2019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленком Анатолієм Івановичем, і скасовано внесений на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за №33941456 від 31.10.2019 про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал».

Відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на користь Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк» 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 4 729 (чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал» на користь Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 4 729 (чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в силу положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з нормою частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», пункту «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, частини 4 статті 6 та частини 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку», з моменту набуття АТ «КредитВест Банк» права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га, а саме з 27.06.2018 (згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 129224126 від 27.06.2018), припинилось право ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» користування цією земельною ділянкою, яке належало йому на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005.

Матеріали справи не містять доказів того, що до 27.06.2018 відбувся поділ/виділ частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га, таким чином, з 27.06.2018 АТ «КредитВест Банк» набуло право користування земельною ділянкою 3222484400:11:003:0004 у тому самому обсязі та на умовах, які були у ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» за договором оренди земельної ділянки, укладеним 12.05.2005 між Дмитрівською сільською радою і ТОВ «Білкові інгредієнти та технології», зокрема, право користування (оренди) цією земельною ділянкою загальною площею 2,0000 га, а не її частиною.

Отже, оспорюваний договір суборенди земельної ділянки слід визнати недійсним, оскільки такий договір був укладений між сторонами з порушенням норм частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме вчинений ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення.

У зв`язку із визнанням недійсним судом оскаржуваного договору суборенди земельної ділянки від 31.10.2019, на підставі якого 31.10.2019 проведено державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал», суд також дійшов висновку, що підлягає скасуванню рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал» та припинення такого права.

Відносно позовних вимог, заявлених до нотаріуса, який діяв як державний реєстратор, то суд відмовив у їх задоволенні, оскільки належним відповідачем у такому спорі є не державний реєстратор, а особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 25.04.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 в частині задоволених вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк» в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:

- судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що відповідно до частини 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку», статей 2, 3, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» необхідною умовою переходу речових прав на земельну ділянку є подальша реєстрація права на земельну ділянку новим власником будівлі (споруди). Однак Банком не було зареєстровано право оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку, а наявна у матеріалах справи інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує, що орендарем спірної земельної ділянки являється відповідач-1. Отже, у Банку право оренди на спірну земельну ділянку площею 2 га не виникало;

- суд не звернув увагу на зміст норм частини 1 статті 116 Земельного кодексу України та статті 141 Земельного кодексу України, згідно яких набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на земельній ділянці, є всього лише підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем, а не фактом припинення такого права;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про перехід права оренди до позивача на всю земельну ділянку, не врахувавши висновки суду, зроблені господарськими судами у справі №911/2865/20;

- зміст договору суборенди землі не суперечить вимогам чинного законодавства, або інтересам держави, суспільства та його моральним засадам. Договір суборенди укладено особами, які на час вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало внутрішній волі, договір відповідає вимогам статей 205, 207, 208 Цивільного кодексу України та спрямований на реальне настання правових наслідків, отже відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним;

- на спірній земельній ділянці розташовані також інші приміщення, зокрема, будівля площею 356 кв.м., що на момент початку розгляду справи належала відповідачу-2. Наразі право власності на цю будівлю зареєстровано за ТОВ «Міла Інвест» на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Тоцькою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1143. Власник нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 356 кв.м. так само, як й інші власники нерухомого майна, має право на земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Також, скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» засобами електронного зв`язку 05.04.2023, на підтвердження чого надано роздруківку електронного листування.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

09.06.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, у якому позивач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

У відзиві позивач наголосив на наступному:

- твердження скаржника про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, оскільки не було застосовано до спірних правовідносин положення частини 5 статті 116 Земельного кодексу України є безпідставними, оскільки спірні правовідносини у даній справі регулюються частиною 2 статті 120, частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України, частиною 4 статті 6, статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- стосовно посилань скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №911/2865/20, то така постанова не є судовим рішення Верховного Суду, а отже не містить у собі вказівок, що є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час розгляду інших аналогічних спорів. У свою чергу Верховним Судом при перегляді судових рішень у даній справі №911/2866/20 та направленні справи на новий розгляд були надані вказівки суду першої інстанції, які й були враховані в оскаржуваному наразі судовому рішенні;

- що стосується позиції скаржника про недоведеність позивачем порушення його прав унаслідок укладення спірного договору суборенди та неврахування судом першої інстанції презумпції дійсності договору, то позивач зазначив, що з 27.06.2018 Банк став єдиним законним користувачем всієї спірної земельної ділянки на умовах, які були встановлені для попереднього землекористувача (відповідача-1), однак відповідач-1, право користування якого спірною земельною ділянкою припинилося, передав відповідачу-2 в суборенду земельну ділянку площею 1 га, яка є частиною спірної земельної ділянки площею 2 га. Однак, право на передачу в суборенду земельної ділянки або її частини має виключно орендар, яким у даному випадку станом на дату укладення договору суборенди був позивач.

