Постанова

від 12.10.2023 по справі 131/11/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/11/23

Провадження № 22-ц/801/1969/2023

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 рокуСправа № 131/11/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Денишенко Т. О., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Іллінецький аграрний фаховий коледж,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Іллінецького аграрного фахового коледжу на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Олексієнка О. Ю. у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Іллінецького аграрного фахового коледжу про поновлення на роботі та зміну формулювання причин звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом № 87-к від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Іллінецький аграрний фаховий коледж на посаду майстра виробничого навчання, хоча в наказі у трудовій книжці, вказано на посаду водія.

Прийняття ОСОБА_1 саме на посаду майстра виробничого навчання підтверджується, зокрема, записами про це у направленні на медичний огляд, медичній книжці, медичній довідці про придатність до роботи на вказаній посаді, педагогічне навантаження на 2022-2023 навчальний рік.

Наказом № 108-к від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, в тому числі скорочення чисельності працівників на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з врахуванням ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Позивачем зазначено, що у наказі №108-к від 13 грудня 2022 року не вказано з якої посади він звільнений у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності працівників п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з врахуванням ч. 3 ст. 30 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». При цьому номер закону та дата його видання не вказані, у Законі України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», №2136-ІХ, від 15.03.2022 р. зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-ІХ, від 01.07.2022 р. стаття 30 взагалі відсутня.

Крім того в наказі про звільнення відповідачем після слів «п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України» вказано «та ч. 3 ст.30 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а в трудовій книжці замість слова «та» ч. 3 ст. 30 Закону України вказує «з урахуванням». Тому не відомо, яку норму вищевказаного Закону відповідачем враховано в даному випадку.

Відповідачем не видано наказ про попередження ОСОБА_1 про заплановане наступне звільнення з роботи та пропозиції іншої роботи якщо така робота є відповідно до ч. 3 ст.49-2 КЗпП.

Також відповідачем не подано до служби зайнятості населення інформації про заплановане вивільнення позивача у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників відповідно до п. 3 ст. 50 ЗУ «Про зайнятість населення».

Вважаючи дії відповідача такими, що порушують його права, ОСОБА_1 звернувшись в суд з даним позовом, просив поновити його на роботі в Іллінецькому аграрному фаховому коледжі на посаді майстра виробничого навчання, змінивши формулювання причини звільнення відповідно до чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково:

-скасовано наказ № 108-к від 13 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;

-поновлено ОСОБА_1 на роботі в Іллінецькому аграрному фаховому коледжі на посаді водія з 13 грудня 2022 року;

-стягнуто з Іллінецького аграрного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 32 631 грн. 84 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 13 грудня 2022 року по 22 серпня 2023 року включно (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів);

-рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати в сумі 5786 грн. 37 коп. ) допущено до негайного виконання;

-стягнуто з Іллінецького аграрного фахового коледжу на користь держави судовий збір в розмірі 2 481 гривень.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що як на підставу звільнення з роботи ОСОБА_1 в оскаржуваному наказі № 108-к від 13 грудня 2022 року відповідач послався на акт засіданні комісії від 22 листопада 2022 року та акт про відмову в написанні заяви на звільнення з роботи від 13 грудня 2022 року.

При цьому акт засіданні комісії від 22 листопада 2022 року у матеріалах справи відсутній.

Згідно акту від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 було запропоновано написати заяву про звільнення з роботи за угодою сторін. Суд першої інстанції зробив висновок, що сам факт змушування написати заяву про звільнення є незаконним та фактично суперечить обставинам на які посилається сторона відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з відмовою переведення на іншу посаду враховуючи зміни істотних умов праці.

Крім того, однією з підстав звільнення в наказі зазначено ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», проте вказаної норми в законі не існує.

Відтак районний суд виснував, що відповідач під час процедури звільнення ОСОБА_1 та видання самого наказу допустив порушення вимог трудового законодавства, наявність яких впливає на висновок про законність такого рішення та дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу директора Іллінецького аграрного фахового коледжу №108-к від 13 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія з подальшим його поновленням на даній посаді з 13 грудня 2022 року.

На підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України суд першої інстанції стягнув із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2022 року по 22 серпня 2023 року включно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, Іллінецьким аграрним фаховим коледжем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Денишенко Т. О., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду на 12 жовтня 2023 року о 10 год. 20 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що процедура звільнення ОСОБА_1 не була порушена.

Так, наказом № 43-ОД «Про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності працівників Іллінецького аграрного фахового коледжу» від 21 листопада 2022 року, зокрема, водію ОСОБА_1 було запропоновано аналогічну роботу в іншому структурному підрозділі.

Цього ж дня позивача було ознайомлено із наказом, однак від його підписання він відмовився та усно повідомив, що відмовляється продовжувати виконувати роботу зі зміненими умовами праці, про що було складено акт від 21 листопада 2022 року, який знаходиться у матеріалах справи.

Згодом 13 грудня 2022 року на засіданні комісії позивач знову відмовився від підписання наказу № 43-ОД від 21 листопада 2022 року, а також від подання письмової заяви про відмову продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, про що було складено відповідний акт.

Наказом № 108-к від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади через відмову від продовження роботи після зміни істотних умов праці, після чого з ним було проведено остаточний розрахунок.

Наказом № 23/6-к від 28 лютого 2023 року було внесено зміни у Наказ № 108-к від 13 грудня 2022 року шляхом викладення п. 1 у новій редакції: «Припинити трудові відносини з ОСОБА_1 , водієм, 13 грудня 2022 року, через відмову від продовження роботи в нових умовах у зв`язку із зміною істотних умов правці за п. 6 ст. 36 КЗпП України та ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Окрім того суд першої інстанції, поновивши ОСОБА_1 на посаді водія, істотно та без жодних обґрунтувань вийшов з межі позовних вимог, адже позивач просив поновити його на посаді майстра виробничого навчання, змінивши формулювання причини звільнення відповідно до законодавства. Правом на подання заяви про зміну предмету чи підстав позову ОСОБА_1 не скористався.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник Іллінецького аграрного фахового коледжу апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 вересня 2022 року ОСОБА_1 подано заяву директору Іллінецького аграрного фахового коледжу про прийняття його на роботу на посаду водія з 03 жовтня 2022 року (а. с. 41).

Наказом № 87-к від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія 03 жовтня 2022 року з послідуючим укладанням контракту та оплатою згідно штатного розпису із загального фонду кошторису. Із наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис у наказі (а. с. 40).

Наказом № 43-ОД від 21 листопада 2022 року «Про зміну в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності працівників Іллінецького аграрного фахового коледжу (зміна істотних умов праці працівників)» було внесено зміни до істотних умов праці працівників з можливістю продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у іншому структурному підрозділі (в лабораторії з виробництва та переробки продукції рослинництва, тваринництва та садівництва коледжу за адресою с. Романово-Хутір Вінницького району Вінницької області), зокрема, ОСОБА_1 . Також було попереджено працівників, що у разі відмови від продовження роботи в нових умовах праці трудові відносини будуть припинені на підставі п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 42).

Як видно із акту від 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 відмовився підписувати вказаний наказ, повідомив про відмову продовжувати виконувати роботу зі зміненими умовами праці та надав усну згоду на припинення трудового договору за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 43).

Відповідно до акту від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 знову відмовився від:

-підписання наказу № 43-ОД від 21 листопада 2022 року про зміну істотних умов праці;

-написання заяви про відмову від продовження роботи зі зміненими умовами праці;

-написання заяви про звільнення з роботи з посади водія за угодою сторін.

Наказом № 108-к від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія із таким формулюванням: «в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності працівників, п.п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Підстава: акт засідання комісії від 22 листопада 2022 року; акт про відмову в написанні заяви на звільнення з роботи від 13 грудня 2022 року» (а. с. 47).

Наказом № 23/6-к від 28 лютого 2023 року було внесено зміни до наказу № 108-к від 13 грудня 2022 року шляхом викладення п. 1 наказу в новій редакції: «Припинити трудові відносини з ОСОБА_1 , водієм, 13 грудня 2022 року, через відмову від продовження роботи в нових умовах у зв`язку із зміною істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України та ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Підстава: 1) Акт засідання комісії від 21 листопада 2022 року. 2) Акт про відмову в написанні заяви про звільнення з роботи від 13 грудня 2022 року» (а. с. 74).

Для ознайомлення із наказом № 23/6-к від 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 був запрошений листом № 74 від 03 березня 2023 року (а. с. 70), який був вручений йому 09 березня 2023 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 72).

10 березня 2023 року було складено акт, відповідно до якого ОСОБА_1 для ознайомлення із наказом № 23/6-к від 28 лютого 2023 року не з`явився та з ним не ознайомився (а. с. 69).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 22 КЗпП України передбачено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Трудовим договором відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію воєнного стану було неодноразово продовжено. Режим воєнного стану діє і на даний час.

Особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначає ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного закону у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив поновити його на посаді майстра виробничого навчання, змінивши формулювання причини звільнення відповідно до чинного законодавства.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до його заяви про прийняття на роботу наказом № 87-к від 30 вересня 2022 року був прийнятий на роботу до Іллінецького аграрного фахового коледжу на посаду водія. Із цим наказом він був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис у ньому.

Даний наказ позивачем не оскаржується, відтак колегія суддів вважає, що підстави для поновлення позивача на посаді майстра виробничого навчання відсутні, при цьому позивачем взагалі не вказано, що саме необхідно змінити у формулюванні причин звільнення.

Також, апеляційний суд виснує, що процедура звільнення ОСОБА_1 не була порушена з огляду на таке.

Наказом № 108-к від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності працівників.

Як зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Судом встановлено, що про зміну істотних умов праці позивач був повідомлений 21 листопада 2022 року, що підтверджується актом про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом про такі зміни № 43-ОД.

Вказаним наказом ОСОБА_1 було запропоновано продовжити роботу за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у іншому структурному підрозділі, проте як вбачається із акту від 21 листопада 2022 року позивач повідомив про свою відмову продовжувати виконувати роботу в нових умовах у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Згодом 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 повторно було запропоновано ознайомитися із наказом № 43-ОД від 21 листопада 2022 року, однак позивач знову відмовився.

За таких обставин апеляційний суд виснує, що позивач був належним чином повідомлений роботодавцем про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме зменшення обсягу роботи, зміну системи та розміру оплати праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 КЗпП України якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу у зв`язку із відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відтак апеляційнийсуд виснує,що наказ№ 108-к від 13 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 є послідовним та таким, що прийнятий у відповідності до чинного законодавства.

Крім того колегія суддів зауважує, що у наказі вказана посада, із якої було звільнено ОСОБА_1 .

Щодо зазначениху вказаномунаказі підставзвільнення позивача,то апеляційнийсуд звертаєувагу нате,що наказом№ 23/6-квід 28лютого 2023року буловнесено змінидо наказу№ 108-к від 13 грудня 2022 року, де підстави та формулювання звільнення ОСОБА_1 було приведено у відповідність до норм КЗпП України.

Про внесення змін до наказу про звільнення позивача було повідомлено та запрошено його до Іллінецького аграрного фахового коледжу для ознайомлення із внесеними змінами, про що свідчать відповідний лист (а. с. 70) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 72), проте він таким правом не скористався.

Відтак позовнавимога ОСОБА_1 про змінуформулювання звільненняне підлягаєзадоволенню,адже наказом№ 23/6-квід 28лютого 2023року буловнесено змінидо наказу№ 108-к від 13 грудня 2022 року та змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 .

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України є безпідставними, оскільки наказом № 43-ОД від 21 листопада 2022 року «Про зміну в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності працівників Іллінецького аграрного фахового коледжу (зміна істотних умов праці працівників)» працівників було попереджено, що у разі відмови від продовження роботи в нових умовах праці трудові відносини будуть припинені на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Не заслуговують на увагу покликання у позовній заяві про порушення відповідачем вимог ст. 50 ЗУ «Про зайнятість населення» про надання інформації про його заплановане вивільнення, оскільки ч. 3 вказаної статті стосується запланованого масового вивільнення працівників.

З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, процедура звільнення ОСОБА_1 з посади водія у Іллінецькому аграрному фаховому коледжі була проведена відповідно до вимог чинного трудового законодавства, а тому суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Оскільки підстав для поновлення позивача на роботі немає, середній робіток за час вимушеного прогулу стягненню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга Іллінецького аграрного фахового коледжу підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3721,5 грн (квитанція № 814 від 07 вересня 2023 року) за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Іллінецького аграрного фахового коледжу задовольнити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 серпня 2023 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Іллінецького аграрного фахового коледжу про поновлення на роботі та зміну формулювання причин звільнення, відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3721,5 грн (три тисячі сімсот двадцять одна гривня 50 копійок), понесені Іллінецьким аграрним фаховим коледжом за подання апеляційної скарги, відшкодувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Т. О. Денишенко

С. Г. Копаничук