Постанова

від 04.10.2023 по справі 607/10608/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10608/23Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/741/23 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

з участю секретаря - Романська К.М.

учасників справи - відповідача ОСОБА_1

представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Притули О.Б.

позивачки ОСОБА_3 та її представника

адвоката Сампари Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/10608/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Притула Оксана Богданівна на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Караван» про розірвання шлюбу та поділ спільного майна, визнання договорів недійсними та удаваними , постановленої суддею Герчаківською О.Я., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Альфа Караван» про розірвання шлюбу та поділ спільного майна, визнання договорів недійсними та удаваними .

23 червня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на транспортні засоби:

марки «Audi» моделі «Q7», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ;

марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 .

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що 27 травня 2023 року укладено договір купівлі продажу № 6220/23/001142, транспортного засобу марки «Audi» моделі «Q7», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який 21 березня 2023 року був зареєстрований за ОСОБА_1 , а 27 травня 2023 перереєстрований на ОСОБА_3 , згідно з договором купівлі продажу № 6220/23/001142 від 27 травня 2023, який виданий ТОВ «АльфаКараван».

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває окрім того справа №607/10344/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

14 червня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна, визнання договорів недійсними та удаваними.

20 червня 2023 року ОСОБА_3 подала суду заяву про зміну предмету позову, у якій просила визнати недійсними договори та додатково зазначила відповідачами ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Караван».

05 червня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено ухвалу у справі № 607/9977/23, якою: заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково; заборонено ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , вчиняти будьякі дії, спрямовані на відчуження транспортного засобу марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Однак незважаючи на винесену судом ухвалу про забезпечення позову, ОСОБА_1 всупереч вимогам чинного законодавства, без її згоди відчужив автомобіль легковий марки TOYOTA, модель RAV4, 2015 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_3 .

06 червня 2023 року укладено договір комісії № 6220/23/001208 від 06 червня 2023 року, договір купівлі продажу № 6220/23/001208 від 06 червня 2023 року щодо відчуження транспортного засобу марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ в Тернопільській області) на адвокатський запит, «транспортний засіб марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 на підставі договору комісії № 6220/23/001208 від 06 червня 2023 року, договору купівлі продажу № 6220/23/001208 від 06 червня 2023 року та акту огляду № 36220/23/001281 від 06 червня 2023 року ТОВ «Альфа Караван» 06 червня 2023 року перереєстрований на нового власника ОСОБА_5

14 червня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 607/10344/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

14 червня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна, визнання договорів недійсними та удаваними.

На підставі вищенаведеного вважає, що існують об`єктивні підстави вважати, що в подальшому транспортні засоби марки «Audi» моделі «Q7», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 будуть відчужені на користь інших осіб (не з числа сім`ї ОСОБА_1 ) з метою уникнення поділу транспортних засобів та визнання договорів недійсними, а тому вважає за необхідне вжити заходів щодо забезпечення наступних об`єктів: транспортний засіб марки «Audi» моделі «Q7», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2023 року Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Караван» про розірвання шлюбу та поділ спільного майна, визнання договорів недійсними та удаваними задоволено.

Накладено арешт на транспортні засоби:

марки «Audi» моделі «Q7», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 ;

марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 .

Копію ухвали про забезпечення позову надіслано учасникам справи, Відділу державної виконавчої служби у м.Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46002, info2@tem.te.dvs.gov.ua) та Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (вул. Стрийська, 5, с.Підгородне, Тернопільський рн, 47715, info_ter@hsc.gov.ua), для негайного виконання.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Притула О.Б., подала апеляційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в якій просить її скасувати та відмовити у забезпечення позову. Посилається на те, що оскаржувана ухвала в частині застосування заходу забезпечення позову, є незаконною та необгрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Незаконність та необгрунтованість оскаржуваної ухвали полягає у тому, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про те, що транспортні засоби марки «Audi» моделі Q7, 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 та марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 було придбано відповідачем за його особисті кошти за рахунок доходів, отриманих від здачі в оренду свого нерухомого майна . Позивачка не надала доказів перебування цього майна в особистій приватній власності відповідача, у зв`язку з чим судом першої інстанції не було з`ясовано, що вказане рухоме майно не підлягає поділу між сторонами, оскільки автомобілі є його особистою приватною власністю в силу того, що були придбані за грошові кошти, які належали йому особисто.

Зазначає, що на підставі Договору дарування нерухомого майна від 18.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 , як ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , як Обдаровуваним, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського мїеькдго нотаріального округу Ломакіною Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №689, він набув у власність нежитлове прйміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно є його особистою приватною власністю, оскільки було набуте ним на підставі Договору дарування.

Крім цього, на підставі Договору купівлі-продажу від 22.08.2005 року до реєстрації шлюбу з позивачкою, він придбав у власність нежитлову будівлю, цегляний склад під літ. «Р» площею 114,80 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 . Таке нерухоме майно є також його особистою приватною власністю в силу положення п.1 ч.1 ст.57 СК України, тобто у зв`язку з тим, що було придбано ним до шлюбу.

Вищевказані нежитлові приміщення, які знаходяться у особистій приватній власності він здавав в оренду, за що отримував відповідний дохід, за який в подальшому придбав автомобілі марки «Audi» моделі Q7, 2021 року випуску та марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску.

ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі та інтереси якої представляє адвокат Притула О.Б. також подала апеляційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2023 року, у якій просить скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «Audi» моделі Q7,2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , та відмовити у забезпеченні позову в цій частині. Посилається на те, що вона є власницею автомобіля автомобілі марки «Audi» моделі Q7, 2021 року випуску, на який оскаржуваною ухвалою накладено арешт. Вказаний автомобіль нею було набуто на законних прідставах у встановленому законом порядку.

Станом на момент укладення договору транспортний засіб належав ОСОБА_3 на праві власності, не був обтяжений арештом та не перебував у розшуку чи заставі. Про те, що вказаний автомобіль був предметом спору у суді ні ОСОБА_3 ні їй не було відомо, оскільки розгляд справи про забезпечення позову здійснювався без повідомлення учасників справи та оскаржувана Ухвала була постановлена 27.06.2023 року, тобто в день укладення та підписання Договору, та реєстрації транспортного засобу на нового власника.

Станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, вона була єдиним і законним власником транспортного засобу, на який накладено арешт, чим порушено її права як власника майна.

Посилається на те, що ОСОБА_3 придбав автомобіль марки «Audi» моделі Q7,2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі Договору купівлі-продажу №6220/23/001142 від 27 травня 2023 року у попереднього власника - ОСОБА_1 ОСОБА_1 набув у власність вказаний автомобіль за особисті кошти, отримані як дохід від здачі в оренду нерухомого майна, належному йому на праві особистої приватної власності, що підтвердив відповідними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокат Магдич О.О., яка представляє інтереси позивачки ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Посилається на те, що апеляційна скарга не містить доводів, які свідчать про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства.

Як підставу оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 27.06.2023 р. апелянт вказує, що спірні транспортні засоби придбані ушлюбі, але за кошти, які належали йому особисто, та посилається на ст.57 СК України. Однак питання джерела придбання спірного майна в період перебування сторін у шлюбі не належить до питань, які суд може і повинен з`ясовувати у справі про поділ майна подружжя.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 основана на аргументах про належність спірних транспортних засобів до особистої власності відповідача на підставі п.3 ч.1 ст. 57 СК України, в той час як ці обставини суд не може та не повинен встановлювати ухвалюючи рішення про забезпечення позову. Тому посилання апелянта на норму п.3 ч.1 ст.57 СК України на даній стадії цивільного процесу є безпідставним.

Апелянт також безпідставно вказує на те, що суд першої інстанції при

прийнятті оскаржуваної ухвали не дослідив, чи може невжиття заходів

забезпечення позову істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення

суду.

Вказує на те, що поведінка відповідача призвела до необхідності подання додаткових позовних вимог (про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та залучення нових співвідповідачів. На даному етапі новозалученими співвідповідачами є батько відповідача ОСОБА_3 та його рідна сестра ОСОБА_5 . У разі, якщо забезпечення позову не будуть вжиті судом, наступними набувачами спір транспортних засобів можуть стати сторонні особи, а реальне поновлення прав позивачки вимагатиме залучення нових учасників процесу та подання додаткових позовів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представник позивачки ОСОБА_3 адвокат Сампара Н.М. просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що після накладення арешту Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на транспортний засіб Audi» моделі «Q7» 2021 року випуску, 27.06.2023 року укладено договір купівлі продажу вказаного транспортного засобу між ОСОБА_2 , як покупцем та ОСОБА_3 ічем, як продавцем № 6141/2023/3901662. Станом на момент укладення договору купівлі-продажу №6141/2023/3901662, транспортний засіб було обтяжено арештом.

Зазначає, що не заслуговують на увагу твердження апелянта, що їй не було відомо про накладення арешту на транспортний засіб, оскільки ОСОБА_3 є співвідповідачем по справі в межах якої накладався арешт . Окрім того, відчуження транспортного засоби ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а згодом ОСОБА_3 . ОСОБА_2 здійснювалося виключно з метою штучного виведення майна із маси спільної сумісної власності подружжя.

Вважає голослівними твердження апелянта про порушеїння її права як власника майна, оскільки придбання транспортного засобу відбулося після накладення арешту на транспортний засіб та з метою штучного виведення майна із майна спільної сумісної власності.

У даному випадку мова не йде про протиправне позбавлення чи обмеження права власності, а про застосування процедури забезпечення позову, що передбачена цивільним процесуальним законом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник адвокат Притула О.Б., яка також представляє інтереси ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги та просили задовольнити вимоги апеляційних скарг.

Зокрема, адвокат Притула О.Б. вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню із відмовою у забезпеченні позову, оскільки апеляційний суд не вправі застосовувати інші заходи забезпечення позову щодо спірних автомобілів, про які позивач не заявляє.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Сампара Н.М. апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили. Ухвалу суду вважають законною та обгрунтованою .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладаючи арешт на транспортні засоби, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо набутого у шлюбі спільного сумісного майна, та наявні підстави для накладення арешту на транспортні засоби, оскільки невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася з позовом до суду.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується, оскільки він є мотивованим і ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно з приписами ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В силу ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільнопроцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Пункт 6 вказаної Постанови містить роз`яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Суд першої інстанції правильно констатував, що між сторонами існує спір щодо поділу майна подружжя, об`єктом спору, крім іншого, є автомобілі марки «Audi» моделі «Q7», 2021 року випуску та марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску.

Із відповіді № 31/19С88.з. Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області, наданої адвокату Сампара Н.М. 19 червня 2023 року вбачається, що 06 червня 2023 року автомобіль марки RAV 4, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , перереєстрований на ОСОБА_5 .

Вказаний автомобіль є одним із об`єктів, який набуто сторонами у шлюбі та відповідно він є спірним майном, що слідує із позовних вимог, викладених ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяві.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вчинення відповідачем недобросовісних дій, спрямованих на реалізацію спірного майна, може свідчити про намір ОСОБА_1 ухилитися від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

В свою чергу реалізація відповідачем права на розпорядження спірним автомобілем може істотно вплинути на можливість виконання судового рішення в разі задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 .

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Зважаючи на те, що власники спірних автомобілів можуть ними розпорядитися будь-коли на власний розсуд, що призведе до чергової зміни предмета позову та залучення нових відповідачів суд першої інстанції правильно визнав достатньо обґрунтованим припущення, що невжиття таких заходів як арешт спірних автомобілів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , що позивачці було відомо про те, що транспортні засоби марки «Audi» моделі Q7, 2021 року випуску, та марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, було придбано ним за його особисті кошти за рахунок доходів, отриманих від здачі в оренду свого нерухомого майна, оскільки питання джерела придбання спірного майна в період перебування сторін у шлюбі не належить до питань, які суд повинен з`ясовувати на стадії відкриття провадження у справі .

Обов`язок спростування презумпції права спільної сумісної власності майна, яке придбано під час шлюбу покладається на особу, яка це право оспорює .

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, ще до реєстрації шлюбу з позивачкою, відповідач придбав у власність нежитлові приміщення, які є його особистою приватною власністю у зв`язку з тим, що були придбані ним до шлюбу , які він здавав в оренду, за що отримував відповідний дохід, та в подальшому придбав автомобілі марки «Audi» моделі Q7, 2021 року випуску та марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби не позбавляє та не обмежує права власності, а

застосування процедури забезпечення позову, що передбачена цивільним

процесуальним законом.

Дана процедура є необхідною для забезпечення ефективності правосуддя, що зазначено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільнопроцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» яка містить роз`яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Окрім того, як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області на адвокатський запит, «транспортний засіб марки «Toyota» моделі «RAV4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 на підставі договору комісії № 6220/23/001208 від 06 червня 2023 року, договору купівлі прода 6220/23/001208 від 06 червня 2023 року та акту огляду № 36220/23/001 06 червня 2023 року ТОВ «Альфа Караван» 06 червня 2023 року перереєстрований на нового власника ОСОБА_5 .

Отже, враховуючи поведінку відповідача, та з метою запобігти утруднення виконання можливого рішення суду щодо вказаних позовних вимог, суд обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вищевказані автомобілі.

Колегія суддів не приймає посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що ОСОБА_3 не було відомо про накладення арешту на транспортний засіб, а саме, «Audi» моделі Q7,2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , оскільки ОСОБА_3 є співвідповідачем у справі, в межах якої накладався арешт на спірні автомобілі.

Твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , що оскаржуваною ухвалою порушені її права як власника майна є безпідставними, оскільки придбання вищезазначеного транспортного засобу відбулось після накладення арешту, що вказує на штучне виведення майна із об`єктів спільної сумісної власності.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, які передбачають вільне володіння та користування своїм майном, оскільки дана норма носить загальний характер. У даному випадку суд вирішував питання не про протиправне позбалення чи обмеження права власності, а про застосування процедури забезпечення позову, яка передбачена законом.

Отже, як встановлено судом, не зважаючи на винесену судом ухвалу про забезпечення позову, ОСОБА_1 неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства, без згоди ОСОБА_3 , відчужив спірний автомобіль.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Притула Оксана Богданівна залишити без задоволення .

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 жовтня 2023 року .

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Гірський Б.О.

Костів О.З.