Рішення

від 09.10.2023 по справі 363/3943/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.10.2023 Справа № 363/3943/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мацьовитій Я.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гаращука С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства, третя особа - директор Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

встановив:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив поновити його на роботі на посаді лісничого Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 червня по 09 жовтня 2023 року в розмірі 69 567 грн. 40 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а також судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що з 26 жовтня 2022 року він працював лісничим Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства. Ніяких зауважень з боку керівництва вказаного господарства до нього не було, однак все змінилося після його звернення до правоохоронних органів, наслідком якого стало притягнення заступника директора ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні №62023100110000025 від 10 лютого 2023 року.

З того часу директор ОСОБА_5 та його заступник ОСОБА_4 застосували до нього упереджене ставлення. Внаслідок чого, 20 червня 2023 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, без будь-яких попередніх пояснень, з надуманих підстав його звільнено із займаної посади. Вважає, що даний наказ є незаконним.

Представник відповідача подав суду відзив, в якому зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач систематично порушував трудову дисципліну та неналежно виконував трудові обов`язки, в той час, коли відповідачем дотримано всі вимоги чинного законодавства при звільненні останнього.

Третя особа - директор Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства ОСОБА_5, подав суду пояснення, в яких зазначив, що участі в перевірці роботи позивача не брав та не має ніякого зв`язку з її результатами. З 15 травня 2023 року Овдієвонивське лісництво залишилося без відповідальних за нього посадових осіб. Для забезпечення неперервності господарської діяльності, адміністрація прийняла заходи щодо призначення т.в.о. лісничого в Овдієвонивському лісництві, в зв`язку з чим, з метою забезпечення прозорості та дотриманні законності, проведено перевірку вказаного лісництва та виявлено порушення. Зазначив, що він, як керівник, вчинив всі необхідні дії для усунення порушень та надав можливість позивачу для виправлення. Позивач на вимоги щодо налагодження робочого процесу належно не відреагував, допустив прогули та безвідповідальне ставлення до роботи. Вважав, що відповідачем дотримано всі вимоги чинного законодавства при звільненні позивача. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач та його представник в суді позов підтримали, просили його задовольнити. Ствердили, що звільнення позивача з роботи є незаконним, оскільки з боку керівництва підприємства до позивача застосовано упереджене, дискримінаційне ставлення, з порушенням його трудових прав, у зв`язку з прийняттям ним участі в кримінальному провадженні та викритті на корупції одного з керівників підприємства. Позивач зазначив, що він завжди сумлінно виконував трудові обов`язки, порушень трудової дисципліни, прогулів та невиходу на роботу не допускав. До дисциплінарної відповідальності його притягнуто незаконно, упереджено з дискримінаційних мотивів. За таких обставин звільнення позивача вважали незаконним та просили поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача в суді зазначив, що догану позивачу оголошено за невиконання трудових обов`язків, який допустив надлишок та нестачу деревини на ввіреній йому лісовій ділянці, який свої трудові обов`язки не виконував, був відсутній на роботі 12 травня та 19 червня 2023 року. Ці дані є об`єктивними. Сам позивач визнав недотримання своїх трудових обов`язків під час інвентаризації, коли в своїх письмових поясненнях від 15.06.2023 року погодився із оголошенням догани. Тому будь-які дискримінаційні дії керівництва по відношенню до нього в зв`язку з розслідування корупційного правопорушення на підприємстві відсутні, а його звільнення здійснено з дотриманням вимог законодавства. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №62023100110000025 від 10 лютого 2023 року є тільки свідком, а не викривачем, який про корупцію в розумінні вимог Закону не повідомляв. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 26 жовтня 2022 року на підставі наказу директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства №99-к/тр від 25 жовтня 2022 року прийнято на посаду лісничого Овдієвонивського лісництва (код Класифікатора професій 1221.2).

22 червня 2023 року вироком Вишгородського районного суду Київської області, який набрав законної сили, у справі № 363/2897/23 в кримінальному провадженні № 62023100110000025, затверджено угоду про визнання винуватості укладену 19 травня 2023 року між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури Мацютевичем Б.М. та ОСОБА_4 за участю захисника адвоката Корчевного А.В.

Обвинуваченого ОСОБА_4 - заступника директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України і призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 гривень.

Зокрема, цим вироком встановлено, що 08.02.2023 року, більш точний час слідством не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи в адміністративній будівлі Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ за адресою: вул. Миру, 2, с. Сухолуччя, Вишгородський район, Київської області, більш точне місце слідством не встановлене, ОСОБА_4 надав обіцянку ОСОБА_1 здійснити вплив на прийняття директором Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_5 рішення, щодо не звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Овдієво-Нивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ взамін за надання йому неправомірної вигоди в орієнтовному розмірі 30 тисяч гривень щомісяця, на що ОСОБА_1 надав свою згоду.

Після цього, 30.03.2023 року о 11 год. 13 хв. на мобільний номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 зателефонував заступник директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_4 зі свого номеру мобільного номеру телефону НОМЕР_2 із використанням мобільного месенджеру «WhatsApp» та в ході розмови вказав, що 03.04.2023 ОСОБА_1 повинен підготувати та передати йому 7 протоколів, що в дійсності мається на увазі частина неправомірної вигоди у розмірі 7 000 грн., оскільки в протилежному випадку його може бути звільнено з посади лісничого Овдієво-Нивського лісництва Дніпровсьо-Тетерівського ДЛМГ, на що останній погодився.

Надалі, орієнтовно о 08 год. 50 хв. 03.04.2023 року, на вимогу заступника директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_4, ОСОБА_1 прибув до адміністративної будівлі Дніпровсьо-Тетерівського ДЛМГ за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Сухолуччя, вул. Миру, 2.

Перебуваючи у вказаній адміністративній будівлі, ОСОБА_1 зайшов до робочого кабінету ОСОБА_4 , який розташований на другому поверсі. Діючи під контролем співробітників правоохоронного органу, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбулась розмова в робочому кабінету останнього, в ході якої ОСОБА_4 поцікавився у ОСОБА_1 , чи приніс останній з собою 7 актів, після чого ОСОБА_1 уточнив, чи мова йдеться про 7 протоколів, про які ОСОБА_4 говорив 30.03.2023 року, на що останній підтвердив вказане.

Розуміючи, що в дійсності таким завуальованим способом ОСОБА_4 очікує від ОСОБА_1 надання йому частини неправомірної вигоди у розмірі 7 000 грн. за здійснення впливу на прийняття директором Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_5 рішення, щодо не звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 7 000 грн., яку останній прийняв та поклав до своєї правої плечової кишені, після чого ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_1 може й надалі працювати.

В подальшому, орієнтовно о 11 год. 13.04.2023 року на мобільний номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 зателефонував заступник директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_4 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_2 із використанням мобільного месенджеру «WhatsApp» та в ході розмови вказав, що ОСОБА_1 має підготувати та передати йому 40 протоколів до кінця квітня поточного року, що в дійсності мається на увазі неправомірна вигода у розмірі 40 000 грн., а також останній має невдовзі прибути до нього для узгодження термінів передачі вказаної суми неправомірної вигоди, на що ОСОБА_1 погодився.

Надалі, 19.04.2023 року орієнтовно на початку 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 прибув до адміністративної будівлі Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Сухолуччя, вул. Миру, 2.

Перебуваючи у вказаній адміністративній будівлі, ОСОБА_1 зайшов до робочого кабінету ОСОБА_4 , який розташований на другому поверсі.

Діючи під контролем співробітників правоохоронного органу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбулась розмова в робочому кабінеті останнього, в ході якої ОСОБА_1 зазначив ОСОБА_4 про те, що попередньо озвучена ним сума неправомірної вигоди у розмірі 40 протоколів, що в дійсності мається на увазі 40 000 гривень, які він має передати йому до кінця квітня поточного року, є для нього непосильною, у зв?язку із чим ОСОБА_1 просив зменшити суму неправомірної вигоди до розмірів від 20 000 до 30 000 гривень, на що ОСОБА_4 погодився та зменшив суму неправомірної вигоди до 30 000 гривень, яку останній має передати йому наприкінці квітня 2023 року, на що ОСОБА_1 погодився.

У подальшому, 25.04.2023 року ОСОБА_1 о 11 год. 24 хв. прибув до адміністративної будівлі Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Сухолуччя, вул. Миру, 2, де знаходячись у службовому кабінеті заступника директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_4, який розташований на другому поверсі адміністративної будівлі, діючи під контролем працівників правоохоронних органів, передав останньому обумовлену раніше суму неправомірної вигоди у розмірі 30 000 гривень за здійснення впливу на прийняття директором Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_5 рішення, щодо не звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, яку останній прийняв та поклав до кишені тактичної куртки.

Таким чином, 25.04.2023 року заступник директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, доводячи до кінця сформований ним план щодо надання обіцянки здійснити вплив та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, перебуваючи у своєму робочому кабінеті, який знаходиться в адміністративній будівлі Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Сухолуччя, вул. Миру, 2, одержав від ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 30 000 гривень.

Загальна сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави

12 травня 2023 року наказом директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства №85-к/тр визнано відсутність на роботі ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 - лісничий Овдієвонивського лісництва, був відсутній на роботі з 8 год. до 16 год. 12 травня 2023 року, причина відсутності на роботі не відома. Вказаний наказ складено на підставі акту відсутності на роботі ОСОБА_1 від 12 травня 2023 року та доповідної записки головного лісничого ОСОБА_7 від 12 травня 2023 року, з яким позивач ознайомлений під розписку.

Суд зазначає, що за вказаний проступок пояснення від ОСОБА_1 всупереч вимог ст. 149 КЗпП України не відбиралися, дисциплінарне стягнення до нього за це не застосовувалося.

Зі справи встановлено, що в період з 15 травня по 14 червня 2023 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному і ці обставини учасниками справи в суді не заперечувалися.

У той же час, у період з 16 по 17 травня 2023 року головним лісничим Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Сьомком А.М. складено 7 актів (№2, №3, №4, №5, №6, №7, №8) щодо огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства - відповідних кварталів Овдієвонивського лісництва, про виявлення незаконної рубки дерев у відповідній кількості. Відомості про те, що позивача ознайомлено з даними актами в справі відсутні.

19 травня 2023 року директор Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства ОСОБА_5 надіслав відповідну заяву про вчинення кримінального правопорушення до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо лишків та нестачі лісопродукції, недоробки ділянок у зазначеному лісництві.

З листа Вишгородського РУП ГУНП в Київській області №3102 від 19 червня 2023 року встановлено, що за результатами звернення ОСОБА_5 внесено відомості до ЄРДР та розслідується кримінальне правопорушення №12023111150001192 за ч. 1 ст. 246 КК України.

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 15 червня 2023 року, останній перебував на лікарняному з 15 травня по 14 червня 2023 року, після чого до його відома доведено результати інвентаризації Овдієвонивського лісництва та про виявлення в кварталах 361, 220, 203, 204, 267 надлишку та нестачу деревини. В записці ОСОБА_1 просив надати час для виправлення усіх порушень та недоліків. Погодився з оголошенням догани, а також зазначив, що відповідальність за вказані порушення лежить на ньому, як на керівнику підрозділу.

15 червня 2023 року на підставі наказу директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства №142-од на підставі документа від 15 травня 2023 року №102 та загальної звіряльної відомості результатів інвентаризаційних запасів від 18 травня 2023 року, ОСОБА_1 - лісничому Овдієвонивського лісництва, оголошено догану за порушення посадової інструкції, з яким позивач ознайомлений під розписку.

Проте, суд звертає увагу на те, що в цьому наказі не зазначено, які конкретно трудові обов`язки та порушення трудової дисципліни допустив лісничий ОСОБА_1 . Догану оголошено за порушення посадової інструкції, однак саму інструкцію лісничого суду не надано, будь-яких її реквізитів не зазначено, а відомості про її назву, коли і ким вона затверджена, відомості про ознайомлення з нею позивача та її чинність, ані з наказу, ані зі справи не вбачаються.

Не зазначено в наказі і те, які саме пункти (положення, норми) посадової інструкції порушив позивач та які конкретно трудові обов`язки ним не виконано без поважних причин.

Не встановлено в наказі й самої події проступку працівника, зокрема, за яких обставин це сталося (час, місце, спосіб), а також у чому полягало допущене порушення трудової дисципліни і невиконання трудових обов`язків позивачем.

За таких умов, суд вважає, що, не дивлячись на те, що позивач в своїх письмових поясненнях погодився з недотриманням своїх трудових обов`язків у певній частині, наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності належним чином не оформлений та є необґрунтованим, який вимогам ст.ст. 139-142, 147-149 КЗпП України не відповідає та який не можна покласти в основу подальшого законного звільнення працівника з роботи.

Разом з тим згідно наказу директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства від 19 червня 2023 року №115-к/тр ОСОБА_1 - лісничого Овдієвонивського лісництва, визнано відсутнім на роботі 19 червня 2023 року. Вказаний наказ складено на підставі акту відсутності на роботі ОСОБА_1 від 19 червня 2023 року та доповідної записки заступника директора ОСОБА_8 від 19 червня 2023 року.

20 червня 2023 року наказом директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства ОСОБА_5 №116-к/тр, ОСОБА_1 - лісничого Овдієвонивського лісництва, таб.№949 (код Класифікатора професій 1221.2), 20 червня 2023 року звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, з яким позивач ознайомлений під розписку.

Зі змісту доповідної записки заступника директора ОСОБА_8 від 19 червня 2023 року вбачається, що лісничий ОСОБА_1 не прибув на його телефонний виклик до адміністрації Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства. Крім того, лише зі слів помічника лісничого ОСОБА_9 він зазначив про відсутність позивача в той день на робочому місці. Проте сам акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 19 червня 2023 року складено особами, які ці обставини не виявили. Не дивлячись на існування вказаних відомостей, ці обставини з боку керівництва належно не перевірено.

Так, всупереч вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України пояснення від ОСОБА_1 щодо цього не відібрано, а відтак їх і не враховано та обставини прогулу належним чином не встановлено.

Водночас, позивач в суді пояснив, що до його обов`язків входить керівництво структурним підрозділом Овдієвонивського лісництва, що є його робочим місцем, яке охоплює площу близько 6 000 га та має протяжність у 40 км. В підпорядкуванні він має помічника, двох майстрів та 11 лісників, з яких фактично працює лише 7. До його обов`язків входить охорона лісів, введення рубок, догляд за станом дерев тощо. Його безпосереднім керівником є головний лісничий. Серед всіх лісничих на підприємстві тільки він не забезпечений службовим транспортом і вимушений користуватися особистим автомобілем, витрачати власну заробітну плату на поїздки, які є коштовними. В зв`язку з чим, він не має можливості вчасно прибувати за кожним викликом керівництва до адміністрації підприємства, оскільки вимушений планувати свої поїздки. Наполягав на тому, що, як 12 травня 2023 року, так і 19 червня 2023 року постійно знаходився на роботі, виконував свої трудові обов`язки. Пояснення щодо прогулів у нього ніхто не відбирав. Погодився з виявленими під час інвентаризації лісництва недоліків у своїй роботі, які зобов`язувався усунути, а відтак вважав, що його звільнення з роботи з цих підстав є незаконним.

Оскільки порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за прогули відповідачем не дотримано, згідно вимог ст. ст. 149 КЗпП України пояснення від працівника не відібрано, фактичні обставини проступків належно не встановлено, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани за таких умов не можна вважати законними. При цьому судом встановлено, що за події 12 травня 2023 року позивач до дисциплінарної відповідальності взагалі не притягувався, а відтак ці обставини не можуть бути покладено в основу висновку про систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків.

Таким чином, підстав вважати, що в діянні ОСОБА_1 наявні обставини систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, в суді не встановлено, існування яких відповідачем не доведено. Відповідачем в суді також не доведено, які саме трудові обов`язки не виконав позивач, коли правила внутрішнього трудового розпорядку, трудовий договір, посадову інструкцію, тощо, суду не надано. Крім того, як вже зазначено судом вище, наказ про оголошення догани ОСОБА_1 на вимогах Закону також не ґрунтується і не може вважатися законною підставою для подальшого звільнення особи за систематичне невиконання трудових обов`язків.

Згідно ст. 1 КЗпП України кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені цим Кодексом та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров`я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.

Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, громадських об`єднань, релігійних організацій та заснованих релігійними організаціями юридичних осіб можуть встановлюватися переваги для їхніх засновників (учасників) і членів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі в разі звільнення.

Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Згідно ст. 141 КЗпП України, роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст. 142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

У деяких галузях економіки України для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.т

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз`яснень даних у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України в №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 81 ЦПК України, у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту вироку Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року в кримінальному провадженні № 62023100110000025 та фактичних обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у викритті фактів корупційного правопорушення, яке вчинялося керівництвом Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства, зокрема заступником директора ОСОБА_4, що мало місце за вказаних вище обставин в березні-квітні 2023 року, коли укладену сторонами 19 травня 2023 року угоду про визнання винуватості судом затверджено на другий день після звільнення позивача з роботи, 22 червня 2023 року.

Відтак, суд звертає увагу ці обставин і зазначає, що безпосередньо після подій корупційного кримінального правопорушення та під час розгляду кримінального провадження в суді, керівництвом підприємства паралельно, одночасно здійснено ретельну перевірку роботи позивача, проведено інвентаризацію підпорядкованого йому лісництва, в зв`язку з чим виявлено недоліки в роботі, а в подальшому притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення.

За таких обставин, поєднання всіх цих обставин в їх динаміці та взаємозв`язку не залишає у суду сумніву, що до ОСОБА_1 застосовано негативні заходи впливу у виді притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення в зв`язку з його участю у кримінальному провадженні по викриттю корупційних дій.

Таким чином, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення є наслідком застосування директором підприємства негативних заходів впливу до позивача внаслідок повідомлення ним про кримінальне корупційне правопорушення та участь в кримінальному провадженні №62023100110000025, наданні неправомірної вигоди під контролем співробітників правоохоронних органів, викритті кримінального корупційного правопорушення згідно вимог КПК України, що встановлено вироком цього ж суду від 22 червня 2023 року.

При цьому, відповідачем згідно вимог ст. 81 ЦПК України не доведено, що вчинені дії по звільненню ОСОБА_1 є правомірними та не були мотивовані діями позивача по викриттю корупції на підприємстві.

Самі лише посилання відповідача на те, що позивач погодився із недоліками в його роботі та застосуванням догани за результатами інвентаризації лісництва, підставою для звільнення позивача бути не можуть, про систематичне невиконання трудових обов`язків не свідчать і є недостатнім проступком для звільнення працівника з роботи, що ступеню тяжкості проступку не відповідає, коли судом встановлено недостатність підстав для цього і недостатнє обґрунтування підстав для застосування дисциплінарного стягнення за порушення інструкції у виді догани 15 червня 2023 року, що вчинено відповідачем усупереч вимог ст.ст. 139-142, 147-149 КЗпП України, а також в умовах дискримінаційних обмежень трудових прав працівника (ст. 2-1 КЗпП України).

За таких обставин, вимога позову про поновлення позивача на роботі на посаді лісничого Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Відповідно до довідки про розмір заробітної плати, виданої Дніпровсько-Тетерівським державним лісомисливським господарством заробітна плати ОСОБА_10 за останні повноцінні два місяця роботи становила : у квітні 2023 року - 21 910 грн. 20 коп.; у травні 2023 року - 3 627 грн. 27 коп.

У вказаний період кількість робочих днів складала 29 днів, отже середньоденна заробітна плата становить 25 537 грн. 47 коп./29 днів = 880 грн. 60 коп.

Кількість робочих днів відсторонення від роботи в період з 21 червня 2023 року (наступний день після звільнення) по 09 жовтня 2023 року (дата ухвалення рішення по справі) становить 79 днів.

Середній заробіток за час відсторонення від роботи складає: 880 грн. 60 коп. (середньоденна заробітна плата за два місяці, які передують відстороненню) * 79 робочих днів (за які здійснюється виплата середньої заробітної плати) = 69 567 грн. 40 коп. і саме цю суму слід стягнути на його користь з відповідача згідно пред`явленого про це позову та вимог висунутих в ньому.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то підстав для цього не встановлено. Заподіяння моральної шкоди позивачу в суді не доведено.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Проте заподіяння позивачу моральної шкоди незаконним звільненням в суді не доведено, посилання позивача на моральні страждання та порушення нормальних життєвих зв`язків є необґрунтованим і недоведеним та підставою для покладання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди бути не може.

Отже судом встановлення порушення прав позивача в цій справі, які підлягають захистові, а позов про це частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до правового висновку в постанові КЦС ВС від 02 лютого 2022 року у справі №705/2159/19, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто менше 1 073 грн. 60 коп. та не більше 13 420 грн.

Відтак, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір за вимогу немайнового характеру (про поновлення позивача на роботі) в розмірі 1 073 грн. 60 коп., від сплати якого позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивачем представлено документальне підтвердження понесених судових витрат за вимогу немайнового характеру (про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу), яку судом задоволено, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за цю вимогу в розмірі 1 073 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді лісничого Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства і в цій частині допустити негайне виконання рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Стягнути з Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 червня по 09 жовтня 2023 року в розмірі 69 567 грн. 40 коп., а також судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп., а всього 70 641 (сімдесят тисяч шістсот сорок одну) грн.

Стягнути з Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства на користь держави судовий збір в розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , виданий органом 3228 16 січня 2019 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дніпровсько-Тетерівське лісомисливського господарство, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, вул. Миру, 2

Третя особа: Директор Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства ОСОБА_5, адреса: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, вул. Миру, 2

Суддя