Рішення

від 10.10.2023 по справі 914/2100/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 Справа № 914/2100/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «6-а міська поліклініка м. Львова», м. Львів;

про стягнення коштів. Ціна позову 77289,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Єгоров Валерій Сергійович - представник;

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Комунального некомерційного підприємства « 6-а міська поліклініка м. Львова» про стягнення 77289,37 грн., з яких 52392,72 грн основний борг, 7736,90грн пеня, 1955,04грн 3% річних, 15204,71грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 13.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2023р.

На електронну адресу суду від відповідача 25.07.2023р. надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 18398/23, не скріплений електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Ухвалою суду від 25.07.2023р. відкладено підготовче засідання на 12.09.2023р.

На електронну адресу суду від позивача 28.07.2023р. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вх. № 18680/23.

На електронну адресу суду від відповідача 12.09.2023р. надійшла заява за вх. № 22145/23 про застосування строку позовної давності та заява за вх. № 22148/23 про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки. Надіслані відповідачем заяви за вх. № 22145/23 та №22148/23 не скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Ухвалою суду від 12.09.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 26.09.2023р.

На електронну адресу суду від позивача 19.09.2023р. надійшли заперечення за вх. № 22619/23 на заяву про застосування позовної давності та зменшення розміру нарахованої неустойки.

Ухвалою суду від 26.09.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.10.2023р. В судове засідання 26.09.23р. з`явився представник відповідача, заперечив позовні вимоги, та обґрунтував свої заперечення обставинами викладеними у поданих заявах.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2023р. з`явився, в режимі відеоконференції, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 10.10.2023р. не забезпечив. На електронну адресу суду 10.10.2023р. від відповідача надійшла заява за вх. № 24472/23 про відкладення розгляду справи у зв`язку із поганим самопочуттям представника та його перебуванням на лікарняному. Надіслана відповідачем заява за вх. № 24472/23 не скріплена електронним цифровим підписом учасника справи (його представника), та до заяви не долучено доказів на підтвердження обставин, викладених у вказаній заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України заява відповідача за вх. № 24472/23 не скріплена електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) тому не може бути прийнята до уваги та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідача включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесено спожитий відповідачем газ до портфеля постачальника «останньої надії», що підтверджується листом оператора ГТС від 29.09.2022 №ТОВВИХ-22-10477 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00001ROIQ00N; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56XS00001ROIQ00N. Позивач за період з 01.11.2021 по 15.12.2021 року поставив відповідачу природний газ в об`ємі 3286,79 куб.м. на загальну суму 89 517,19 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав не в повному обсязі, відтак заборгованість станом на дату звернення до суду становить 52 392,72 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 7 736,90 грн., 3% річних в сумі 1 955,04 грн. та інфляційні втрати в сумі 15 204,71 грн.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 77289,37 грн., з яких 52392,72 грн основний борг, 7736,90грн пеня, 1955,04грн 3% річних, 15204,71грн інфляційні втрати.

У відповіді на відзив за вх. № 18680/23 від 28.07.2023р. позивач зазначив, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Позивач зауважує, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження позивача про застосування в даному випадку розділу Х договору. Позивач стверджує, що сторони договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили.

Сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини відповідачем до суду не надано, а тому твердження відповідача про настання форс-мажорних обставин в господарській діяльності відповідача та, як наслідок, звільнення відповідача від виконання зобов`язання у строк, встановлений індивідуальним договором, є безпідставним.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору (п.4.4.) та не розрахувався за поставлений природний газ, позивач правомірно нарахував пеню, 3% річних, інфляційні, у зазначених у позовній заяві розмірах, відповідно до умов договору та положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, які спростовують вищевикладене, відповідачем суду надано не було.

Позивач зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер та не є штрафними санкціями, а відтак, подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення не відбувається.

У запереченнях за вх. № 22619/23 від 19.09.2023р. позивач зазначив, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), однак, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Щодо зменшення штрафних санкцій (пені) позивач зазначив, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.

Позивач наголошує, що до матеріалів справи відповідач взагалі не надає жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо, у зв`язку з чим, суд не може дослідити майновий стан відповідача та об`єктивно розглянути таке клопотання відповідача про зменшення пені.

Позивач вказує, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є суб`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Позиція відповідача.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що позивач у своїй позовній заяві посилається на наявність у відповідача заборгованості за спожитий газ, не надаючи при цьому копії договору укладеного між позивачем та відповідачем на отримання такої послуги.

Додатково, відповідач вказує, що відповідно офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначенні обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Таким чином, на думку відповідача, він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

Також, відповідач вважає позовні вимоги про стягнення пені необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що штрафні санкції (3% річних, інфляційні витрати) та пеня нараховані за один й той самий період. Тоді, як стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов`язковому застосуванню як норма прямої дії. Враховуючи вище викладене, відповідач вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою, та просить суд відмовити в її задоволенні.

Відповідач також зазначив, відповідно до позовної заяви строк прострочення основного боргу відповідача перед позивачем за договором є 01.02.2022 року, сума в розмірі 52 392,72 грн. Відповідно до вимог ст.232 ГК України, загальний період нарахування пені в межах шести місяців з 01.02.2022 по 31.07.2022 складає 7 736,90 грн. Позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Таким чином, на переконання відповідача, строк позовної давності розпочався 01.02.2022 та сплинув 01.02.2023 року. Проте позивач звернувся до суду лише 10.07.2023 року. З огляду на наведене, відповідач просить суд застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позовних вимог.

У заяві за вх. № 22148/23 від 12.09.2023р. відповідач зазначив, що частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач наголошує, що комунальне некомерційне підприємство «6-а міська поліклініка м. Львова» надає кваліфіковану медичну допомогу громадянам, тобто забезпечує надання соціально важливих послуг населенню. Присудження до стягнення із поліклініки пені у розмірі 7 736,90 грн. матиме наслідки покладення на відповідача невиправданого тягаря в умовах та ситуації, яка склалась у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим, відповідач просить суд зменшити пеню, яка має бути присуджена до стягнення із відповідача на користь позивача до 100%, що, на думку відповідача, відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач вказує, що стягнення пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення ним зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, часткової оплати заборгованості, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних, інфляційні та збитки, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 100% й відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Обставини, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017р. № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

24.12.2019р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України».

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

26.10.2021р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021р. №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236» (Постанова КМ України № 1102). Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов`язання на АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комунальне некомерційне підприємство « 6-а міська поліклініка м. Львова» є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021р. по 30.01.2022р. автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділуКодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

В інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 56XS00001ROIQ00N був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у періоди з 29.10.2021р. по 30.11.2021р. та з 02.12.2021р. по 15.12.2021р.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 29.09.2022 № ТОВВИХ-22-10477, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (наданому у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС), копії яких долучено до позовної заяви та не заперечується відповідачем.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1378/27823 (Кодекс ГТС ).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділуКодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом (пункт 2 глави 3 розділуКодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділуКодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:

- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;

- прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів);

- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);

- поштову адресу об`єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачу вказаний реєстр за Формою № 10 через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника "останньої надії" в інформаційній платформі. Копії листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 29.09.2022 № ТОВВИХ-22-10477 та інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) долучено до матеріалів справи. Згідно з Формою № 10, копія якої долучена до позовної заяви, відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015р. (Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

До матеріалів справи не додано доказів на підтвердження письмового звернення споживача до постачальника «останньої надії» з проханням надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2501.

Згідно з пунктом 1.1. договору, цей типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» (далі - постачальник).

Відповідно до пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.

За приписами пункту 1.3. договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У пункті 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів). Відповідно до п. 2.3. договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

За умовами п. 3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Згідно із п. 3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За приписами пункту 4.1. договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Відповідно до п. 4.2. договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно із п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. договору встановлено обов`язок споживача оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За умовами п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пп. 1 п. 5.1. та пп. 1 п. 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

За приписами пп. 3 п. 6.2. договору постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором.

Згідно із п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. За умовами п. 8.2. договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до п. 11.1. договору договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

За приписами п. 11.3 договору протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до даних з інформаційної платформи оператора ГТС, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник «останньої надії».

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015р. №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102. Цією ж Постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021р. ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Вартість природного газу також підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 29.09.2022р., копія якої долучена до позовної заяви.

Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XS00001ROIQ00N.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-22-10477 від 29.09.2022р. в інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 556XS00001ROIQ00N був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 15.12.2021. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00001ROIQ00N у вказаний період та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 29.10.2021 по 31.10.2021 - 0,00 м3; з 01.11.2021 по 06.02.2021 -2 209,79 м3; з 02.12.2021 по 15.12.2021 - 1 077,00 м3.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період з 01.11.2021р. до 15.12.2021р. природного газу в обсязі: 3,28679 тис.м.куб з них за листопад 2021р. 2,20979тис.м.куб на суму 37124,47грн., за грудень 2021р. 1,07700тис.м.куб на суму 52392,72грн.

16.12.2021р. позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за листопад 2021 року № 32809 на суму 37124,47грн. Копії рахунку, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку долучено до матеріалів справи.

17.01.2022р. позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за період з 01.12.2021р. по 15.12.2021р. № 1799 на суму 52392,72грн. Копії рахунку, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку долучено до матеріалів справи.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий та спожитий газ, а саме, оплатив спожитий природний газ за листопад 2021 року на суму 37124,47грн. за платіжним документом № 210 з призначенням платежу «Опл. за природний газ, транспортуван. газ. за11м.21р.; рах.№32809, акт№19973 від 15.12.2021р. Дог. №1 від 14.12.2021р.;ПДВ-6187,41грн.», що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відтак, заборгованість за спожитий природний газ становить 52392,72грн.

До матеріалів справи долучено копію вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» якою позивач просив відповідача сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 52 392,72 грн. до 19.07.2022р.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» в частині оплати за спожитий природний газ, позивач, відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 1955,04 грн 3% річних за період з 01.01.2022р. по 30.04.2023р. та 15204,71 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2022р. по 30.04.2023р., а також 7736,90грн. пені за період з 01.02.2022р. по31.07.2022р. в порядку п. 4.5 договору.

Позиція суду.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

За приписами ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501.

Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити чинну редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2501.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

До матеріалів справи не додано доказів на підтвердження письмового звернення споживача до постачальника «останньої надії» з проханням надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період грудень 2021р. природного газу в обсязі 1,07700тис.м.куб на суму 52392,72грн.

Як встановлено судом і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 16.12.2021р. позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за листопад 2021 року № 32809 на суму 37124,47грн., 17.01.2022р. позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за період з 01.12.2021р. по 15.12.2021р. № 1799 на суму 52392,72грн. Копії рахунків, списків згрупованих відправлень та фіскальних чеків долучено до матеріалів справи.

Пунктом 4.4. договору встановлено обов`язок споживача оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 52392,72грн.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 52392,72грн.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, кількості та вартості поставленого природного газу у визначеному договором порядку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач на підставі п. 4.5 договору за період з 01.02.2022р. по 31.07.2022р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 7736,90грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи та перевірено судом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.02.2022р. по 30.04.2023р. в розмірі 1955,04 грн. та інфляційні втрати за період з 01.02.2022р. по 30.04.2023р. в розмірі 15204,71грн. Розрахунки проведених нарахувань долучено до матеріалів справи та перевірено судом.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Щодо покликань відповідача стосовно ненадання позивачем копії договору укладеного між позивачем та відповідачем, то як вже зазначалось, відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015р. (Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Разом з тим, до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження письмового звернення споживача до постачальника «останньої надії» з проханням надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Стосовно покликань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання в порядку статті 617 ЦК України, оскільки це порушення трапилось внаслідок непереборної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність. Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 від 14.06.2022).

Твердження відповідача, що зазначений лист від 28.02.2022 є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій є помилковими та за відсутності належних і допустимих доказів неможливості виконання грошового зобов`язання, суд не вбачає підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення виконання зобов`язання, з підстав введення воєнного стану в державі.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, п.10.4 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2501 встановлено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про наявність таких обставин.

Стосовно вимоги відповідача відмовити ТзОВ «ГК «Нафтогаз» в задоволенні позовних вимог щодо штрафних санкцій та інших додаткових стягнень в повному обсязі суд зазначає таке.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Покликання відповідача на ту обставину, що штрафні санкції (3% річних, інфляційні витрати) та пеня є юридичною відповідальністю одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому за приписами статті 61 Конституції України не можуть бути застосовані у даній справі, суд зазначає, що згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки на 100%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020р. у справі № 916/469/19.

При застосуванні частини 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У клопотанні про зменшення нарахованої неустойки на 100% відповідачем не наведено жодних обставин, та до клопотання не додано жодних доказів, в підтвердження поважності причин прострочення відповідачем оплати за спожитий природний газ. Не обґрунтовано та не підтверджено поважність причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), не представлено доказів фінансового стану відповідача,тощо.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку з оплати поставленого природного газу за договором.

Зменшення (відмова у стягненні) пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Нарахована позивачем пеня в розмірі 7736,90грн. базується на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», які є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача.

Пунктом 4.5 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що його покликання жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості та здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Типовим договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що покликання відповідача в обґрунтування свого клопотання не підтверджені належними та допустимими доказами про винятковість розглядуваного випадку та вирішив відмовити в задоволенні заявленого клопотання.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 257 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, строк позовної давності, встановлений п.1 ч. 2 ст. 257 ЦК України продовжено на строк дії в Україні воєнного стану. Відтак, покликання відповідача на пропуск строків позовної давності є безпідставним та необгрунтованим.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування, визнаються встановленими, позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства « 6-а міська поліклініка м. Львова» (79038, Львівська область, місто Львів, вулиця Медової Печери, будинок 1, ідентифікаційний код 01996674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) заборгованість в сумі 77289,37 грн., з яких 52392,72 грн основний борг, 7736,90грн пеня, 1955,04грн 3% річних, 15204,71грн інфляційні втрати та судовий збір в розмірі 2684,00грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 12.10.2023р.

Суддя Іванчук С.В.