Постанова

від 22.01.2024 по справі 905/771/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Харків Справа № 905/771/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, (вх. №2310 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2023 у справі №905/771/23 (суддя Лобода Т.О., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту 12.10.2023)

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро,

до відповідача: Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м. Вугледар Донецької області,

про стягнення 30000,00грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в сумі 30000,00грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 2 684,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправильне зазначення відповідачем у накладній №50349380 маси вантажу у вагоні №67903039, про що було складено комерційний акт №463003/162 від 03.09.2021.

15.08.2023 відповідачем подано до господарського суду Донецької області відзив на позовну заяву, в якому просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові в повному обсязі, а також зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2023 у справі №905/771/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог; стягнуто з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00грн.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N863/5084, ст.ст. 22, 24, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут Залізниць), п.п. 27-28 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, мотивовано доведеністю матеріалами справи факту порушення відповідачем вимог Статуту залізниць у вигляді зазначення в накладній неправильної маси вантажу.

Разом з тим, судом було враховано, що позивач звернувся до господарського суду першої інстанції після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, у зв`язку із чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог внаслідок спливу строку на звернення до суду з відповідним позовом.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2023 у справі №905/771/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Зокрема, апелянт звертає увагу суду на те, що пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік. Отже, з огляду на те, що залізнична накладна №50349380 оформлялась в рамках вказаного договору, строк позовної давності по даному спору становить один рік.

Апелянт також наголошує, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, приймаючи до уваги той дату звернення позивача із даним позовом до суду (20.06.2023), апелянт вважає, що позовна давність щодо заявлених вимог не пропущена.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2023у справі №905/771/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено господарському суду Донецької області надіслати на адресу Східного апеляційного господарського суду справу №905/771/23; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2023 у справі №905/771/23 вирішено розпочати з 07.11.2023 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв`язку, копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 не була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Магістральна, б. 4, м. Вугледар, Донецька обл., 85670, у зв`язку із тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку №85670 в умовах воєнного стану введеного на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Статтею 12-1 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З аналізу вказаної статті випливає, що з опублікуванням відповідних оголошень сторона вважається повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 30.08.2022 у справі №5/530-03 (924/1340/20).

Таким чином, судом апеляційної інстанції було використано передбачений процесуальним законом засіб повідомлення відповідача, а саме опублікування відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів частини 1 статті 210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень частини 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.04.2020 Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулось до позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 34032208/2020-002 від 02.04.2020, з якої вбачається, що підприємство відповідача ознайомлено з умовами договору на сайті Укрзалізниці та визнає всі умови, а також виражає волевиявлення укласти договір в порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-34032208/2020-002 від 02.04.2020 (т.1 а.с.56) АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. У вказаному повідомленні зазначено про присвоєння підприємству відповідача коду відправника/одержувача: 1626, а також коду платника 5830292, а також вказано, що повідомлені коди повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між сторонами.

Таким чином, 02.04.2020 між АТ "Українська залізниця" та ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі на вебсайті http://uz-cargo.com/ (надалі договір т.1 а.с.57-92).

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4 договору, надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Враховуючи викладене, перевезення вантажів здійснюється та організовується на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

31.08.2021 за залізничною накладною №50349380 (т.1 а.с.6) Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (надалі-вантажовідправник) зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької залізниці було відвантажено на станцію Новогородівка Донецької залізниці на адресу ТОВ «ЦОФ Селідівська» (надалі-вантажоодержувач) вугілля кам`яне у залізничному вагоні №67903039 в загальній кількості 66000кг.

Відповідно до розділів 26 та 28 вказаної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський №0049.

Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідної накладної шляхом накладення електронного цифрового підпису оператор пульта управління Феденко Тетяна Іванівна.

При прибутті вагону № 67903039 з вантажем на станцію Пологи Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування такого вагону, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 50349380, про що складено комерційний акт № 463003/162 від 03.09.2021 (т.1 а.с.7).

Зокрема, за змістом комерційного акту № 463003/162 від 03.09.2021 на підставі актів загальної форми №22284 та №30381 від 03.09.2021 на станції Пологи було проведено контрольне зважування вагону № 67903039, за результатами якого на справних вагонних 150 тн електронних вагах №89 ст. Пологи, що пройшли відповідну своєчасну повірку (т.1 а.с.8-10), виявлено, що фактична маса брутто вагона склала 96460 кг, тара вагона з перевізного документа 22400 кг, маса вантажу нетто за перевізним документом 66000 кг, фактична маса вантажу 74060 кг, що більше документа на 8060 кг та понад вантажопід`ємності вагону на 3060 кг.

У розділі Д комерційного акту також відображено, що навантаження згідно документа п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС, насипом. Маркований поздовжньою смугою вздовж вагона жовтого кольору, не порушено. Виїмок, заглиблення, течі вантажу немає. Окреслення навантаження без порушень. Розвантажувальні люки зачинені на запірний механізм. Перекосу кузова немає. Вагон у технічному стані справний. Контрольне зважування вагона здійснено приймальником поїздів ОСОБА_1 в присутності начальника станції ОСОБА_2 , агента з розшуку ОСОБА_3 , приймальника поїздів ОСОБА_4 . Начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній.

Акт підписано начальником станції ОСОБА_2 , агентом з розшуку ОСОБА_3 , приймальником поїздів ОСОБА_1 .

По прибуттю вагону на станцію призначення Новогородівка Донецької залізниці, за результатами перевірки вантажу, який прибув з комерційним актом №463003/162 від 03.09.2021, не було виявлено різниці проти цього акту, про що зроблена відмітка в розділі Є комерційного акту №463003/162 від 03.09.2021. Відмітка станції призначення засвідчена підписами ДСЗМ ОСОБА_5 , агентом комерційним ОСОБА_6 , оператором ОСОБА_7 та провідним інженером ОСОБА_8 .

Посилаючись на вказані вище обставини щодо неправильного зазначення в накладній маси вантажу та на приписи статей 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в сумі 30000,00грн. (т.1 а.с.1-28).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2023 у даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених вище (т.1 а.с.123-128).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною 1 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (частини 1, 2, 4, 5 статті 23 Статуту залізниць України).

Відповідно до пункту 2.1 Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Пунктом 2.3 Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Відповідно до пункту 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Правильність внесених до накладної №50349380 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника шляхом накладення електронного цифрового підпису оператор пульта управління Феденко Тетяна Іванівна у розділі 55 відповідної накладної, а саме: у вагоні №67903039 66000кг.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Тобто, зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з пунктом 105 Статуту залізниць України залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту залізниць України).

Пунктом 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

З наведеними вище приписами кореспондуються положення пункту 129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом вищенаведених положень, залізничні перевезення оформляються накладною як обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, при прибутті вагону № 67903039 з вантажем на станцію Пологи Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування такого вагону, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 50349380, про що складено комерційний акт №463003/162 від 03.09.2021.

Зокрема, за змістом комерційного акту №463003/162 від 03.09.2021 на підставі актів загальної форми №22284 та №30381 від 03.09.2021 на станції Пологи проведено контрольне зважування вагону № 67903039, за результатами якого на справних вагонних 150 тн електронних вагах №89 ст. Пологи, що пройшли відповідну своєчасну повірку, виявлено, що фактична маса брутто вагона склала 96460 кг, тара вагона з перевізного документа 22400кг, маса вантажу нетто за перевізним документом 66000 кг, фактична маса вантажу 74060 кг, що більше документа на 8060 кг та понад вантажопід`ємності вагону на 3060 кг.

У розділі Д комерційного акту також відображено, що навантаження згідно документа п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС, насипом. Маркований поздовжньою смугою вздовж вагона жовтого кольору, не порушено. Виїмок, заглиблення, течі вантажу немає. Окреслення навантаження без порушень. Розвантажувальні люки зачинені на запірний механізм. Перекосу кузова немає. Вагон у технічному стані справний. Контрольне зважування вагона здійснено приймальником поїздів ОСОБА_1 в присутності начальника станції Чистова В.Є., агента з розшуку ОСОБА_3 , приймальника поїздів ОСОБА_4 . Начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній.

Відповідно до пункту 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Відповідно до частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Судова колегія зазначає, що комерційний акт №463003/162 від 03.09.2021 складено та підписано начальником станції Чистовим В.Є., агентом з розшуку ОСОБА_3 , приймальником поїздів ОСОБА_1 , начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній.

Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт, колегія суддів зазначає, що на підтвердження повноважень вищевказаних осіб на підписання комерційного акту позивачем було додано до матеріалів справи наказ №38 від 14.04.2021 "Щодо призначення працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів", яким затверджено перелік працівників станції Пологи, які здійснюють контрольне зважування вантажів у вагонах, уповноважено їх на підписання комерційних актів від імені залізниці, а саме, зокрема, приймальників поїздів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

У зв`язку з відсутністю по штатному розкладу посади начальника вантажного району уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, зокрема агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_3 .

Також, позивачем було додано до матеріалів справи посадову інструкцію начальника станції Чистова В.Є., робочу інструкцію з доповненням агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_3 , робочу інструкцію приймальника поїздів ОСОБА_1 .

Крім того, на підтвердження повноважень осіб на підписання комерційного акту на станції призначення вантажу надано розпорядження залізниці №33 від 05.01.2021 "Про призначення відповідальних осіб за складання, правильність оформлення та підписання комерційних актів", яким призначено відповідальних осіб, підпис яких має бути обов`язковим в комерційних актах, які складаються, а саме: перший підпис начальник станції Гродівка Старіченко І.М. або заступника начальника станції з вантажної та комерційної роботи Сухова С.В., другий підпис агента комерційного ОСОБА_6 , третій підпис оператора при черговому по станції Новогродівка, що несе чергування.

Отже, комерційний акт №463003/162 від 03.09.2021 підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пунктів 10, 12 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як було зазначено вище, за накладною №50349380 у вагоні №67903039 маса нетто по накладній - 66000кг, маса нетто при перевірці 74060кг, що більше ваги вказаної в документі на 8060кг.

У зв`язку із виявленням невідповідності маси вантажу порівняно з перевізним документом залізницею за вказане порушення на підставі статті 122 Статуту залізниць України було нараховано Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» штраф в розмірі, передбаченому статті 118 Статуту залізниць України, а саме - п`ятикратної провізної плати, який складає 30000,00грн.

Отже, враховуючи вищевказане, відправник був зобов`язаний зазначити в накладній вірну масу вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася, виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні. Проте, відповідач свого обов`язку щодо зазначення у накладній №50349380 вірної маси вантажу не виконав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 30000,00грн. за накладною №50349380 на підставі комерційного акта №463003/162 від 03.09.2021 є правомірними.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду першої інстанції просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог (т.1 а.с.119-120).

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В цій статті до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Судова колегія зазначає, що наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-34032208/2020-002 від 02.04.2020 сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Таким чином, сторонами збільшено строк позовної давності до 1 року.

Аналіз наведених вище норм права, що регулюють спірні правовідносини дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси відправленого вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Подією, яка стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення маси відправленого відповідачем вантажу, про що складено комерційний акт № 463003/162 від 03.09.2021, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Таким чином, саме з дати складання цього комерційного акту повинен обраховуватися строк позовної давності, а отже 1-річний строк для пред`явлення позовних вимог залізницею спливає 03.09.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що позовну заяву було направлено позивачем на адресу господарського суду Донецької області 20.06.2023, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором ПАТ «Укрпошта» №4900302345657 на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду, тобто, з пропуском встановленого строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, позивач заперечуючи проти заяви про застосування строку позовної давності, зазначає, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, приймаючи до уваги той факт, що позивач звернувся з даним позовом до суду 20.06.2023, останній вважає, що позовна давність щодо заявлених вимог не пропущена.

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 18.08.2023 строком на 90 діб.

На даний час воєнний стан триває. Однак, такі обставини не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.

Судова колегія звертає увагу на те, що в пункті 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено продовження саме строків, які визначені, зокрема, статтею, 258 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина 1 статті 258 Цивільного кодексу України не містить строків позовної давності, а містить лише посилання на один із видів позовної давності, а саме спеціальну, яка може бути скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю.

В частині 2 статті 258 Цивільного кодексу України зазначені вимоги, до яких застосовується позовна давність в один рік, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Таким чином, у вказаній нормі наведено лише перелік випадків застосування позовної давності в один рік, в той час як строк позовної давності в один рік до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, встановлений в статті 925 Цивільного кодексу України та щодо такого строку не вирішувалось питання про його продовження в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Крім того, судова колегія зауважує, що до Господарського кодексу України зміни щодо продовження строків позовної давності в період дії воєнного стану не вносились.

Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений перелік є вичерпним та не включає статтю 315 Господарського кодексу України.

Колегія суддів також повторно наголошує, що в даному випадку саме Господарський кодекс України є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін та який не містить норм щодо продовження строку позовної давності на період дії карантину або дії воєнного стану.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду першої інстанції після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду з даним позовом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2023 у справі №905/771/23, слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2023 у справі №905/771/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.01.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий