Постанова

від 02.02.2024 по справі 914/2100/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р. Справа №914/2100/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "6-а міська поліклініка м. Львова"

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2023 (суддя Іванчук С.В., повний текст рішення складено 12.10.2023)

у справі №914/2100/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "6-а міська поліклініка м. Львова", м. Львів;

про стягнення коштів, ціна позову 77289,37 грн.

за участю представників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2023 у справі №914/2100/23 позов задоволено; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства " 6-а міська поліклініка м. Львова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 77289,37 грн., з яких 52392,72 грн. основний борг, 7736,90грн пеня, 1955,04грн 3% річних, 15204,71грн інфляційні втрати та судовий збір в розмірі 2684,00грн.

Не погоджуючись із вказаними судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2023 у справі №914/2100/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю, стягнути судові витрати з позивача на користь відповідача, а саме сплату судового збору у розмірі 4026,00 грн. та витрати на правову допомогу.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 03.01.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 Комунальному некомерційному підприємству "6-а міська поліклініка м. Львова" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2023 у справі № 914/2100/23, зупинено дію оскарженого рішення, відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 29.01.2024, призначено розгляд справи на 31.01.2024.

16.01.2024 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

31.01.2024 апелянт подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника апелянта у відрядженні.

В судове засідання 31.01.2024 сторони явки представників не забезпечили.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки апелянт не надав жодних підтверджуючих документів щодо поважності причин неявки в судове засідання, а саме перебування представника апелянта у відрядженні.

Судова колегія враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "6-а міська поліклініка м. Львова" про стягнення 77289,37 грн., з яких 52 392,72 грн - основний борг, 7736,90 грн - пеня, 1955,04 грн - 3% річних, 15204,71 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідача включено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії", у зв`язку з чим позивач за період з 01.11.2021 до 15.12.2021 поставив відповідачу природний газ в об`ємі 3286,79 куб.м. на загальну суму 89 517,19 грн., однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав не в повному обсязі та допустив заборгованість в розмірі 52 392,72 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 7 736,90 грн., 3% річних в сумі 1 955,04 грн. та інфляційні втрати в сумі 15 204,71 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що позивач не надав копії договору, укладеного між позивачем та відповідачем на отримання послуги з постачання природного газу; на переконання відповідача, він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст.617 ЦК України, оскільки це порушення сталося внаслідок непереборної сили у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану. Також відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо заявленої позивачем до стягнення пені та зменшити розмір нарахованої неустойки на 100% і відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, дійшов таких висновків:

- позивач довів, а відповідач не спростував наявність заборгованості за спожитий природний газ, яка становить 52392,72грн.;

- договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження письмового звернення споживача до постачальника "останньої надії" з проханням надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу;

- відповідач не надав належних і допустимих доказів неможливості виконання грошового зобов`язання, тому відсутні підстави для звільнення останнього від відповідальності за порушення виконання зобов`язання, з підстав введення воєнного стану в державі;

- за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми;

- клопотання про зменшення нарахованої неустойки на 100% не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами винятковості його випадку;

- строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.257 ЦК України, продовжено на строк дії в Україні воєнного стану, відтак покликання відповідача на пропуск строків позовної давності є безпідставним.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та права відповідача на захист, оскільки ухвалив рішення однобічно, дослідивши тільки докази, надані позивачем, не врахував підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, передбачені ст.617 ЦК України, не врахував відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:

- суд першої інстанції не врахував, що в ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій;

- пунктом 5 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385, передбачено, що лікарня - лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання стаціонарної медичної допомоги хворим, у своєму складі лікарня може мати поліклініку чи амбулаторію;

- Комунальне некомерційне підприємство « 6-А МІСЬКА ПОЛІКЛІНІКА МІСТА ЛЬВОВА» надає кваліфіковану медичну допомогу громадянам, тобто забезпечує надання соціально важливих послуг населенню;

- стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах;

- збитки позивачу взагалі завдані не були, оскільки аналізуючи ст.16 ЦКУ, яка визначає, що саме може бути збитками, можна зробити висновок, що збитків в розумінні цієї статі позивачу не завдано;

- виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, часткової проплати заборгованості, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних, інфляційні та збитки, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, відповідач просив суд застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 100%, однак господарський суд під час винесення рішення не застосував ч.3 ст.551 ЦК України та не зменшив розміру нарахованої позивачем неустойки на 100% й не відмовив у задоволенні позову в цій частині;

- відповідно до норм ст.ст. 257, 258 ЦК України, загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік, за змістом позовної заяви днем строку сплати основного боргу в розмірі 52 392,72 грн. є 01.02.2022; відповідно до вимог ст.232 ГК України, загальний період нарахування пені в межах шести місяців з 01.02.2022 до 31.07.2022 складає 7 736,90 грн.; таким чином, строк позовної давності розпочався 01.02.2022 та сплинув 01.02.2023, проте позивач звернувся до суду лише 10.07.2023; разом з тим, господарський суд не застосував позовної давності та не відмовив у задоволенні позовних вимог з цих підстав;

- позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати та три відсотки річних, тоді як відповідно до статті 617 ЦК України відповідач, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки це порушення сталося внаслідок непереборної сили, оскільки відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, який підтверджує, що зазначенні обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржене рішення суду без змін та вказує такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- заява відповідача про зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, призводить до зловживання з боку боржника, оскільки у цьому випадку не вбачається виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача;

- відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони;

- відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2018 у справі №922/1010/16 відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо;

- відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору (п.4.4.) та не розрахувався за поставлений природний газ, тому позивач правомірно нарахував пеню, 3% річних та інфляційні у зазначених в позовній заяві розмірах, відповідно до умов договору та положень чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, доказів, які це спростовують відповідач суду не надав;

- згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії;

- лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, не відповідає нормам Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і Регламенту, затвердженому рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), та не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження відповідача про застосування наявність обставин непереборної сили;

- відповідно до п.п. 10.4 договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства; достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий ТПП або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили, однак сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини відповідачем до суду не надано, а тому твердження відповідача про настання форс-мажорних обставин в господарській діяльності відповідача та, як наслідок, звільнення відповідача від виконання зобов`язання у строк, встановлений договором, є безпідставним;

- Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22 виклав правовий висновок, відповідно до якого лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який в касаційній скарзі посилається скаржник як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТзОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України".

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року №1236" на АТ "Магістральні газопроводи України", ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем покладені зобов`язання забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комунальне некомерційне підприємство "6-а міська поліклініка м. Львова" є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 до 30.01.2022 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТзОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

В інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 56XS00001ROIQ00N був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у періоди з 29.10.2021 до 30.11.2021 та з 02.12.2021 до 15.12.2021.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується листом Оператора ГТС від 29.09.2022 №ТОВВИХ-22-10477, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (наданому у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС), копії яких долучено до позовної заяви та не заперечується відповідачем.

ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор ГРМ) листом від 29.09.2022 №ТОВВИХ-22-10477 надіслав через інформаційну платформу позивачу реєстр за формою №10 та інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Згідно з формою №10 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з пунктом 1.1. договору, цей типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496, та є однаковими для всіх споживачів України.

За приписами пункту 1.3. договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У пункті 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п.2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів). Відповідно до п.2.3. договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494.

За умовами п.3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Згідно із п.3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За приписами пункту 4.1. договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Відповідно до п.4.2. договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно із п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. договору встановлено обов`язок споживача оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За умовами п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пп.1 п.5.1. та пп.1 п.5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

За приписами пп.3 п.6.2. договору постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором.

Згідно із п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. За умовами п. 8.2. договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до п.11.1. договору договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

За приписами п.11.3 договору протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до даних з інформаційної платформи оператора ГТС, ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник "останньої надії".

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 102. Цією ж Постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Вартість природного газу також підтверджується довідкою ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 29.09.2022 (а.с.27-28) та правильно відображена у розрахунку боргу позивача.

Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XS00001ROIQ00N.

Відповідно до листа ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИХ-22-10477 від 29.09.2022 в інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 556XS00001ROIQ00N був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у періоди з 29.10.2021 до 30.11.2021, з 02.12.2021 до 15.12.2021. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00001ROIQ00N у вказаний період та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 29.10.2021 до 31.10.2021 - 0,00 м3; з 01.11.2021 до 06.02.2021 - 2 209,79 м3; з 02.12.2021 до 15.12.2021 - 1 077,00 м3.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період з 01.11.2021 до 15.12.2021 природного газу в обсязі: 3,28679 тис.м.куб з них за листопад 2021 року - 2,20979 тис.м.куб на суму 37124,47грн., за грудень 2021 року - 1,07700 тис.м.куб на суму 52392,72грн.

16.12.2021 позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за листопад 2021 року № 32809 на суму 37124,47грн.

17.01.2022 позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за період з 01.12.2021 до 15.12.2021 №1799 на суму 52392,72грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий та спожитий газ, а саме, оплатив спожитий природний газ за листопад 2021 року на суму 37124,47грн. за платіжним документом №210 з призначенням платежу "Опл. за природний газ, транспортуван. газ. за11м.21р.; рах.№32809, акт№19973 від 15.12.2021р. Дог. №1 від 14.12.2021р.; ПДВ-6187,41грн.", що підтверджується випискою по рахунку ТзОВ "ГК "Нафтогаз України", відтак заборгованість за спожитий природний газ становить 52392,72грн.

До матеріалів справи долучено копію вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії", якою позивач просив відповідача сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 52 392,72 грн. до 19.07.2022.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" в частині оплати за спожитий природний газ, позивач, відповідно до ст.625 ЦК України нарахував 1955,04 грн 3% річних за період з 01.01.2022 до 30.04.2023 та 15204,71 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2022 до 30.04.2023, а також 7736,90 грн. пені за період з 01.02.2022 до 31.07.2022 в порядку п.4.5 договору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п.3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу за договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу як між постачальником "останньої надії" та споживачем.

Укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з визначенням, наведеним в ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч.1 ст.628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період грудень 2021 року природного газу в обсязі 1,07700тис.м.куб на суму 52392,72грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

У постанові від 20.02.2023 у справі №910/15411/21 Верховний Суд зазначив, що визначені ч.2 ст.625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

При цьому, відповідно до ст.617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Вказані положення кореспондуються з положеннями ч.2 ст.218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, викладених в рішенні у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), держава чи органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, а відповідно до висновків, викладених в рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у справі "Бакалов проти України", відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Відтак відсутність фінансування (бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами) не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував в оскарженому рішенні, що обставини, на які посилається відповідач за змістом клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, не звільняють відповідача від обов`язку здійснити своєчасний розрахунок з позивачем, а також сплатити на користь позивача пеню та нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати), а виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, держави тощо.

При цьому апелянт вказує, що суд не дослідив надані відповідачем докази, однак, до заяв по суті спору, до клопотання про зменшення неустойки та до заяви про застосування позовної давності не додано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для застосування судом ч.3 551 ЦК України (відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення) та ч.1 ст.233 ГК України (відповідно до якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу).

Колегія суддів також бере до уваги, що нараховані штрафні санкції 7 736,90 не є надмірно великими в порівнянні з зобов`язанням за договором зі сплати вартості поставленого природного газу у розмірі 52 392,72 грн, а відповідач не здійснює оплати основного боргу протягом тривалого часу (заборгованість виникла 01.02.2022, вимогу про оплату основного боргу надіслано відповідачу 07.07.2022 та надано відповідачу строк до 19.07.2022 для оплати, а позов заявлено у липні 2023 року).

Жодних доводів щодо правильності нарахування позивачем трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені апеляційна скарга не містить.

Доводи щодо неправомірної відмови у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності спростовуються положеннями Цивільного кодексу України, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Відповідно до п.1 ч.2 ст.257 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином, строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.257 ЦК України продовжено на строк дії в Україні воєнного стану, отже суд першої інстанції обґрунтовано відхилив покликання відповідача на пропуск строку позовної давності.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в 77289,37 грн., в тому числі 52392,72 грн. основного боргу, 7736,90грн пені, 1955,04грн 3% річних, 15204,71грн інфляційних втрат - в повному обсязі.

При цьому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах положень статті 617 ЦК України.

Так, відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач у відзиві на позовну заяву покликався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на сайті Торгово-промислової палати України, яким засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року, до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Слід звернути увагу на те, що прострочення виконання зобов`язання зі сплати вартості поставленого споживачу газу розпочалося 01.02.2022, тобто до 24.04.2022.

Окрім того, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №922/2394/21 від 14.06.2022).

Відповідно до п.10.4 типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 встановлено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про наявність таких обставин.

Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "6-а міська поліклініка м. Львова" - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2023 у справі №914/2100/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 02.02.2024.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.