Постанова

від 05.10.2023 по справі 369/1457/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №369/1457/20 Головуючий в суді І інстанції Волчко А.Я.

Провадження № 22-ц/824/11264/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Козоріз Лідія Миколаївна, про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала наголошена вище цивільна справа.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року було відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

У березні 2023 року представник Відповідача адвокат Тоцький Б.А. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Заява мотивована тим, що представником Відповідача під час розгляду справи усно було зазначено, що останнім буде подана окрема заява про відшкодування судових витрат з позивача та надані докази по сплаті таких витрат протягом п`яти днів з моменту ухвалення судом рішення по справі. У зв`язку з тим, що на день ухвалення судового рішення питання про стягнення судових витрат вирішено не було, представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 31 905,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд мав залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки її подано після закінчення строків, передбачених ст. 141 ЦПК України.

Вказує також на необґрунтованість понесених витрат та недоведеність їх оплати відповідачем.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Стягуючи з позивача витрати відповідача на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог відповідача.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев`ята статті 139 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: копію договору про надання послуг з правової допомоги №60-ПД від 08.07.2020 р., укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Асоціація корпоративних та приватних адвокатів», попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Тоцький Б.А. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акта №1 про надання послуг та отримання оплати за надані послуги від 09.07.2020 р., копію акта №2 про надання послуг та отримання оплати за надані послуги від 09.07.2020 р., копію акта №5 про надання послуг та отримання оплати за надані послуги від 23.03.2023 р. Таким чином, сплачений гонорар ОСОБА_2 на користь АО «Асоціація корпоративних і приватних адвокатів» склав 31 905,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем не вказано детального опису правничої допомоги, що полягала у ознайомленні із ситуацією, яка склалася у правовідносинах із ОСОБА_1 та підготовкою пропозицій щодо позасудового та судового способів врегулювання спору, обговорення їх із замовником, та підготовкою та надісланням адвокатських запитів з метою збору доказів, що передбачалося актом №1, №2 про надання послуг та отримання оплати за надані послуги від 09 липня 2020 року.

23.03.2023 між сторонами було підписано Акт №5, згідно із яким, були надані наступні правові послуги: підготовка відзиву у справі №369/1457/20 - 3 години; підготовка відповіді на відзив у справі №369/1457/20 - 2 години; підготовка пояснень у справі №369/1457/20 - 2 години; представництво інтересів у судовому засіданні у справі №369/1457/20 31.08.2020, 19.10.2020, 30.11.2020, 22.03.2021, 10.06.2021, 13.10.2021, 09.02.2022, 19.04.2022, 14.10.2022, 31.01.2023, 23.03.2023. Сторони погодилися, що курс долара США до гривні становить 36,57 станом на дату підписання цього Акту. Гонорар за надані послуги становить: 18 285 грн (враховуючи положення Додаток № 1 до договору № 60-ПД про надання послуг з правової допомоги від «08» липня 2020 року про максимальну суму гонорару).

Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 31 905 грн є необґрунтованим, оскільки відповідачем не доведено понесення витрат саме на цю суму, разом з цим, колегія суддів вважає, що стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу на суму 18 285 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом доказами понесення таких витрат та обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував заперечення позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для залишення зави про відшкодування судових витрат на правничу допомогу без розгляду, з огляду на те, що заява відповідача про їх відшкодування і розрахунок таких витрат були подані засобами поштового зв`язку 28 березня 2023 року, а відтак у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції - змінити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в сумі 18 285,00 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 (номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в сумі 18 285,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: