Ухвала

від 11.10.2023 по справі 260/4199/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №260/4199/22

адміністративне провадження № К/990/13172/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №260/4199/22

за позовом Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжгірської селищної ради, про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, постановлену у складі головуючого судді Рейті С.І.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Керівник Хустської окружної прокуратури Закарпатської області (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі - ГУ ДСНС у Закарпатській області) до Комунального некомерційного підприємства лікувально-профілактична установа "Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" (далі - відповідач, КНП ЛПУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжгірської селищної ради, де просив:

1.1. зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди №25812, що знаходиться за адресою вул. Возз`єднання, 4 смт Міжгір`я, Хустського району Закарпатської області, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту" затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579.

2. Звернення прокурора до суду з цим позовом обумовлено бездіяльністю ГУ ДСНС у Закарпатській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.

2.1. Як зазначає прокурор, 09.04.2019, 09.10.2020, 16.06.2021 та 24.01.2022 посадовими особами ГУ ДСНС України в Закарпатській області складені акти оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 25812, що знаходиться в смт Міжгір`я по вул. Возз`єднання, 4, яке перебуває у комунальній власності та балансоутримувачем якого є КНП ЛПУ "Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області". У вказаних актах констатовано про стан обмеженої готовності захисної споруди та рекомендовано привести протирадіаційне укриття у відповідність до вимог Інструкції з питань цивільного захисту у мирний час, наказу МВС від 09.07.2018 № 579.

2.2. Прокурор звертає увагу, що ГУ ДСНС у Закарпатській області, як спеціально уповноважений державою орган, знаючи про тривале (починаючи з 2019 року) ігнорування балансоутримувачем вимог щодо приведення сховища № 25812 у відповідність до вимог наказу МВС України № 579, відповідних заходів не вживає.

2.3. Ураховуючи суспільну значимість порушених інтересів держави, що полягають у забезпеченні належного цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, невжиття заходів до звернення до суду ГУ ДСНС у Закарпатській області самостійно, цей позов пред`являється прокурором, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023, позовну заяву керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області - повернуто позивачеві на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України.

3.1. Дослідивши наявність компетенції у ГУ ДСНС у Закарпатській області у здійсненні відповідних функцій у спірних правовідносинах, а також наявність повноважень у прокурора щодо звернення до суду з таким позовом, судами попередніх інстанцій констатовано, що:

по-перше, у цій справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

по-друге, законодавством передбачено право ГУ ДСНС у Закарпатській області, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту населення України). Тобто, повноваження ГУ ДСНС у Закарпатській області визначені Кодексом цивільного захисту та звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом;

по-третє, на думку судів, Кодекс цивільного захисту не передбачає звернення ГУ ДСНС у Закарпатській області, як позивача, із заявленими позовними вимогами.

3.2. Із посиланням на висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 18.10.2019 у справі № 320/1724/19, від 09.10.2019 у справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 у справі № 804/4728/18, від 26.02.2020 у справі № 804/4458/18, від 27.04.2020 у справі № 826/10807/16, від 20.05.2020 у справі № 580/17/20, суди попередніх інстанцій зазначили, що з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

3.3. З огляду на зазначене, за висновком судів попередніх інстанцій, у розглянутому спорі відсутній як суб`єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутися до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача, що свідчить про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

4. Не погодившись із означеними судовими рішеннями, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, де просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спірних правовідносин порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

5.1. Зокрема, скаржник указує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) та статті 53 КАС України, якими передбачено право прокурора на звернення до суду за захистом інтересів держави, а саме без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 15.05.2019 у справі №820/4717/16.

5.2. Так, у вказаній постанові Велика Палата висновувала, що звернення прокурора із позовом про спонукання балансоутримувачів до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом №1697-VІІ повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

5.3. Касатор стверджує, що внаслідок невірного застосування положень частин четвертої та п`ятої статті 53 КАС України суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у державного органу права на звернення до суду із позовом про спонукання усунути порушення вимог пожежної безпеки не може бути підставою представництва інтересів такого органу в суді прокурором.

5.4. Скаржник вказує на те, що контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 є державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та її територіальні управління.

5.5. У той же час, як зауважує прокурор, реалізація контролюючих функцій органами ГУ ДСНС у Закарпатській області фактично була обмежена проведенням перевірок (постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303) та не була спрямована на вжиття більш ефективних заходів реагування; ГУ ДСНС у Закарпатській області не вжито заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача до приведення захисної споруди у стан, придатний для використання за призначенням; з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 - позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав і інтересів держави.

5.6. Касатор наголошує на суспільній значимості порушених інтересів держави, що полягають у забезпеченні належного цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, невжиття заходів до звернення до суду ГУ ДСНС у Закарпатській області самостійно, вказаний позов пред`явлено прокурором, аби такі інтереси держави не залишалися незахищеними.

6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Губської О.А., ОСОБА_1 від 03.05.2023 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

7. 12 вересня 2023 року від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі, де обґрунтовуючи наявність права на звернення до суду із цим позовом зазначає, що на теперешній час на всій території України діє особливий період, під час якого органи державної влади мають діяти в рамках власних повноважень, але з урахування вимог та задач воєнного часу, спрямовуючи всі зусилля на захист життя та здоров`я населення від агресії російської федерації.

7.1. Зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» від 06.10.2022, який набрав чинності 29.10.2022, внесено зміни до пункту 48 частини першої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України та викладеного його в новій редакції, а саме: після слів «адміністративного суду щодо» доповнено словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо», а після слів «здоров`ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом».

7.2. Отже, на момент розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції законодавцем розширено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту щодо звернення до адміністративного суду та закріплено право на звернення з позовами з інших підстав, окрім тих, що прямо визначені пунктом 48 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України.

8. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03.08.2023 № 770/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказом Голови Верховного Суду від 03.08.2023 № 2457-к про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Верховного Суду, що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.09.2023 № 1600/0/78-23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Загороднюк А.Г.

8.1. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 10.10.2023, закінчено підготовчі дії та призначено зазначену касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Позиція інших учасників справи

9. Від позивача та третьої особи відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

10. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів уважає, що цю справу належить передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 КАС України у зв`язку із необхідністю відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, з огляду на таке.

11. Спірним питання у цій справі є наявність або відсутність у керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області права звернення до суду в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області із позовом до КНП про зобов`язання вчинити дії, зокрема шляхом приведення у стан готовності захисної споруди з метою використання її за призначенням.

12. За доводами касаційної скарги при вирішенні спірних правовідносин підлягає врахуванню висновок Великої Палати щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII та частин четвертої та п`ятої статті 53 КАС України, викладений у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16.

13. Так, у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 Велика Палата, врахувавши положення статті 121 Основного Закону України, частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, дійшла висновку, що звернення прокурора із позовом про спонукання балансоутримувачів до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом №1697-VІІ повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

14. Необхідність відступлення від зазначеної позиції Великої Палати полягає у тому, що Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

15. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до частини першої статті 23 якого представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

16. Так, відповідно до абзацу 1 частини третьої та абзаців 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

17. Згідно з частиною третьою статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

18. Положенням статті 53 КАС України врегульовано питання участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Зокрема приписами частини третьої статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

19. Частинами першою та другою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

20. Прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а у випадку та порядку визначеному законом.

21. Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

22. Отже, прокурор є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, за умови відповідного обґрунтування підстав для звернення до суду.

23. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді неодноразово було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

24. Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 (справа №826/13768/16), від 26.05.2020 (справа №912/2385/18) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, зокрема зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

25. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

26. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

27. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

28. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

29. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

30. Велика Палата зауважила, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

31. Велика Палата також наголосила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

32. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17, від 16.06.2021 у справі № 240/4936/18.

33. У цій справі, звертаючись до суду із позовом, прокурор зазначає, що ГУ ДСНС у Закарпатській області, яке мало би бути позивачем у справі, не виконує своїх функцій та, відповідно, не здійснює захисту інтересів держави, а тому із вказаним позовом звертається саме прокурор в інтересах цього органу, як позивача у цій справі.

34. У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду, зокрема, дійшла висновку, що оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

35. Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

36. Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина п`ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України).

37. Згідно із пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

38. Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).

39. Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).

40. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 (далі - Наказ № 579).

41. Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).

42. Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою КМ України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

43. Згідно із пунктом 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

44. Пунктом 4 Положення № 1052, визначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

45. Законом України від 21.04.2021 № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

46. Разом з тим, вказаним законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

47. Отже, законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

48. Таким чином, враховуючи те, що Кодекс цивільного захисту не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Закарпатській області на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами у якості позивача, то, відповідно, у керівника Хустської окружної прокуратури в особі цього органу також не має права на звернення до суду з такими вимогами.

49. Згідно з усталеною позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема, у постановах від 18.10.2019 у справі № 320/1724/19, від 09.10.2019 у справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 у справі № 804/4728/18, від 30.07.2019 у справі № 0440/6927/18, від 26.02.2020 у справі № 804/4458/18, від 27.04.2020 у справі № 826/10807/16, від 20.05.2020 у справі № 580/17/20, від 20.01.2021 у справі № 0440/6990/18 підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

50. У цьому зв`язку виникла необхідність звернутися до Великої Палати Верховного Суду з пропозицією відступити від правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові 15.05.2019 у справі № 820/4717/16.

51. Підставою для відступу, зокрема, є нагальність приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII та частин четвертої та п`ятої статті 53 КАС України в частині повноважень прокурора щодо захисту інтересів держави шляхом реалізації права на звернення в особі суб`єкта владних повноважень до суду із позовом.

52. Згідно з положеннями частини першої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

53. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 248, 256, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

1. Справу № 260/4199/22 за позовом Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжгірської селищної ради, про зобов`язання вчинити певні дії, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

О.А. Губська

А.Г.Загороднюк

Судді Верховного Суду