Постанова

від 07.02.2024 по справі 363/3943/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3943/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4662/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 листопада 2023 року у складі судді Чіркова Г.Є.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства, третя особа: директор Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства, у якому просив поновити його на роботі на посаді лісничого Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 червня по 09 жовтня 2023 року в розмірі 69 567 грн 40 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що з 26 жовтня 2022 року він працював лісничим Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства. Ніяких зауважень з боку керівництва вказаного господарства до нього не було, однак все змінилося після його звернення до правоохоронних органів, наслідком якого стало притягнення заступника директора ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 62023100110000025 від 10 лютого 2023 року.

З того часу директор ОСОБА_3 та його заступник ОСОБА_2 застосували до нього упереджене ставлення. Внаслідок чого, 20 червня 2023 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, без будь-яких попередніх пояснень, з надуманих підстав його звільнено із займаної посади. Вважає, що даний наказ є незаконним.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лісничого Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства і в цій частині допущено негайне виконання рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України. Стягнуто з Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 червня по 09 жовтня 2023 року в розмірі 69 567 грн 40 коп., а також судовий збір в розмірі 1 073 грн 60 коп., а всього 70 641 грн. Стягнуто з Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства на користь держави судовий збір в розмірі 1 073 грн 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 листопада 2023 року заяву адвоката Павленко О.В. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023,посилаючись на незаконність та неправомірність оскаржуваного рішення, просить скасувати його ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що жодних звинувачень, вручення підозри чи притягнення до кримінальної відповідальності щодо ОСОБА_4 не було. Відповідно до вироку, керівник підприємства ОСОБА_4 не знав та не міг знати, що його заступник організував процедуру незаконного збагачення, відповідно жодних навмисних дій проводити не міг і здійснювати помсту не мав наміру.

Вказує, що ОСОБА_1 26 жовтня 2022 року був прийнятий на посаду лісничого Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства. 15 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до лікарні та відкрив лікарняний, позивач перебував на лікарняному до 15 червня 2023 року. 10 травня 2023 року помічник лісничого Возний Д.В. також звернувся до лікарні та відкрив лікарняний на якому перебував до 24 травня 2023 року.

Зазначає, що у період з 15 травня 2023 року Овдієвонивське лісництво залишилося без лісничого та помічника лісничого та інших посадових осіб, що могли здійснювати керівництво даним лісництвом. З метою не зупинення господарської діяльності, адміністрацією було здійснено дії щодо призначення тимчасово виконуючого обов`язки лісничого в Овдієвонивському лісництві. З метою прозорості та законності діяльності тимчасово виконуючого обов`язки було проведено перевірку Овдієвонивського лісництва. 16 травня та 17 травня 2023 року було складено відповідні акти про огляд місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

17 травня 2023 року головним лісничим Сьомкою А.М. було подано доповідну записку головного лісничого про те, що було виявлено незаконну рубку; виявлено недоруб; встановлено нестачу та надлишки лісопродукції.

25 травня 2023 року Возний Д.В. надав до відповідача доповідну записку, де зазначив, що заготівлею, прийманням та відпуском лісо продукції він не займався. Даним питанням займався ОСОБА_1

12 травня 2023 року головним лісничим Сьомкою А.М., було подано доповідну записку про те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці та не відповідав на телефонні дзвінки за невідомою причиною протягом дня. Цього ж дня складено акт про відсутність на роботі ОСОБА_1

12 травня 2023 року видано наказ про визнання відсутності на роботі ОСОБА_1 про, що він був повідомлений та ознайомився із наказом, актом відсутності на роботі, доповідною запискою, що підтверджується його підписом. Заперечень зі сторони позивача не надходило.

15 червня 2023 року ОСОБА_1 отримав письмову догану та ознайомився з нею, що підтверджується його підписом. Заперечень зі сторони позивача не надходило.

Вказує, що 19 червня 2023 року заступником директора Баран О.Л. було подано доповідну записку, відповідно до якої ОСОБА_1 на робочому місці не перебував та на вимогу з'явитися до контори не реагував. Цього ж дня ОСОБА_1 отримав письмову догану, наказ про визнання відсутності на роботі, акт відсутності на роботі. Ознайомився з документами, що підтверджується його підписом. Заперечень зі сторони позивача не надходило.

У зв`язку з чим, 20 червня 2023 року на підставі наказу №116-к/тр ОСОБА_1 було звільнено. З наказом ОСОБА_1 ознайомився та отримав його на руки, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач вважає, ним було дотримано всі вимоги чинного законодавства.

Посилається на те, що після ухвалення оскаржуваного рішення наказом №185-к/тр від 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді лісничого Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 листопада 2023 року Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство просить скасувати його та винести нове рішення в якому зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.

Вказує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн, установлені судом, є завищеними та не відповідають понесеним витратам.

Зазначає, що представником позивача зумисно здійснено затягування процесу та збільшення кількості судових засідань та необґрунтовано збільшено обсяг надання правової допомоги.

Посилається на те, що додаткова угода містить лише загальні фрази щодо правової допомоги і не містить конкретних, деталізованих дій щодо надання правової допомоги, а також адвокатом не надано жодного доказу про передачу та приймання даних послуг, зокрема в справі відсутній акт про таку передачу.

Крім того, з наданих позивачем документів неможливо становити факт оплати вказаних послуг, оскільки позивач не надав доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу, надаючи до суду як доказ оплати послуг адвоката квитанцію до прибуткового касового ордера № 3, виписану самим адвокатом.

Вказує, що відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися у встановленому законом порядку, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням до Івано-Франківської області й просив визнати причини неявки поважними.

Між тим, вказані підстави позивачем не підтверджені жодними доказами, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе відхилити подане клопотання й закінчити розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши Гаращука С.В. в інтересах Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства, який просив апеляційні скарги задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі справи убачається, що ОСОБА_1 з 26 жовтня 2022 року на підставі наказу директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства № 99-к/тр від 25 жовтня 2022 року прийнято на посаду лісничого Овдієвонивського лісництва (код Класифікатора професій 1221.2) (а.с. 135 т.1).

12 травня 2023 року наказом директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства № 85-к/тр визнано відсутність на роботі ОСОБА_1 - лісничого Овдієвонивського лісництва, з 8 год. до 16 год. 12 травня 2023 року, причина відсутності не відома. Вказаний наказ складено на підставі акту відсутності на роботі ОСОБА_1 від 12 травня 2023 року та доповідної записки головного лісничого Сьомки А.М. від 12 травня 2023 року (а.с. 74, 76-77 т.1).

Установлено, що з 15 травня по 14 червня 2023 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному й у період з 16 по 17 травня 2023 року головним лісничим Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Сьомком А.М. складено 7 актів (№ 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8) щодо огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства - відповідних кварталів Овдієвонивського лісництва, про виявлення незаконної рубки дерев у відповідній кількості. Відомості про те, що позивача ознайомлено з даними актами в справі відсутні (а.с. 40-53 т.1).

19 травня 2023 року директор Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства ОСОБА_3. надіслав відповідну заяву про вчинення кримінального правопорушення до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо лишків та нестачі лісопродукції, недоробки ділянок у зазначеному лісництві, у зв`язку з чим внесено відомості до ЄРДР та розслідується кримінальне правопорушення № 12023111150001192 за ч. 1 ст. 246 КК України (а.с. 56 ,68т.1).

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 15 червня 2023 року, останній перебував на лікарняному з 15 травня по 14 червня 2023 року, після чого до його відома доведено результати інвентаризації Овдієвонивського лісництва та про виявлення в кварталах 361, 220, 203, 204, 267 надлишку та нестачу деревини. В записці позивач просив надати час для виправлення усіх порушень та недоліків. Погодився з оголошенням догани, а також зазначив, що відповідальність за вказані порушення лежить на ньому, як на керівнику підрозділу (а.с. 73 т.1).

Наказом директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства № 142-од від 15 червня 2023 року на підставі розпорядження документа від 15 травня 2023 року № 102 та загальної звіряльної відомості результатів інвентаризаційних запасів від 18 травня 2023 року, ОСОБА_1 - лісничому Овдієвонивського лісництва, оголошено догану за порушення посадової інструкції, з яким позивач ознайомлений під розписку (а.с. 75 т.1).

З доповідної записки заступника директора Барана О.Л. від 19 червня 2023 року вбачається, що лісничий ОСОБА_1 не прибув на його телефонний виклик до адміністрації Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства. Наказом №115-к/тр від 19 червня 2023року визнано відсутність позивача на роботі 19 червня 2023року (а.с. 78,79 т.1).

Наказом відповідача №151-од від 19 червня 2023 року ОСОБА_1 , лісничому Овдієвонивського лісництва, оголошено догану за порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі 19.06.2023року (а.с.81т.1).

Наказом № 116-к/тр від 20 червня 2023 року позивача звільнено з посади лісничого Овдієвонивського лісництва на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 82 т.1).

Окрім того, встановлено, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року у справі № 363/2897/23 в кримінальному провадженні № 62023100110000025, затверджено угоду про визнання винуватості укладену 19 травня 2023 року між прокурором та ОСОБА_2 й ОСОБА_2 - заступника директора Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарствавизнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначено йому узгоджене між сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн (а.с. 108-110 т.1).

Зі змісту долученого до справи вироку суду убачається, що позивач по справі ОСОБА_1 приймав активну участь у викритті фактів корупційного правопорушення, яке вчинялося заступником директора лісництва ОСОБА_2 протягом березня-квітня 2023 року, а укладену в кримінальній справі угоду про визнання винуватості від 19 травня 2023 року затверджено районним судом 22 червня 2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Наказом від 20 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Звертаючись до суду позивач оспорював законність припинення з ним трудових відносин за ініціативою адміністрації, посилався на надуманість порушень, зазначених відповідачем та вважав його звільнення помстою зі сторони роботодавця за викриття ним злочину, вчиненого заступником господарства ОСОБА_2 й притягнення його до кримінальної відповідальності.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно наказів адміністрації від 15 червня 2023року та 19 червня 2023 року (а.с.75,81 т.1).

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином, перед застосуванням до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень відповідач зобов`язаний був отримувати від нього письмові пояснення за кожне порушення трудової дисципліни, урахувати ступінь тяжкості кожного вчиненого проступку та попередню роботу працівника, однак відповідачем зазначені вимоги трудового законодавства не дотримано.

До справи не долучено доказів на спростування тверджень позивача про те, щодо його повноважень входить керівництво структурним підрозділом Овдієвонивського лісництва, яке і є його робочим місцем та охоплює площу близько 6 000 га, протяжністю 40 км. та його посадовими обов`язками передбачено: охорону лісів, ведення рубок, догляд за станом дерев. Матеріалами справи не доведено, що у зазначені адміністрацією дні 12 травня 2023року та 19 червня 2023року ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов`язки.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 липня 2019 року в справі № 363/4221/16-ц.

В ухвалі Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 641/6317/16-ц зазначено, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову.

Аналіз положень пункту 3 статті 40 КЗпП України дає підстави для висновку, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, та порушив її знову, тому при звільненні працівника із зазначених підстав, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Подібного висновку дійшов у своїй постанові від 06 квітня 2020 року Верховний Суд у справі № 302/1019/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, звільнення з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України можливе лише в разі скоєння працівником проступку на роботі, вчиненого після застосування до цього працівника дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Відповідач, видаючи наказ №116-к/тр від 20 червня 2023року про звільнення ОСОБА_1 зазначив про розірвання з ним трудових відносин на підставі п.3 ст.40 КзпП України, проте не вказав, які виявлені ним порушення слугували підставою до звільнення позивача з роботи.

Отже, з наказу про звільнення неможливо встановити в чому конкретно проявилося порушення позивачем посадової інструкції лісничого.

Окрім цього, погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення слугував факт викриття ним злочину, вчиненого посадовою особою відповідача, за наслідком якого заступника директора лісопромислового господарства притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено, що підтверджено обставинами, встановленими вироком Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року (а.св.108-110 т.1).

З урахуванням викладеного та матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України здійснено з порушенням норм трудового законодавства, а відтак, відповідно до статті 235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на роботі.

За наведених підстав, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, такі що та не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про звільнення позивача з роботи з дотриманням положень трудового законодавства.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що правильне по суті й справедливе рішення не може бути скасоване з формальних міркувань.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

У разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).

За таких обставин, районний суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2023 року по 09 жовтня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків районного суду, яким була надана оцінка під час ухвалення рішення районного суду й на їх законність не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів.

Крім того, відповідачем було оскаржено й додаткове рішення з посиланням на те, що заявлена сума є завищеною та не відповідає понесеним витратам, а тому просив їх зменшити.

На вказане апеляційний суд вважає зазначити наступне.

Так, зі справи убачається, що позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 20 000 грн, та на підтвердження понесених витрат долучено копії: договору про надання правової допомоги № 01-09/23 від 04 вересня 2023 року укладеного між ОСОБА_1 та Павленком О.В. , а також ордер серії АІ № 1452601 виданого адвокатом 04 вересня 2023 року, додаткову угоду № 1 до договору № 01-09/23 від 04 вересня 2023 року вбачається, що з урахуванням складності справи та інших істотних обставин, вартість наданої правничої допомоги встановлюється за домовленістю у вигляді гонорару, визначеному у фіксованому розмірі, що складає 20 000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Павленку О.В. суму в розмірі 20 000 грн на підставі договору від 04 вересня 2023 року (а.с. 153 т.1).

Під час прийняття рішення судом враховано заяву про зменшення судових витрат та те, що представник позивача брав участь в двох судових засіданнях, що відбувалися 04 вересня 2023 року та 09 жовтня 2023 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про зменшення заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу з 20 000 грн до 12 000 грн, враховуючи надані докази, обставини справи та те, що встановлений судом розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг й виконаних робіт.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених підстав апеляційні скарги Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства підлягають відхиленню, а ухвалені по справі судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарствана рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 листопада 2023 року за залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: