Рішення

від 12.10.2023 по справі 905/771/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2023 Справа № 905/771/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" , м. Київ, код 40075815, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро, код 40081237,

до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м. Вугледар Донецької області, код 34032208,

про стягнення 30 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в сумі 30 000,00грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 2 684,00грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем у накладній №50349380 маси вантажу у вагоні №67903039, про що було складено комерційний акт №463003/162 від 03.09.2021. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення 30 000,00 грн залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду доказів доплати судового збору в сумі 203,00 грн; письмових пояснень з документальним підтвердженням того, що електронна пошта ugnodon1@gmail.com належить відповідачу.

29.06.2023 у встановлений судом строк через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої додано докази доплати судового збору в розмірі 203,00грн та копію електронної заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) як доказ наявності у відповідача електронної пошти - ugnodon1@gmail.com.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/771/23, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, сторонам встановлено строки подачі заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, судом, у зв`язку із наявністю у суду обмежену кількість знаків поштової оплати, зважаючи на неможливість надсилання поштової кореспонденції до м. Вугледар, копії ухвал суду від 03.07.2023 було направлено на електронні адресі позивача - uz@uz.gov.ua, його представника - D.Hlabistin@dp.uz.gov.ua, та на електронну адресу відповідача - ugnodon1@gmail.com, зазначену відповідачем в заяві про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №34032208/2020-0021 від 02.04.2020.

Згідно довідок про доставку електронного листа ухвалу суду від 03.07.2023 в електронному вигляді доставлено до вищевказаних електронних скриньок сторін. Також ухвалу суду від 03.07.2023 доставлено до електронного кабінету представника позивача в системі "Електронний суд".

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі судом 06.07.2023 опубліковано відповідне оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

24.07.2023 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд позов задовольнити повністю. У відповіді на відзив зазначає, що відповідно до п. 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік. Так як накладна оформлялась в рамках вказаного Договору, строк позовної давності по даному спору становить один рік. Також зазначає, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Приймаючи до уваги дату звернення позивача із даним позовом до суду (20.06.2023), вважає, що позовна давність щодо заявлених вимог не пропущена. Крім того, зазначає, що у даних спірних правовідносинах штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, а тому підстав для його зменшення не має.

З відповіді на відзив встановлено, що 14.07.2023 о 21:56 год. позивачем на електронну поштову скриньку отримано з електронної пошти dpud1@ukr.net відзив по справі № 905/771/23. Як вказує позивач у відповіді на відзив, такий відзив надійшов без додатків до нього. При цьому, на дату надходження до суду відповіді на відзив сам відзив на позов у справі № 905/771/23 до суду не надходив.

Здійснивши перевірку вхідної електронної пошти суду за 14.07.2023 судом встановлено, що 14.07.2023 о 21:57 на електронну пошту суду з електронної пошти ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" - dpud1@ukr.net, надійшли документи, які є додатками до відзиву на позов у справі №905/771/23, однак відзиву на позов відправником до вказаного відправлення не було прикріплено.

Оскільки з отриманих документів неможливо було встановити, до якої справи подані документи, відповідальним працівником суду 17.07.2023 на електронну пошту ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" - dpud1@ukr.net направлено електронний лист з вимогою вказати суддю та номер справи, по якій подано документи. Однак, вказаний лист залишився без відповіді.

Після з`ясування вказаних обставин, зважаючи, що подані 14.07.2023 о 21:57 год. ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" з електронної пошти dpud1@ukr.net документи стосуються справи № 905/771/23, такі документи 11.08.2023 були зареєстровані за справою № 905/771/23.

Листом від 14.08.2023 суд повідомив відповідача про необхідність направлення до суду відзиву на позов, оскільки такий так і не надходив до суду, однак, був отриманий позивачем, на що останнім подано відповідь на відзив.

Вказаний лист було направлено на відомі суду електронні поштові скриньки ugnodon1@gmail.com та dpud1@ukr.net.

15.08.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові у повному обсязі, а також зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати. Зазначає, що оскільки комерційний акт №463003/162, який є підставою для звернення до суду, було складено 03.09.2021, а до суду позивач звернувся лише 19.06.2023, тобто вже після спливу шестимісячного строку, а саме після перебігу одного року та восьми місяців, відповідач заявляє про застосування судом строку позовної давності до вказаного позову. Крім того, зазначає, що у зв`язку з початком військової агресії на території України з боку РФ, веденням активних бойових дій на території, де знаходиться підприємство відповідача, наказом по підприємству від 24.02.2022 №187/1 було оголошено цілодобовий простій по підприємству, добування вугілля зупинено. В результаті обстрілів підприємство було знеструмлене, пошкоджена адміністративна будівля, в результаті чого були пошкоджені окремі приміщення та кабінети, в яких знаходилась та зберігалась бухгалтерська, облікова та первинна документація, пошкоджені комп`ютерна та інша техніка, меблі, головний комп`ютерний сервер, на якому зберігалася інформація по підприємству, а тому підприємство на теперішній час не працює, технологічний процес зупинений. На думку відповідача, за наявності вказаних обставин, стягнення штрафу в такому розмірі перетворюється на несправедливо непомірний тягар для підприємства та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання відповідача виконувати зобов`язання. З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створити небезпеку на залізничному транспорті, відповідач просить зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати за кожний вагон.

Статтею 251 ГПК України встановлено особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні. Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що позивачем отриманий своєчасно направлений відповідачем відзив на позовну заяву, а судом своєчасно отримані додатки до відзиву на позовну заяву, враховуючи місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій та можливий технічний збій, з метою повного та всебічного дослідження доказів та розгляду даної справи по суті, суд вважає можливим поновити відповідачу строк для подачі відзиву на позов та прийняти його до розгляду.

Суд також приймає до розгляду відповідь позивача на відзив на позовну заяву.

Приймаючи до уваги те, що сторонами подано до суду заяви по суті справи, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та подальший рух справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 248 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Так, відповідач зареєстрований та веде свою господарську діяльність на території, яка знаходиться в зоні активних бойових дій, піддається постійним обстрілам з боку агресора - російської федерації, куди не відправляється поштова кореспонденція, що ускладнило подання відповідачем заяв по суті справи.

Господарський суд Донецької області знаходиться в місті Харкові, Харків та Харківська область постійно піддаються обстрілам , в місті часто оголошуються повітряні тривоги.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

Крім того, у період з 06.09.2023 по 01.10.2023 суддя Лобода Т.О., в провадженні якої знаходиться дана справа, перебувала у щорічній відпустці.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

02.04.2020 року відповідач звернувся до позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 34032208/2020-002 від 02.04.2020, з якої вбачається, що підприємство відповідача ознайомлено з умовами договору на сайті Укрзалізниці та визнає всі умови, а також виражає волевиявлення укласти договір в порядку, встановленому ст. 634 ЦК України.

Так, відповідно до повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-34032208/2020-002 від 02.04.2020 року АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. У вказаному повідомленні зазначено про присвоєння підприємству відповідача коду відправника/одержувача: 1626, а також коду платника 5830292, а також вказано, що повідомлені коди повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між сторонами.

Таким чином, 02.04.2020 року між АТ "Українська залізниця" та ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі на веб-сайті http://uz-cargo.com/ (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Враховуючи викладене, перевезення вантажів здійснюється та організовується на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

У вересні 2021 року на адресу одержувача (ТОВ "ЦОФ Селидовська") зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Новогородівка Донецької залізниці відбулось відправлення за залізничною накладною №50349380 від 31.08.2021 у вагоні № 67903039 вантажу - вугілля кам`яне не поіменоване в алфавіті, вантажовідправник - Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1".

У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж розміщено і закріплено згідно з п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС, насипом.

Вказана залізнична накладна містить посилання на код відправника товару № 1626, який присвоєно відповідачу, а також містить застереження щодо відповідальності відправника відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України.

При оформленні зазначеної залізничної накладної № 50349380 31.08.2021 у вагоні № 67903039 відповідачем вказано масу вантажу нетто 66000 кг.

Як свідчать розділи 26 та 28 залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (200т), заводський № 0049.

Правильність внесених відомостей до вищезазначених накладних підтверджена відміткою представника відправника.

Відповідно до матеріалів справи, при прибутті вагона № 67903039 з вантажем на станцію Пологи Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування такого вагону, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 50349380, про що складено комерційний акт № 463003/162 від 03.09.2021.

За змістом комерційного акту № 463003/162 від 03.09.2021 на підставі актів загальної форми №22284 та №30381 від 03.09.2021 на станції Пологи проведено контрольне зважування вагону № 67903039, за результатами якого на справних вагонних 150 тн електронних вагах №89 ст. Пологи, що пройшли відповідну своєчасну повірку, виявлено, що фактична маса брутто вагона склала 96460 кг, тара вагона з перевізного документа 22400кг, маса вантажу нетто за перевізним документом 66000 кг, фактична маса вантажу 74060 кг, що більше документа на 8060 кг та понад вантажопід`ємності вагону на 3060 кг.

У розділі Д комерційного акту також відображено, що навантаження згідно документа п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС, насипом. Маркований поздовжньою смугою вздовж вагона жовтого кольору, не порушено. Виїмок, заглиблення, течі вантажу немає. Окреслення навантаження без порушень. Розвантажувальні люки зачинені на запірний механізм. Перекосу кузова немає. Вагон у технічному стані справний. Контрольне зважування вагона здійснено приймальником поїздів ОСОБА_1 в присутності начальника станції ОСОБА_2 , агента з розшуку ОСОБА_3 , приймальника поїздів ОСОБА_4 . Начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній.

Акт підписано начальником станції ОСОБА_2, агентом з розшуку ОСОБА_3 , приймальником поїздів ОСОБА_1 .

За змістом технічного паспорту засобу вимірювальної техніки (зввт) №89 від 17.11.2020 станції Пологи регіональної філії Придніпровська залізниця АТ "Укрзалізниця" тензометричні 150т вагонні ваги тип ЗВВТ ВТВ-1СД №У2051-05 заводський№017 мають міжповірочний інтервал - 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірки - 3 місяці. 03.06.2021 вагонним вагам проведено повірку та визнано придатними до застосування. 02.09.2021 вагонним вагам проведено огляд-перевірку, визнано ваги придатними для зважування різних вантажів, які перевозяться залізничним транспортом.

По прибуттю вагону на станцію призначення Новогородівка Донецької залізниці, за результатами перевірки вантажу, який прибув з комерційним актом №463003/162 від 03.09.2021, не було виявлено різниці проти цього акту, про що зроблена відмітка в розділі Є комерційного акту №463003/162 від 03.09.2021. Відмітка станції призначення засвідчена підписами ДСЗМ ОСОБА_8, агентом комерційним ОСОБА_5 , оператором ОСОБА_6 та провідним інженером ОСОБА_7 .

Неправильне зазначення у накладній маси вантажу стало підставою для нарахування штрафу та звернення позивача до суду з позовом про його стягнення з відповідача.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із статей 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

На підставі Статуту Мінтранс затверджує, зокрема, Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст.5 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Правильність внесених до пункту 55 залізничної накладної № 50349380 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, щодо маси вантажу у вагоні № 67903039, своїм електронним цифровим підписом підтвердив представник відправника оператор пульта управління Феденко Тетяна Іванівна.

Доказів, що спростовують дане суду не надано.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №50349380, засвідчено комерційним актом №463003/162 від 03.09.2021.

Пунктом 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Комерційний акт №463003/162 від 03.09.2021 підписано: начальником станції ОСОБА_2, агентом з розшуку ОСОБА_3 , приймальником поїздів ОСОБА_1 , начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній.

На підтвердження повноважень вищезгаданих осіб на підписання комерційного акту надано наказ залізниці №38 від 14.04.2021 "Щодо призначення працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів", яким затверджено перелік працівників станції Пологи, які здійснюють контрольне зважування вантажів у вагонах, уповноважено їх на підписання комерційних актів від імені залізниці, а саме, зокрема, приймальників поїздів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У зв`язку з відсутністю по штатному розкладу посади начальника вантажного району уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, зокрема агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_3 . Також надано посадову інструкцію начальника станції Чистова В.Є., робочу інструкцію з доповненням агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_3 , робочу інструкцію приймальника поїздів ОСОБА_1 . На підтвердження повноважень осіб на підписання комерційного акут на станції призначення вантажу надано розпорядження залізниці №33 від 05.01.2021 "Про призначення відповідальних осіб за складання, правильність оформлення та підписання комерційних актів", яким призначено відповідальних осіб, підпис яких має бути обов`язковим в комерційних актах, які складаються, а саме: перший підпис - начальник станції Гродівка ОСОБА_9 або заступника начальника станції з вантажної та комерційної роботи ОСОБА_8 , другий підпис - агента комерційного ОСОБА_5 , третій підпис - оператора при черговому по станції Новогродівка, що несе чергування.

З даного слідує, що позивачем дотримано обов`язок залучення до підписання начальника станції, працівників станції, залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, тобто осіб, що обов`язково повинні засвідчити акт.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті, або що спростовують викладені обставини.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України за № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту.

Тобто, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.

Враховуючи дане, предметом дослідження є встановлення такого порушення.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, до матеріалів справи не надано.

Окрім того, при застосуванні статей 118, 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.

Виходячи з того, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 6 000,00 грн, позивачем, з посиланням на статті 118, 122 Статуту залізниць України, нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 30 000,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає статтям 118, 122 Статут залізниць України.

З огляду на таке, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" штрафу у розмірі 30 000,00 грн за неправильне зазначення маси відправленого вантажу є обґрунтованими.

Відповідачем у відзиві на позов зроблено заяву про застосування строку позовної давності в даній справі.

Розглянувши заяву відповідача, суд зазначає, що відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В цій статті до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Тобто наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Разом з тим, пунктом 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-34032208/2020-002 від 02.04.2020 сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Таким чином, сторонами збільшено строк позовної давності до 1 року.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси відправленого вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Подією, яка стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення маси відправлено вантажу відповідачем, про що складено комерційний акт № 463003/162 від 03.09.2021, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Таким чином, саме з дати складання цього комерційного акту повинен обраховуватися строк позовної давності, а отже 1-річний строк для пред`явлення позовних вимог залізницею спливає 03.09.2022.

Даний позов був направлений на адресу суду 20.06.2023, зареєстрований у суді 22.06.2023, тобто, з пропуском встановленого строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Заперечуючи проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності, позивач зазначає, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з даним позовом до суду 20.06.2023, вважає, що позовна давність щодо заявлених вимог не пропущена.

Так, відповідно до положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

На даний час воєнний стан триває. Однак, такі обставини не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.

Суд звертає увагу на те, що в пункті 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено продовження саме строків, які визначені, зокрема, статтею, 258 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина 1 статті 258 ЦК України не містить строків позовної давності, а містить лише посилання на один із видів позовної давності, а саме спеціальну, яка може бути скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю.

В частині 2 статті 258 ЦК України зазначені вимоги, до яких застосовується позовна давність в один рік, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу). Таким чином у вказаній нормі наведений лише перелік випадків застосування позовної давності в один рік, в той час як строк позовної давності в один рік до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, встановлений в статті 925 ЦК України та щодо такого строку не було його продовження в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану

Зміни щодо продовження строків позовної давності в період дії воєнного стану до Господарського кодексу України не вносились.

Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений перелік є вичерпним та не включає статтю 315 ГК України, а як вже зазначено судом в даному випадку саме Господарський кодекс України є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін та який не містить норм щодо продовження строку позовної давності на період дії карантину або дії воєнного стану.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру провізної плати до одного розміру.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно, в ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що свідчить про неправильність дій відповідача, а відмовляє в позові з підстав пропуску строку позовної давності, суд вважає за можливе покласти на відповідача судові витрати позивача в даній справі, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

З огляду на те, що відправлення поштової кореспонденції до м. Вугледар тимчасово не здійснюється, для вручення сторонам рішення по справі будуть використані альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даної ухвали на електронні адреси позивача та відповідача, повідомлені ними в заявах по суті справи, до особистого кабінету представника позивача в системі "Електронний суд", а також шляхом публікації відповідного оголошення для відповідача на офіційному сайті Господарського суду Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" (85670, Донецька область, Волноваський район, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4, код 34032208) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ вул. Єжи Гендройця, б.5, код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, код 40081237) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.10.2023.

Суддя Т. О. Лобода