Постанова

від 18.09.2007 по справі 6/62-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/62-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.09.07                                                                                           Справа  № 6/62-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого –судді Кузя В.Л., суддів Юркевича М.В. та Городечної М.І., розглянувши апеляційну скаргу Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Тернопільської області

від 16.07.2007 року у справі № 13/89-2096

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром” (м. Тернопіль)

до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Тернопіль)

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02 березня 2007 року № 4.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Чорномаз Н.Є.

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.

Рішенням від 16.07.06 у справі №13/89-2096 господарського суду Тернопільської області (суддя Стопник С.Г.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром” (м. Тернопіль) до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Тернопіль) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02 березня 2007 року № 4.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Тернопільської області скасувати, посилаючись на наступне:

- скаржник повністю дотримався вимог нормативно-правових актів при визначенні монопольного становища позивача на ринку хліба та хлібобулочних виробів;

- ціна ТОВ не обґрунтована кон'юнктурою ринку та необхідними витратами чим порушує права споживачів, оскільки вони змушені платити більше за необхідний їм товар інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Львівської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що дані статистичної звітності та інші дані, отримані відповідачем у справі стосовно обсягу реалізації хліба та хлібобулочних виробів у 2005 році та за 9 місяців 2006року, не відповідають тому рівню споживання, яке фактично мало місце у Тернопільській області, виходячи із забезпечення нормального функціонування організму людини та збереження її здоров'я.

Проте, такий висновок, зроблений при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (ст. 8), Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України (п. 4), саме на органи АМК України покладено повноваження по визначенню монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. При цьому, таке монопольне становище визначається згідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК України від 05.03.02 №49-р, зареєстрованого в Мінюсті 01.04.02 за №317/6605.

Даною Методикою (п. 11.1) встановлено джерела інформації для визначення монопольного (домінуючого) становища. До основних джерел такої інформації віднесено: статистична інформація та адмніністративні дані, які отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції.

Окрім цих джерел можуть бути використані і інші джерела, зазначені в частині другій п. 11.1 Методики. Такого способу визначення монопольного становища, як встановлено в рішенні суду Методика не передбачає.

Відповідачем були використані вищезазначені джерела інформації, зокрема статистичні дані головного управління статистики у Тернопільській області (листи від 04.10.06 №03.08/212 з додатками, (а.с. 31-33), Тернопільського регіонального центру стандартизації, метрології та сертифікації, (ДП "Тернопільстандартметрологія" (лист від 20.11.06 №06-2/2624), Управління економіки, промисловості та розвитку інфраструктури, а також інформація, отримана безпосередньо від виробників, яка надавалась ними на запити відповідача.

Окрім того, п. 10.2 Методики встановлено обов'язок саме суб'єкта господарювання, частина якого на ринку перевищує 35 % доводити, що він має конкурента (конкурентів) на ринку та зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

Ця норма Методики є тотожньою і п. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Позивач не надав суду належних доказів, що ним доведено при розгляді справи в Тернопільському обласному тервідділенні АМК України факт щодо того, що він зазнавав значної конкуренції на ринку в досліджуваний період часу.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно даних статистики серед інших найбільшим товаровиробником в цей період було ТзОВ "Надзбруччя хліб" з часткою від 16,7% до 17,4% (а.с. 32), що є удвічі меншою, ніж у позивача.

Також Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що саме відсутність значної конкуренції на ринку дозволила позивачу підвищувати ціну на хліб та хлібобулочні вироби, що свідчить про наявність у нього реальної ринкової влади.

Безпідставним є висновок суду про те, що відповідач зобов'язаний був враховувати складові ціни хліба (собівартість, рентабельність, тощо), оскільки визначення правильності встановлення ціни відноситься до компетенції інших державних органів, зокрема інспекції по контролю за цінами. До компетенції відповідача віднесено встановлення факту зловживання монопольним становищем на ринку, зокрема щодо встановлення монополістом таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку незалежно від складових такої ціни. Разом з цим, висновок Тернопільського обласного територіального відділення АМК України щодо завищення позивачем ціни на соціальнозначимі види хліба внаслідок необґрунтованого встановлення окремих видів витрат (адміністративних, паливо, електроенергія) у собівартості товару, підтверджені актом міжвідомчої комісії, створеної за дорученням голови Тернопільської ОДА від 07.11.06 №133 (34-42).

Окрім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що рівень рентабельності позивача при встановлені ціни не регулюється, оскільки відповідно до розпорядження від 17.12.04 №748 голови Тернопільської обласної державної адміністрації визнано таким, що втратило чинність розпорядження від 03.09.02 №345 "Про запровадження тимчасового регулювання цін на окремі продукти харчування та внесення змін і доповнень до розпорядження голови облдержадміністрації від 20.06.02 №215 "Про регулювання цін (тарифів) в області".

Львівським апеляційним господарським судом також встановлено, що у відповідності до п. 7.1 Методики доказом монопольного ціноутворення є суттєве відхилення ціни, що досліджується, від ціни порівняння. При цьому, суттєве відхилення має місце в разі, якщо воно становить 5 чи більше відсотків. Відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що ціни, встановлені ним у вересні-жовтні 2006року перевищують ціни інших товаровиробників на даному ринку на аналогічний товар на 6,6-11,6 відсотка.

Таким чином, рішення адмінколегії Тернопільського обласного територіального відділення АМК України прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним - відсутні.

У зв'язку з цим судові витрати, що підлягають до сплати за подання та розгляд апеляційної скарги підлягають до стягнення з позивача у справі.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволити.

2. Рішення від 16.07.06 у справі №13/89-2096 господарського суду Тернопільської області скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення: В позові відмовити.

Судові витрати за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі 42,50грн. покласти на товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром” (м. Тернопіль).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                  Кузь В.Л.

                              суддя                                                  Юркевич М.В.

                                        суддя                                                  Городечна М.І.