Відповідачі -2, -3 та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2866/20; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

11.05.2023 матеріали справи №911/2866/20 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 9 459,00 грн.

25.05.2023 на виконання вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» надійшло клопотання про доручення доказів сплати судового збору, до якого додано квитанцію до платіжної інструкції Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №0.0.3015605797.1 від 24.05.2023 про сплату судового збору в розмірі 9 459,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 на час апеляційного оскарження, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 04.07.2023.

У судове засідання, призначене на 04.07.2023, з`явилися представники Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» та Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 розгляд справи №911/2866/20 відкладено на 15.08.2023.

У зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії суддів Скрипки І.М. з 31.07.2023 по 18.08.2023, Тищенко А.І. з 31.07.2023 по 18.08.2023 судове засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20, призначене на 15.08.2023 о 10 год. 00 хв., не відбулося.

Після виходу членів колегії суддів Скрипки І.М. та Тищенко А.І. з відпусток ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 розгляд справи призначено на 05.09.2023.

У судове засідання, призначене на 05.09.2023, з`явилися представники Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» та Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд у судовому засіданні 05.09.2023 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 оголошено перерву до 19.09.2023.

У судовому засіданні 19.09.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 19.09.2023 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представники відповідачів -2, -3 та третьої особи у судове засідання не з`явились.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся судом під розписку у попередньому судовому засіданні від 05.09.2023 та 19.09.2023 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання, в якому вказав, що не заперечує проти судового розгляду апеляційної скарги 19.09.2023 за його відсутності, підтримує доводи апеляційної скарги, свою позицію висловив у судовому засіданні 05.09.2023.

Факт належного повідомлення про судове засідання відповідачів -2, -3 підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи зазначене, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів -2, -3 та третьої особи.

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив оскаржене рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

Відповідно до інформаційної довідки №202538789 від 02.03.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 загальною площею 2,0000 га передана на праві оренди ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» на підставі договору оренди земельної ділянки №2933 від 12.05.2005, укладеного між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» та Дмитрівською сільською радою, строком на 49 років, з правом пролонгації, під розміщення виробничої бази.

12.05.2005 між Дмитрівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець згідно з рішенням 15 сесії 4 скликання Дмитрівської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.11.2004 надає в оренду, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 2,0000 га, розташовану на території Дмитрівської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту, за адресою: село Мила, Дмитрівської сільської ради. Кадастровий номер вказаної земельної ділянки 3222484400:11:003:0004. Цільове призначення під розміщення виробничої бази.

У пункті 1.2. Договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005 зазначено, що термін дії цього договору 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Пунктом 6.3. Договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005 передбачено, що орендована земельна ділянка чи її частина може передаватись у суборенду за згодою орендодавця.

Згідно з пунктом 6.4. Договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005 цей договір припиняється у випадках, передбачених Законом України «Про оренду землі» (статті 31 та 32), визначених Земельним кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

Між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» (іпотекодавець) та АТ «КредитВест Банк» (іпотекодержатель) 27.06.2018 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до пункту 1.1. якого у зв`язку з невиконання боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Баукс Інжиніринг Ком» своїх зобов`язань щодо повернення кредиту за договором про відкриття кредитної лінії №162-5368/16-КЮ, укладеного між іпотекодержателем та боржником 04.11.2016 (далі за текстом основний договір), включаючи всі додаткові угоди до нього, сторони цього договору вирішили здійснити, відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» та пункту 6.2. договору іпотеки №162-5368/16-ІЮ, укладеного 08.11.2016 між іпотекодержателем та іпотекодавцем, посвідченого Лахно Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2200 (далі за текстом договір іпотеки), позасудове врегулювання, згідно з окремим договором між іпотекодержателем та іпотекодавцем про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок повного виконання основного зобов`язання за основним договором.

Іпотекодержатель задовольняє забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, отже, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність належне іпотекодавцю нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 1437,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила, вулиця Комарова, будинок 23К (двадцять три, літера «К»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 38772332224.

Згідно з пунктом 1.2. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2018 предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, площею 2,0000 га, кадастровий номер: 3222484400:11:003:0004, цільове призначення під розміщення виробничої бази, якою іпотекодавець користується на праві оренди, на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого 12.05.2005 Федотовою О.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №2933.

За умовами пункту 5.3. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2018, відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» цей договір: є правовою підставою для державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до іпотекодержателя і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2018 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстровано в реєстрі за №1098.

Факт набуття АТ «КредитВест Банк» права власності на предмет іпотеки нежитлову будівлю, загальною площею 1437,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила, вулиця Комарова, будинок 23К, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №129224126 від 27.06.2018.

У подальшому між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» (орендар) і ТОВ «Асго Інтернешинал» (суборендар) 31.10.2019 укладено договір суборенди земельної ділянки (далі договір суборенди), відповідно до пункту 1 якого орендар передав у строкове платне користування суборендарю, а суборендар прийняв у строкове платне користування від орендаря земельну ділянку площею 1,0000 (один) га, розташовану за адресою: село Мила, Дмитрівської сільської ради, Києво-Святошинський район, Київська область, кадастровий номер 3222484400:11:003:0004, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно з пунктом 2 Договору суборенди зазначена земельна ділянка площею 1,0000 (один) га перебуває у комунальній власності та входить до складу земельної ділянки загальною площею 2,0000 (два) га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту за адресою: село Мила, Дмитрівської сільської ради та передана в оренду орендарю за договором оренди земельної ділянки, посвідченого Федотовою О.В. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 12.05.2005 за реєстровим номером №2933, зареєстрованого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 07.06.2005 за №253.

Відповідно до пункту 4 Договору суборенди орендар свідчить, що на виконання пункту 6.3. Договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005, зареєстрованого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 07.06.2005 за №253, отримав згоду орендодавця на передання земельної ділянки в суборенду (рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 02.04.2019).

За умовами пункту 6 Договору суборенди останній укладено строком на 15 років, з моменту державної реєстрації права суборенди, але в будь-якому разі не довше строку дії договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005, зареєстрованого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 07.06.2005 за №253.

Даний Договір набирає чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Право суборенди земельної ділянки за даним договором виникає з дня державної реєстрації даного права у відповідності до норм чинного законодавства (пункт 12 Договору суборенди).

Договір суборенди посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленком А.І. та зареєстровано в реєстрі за №4783.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49455626 від 31.10.2019 приватний нотаріус вніс запис №33941456 про право суборенди земельної ділянки площею 1,0000 га під розміщення виробничої бази за ТОВ «Асго Інтернешинал», кадастровий номер 3222484400:11:003:0004.

У липні 2020 року відповідач-1 звернувся до позивача із листом вих. №10 від 31.07.2020, у якому запропонував погодити терміни та умови підписання договору суборенди земельної ділянки площею 0,2 га, на якій розміщена будівля, що належить позивачу на праві власності, та яка необхідна для технічного обслуговування даної будівлі.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач, посилаючись на норми статті 141 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України «Про оренду землі» та частини 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку», стверджує, що Договір оренди ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» припинив свою дію і право користування всією земельною ділянкою перейшло Банку з дати, коли останній став власником нерухомості, тобто з 27.06.2018.

Відтак, на думку позивача, укладення оспорюваного Договору суборенди земельної ділянки є незаконним, оскільки на дату укладення цього договору ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» вже не мало права користуватися землею, а договір оренди землі припинився на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» ще у 2018 році. Як наслідок, позивач також вважає незаконною державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал».

ТОВ «Білкові інгредієнти та технології», заперечуючи проти позову, посилалось на те, що виникнення права власності на об`єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки. На думку відповідача-1, за відсутності позитивного рішення сесії Дмитрівської сільської ради про надання АТ «КредитВест Банк» в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 і державної реєстрації права оренди, відповідне право у позивача не виникло.

Також відповідач-1 звертав увагу на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га розташована також будівля площею 356 кв.м., яка належить на праві власності ТОВ «Асго Інтернешинал». В апеляційній скарзі відповідач-1 зазначив, що станом на дату її подання право власності на цю будівлю зареєстровано за ТОВ «Міла Інвест» на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Тоцькою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1143.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, враховуючи вказівки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 25.10.2022 у даній справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу користування на праві оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 та пов`язані з обсягами переходу до нового власника нерухомого майна речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.

Предметом розгляду цього спору є вимоги позивача про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки як такого, що не міг бути укладений відповідачем-1 як орендодавцем та, як наслідок, припинення права суборенди земельної ділянки, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису. Дані вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 права користування позивача земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, набутого, за доводами останнього, з моменту набуття ним права власності на предмет іпотеки (нежитлову будівлю, загальною площею 1 437,5 кв.м.), оскільки до нього перейшли права орендаря, які належали відповідачу-1 щодо всієї земельної ділянки площею 2 гектари.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв, зокрема, у правилах статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України кореспондуються з нормою частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19).

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі №915/1416/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі, й, відповідно, право користування земельною ділянкою попереднім власником, припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 18.02.2020 у справі №907/132/19.

Крім того, частиною 4 статті 6 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» до особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач набув право власності на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 1 437,5 кв.м, розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила, вулиця Комарова, будинок 23 «К», на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 27.06.2018 між Банком і ТОВ «Білкові інгредієнти та технології», що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 №129224126.

За умовами пункту 5.3. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2018, укладеного між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» (іпотекодавець) та АТ «КредитВест Банк» (іпотекодержатель), відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» цей договір: є правовою підставою для державної реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки; є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до Іпотекодержателя і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Набуте позивачем майно (виробнича база) розташоване на земельній ділянці площею 2 га, кадастровий номер 3222484400:11:003:0004, яка виділена для розміщення виробничої бази, про що вказано у пункті 1.2. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому у Договорі про задоволення вимог іпотекодержателя не зазначено, що будівля площею 1437,5 кв.м. є лише частиною виробничої бази.

Таким чином, всупереч доводам скаржника, до позивача, який набув право власності на виробничу базу, перейшло на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України «Про оренду землі» право користування (оренди) саме тією земельною ділянкою, як об`єктом цивільних прав, кадастровий номер якої зазначено в договорі, що передбачає набуття права власності на будівлю, незалежно від її цільового призначення, а не частиною такої земельної ділянки.

У даному контексті судом враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2019 у справі №907/68/18, на які звернув увагу суд касаційної інстанції, направляючи справу №911/28620, на новий розгляд.

Так, у пункті 8.9. постанови Верховного Суду у справі №907/68/18 наведено такий висновок: «Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Суди у цій справі не встановили, що належне позивачу нерухоме майно знаходиться на частині спірної земельної ділянки. В іншому випадку здійсненню правочину, який передбачає набуття права власності на нерухоме майно, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, мало передувати виділення цієї частини в окрему земельну ділянку (абзаци перший та другий частини шостої статті 120 ЗК України)».

Для переходу (передачі орендарем) права, в тому числі оренди, на частину земельної ділянки обов`язковим є попереднє виділення такої частини в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера (частина 6 статті 120 Земельного кодексу України), тобто, після набуття такою частиною земельної ділянки статусу об`єкта цивільних прав (стаття 79-1 Земельного кодексу України).

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що до 27.06.2018 (дата набуття Банком права власності на предмет іпотеки) відбувся поділ/виділ частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га.

Отже, з моменту набуття АТ «КредитВест Банк» права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га, а саме з 27.06.2018 (згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 129224126 від 27.06.2018), в силу частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» припинилось право ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» користування цією земельною ділянкою, яке належало йому на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, з 27.06.2018 АТ «КредитВест Банк» набуло право користування земельною ділянкою 3222484400:11:003:0004 у тому самому обсязі та на умовах, які були у ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» за Договором оренди земельної ділянки, укладеним 12.05.2005 між Дмитрівською сільською радою і ТОВ «Білкові інгредієнти та технології», зокрема, право користування (оренди) цією земельною ділянкою загальною площею 2,0000 га, а не її частиною.

Відсутність реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем не спростовує факту переходу такого права до останнього в силу вищенаведених правових норм, так як у даному випадку мова йде не про виникнення права оренди, а йдеться про перехід права оренди від попереднього до наступного орендаря при збереженні чинним договору оренди, отже, відбувається лише зміна сторони у чинному договорі оренди.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на положення частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, згідно якої земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, та вказує, що у даному випадку право користування земельною ділянкою мало бути спочатку припинене для попереднього користувача (відповідача-1), а вже потім могло бути набуте новим власником нерухомого майна у встановленому законом порядку.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на наведену правову норму, оскільки її положення застосовуються у випадку, коли передача земельної ділянки у власність чи користування юридичним чи фізичним особам здійснюється за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Правовідносини ж у даній справі регулюються положеннями частини 2 статті 120, частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 6, статті 37 Закону України «Про іпотеку», згідно яких перехід права на земельну ділянку до нового власника нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на підтвердження своєї правової позиції на постанови Вищого господарського суду України у справах №5024/2507/2011, №28/5005/5627/2012 судом до уваги не приймаються, оскільки виходячи зі змісту частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин були враховані саме актуальні висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ТОВ «Білкові інгредієнти та технології», заперечуючи проти позовних вимог, посилається також на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га розташована також будівля, яка належить на праві іншій юридичній особі.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 вказав, що суди не дослідили обставин наявності інших власників нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер: 3222484400:11:003:0004, не надали оцінки доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив на позовну заяву, щодо правового режиму відповідного майна та обставин набуття його у власність іншими особами.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, судом із долученої до відзиву на позовну заяву ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» інформаційної довідки №234029142 від 25.11.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суд установив, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га розташований об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля загальною площею 356 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1880694032224), яка зареєстрована на праві власності за ТОВ «Асго Інтернешинал» 20.09.2019 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48776383.

Зазначена інформаційна довідка свідчить про те, що підставами для державної реєстрації права власності за ТОВ «Асго Інтернешинал» на вказаний об`єкт нерухомого є: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Асго Інтернешинал», серія та номер б/н, виданий 10.09.2019, видавник учасник ТОВ «Асго Інтернешинал» ОСОБА_1 та директор ТОВ «Асго Інтернешинал» ОСОБА_2 ; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Асго Інтернешинал», серія та номер 15, виданий 09.09.2019, видавник учасники ТОВ «Асго Інтернешинал»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Попереднім власником нежитлової будівлі загальною площею 356 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1880694032224) був: ОСОБА_1 , за яким право власності на цю будівлю було зареєстровано 26.07.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 47957613) на підставі довідки «Про показники об`єкта нерухомого майна» №170719 від 17.07.2019, а також технічного паспорту від 17.07.2019, які видані ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості». Це підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 175233732 від 26.07.2019, яка долучена позивачем до відповіді на відзив, та в якій зазначено, що ця будівля 1990 року побудови.

Доказів існування у ОСОБА_1 та у ТОВ «Асго Інтернешинал» права користування земельною ділянкою, на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 356 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1880694032224), на момент набуття ними права власності на цю будівлю матеріали справи не містять.

Наразі право власності на нежитлову будівлю загальною площею 356 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1880694032224) зареєстровано за ТОВ «МІЛА ІНВЕСТ» (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 62317735 від 15.12.2021) на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тоцькою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1143, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №320341672 від 17.01.2023).

Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції були висловлені твердження про незаконність реєстрації будівлі площею 356 кв.м., однак, які вірно вказав місцевий господарський суд, такі обставини не входять до предмета доказування у даній справі. Водночас, доказів визнання недійсними підстав набуття права власності зазначеними особами на нежитлову будівлю загальною площею 356 кв.м. матеріали справи не містять, а правочини, на підставі яких набуто право власності на цей об`єкт нерухомості, не є предметом спору у цій справі.

У свою чергу, аналізуючи зазначені вище обставини в їх сукупності, суд установив, що на момент набуття Банком права власності (27.06.2018) на нежитлову будівлю загальною площею 1437,5 кв.м. на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га розміщена безпосередньо будівля, набута у власність позивачем, а також нежитлова будівля загальною площею 356 кв.м. 1990 року побудови. При цьому станом на 27.06.2018 ця будівля (площею 356 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1880694032224) зареєстрованих у встановленому законом порядку власників не мала, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Наявність інших об`єктів нерухомості, крім зазначених вище, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, зареєстрованих на праві власності в установленому законом порядку як на момент набуття Банком права власності на будівлю площею 1437,5 кв.м., так і на момент вирішення спору, суд під час розгляду справи не встановив. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги.

Отже, як вірно наголошує позивач, з 27.06.2018 Банк став єдиним законним користувачем всієї земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га на умовах, які були встановлені для попереднього користувача ТОВ «Білкові інгредієнти та технології», визначених договором оренди земельної ділянки від 12.05.2005.

Однак, ТОВ «Білкові інгредієнти та технології», право користування спірною земельною ділянкою якого припинилось з 27.06.2018, передав ТОВ «Асго Інтернешинал» в суборенду земельну ділянку площею 1,0000 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га.

Предметом позовних вимог у цій справі є, зокрема, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 31.10.2019 з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, укладеного між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» і ТОВ «Асго Інтернешинал».

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №916/2406/20, від 17.08.2021 у справі №909/387/16, від 09.08.2021 у справі №910/3372/19).

Відповідно до частини 6 статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

За приписами статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право на передачу в суборенду земельної ділянки або її частини має виключно орендар.

Однак, як встановлено судом, на момент укладення Договору суборенди від 31.10.2019 у відповідача-1 були відсутні майнові права на передачу в суборенду відповідачу-2 частини земельної ділянки площею 1,0000 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га, оскільки права ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» на вказану земельну ділянку припинились в момент переходу права власності на нерухоме майно до позивача.

Отже, оскільки Договір суборенди був вчинений ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення, позовні вимоги про визнання його недійсним як такого, що укладений із порушенням норм частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню, а позиція скаржника про відсутність порушеного права позивача, який набув право оренди на спірну земельну ділянку, укладеним договором суборенди є такою, що не відповідає матеріалам справи та положенням чинного законодавства.

У свою чергу, як вірно наголосив місцевий господарський суд, факт реєстрації 26.07.2019 за ОСОБА_1 (за три місяці до укладення спірного договору суборенди) та у подальшому за ТОВ «Асго Інтернешинал» та ТОВ «МІЛА ІНВЕСТ» права власності на нежитлову будівлю загальною площею 356 кв.м., яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, не спростовує висновків суду про визнання договору суборенди земельної ділянки від 31.10.2019 недійсним.

Як вже було зазначено, доказів існування у відповідних осіб права користування земельною ділянкою, на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 356 кв.м., на момент набуття ними права власності на цю будівлю матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначені обставини, як вірно наголосив суд першої інстанції, для оформлення у встановленому порядку свого права користування на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно (нежитлова будівля загальною площею 356 кв.м.) та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, особа, якій ця будівля належить на праві власності, має право на звернення до Дмитрівської сільської ради (власник земельної ділянки), зокрема, щодо розмежування вказаної земельної ділянки та/або її виділення для подальшого надання у користування в загальному порядку.

Посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №911/2865/20, в якій суд дійшов висновку, що після переходу до позивача права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1 437,5 кв.м. договір оренди земельною ділянкою, на якій розташоване це майно, припинив свою дію щодо відповідача-1 в частині земельної ділянки, що знаходиться безпосередньо під цим об`єктом нерухомості та земельної ділянки, необхідної в силу встановлених нормативів для обслуговування вказаної нежитлової будівлі, то такі судом до уваги не приймаються, оскільки саме такі висновки господарських судів під час розгляду справи №911/2866/20 по першому колу й стали, зокрема, підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд. При цьому касаційний суд, направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу на те, що суди не встановили обставин щодо поділу спірної земельної ділянки на частини/виділу земельної ділянки в розмірі, необхідному для обслуговування нерухомого майна, що передувало набуттям Банком права власності на предмет іпотеки, та належним чином не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, викладені у постанові від 16.04.2019 у справі №907/68/18.

Натомість, як уже зазначалося вище, під час нового розгляду справи, судом на виконання вказівок, наведених у постанові суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що до 27.06.2018 (дата набуття Банком права власності на предмет іпотеки) відбувся поділ/виділ частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 площею 2,0000 га, відповідно, й відсутні підстави для висновку про перехід до позивача не всієї, а лише частини спірної земельної ділянки.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №911/2865/20, у свою чергу, не є судовим рішенням Верховного Суду, а отже не містить у собі вказівок, що є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час розгляду інших аналогічних спорів.

Щодо позовних вимог про припинення права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал» і визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер 49455626 від 31.10.2019, прийнятого приватним нотаріусом, а також скасування внесеного на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право за №33941456 від 31.10.2019 про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал», суд зазначає наступне.

За приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на наведені правові норми та враховуючи наявність підстави для визнанням недійсним судом оспорюваного договору суборенди, позовні вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004 за ТОВ «Асго Інтернешинал» та припинення такого права також підлягають задоволенню і є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса, то останнє учасниками судового процесу не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології» на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/2866/20 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Білкові інгредієнти та технології».

Матеріали справи №911/2866/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко