Ухвала

від 10.10.2023 по справі 760/19548/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/19548/20

2/760/1468/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно за законом, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом і просять:

- визнати розмір частки в праві власності, належній ОСОБА_4 , право власності на 1/6 частки від 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 809 кв.м по АДРЕСА_1 , та право власності на 20/36 частки від 1/3 частини житлового будинку загальною площею 70,2 кв.м., а також з надвірними будівлями;

- визнати недійсними Свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 жовтня 2009 року за реєстровим № 4-1692 та Свідоцтво про право на спадщину від 02 квітня 2009 року за реєстровим № 4-607, видані державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори на ім`я відповідача ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію цих свідоцтв;

- визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 8/36 частки від 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 809 кв.м по АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на 5/36 частки від 1/3 частини житлового будинку загальною площею 70,2 кв.м., а також з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 8/36 частки від 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 809 кв.м. по АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на 5/36 частки від 1/3 частини житлового будинку загальною площею 70,2 кв.м., а також з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ЦНАП Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати право власності за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом 8/36 частки від 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 809 кв.м по АДРЕСА_1 та право власності в порядку спадкування за заповітом 5/36 частки від 1/3 частини житлового будинку загальною площею 70,2 кв.м., а також з надвірними будівлями;

- зобов`язати ЦНАП Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати право власності за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом 8/36 частки від 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 809 кв.м по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських, будівель та право власності в порядку спадкування по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно за законом залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

01 серпня 2023 року справу передано судді для продовження розгляду.

Справа призначалася до розгляду 4 рази, а саме: на 22 серпня 2023 року, 13 вересня 2023 року, 26 вересня 2023 року та 10 жовтня 2023 року.

Жодного разу позивачі у судові засідання не з`явилася, не повідомляючи суд про причини неявки.

Будь-яких клопотань та заяв в цей період до суду не подавали.

У матеріалах справи містяться підтвердження того, що позивач-1 - ОСОБА_1 03 серпня 2023 року о 18:06:54 отримала SMS-повідомлення у додатку «Viber» про виклик до суду як позивача на 10:00 22 серпня 2023 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про те, що SMS-повідомлення про виклик до суду позивачу-2 - ОСОБА_2 не було доставлено у зв`язку з тим, що абонент тимчасово недоступний.

( т. 2, а. с. 202, 208а )

Повістки на 13 вересня 2023 року направлялися позивачам на зазначені ними у позові номери телефонів.

Позивач-1 - ОСОБА_1 22 серпня 2023 року о 12:17:35 отримала SMS-повідомлення у додатку «Viber» про виклик до суду як позивача на 11:00 13 вересня 2023 року.

Позивачу-2 - ОСОБА_2 SMS-повідомлення про виклик до суду на 13 вересня 2023 року доставлено не було у зв`язку з тим, що абонент тимчасово недоступний.

( т. 2, а. с. 222 - 223 )

Повістки на 26 вересня 2023 року направлялась позивачам на зазначені ними у позові номери телефонів та за допомогою засобів поштового зв`язку на зазначену у позові адресу.

В матеріалах справи міститься підтвердження отримання SMS-повідомлення 13 вересня 2023 року о 18:02:28 у додатку «Viber» позивачем-1.

Позивачу-2 - ОСОБА_2 SMS-повідомлення про виклик до суду на 26 вересня 2023 року доставлено не було у зв`язку з тим, що абонент тимчасово недоступний.

Крім того, із сайту АТ «Укрпошта», що є офіційним сайтом товариства, вбачається, що повістки на 26 вересня 2023 року, які направлялись на адресу позивачів, не були вручені під час доставки та повернулась до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Суд звертає увагу на те, що заяви про зміну місця проживання від позивачів до суду не надходили.

( т. 3, а. с. 15 - 20 )

Повістки на 10 жовтня 2023 року направлялась позивачам на зазначені ними у позові номери телефонів, за допомогою засобів поштового зв`язку на зазначену у позові адресу та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

В матеріалах справи міститься підтвердження отримання позивачем-1 SMS-повідомлення у додатку «Viber» 27 вересня 2023 року о 13:11:18.

Позивачу-2 - ОСОБА_2 SMS-повідомлення про виклик до суду на 10 жовтня 2023 року доставлено не було у зв`язку з тим, що абонент тимчасово недоступний.

Крім того, матеріали справи містять підтвердження розміщення оголошень про виклик до суду позивача-1 та позивача-2 на 10 жовтня 2023 року на офіційному веб-порталі судової влади України.

( т. 3, а. с. 45 - 46, 53 - 56 )

Позивачі, не з`являючись до суду, заяви про розгляд справи в їх відсутності не подавали.

Суд бере до уваги той факт, що позивачем-1 було отримано SMS-повідомлення на усі 4 призначені судові засідання у додатку «Viber».

Щодо повідомлення позивача-2 про виклик до суду за допомогою SMS-повідомлень суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 ЦПК України якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Таким чином, проаналізувавши положення ч. 1 ст. 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що у разі відсутності заяви про зміну номеру телефону судова повістка надсилається учаснику справи на останній відомий номер телефона і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу цим номером не користується, а в даному конкретному випадку «абонент тимчасово недоступний».

Судом при призначенні справи до розгляду використовувались всі можливі способи виклику позивачів у судові засідання.

Так, за номером телефону позивачів, які ними особисто зазначені у позовній заяві, суд надсилав SMS-повідомлення про дату та час розгляду даної справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06 березня 2023року в справі № 753/19393/20 для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації.

Якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом.

Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

В даному випадку позивачами зазначено номери телефону, однак даний альтернативний спосіб комунікації виявився недієвим щодо позивача-2 з незалежних від суду причин.

Крім того, судові повістки направлялися позивачам засобами поштового зв`язку, однак повернулися до суду в зв`зку з непроживанням позивачів за вказаними ними адресами.

Крім того, повідомлення позивачів здійснювалося шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на це, судом використано усі можливі способи з метою повідомлення позивачів про дату, час і місце розгляду цивільної справи.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивачі не з`являлися до суду повторно без поважних причин.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 820/1400/17 від 28 січня 2021 року системний аналіз пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19.

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення позивачів про розгляд справи.

З урахуванням цього суд вважає, що позивачі, будучи ініціаторами даного судового провадження, обізнані про розгляд справи, правом участі в судових засіданнях не скористалися, не з`являючись до суду та не проявляючи зацікавленості в розгляді справи.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В свою чергу, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

В свою чергу вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком держави.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

За змістом п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто, з точки зору закону умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання є ряд чинників, а саме:

- повторна неявка позивача поспіль у судове засідання;

- належне повідомлення позивача про час розгляду справи;

- відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання або неповідомлення їх суду;

- неявка позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті;

- відсутність заяви позивача про розгляд справи в його відсутності.

Суд враховує, що з точки зору процесуального законодавства суд не зобов`язаний враховувати поважність причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 22 травня 2019 року в справі №310/12817/13 / провадження № 61-36375св18 /, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача або його представника, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.

Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Виходячи з цього та викладеного вище, повторної неявки позивачів в судові засідання, суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.

Суд при цьому виходить з того, що розглянути справу за відсутності позивача, виходячи з предмету спору, суд позбавлений можливості.

Виходячи з викладеного вище суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст.49,223, 257 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно за законом залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А. Шереметьєва