Рішення

від 11.10.2023 по справі 752/5010/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5010/23

Провадження № 2/752/4194/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді: Машкевич К.В.

при секретарі - Гненик К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 48425,50 грн. заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, 10000,00 грн. витрат по оплаті за надання правової допомоги та судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04.09.2020 року.

При цьому, свої зобов`язання зі сплати наданих позивачем послуги відповідач виконує неналежно, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 3.01.2021 року по 28.02.2023 року в сумі 48425,50 грн.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2023 року позовну заяву залишено без руху.

10.04.2023 року від ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

19.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що жодних вимог до неї позивач про стягнення заборгованості за надані послуги не пред`являв.

Позивач не надав жодних підтверджень того, що саме він є особою, яка належним чином уповноважена здійснювати управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 .

Також зазначила, що тоді, як вона вже була членом ОСББ, їй не було відомо про створення ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС». Запрошення на збори вона не отримувала та управителя не обирала.

З урахуванням викладеного просила відмовити у задоволенні позову.

Також, від відповідача надійшли заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, про надання оригіналу доказу, про розгляд справи в загальному провадженні, про виклик свідків.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2023 року у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та в загальному позовному провадженні відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2023 року у задоволенні заяви відповідача про виклик свідків відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2023 року у задоволенні заяви відповідача про надання доказів відмовлено.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру АДРЕСА_1 , власником якої відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04.09.2020 р. є ОСОБА_1 .

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» та договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 05.10.2020 р. обрано управляючу компанію для надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43848511), яке забезпечує належну його експлуатацію, вчасне проведення капітального і поточного його ремонту, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг.

Як зазначає відповідач, позивачем не надано жодних підтверджень того, що саме він є особою, яка належним чином уповноважена здійснювати управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 .

Також зазначила, що тоді, як вона вже була членом ОСББ, їй не було відомо про створення ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС». Запрошення на збори вона не отримувала та управителя не обирала.

Однак, вказані твердження відповідача є необґрунтованими з огляду на те, що доказами того, що підтверджує фактичне надання та отримання житлово-комунальних послуг відповідачем є: договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 05.10.2020 р. між ОБ`ЄДНАННЯМ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ГАЛЕРА» та ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС»; довідка ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» № 06-09/03/23 від 09 березня 2023 року; договір купівлі-продажу квартири від 04.09.2020 р.

Вказаний договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 05.10.2020 р. підтверджує той факт, що управителем багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС», яке забезпечує належну його експлуатацію, вчасне проведення капітального і поточного його ремонту, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, та яке, в подальшому, вправі стягувати борги за житлово-комунальні послуги, в разі їх невчасної сплати споживачами.

Встановлено, що відповідач оплату за житло (квартирна плата) та комунальні послуги не вносить, але фактично ними користується.

Також, відповідач не уклала з ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» договір у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Також, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц та постановах Верховного Суду України від 18.06.2016 у справі №922/5923/14, №6-59цс13 від 30.10.2013, №6-2951цс15 від 20.04.2016.

Верховний Суд України у постанові від 25.11.2014 у справі №3-184гс14 вказав, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.

Договір купівлі-продажу квартири від 04.09.2020 р. підтверджує той факт, що відповідач є власником квартири, що розміщена у багатоквартирному будинку, який обслуговується позивачем та в подальшому ним виставляються платежі за надані житлово-комунальні послуги власнику квартири у цьому будинку, а останній, в свою чергу, відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 162 Житлового кодексу України, ст. 815 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», повинен вчасно їх сплачувати.

Невиконання відповідачем обов`язків по сплаті наданих житлово-комунальних послуг порушує діяльність ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС», чим позбавляє підприємство можливості забезпечити належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку, а саме: оплата праці прибиральниць при прибиранні внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; оплата виконання санітарно-технічних робіт; оплата за обслуговування внутрішньобудинкових систем; оплата за утримання ліфтів; поточний ремонт спільного майна; інші додаткові послуги.

Згідно ст. 162 Житлового кодексу України, ст. 815 Цивільного кодексу України, ст. 7, 9, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», власник приміщення споживач зобов`язується оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви, свої зобов`язання відповідач не здійснює, внаслідок чого, відповідно до довідки ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» № 06-09/03/23 від 09 березня 2023 року, за періоди з 31.01.2021 року по 28.02.2023 року виникла заборгованість в сумі 48425,50 грн.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» свої зобов`язання виконує у повному обсязі, а відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного процесуального кодексу України несвоєчасно сплачує надані послуги, чим завдає позивачу значну матеріальну шкоду, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 48425,50 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо посилань позивача на те, що вона не знала про створення ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» та не була запрошена на загальні збори ОСББ і не обирала управителя, то дані обставини не є підставою для відмови у позові.

Крім того, реєстрація юридичної особи ТОВ «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС» не оспорюється, про що і відсутні докази у справі.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану», мораторій на примусове стягнення боргів за комуналку діятиме в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації. Крім того, заборонено стягнення боргів за житлово-комунальні послуги щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання фізичної особи і було знищено або пошкоджено. Так як, майно не знищене та місто Київ не перебувало та не перебуває у тимчасовій окупації, боржники зобов`язані вчасно сплачувати за отримані житлово-комунальні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 2684,00 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження надання йому правничої допомоги на суму 10000 грн. надав договір про надання правової допомоги №14/11-22 від 14.11.2022 року, акт виконаних робіт №2/06 від 09.03.2023 року.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу:

«…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Так як законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов`язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Для того, щоб суд зміг встановити, що витрати пов`язані із розглядом конкретної справи, предмет спору, а по можливості і номер судової справи має бути зазначений в договорі про надання правової допомоги, в довіреності, в актах прийому-передачі, в квитанціях, платіжних дорученнях тощо;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із зазначених вище критеріїв випливає, що основоположним принципом, який застосовується судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу є принцип співмірності.

Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

"Співмірність" як критерій для оцінки суми витрат на правничу допомогу є оціночною категорією і може розумітися суддями по-різному, що й спричиняє найбільшу складність на практиці.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням того, що справа є малозначною, судові засідання у справі не призначались, позиція сторони позивача протягом розгляду справи не змінювалась, суд вважає за доцільне стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИХА ГАВАНЬ СЕРВІС», код ЄДРПОУ 43848511, юридична адреса: м. Київ, вул. Фрометівська, 2 корпус 5, поштова адреса: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27 офіс 1 заборгованість за житлово-комунальні послуги 48425,50 грн., судовий збір в сумі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу 4000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя