Рішення

від 12.10.2023 по справі 160/12877/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року Справа № 160/12877/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнень від 04.07.2023 позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 року № Ф-1139-51-13-05/62 на суму 37788,74 гривень (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки);

-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-1139-51 на суму 21 030,90 гривень (двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 07.06.2007, підприємницьку діяльність не здійснював більше п`яти років. При припиненні підприємницької діяльності звертався до ДПІ в Бабушкінському районі із заявою про припинення діяльності. У жовтні 2022 року при оформленні пенсії йому стало відомо про наявність виконавчих проваджень, відкритих ВДС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), винесених на примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-1139-51у від 11.02.2020 у розмірі 8262,54 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-1139-51/62 від 11.02.2021 у розмірі 8495,30 грн. Вказані вимоги в повному обсязі були оплачені позивачем, про що свідчать постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП№63033200 від 04.10.2022 та ВП№67453066 від 05.10.2022. Однак, після сплати боргу в Єдиному реєстрі боржників запис про ОСОБА_1 не було виключено. В подальшому на звернення позивача відповідач листом від 29.05.2023 повідомив, що за даними ІКП за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність (код бюджетної класифікації 71040000). До листа ГУДПС додано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-1139-51-13/05/62. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-1139-51, а також докази її відправлення відповідачем не надано. Позивач не погоджується з вказаними вимогами вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з тим, що він у період з 2018 по 2021 роки працював найманим працівником, а в періоди, коли не працював, перебував на обліку в службі зайнятості та одержував допомогу по безробіттю, тому він не мав обов`язку повторної сплати ЄСВ. Що стосується вимоги про сплату ЄСВ за 2017 року та 2020 року, тобто в період, коли не був найманим працівником, то зазначені вимоги сплачені при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 року на суму 8495,30 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року на суму 8262,54 грн., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №63033200 від 04.10.2022 та постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №67453066 від 05.10.2022. За таких обставин, вважає, що заборгованість по сплаті єдиного внеску відсутня, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду відомостей про офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача та відповідача; уточненої позовної заяви, в якій зазначити вірне найменування відповідача та викласти позовні вимоги у відповідності до положень ч.1 ст. 5 КАС України, а також копії цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі або докази надсилання до Електронного кабінету відповідача поданих до суду документів; доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: засвідчену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-1139-51; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цього позову у розмірі 1073,60грн., сплаченого в установленому порядку; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

04.07.2023 на адресу суду від представника позивача адвоката Теслі Алли Михайлівни засобами поштового зв`язку надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії наступних документів: квитанції про сплату судового збору 966,24 грн.; квитанції про сплату судового збору 108 грн.; адвокатського запиту від 15.06.2023; листа відповідача від 19.06.2023; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 на суму 21030,90 грн.; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду; ордера на представника; докази відправлення позовної заяви відповідачу (опис вкладення, накладна, фіскальний чек), а також позовної заяви із зазначенням електронної пошти позивача та відповідача, в якій відповідачем визначено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, а також викладені позовні вимоги у новій редакції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 14.06.2023, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

12.07.2023 від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали суду від 14.06.2023, до якої долучено копію позовної заяви з додатками для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 прийнято до розгляду позовну (уточнену) заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12877/23; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із цим адміністративним позовом у адміністративній справі №160/12877/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 11.02.2021 року № Ф - 1139-51-13-05/62 із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі; детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 13.05.2019 № Ф - 1139-51 із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

02.08.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. За даними інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )) з 11.06.2007 по 13.01.2022 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра) як фізична особа-підприємець у статусі - «основний платник» на загальній системі оподаткування та відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» був платником єдиного внеску. Для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску фізичними особами - підприємцями Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000. У зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 за даними ITC «Податковий блок» в ІКП по єдиному внеску рахувалась недоїмка у сумі 37788,74 грн. за період з 2017-2020 роки. На підставі цих даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-1139-51 на суму 21030,90грн., яка надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно з п.5 розділу VI Інструкції № 449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) направило заяву на узгоджену вимогу про стягнення коштів 13.05.2019 № Ф-1139-51 на суму 21030,90грн. Станом на 31.01.2021 за даними інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність (код бюджетної класифікації 71040000) у сумі 37788,74 гривень. На підставі цих даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 № Ф-1139-51-13-05/62 на суму 37788,74грн., яка надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з частини 7 розділу VI Інструкції ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлено до органу Державної виконавчої служби узгоджену вимогу від 11.02.2021 № Ф-1139-51/62У на суму 8495,30 гривень. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Разом з відзивом відповідачем подано до суду клопотання про витребування у позивача належним чином засвідченої довідки за формою ОК-5 за спірний період.

Розглянувши клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на те, що матеріали справи містять такі відомості.

08.08.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає не погодження з позицією відповідача у відзиві, зазначивши в обґрунтування доводи, аналогічні за змістом вказаним у позовній заяві.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 27.06.2000 Бабушкінським РВ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційних даних податкового органу, позивач з 07.06.2007 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра)) як платник єдиного внеску; основний вид діяльності за КВЕД: 64.12.0 Кур`єрська діяльність.

13.01.2022 внесено запис №2002240060001045758 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (власне рішення).

13.05.2019 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області підставі даних інформаційної системи податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1139-51, якою позивачу повідомлено, що станом на 30.04.2019 сума заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску становить 21030,90 грн. та про необхідність її сплати протягом 10 календарних днів (а.с. 116).

Копію вимоги від 13.05.2019 №Ф-1139-51 надіслано позивачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.116 зворотній бік).

11.02.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області підставі даних інформаційної системи податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1139-51-13-05/62, якою позивачу повідомлено, що станом на 31.01.2021 сума заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску становить 37788,74грн. та про необхідність її сплати протягом 10 календарних днів (а.с. 117).

Копію вимоги від 11.02.2021 №Ф-1139-51-13-05/62 надіслано позивачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.117 зворотній бік), однак конверт повернувся до контролюючого органу, яким воно надсилалося, із відміткою відділення поштового зв`язку про неможливість вручення (зворотній бік а.с.117).

В провадженні Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебували на примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки):

№ф-1139-51у від 11.02.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області кошти у розмірі 8262,54 грн., виданої ГУ ДПС у Дніпропетровській області (виконавче провадження №63033200) (а.с.57-58);

№ф-1139-51/62у від 11.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області кошти у розмірі 8495,30 грн., виданої Державною податковою службою України (виконавче провадження №67453066) (а.с.54-55).

04.10.2022 старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Потапенко В.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63033200 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 57-58).

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2022 старшим державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ виконано у повному обсязі, у зв`язку з чим постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-1139-51у від 11.02.2020, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, а також припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

05.10.2022 державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Данченком О.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №67453066 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 54-55).

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 05.10.2022 державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ виконано у повному обсязі, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження з боржника стягнуто, у зв`язку з чим постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-1139-51/62у від 11.02.2021, виданої Державною податковою службою України, а також припинити чинність арешту коштів боржника.

09.05.2023 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою про надання інформації щодо наявних вимог про стягнення з коштів та копії документів, на підставі яких вони видані (а.с. 25).

Листом №38772/6/04-36-13-05-10 від 29.05.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повідомлено, що станом на 30.04.2019 за даними ІКС за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-1139-51 на суму 21030,90 грн., яка надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно п. 5 розділу VI Інструкції № 449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) направило заяву на узгоджену вимогу про стягнення коштів 13.05.2019 № ф-1139-51 на суму 21030,90 гривень. Станом на 31.01.2020 за даними ІКС за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29293,44 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 № Ф-1139-51 на суму 29293,44 грн., яка надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно з частини 7 розділу VI Інструкції ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлено до органу Державної виконавчої служби узгоджену вимогу від 11.02.2020 № Ф-1139-51У на суму 8262,54 грн. Станом на 31.01.2021 за даними інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 № Ф-1139-51-13-05/62 на суму 37788,74 грн., яка надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з частини 7 розділу VI Інструкції ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлено до органу Державної виконавчої служби узгоджену вимогу від 11.02.2021 №Ф-1139-51/62У на суму 8495,30 грн. Станом на 05.10.2022 в межах виконавчого провадження, вимоги від 11.02.2020 № Ф-1139-51/62У на суму 8262,54 грн., від 11.02.2021 № Ф-1139-51/62У на суму 8495,30 грн. погашені. Станом на 29.05.2023 за даними ІКС Державної податкової служби в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 21030,90 грн. (а.с. 33-38).

Відповідно до розрахунку боргу (недоїмки), зазначеного у відзиві, заборгованість з єдиного внеску за відповідачем складалась з наступних сум та нарахована за такий період:

-по строку 09.02.2018 нараховано 8448,00 грн. за 2017 рік, нарахування не сплачені;

-по строку 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн. за перший квартал 2018 р., нарахування не сплачені;

- по строку 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн. за другий квартал 2018 р., нарахування не сплачені;

- по строку 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн. за третій квартал 2018 р., нарахування не сплачені;

-по строку 21.01.2019 нараховано 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 р., нарахування не сплачені;

-по строку 19.04.2019 нараховано 2754,18 грн. за перший квартал 2019 р., нарахування не сплачені;

-по строку 19.07.2019 нараховано 2754,18 грн. за другий квартал 2019 р., нарахування не сплачені;

- по строку 21.10.2019 нараховано 2754,18 грн. за третій квартал 2019 р., нарахування не сплачені;

-по строку 20.01.2020 нараховано 2754,18грн. за четвертий квартал 2019 р., нарахування не сплачені;

-по строку 21.04.2020 нараховано 2078,12 грн. за перший квартал 2020 р., нарахування не сплачені;

-по строку 20.07.2020 нараховано 1039,06 грн. за другий квартал 2020 р., нарахування не сплачені;

-по строку 19.10.2020 нараховано 3178,12 грн. за третій квартал 2020 р., нарахування не сплачені;

-по строку 19.01.2021 нараховано 2200,00 грн., за четвертий квартал 2020 р., нарахування не сплачені.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1139-51 від 13.05.2019 та № Ф-1139-51-13-05/62 від 11.02.2021, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI від 10.12.2020 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення таким поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано наступний правовий висновок, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення спору, що розглядається.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, при вирішенні спору підлягають дослідженню обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 07.06.2007 по 13.01.2022 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

За розрахунком недоїмки, наведеним у листі №38772/6/04-36-13-05-10 від 29.05.2023 та у відзиві, заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74грн. сформована автоматично за несплату позивачем сум ЄСВ за період з 2017 2020 роки.

Відповідачем у спірний період були сформовані позивачу декілька вимог про сплату боргу (недоїмки): станом на 30.04.2019 вимога від 13.05.2019 № Ф-1139-51 на суму 21030,90 грн.; станом на 31.01.2020 вимога від 11.02.2020 №Ф-1139-51 на суму 29293,44грн. та станом на 31.01.2021 вимога від 11.02.2021 №Ф-1139-51-05/62 на суму 37788,74грн., яка зменшена на 8495,30грн. за рахунок стягнення в примусовому порядку у межах виконавчого провадження ВП №67453066 та на суму 8262,54грн. за рахунок стягнення в примусовому порядку у межах виконавчого провадження ВП №63033200. Станом на 29.05.2023 залишок заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 21030,90грн.

Суд зазначає, що відповідачем на вимогу суду не надано детального розрахунку суми боргу, визначеної у оспорюваних вимогах від 13.05.2019 № Ф-1139-51 та від 11.02.2021 № Ф-1139-51-13-05/62, не надано і витягу з ІКП платника із відображенням про нарахування та погашення сум ЄСВ, поряд з цим вказано, що суми ЄСВ нараховано автоматично за період, починаючи з 2017 рік по четвертий квартал 2020 року включно, і погашення боргу на суму 16757,84грн. не заперечується відповідачем.

Водночас, матеріалами справи не встановлено, що у спірний період позивач, маючи статус фізичної особи-підприємця, здійснював підприємницьку діяльність та отримував дохід від такої діяльності у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, у спірний період позивач перебував у трудових відносинах.

Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 06.06.2018 по 31.10.2019 працював на посаді виконавця робіт в ТОВ «Будсіті-ЛТД» (записи 29-30), з 10.03.2021 по 11.11.2021 - виконавцем робіт в ПП «Спецбудмонтаж-21» (записи 31-32), з 27.01.2022 по 07.09.2022 отримував допомогу по безробіттю відповідно до ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (записи 33-34).

Згідно із відомостями за Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) у період з 2018, 2019, 2021 роки страхові внески за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачувались наступними страхувальниками: за кодом ЄДРПОУ 40539907 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсіті-ЛТД»; за кодом ЄДРПОУ 32417358 Приватне підприємство «Спецбудмонтаж-21».

Разом з тим, відповідачем доказів отримання позивачем інших доходів, аніж від трудової діяльності як найманим працівником у період, за який нараховані суми ЄСВ за оспорюваними вимогами, суду не надано.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності. Проте із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Враховуючи те, що у періоді 2018-2019 роках та в 2021 році позивач у розумінні Закону №2464-VI є застрахованою особою і єдиний внесок у цей період нараховано та сплачено роботодавцем, наведені обставини виключають обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Нарахування ж ЄСВ позивачу у спірний період, як фізичній особі-підприємцю, без доказів здійснення нею підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, та при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах та сплати роботодавцем за нього ЄСВ, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює наведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.05.2019 №Ф-1139-51 та від 11.02.2021 №Ф-1139-51-13-05/62 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправними та скасування вимог задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-1139-51.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 № Ф-1139-51-13-05/62.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова