Постанова

від 22.09.2010 по справі 48/292

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 р. № 48/292

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

Ду наєвської Н.Г. - головуючий ,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.

розглянувши у відкрито му судовому засіданні кас аційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальніст ю "ЮСТ" на постанову Київ ського апеляційного господа рського суду від 24 березня 2010 р оку у справі № 48/292 Господарськ ого суду міста Києва за по зовом Товариства з обмеже ною відповідальністю "Гіфтек -Україна", м. Київ, до Това риства з обмеженою відповіда льністю "ЮСТ", м. Київ, про стягнення 301 922,24 грн.,

за участю представників :

позивача: Лахтарін А.А. (д ов. від 19.01.2009 року),

відповідача: Столяренко Т.П. (дов. від 14.12.2009 року),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року позивач - ТОВ "Гіфтек-Україна" пред' яв ив у господарському суді поз ов до відповідача ТОВ "ЮСТ" про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений това р.

Вказував, що між ним та відп овідачем 18.09.2007 року був укладен ий договір №2006-09/18 на постачання товару, відповідно до умов як ого позивач зобов' язався по ставити та передати у власні сть товар, а відповідач прийн яти та оплатити його відпові дно до умов договору.

Посилаючись на неналежне в иконання відповідачем умов д оговору в частині своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив стягнути (з вр ахуванням заяви про уточненн я позовних вимог від 17.11.2009 року) 135 489,73 грн. основного боргу, 47 030,40 гр н. пені, 119 402,11 грн. суми курсової р ізниці.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 16.12.2009 року (с уддя: Бойко Р.В.) позов задовол ено частково. Постановлено с тягнути з ТОВ "ЮСТ" на користь ТОВ "Гіфтек-Україна" 135 489,73 грн. - основного боргу, 31 396,47 грн. пені, 1 668,86 грн. державного мита, 130,45 грн . - витрат на інформаційно-те хнічне забезпечення судовог о процесу. В іншій частині поз ову відмовлено.

Рішення в частині задоволе них вимог про стягнення борг у та пені мотивовані невикон анням відповідачем умов дого вору та правомірністю вимог позивача. При цьому, відмовля ючи частково в стягненні пен і, суд вказав на те, що позивач ем заявлені вимоги про стягн ення пені за період, що станов ить більше, ніж 6 місяців, що не відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, а також із розрахунк у 0,1% від простроченої суми, що с уперечить вимогам Закону Укр аїни "Про відповідальність з а несвоєчасне виконання грош ових зобов'язань".

Крім того, відмовляючи в стя гненні курсової різниці у по вній мірі, суд першої інстанц ії з посиланням на ч.3 ст.632 ЦК Ук раїни вказав на відсутність підстав для стягнення її роз міру, оскільки відсутні підс тави для збільшення вартості товару, отриманого у власніс ть покупцем.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 24.03.2010 року (колегія судді в у складі: Кондес Л.О. - го ловуючого, Авдеєва П.В., Нєсвєтової Н.М.), рішення в ча стині відмови в стягненні 119 402, 11 грн. суми курсової різниці з мінено. Позовні вимоги в цій ч астині задоволені в повному обсязі.

Змінюючи рішення суду перш ої інстанції, суд апеляційно ї інстанції вказав на невірн е застосування судом норм ма теріального права та неповне встановлення обставин, які м ають значення для справи. Зок рема, апеляційний суд визнав обґрунтованими вимоги позив ача щодо стягнення сум курсо вої різниці вартості поставл еного, але неоплаченого това ру, оскільки ці вимоги заявле ні на підставі п.п.2.3, 2.4, 2.5, 3.3 догов ору.

У касаційній скарзі ТОВ "ЮСТ " просить скасувати постанов у Київського апеляційного го сподарського суду від 24.03.2010 рок у в частині стягнення 119 402,11 грн. суми курсової різниці, а в інш ій частині постанову апеляці йного суду залишити без змін .

Розглянувши матеріали спр ави і доводи касаційної скар ги, перевіривши правильність застосування судами норм ма теріального та процесуально го права у вирішенні даного с пору, колегія суддів знаходи ть за необхідне касаційну ск аргу задовольнити частково з таких підстав.

Так, судом встановлено та пі дтверджується матеріалами с прави, що спірні правовіднос ини виникли з договору №2006-09/18 ві д 18.09.2007 р. на постачання товару, в ідповідно до умов якого, пози вач зобов' язувався постави ти та передати у власність ві дповідача товар, асортимент, кількість та ціна якого зазн ачається в рахунках-фактурах та накладних (п.2.1 договору), а о станній зобов' язувався при йняти та оплатити його на умо вах даного договору.

Судом першої інстанції, з як им погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що по зивач свої договірні зобов'я зання виконав належним чином , поставивши відповідачу згі дно накладних товар (т.1, а.с. 18-31), а ле відповідач розрахувався з а отриманий товар не в повном у обсязі, внаслідок чого вини кла заборгованість, яка згід но заяви про уточнення позов них вимог становить суму 135 489,73 г рн. (т.1, а.с. 53).

Пунктом 3.2 договору визначе но, що повна оплата за поставл ений товар здійснюється відп овідачем протягом 30 календар них днів від дати поставки.

Відповідно до ст. 526 Цивільно го кодексу України зобов'яза ння має виконуватися належни м чином відповідно до умов до говору.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 2 30 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правов і наслідки, встановлені дого вором або законом, зокрема, сп лата неустойки.

Відповідно до п. 7.1 договору в разі несвоєчасно оплати вар тості товару у строки, зазнач ені у п.3 даного договору, відп овідач (Покупець) сплачує на к ористь позивача (Постачальни к) пеню у розмірі 0,1% від несплач еної суми за кожний день прос трочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону Ук раїни "Про відповідальність за несвоєчасне виконання гро шових зобов'язань", який регул ює договірні правовідносини між платниками та одержувач ами грошових коштів щодо від повідальності за несвоєчасн е виконання грошових зобов'я зань, платники грошових кошт ів сплачують на користь одер жувачів цих коштів за простр очку платежу пеню в розмірі, щ о встановлюється за згодою с торін.

Разом з тим, ст. 3 вказаного За кону встановлено, що розмір п ені, передбачений статтею 1 ць ого Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подв ійної облікової ставки Націо нального банку України, що ді яла у період, за який сплачуєт ься пеня.

Враховуючи ту обставину, що договором сторони визначили розмір пені, який перевищує р озмір, встановлений чинним з аконодавством, висновки суді в попередніх інстанцій про н арахування пені з врахування м подвійної облікової ставки НБУ, є такими, що відповідають вимогам діючого законодавст ва.

При цьому, судами правильно перераховано розмір пені за період 6 місяців з моменту, ко ли грошове зобов'язання мало б бути виконано, що передбаче но ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи наведене, суд пе ршої інстанції, з яким погоди вся суд апеляційної інстанці ї, дійшов обґрунтованого вис новку про те, що відповідач не в повному обсязі розрахував ся за поставлений товар, а том у стягненню підлягає основни й борг та пеня у розмірах, який встановив господарський суд .

В цій частині судові рішенн я заявником не оскаржуються, а відтак не перевіряється го сподарським судом касаційно ї інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 632 ЦК Укра їни, зміна ціни після укладен ня договору допускається лиш е у випадках і на умовах, встан овлених договором або законо м.

Пунктом 2.3 договору, сторони передбачили можливість змін и вартості відвантаженого, а ле неоплаченого товару, як за хист позивача від інфляційни х процесів.

При цьому, згідно п.2.4 договор у, відповідачу надається пра во протягом 2-х банківських дн ів з дня повідомлення про під вищення вартості товару,опла тити отриманий товар частков о або у повній мір.

Неоплачений товар повинен бути перерахованим по новим цінам. При цьому, у разі незго ди відповідача сплатити варт ість товару за підвищеними ц інами, він зобов'язаний повер нути цей товар протягом 7 дів з моменту отримання повідомле ння. В такому випадку, сума, як а вже була сплачена повертає ться відповідачу позивачем в ідповідно до ч.3 п.2.4 договору.

У разі, якщо відповідач не п овертає протягом встановлен ого п.2.4 договору строку товар , нова його вартість вважаєть ся прийнятою відповідачем (п .2.5 договору).

Як було встановлено судом а пеляційної інстанції та підт верджується матеріалами спр ави, відповідач отриманий то вар оплатив частково. Отрима вши претензію №1307/01 від 13.07.2009 року щодо збільшення вартості то вару, факт отримання якої від повідачем не заперечується, що вбачається з касаційної с карги, відповідач товар не по вернув.

Відповідно до ч.3 ст.691 ЦК Укра їни, якщо договором купівлі-п родажу встановлено, що ціна т овару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюют ь ціну товару (собівартість, з атрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегля ду, ціна визначається виходя чи із співвідношення цих пок азників на момент укладення договору і на момент передан ня товару.

Відповідно до п.3.3 договору, о плата вартості товару здійсн юється в національній валюті та за вимогою позивача множи ться на коефіцієнт зміни кур су гривні по відношенню до єв ро.

Тобто, враховуючи наведене , апеляційний господарський суд, встановивши відсутність повної оплати отриманого то вару та не повернення його по зивачу згідно вимог п.2.4 догов ору, на підставі п.2.5 договору в ірно дійшов висновку про ная вність підстав для стягнення з відповідача сум курсової р ізниці вартості товару в роз мірі 119 402,11 грн., яка була обрахов ана з несплаченої вартості т овару в порядку, визначеному п.3.3 договору.

Таким чином, судом апеляцій ної інстанції на підставі вс тановлених фактичних обстав ин, з'ясовано дійсні права і об ов'язки сторін та правильно з астосовано матеріальний зак он, що регулює спірні правові дносини.

Посилання касаційної скар ги на ч.3 ст.632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі пі сля його виконання не допуск ається, не заслуговують на ув агу суду, оскільки, як було вст ановлено судом, умови догово ру з боку відповідача викона ні не були, оскільки ним товар оплачений був не в повній мір і.

Суд дав оцінку наявним у спр аві доказам за своїм внутріш нім переконанням, що ґрунтує ться на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судо вому процесі всіх обставин с прави в їх сукупності, керуюч ись законом, що відповідає ви могам ст. 43 ГПК України, переоц інка доказів, відповідно до с т. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Твердження скаржника про п орушення і неправильне засто сування судами норм матеріал ьного та процесуального прав а при прийнятті рішення та по станови не знайшли свого під твердження, в зв' язку з чим, п ідстав для зміни чи скасуван ня законного та обґрунтовано го судового акту колегія суд дів не вбачає.

Інші доводи, наведені у каса ційній скарзі, зводяться до н амагань позивача спростуван ня обставин справи, встановл ених судом апеляційної інста нції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справ і доказів, тому судом касацій ної інстанції до уваги не при ймаються з огляду на вимоги ч . 2 ст. 1115 та ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України.

На підставі наведеного та к еруючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господ арського процесуального код ексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "ЮСТ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апел яційного господарського суд у від 24 березня 2010 року у справі № 48/292 залишити без змін.

Головуючий: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Владимиренко С.В.

Мележик Н.І.