Рішення

від 03.10.2023 по справі 161/11720/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11720/21

Провадження № 2/161/979/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

за участі

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Веремчук Сергій Володимирович, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2021року ОСОБА_2 звернулася досуду звищевказаною позовноюзаявою наобгрунтування якоїзазначила,що 03.09.2010року міжнею та ОСОБА_6 укладено шлюб,який рішеннямЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від22.10.2013року булорозірвано.За часшлюбу уних ІНФОРМАЦІЯ_1 народиласяспільна дитина син ОСОБА_3 .15.05.2017року їїколишній чоловіктрагічно загинуву ДТП.За свогожиття, ОСОБА_6 ,набув увласність автомобільмарки RenaultKangoo,2010р.в.(далі автомобіль),мотоцикл маркиSuzukiGSX-R600,2008р.в.(далі мотоцикл),земельну ділянкуплощею 0,1081га,для веденняіндивідуального садівництва,яка знаходитьсяв с.Жидичин Ківерцівськогор-нуВолинської області,кадастровий номер0721882701:01:001:0885(далі земельнаділянка)та 1/2частина приміщеннястанції автосервісуз магазиномавтозапчастин,загальною площею418,5кв.м.,що знаходитьсяз адресою: АДРЕСА_1 (далі автосервіс)(далі спадковемайно).Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина,спадкоємцями першоїчерги якоїє батькипомерлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,рідна сестра ОСОБА_1 та неповнолітнійсин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Крім того,на частинумайна,як наспільну суміснувласність подружжя,також претендуєвона,оскільки усеспадкове майнопридбано заспільні коштиподружжя.Вказує,що спадкуваннюпідлягає лише1/2частина автосервісу,оскільки іншайого частканалежить ОСОБА_7 ,що неюне оспорюється.Враховуючи наведене, просить суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 усе спадкове майно; визнати за нею право власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки, а також на 1/4 частину автосервісу; визнати за ОСОБА_6 , право власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки, а також на 1/4 частину автосервісу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.08.2021 року вищевказану позовну заяву прийнято до провадження, її розгляд призначено в порядку загального позовного провадження (Том 1, а.с. 63).

15.09.2023 року від відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 надійшов до суду спільний відзив на вищевказану позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову останні зазначають, що усе спадкове майно було набуте ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його особисті кошти, а тому доводи позивачки про зворотне є безпідставними. Так, планування будівництва автосервісу розпочато спадкодавцем з 2009 року, а право власності на такий було зареєстрованим за останнім 17.06.2016 року. Крім того, ОСОБА_2 жодної участі в будівництві автосервісу не брала та фактично їх шлюбні відносини з ОСОБА_6 були припинені ще у січні 2013 року, коли позивачка разом з їх спільним сином поїхала у с. Курилівку Куп`янського р-ну Харківської обл. При цьому, станом на дату розлучення приміщення автосервісу було без покрівлі. У свою чергу, мотоцикл придбаний померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , автомобіль 12.07.2017 року, а земельна ділянка ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто через тривалий час після розлучення з позивачкою. Зазначає, що ОСОБА_2 про усе майно, яке перебувало у власності ОСОБА_6 , дізналася 22.05.2017 року, а даний судовий позов подала лише 02.07.2021 року, тобто із пропуском строку позовної давності. На підставі наведеного, у задоволенні позову просить відмовити повністю (Том 1, а.с. 70-78).

16.12.2021 року відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності у даному спорі (Том 1, а.с. 146-148).

14.02.2022 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Обгрунтовуючи свої доводи останній зазначає, що приміщення автосервісу фактично було добудованим за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі, а доказами, якими сторона відповідача мотивує зворотне, не відповідають вимогам чинного законодавства. У свою чергу, за захистом свого порушеного права ОСОБА_2 звернулася відразу після набрання законної сили судовим рішенням від 30.06.2021 року у спорі, який стосується визнання права власності на 1/2 частку автосервісу. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (Том 1, а.с. 159-162).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі (Том 1, а.с. 169).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2022 року за клопотанням представника позивача було призначено у справі судову оціночну експертизу щодо визначення ринкової вартості спадкового майна, проведення якої доручено експертам Волинського відділення Львівського НДІСЕ. Провадження у справі зупинено (Том 1, а.с. 170-171).

28.06.2023 року від Волинського відділення Львівського НДІСЕ надійшли на адресу суду повідомлення про залишення судових оціночних експертиз № 773-Е (щодо мотоцикла та автомобіля), № 776 (щодо автосервісу) та № 777 (щодо земельної ділянки) без виконання, по причині несплати їх вартості замовником (Том 1, а.с. 195-197).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.06.2022 року провадження у справі поновлено (Том 1, а.с. 198).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.08.2022 року за клопотанням представника позивача поторно було призначено у справі судову оціночну експертизу щодо визначення ринкової вартості спадкового майна, проведення якої доручено експертам Волинського відділення Львівського НДІСЕ. Провадження у справі зупинено (Том 1, а.с. 222-224).

22.12.2022 року від Волинського відділення Львівського НДІСЕ надійшли на адресу суду повідомлення про неможливість надання висновків на виконання судових оціночних експертиз № 3361-Е (щодо мотоцикла та автомобіля), № 3402 (щодо автосервісу) та № 3403 (щодо земельної ділянки) без виконання, по причині невиконання замовником експертизи клопотань експертів (Том 1, а.с. 242-251).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.06.2022 року провадження у справі поновлено (Том 2, а.с. 1).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2023 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її розгляд для вирішення по суті (Том 2, а.с. 11).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.06.2023 року провадження по справі було зупинено, до залучення до участі у ній правонаступників відповідача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (Том 2, а.с. 68-69).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.07.2023 року провадження у було поновлено, а також до участі у ній залучено правонаступника померлого ОСОБА_4 відповідачку ОСОБА_1 (Том 2, а.с. 145).

02.10.2023 року представником позивача було подано до суду клопотання, відповідно до якого останній просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, проте з огляду на стадію судового процесу, судом у задоволенні такого було відмовлено (Том 2, а.с. 163-166).

До початку судового засідання від представника позивача надійшло на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване необхідністю надання іншим учасникам судового провадження ознайомитися із пакетом документів, який був надісланий ним одночасно із подачею до суду вищевказаного клопотання про долучення доказів від 02.10.2023 року.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача в судове засідання не з`явилися, причини їх неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, до його початку подала до суду клопотання з проханням розгляд справи здійснювати без її участі, а у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 у задоволенні позову просила відмовити з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву та застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності згідно поданої нею заяви.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Вирішуючи клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи суд приходить до такого.

Своє клопотання адвокат Мартиросян А.Г. обґрунтовує необхідність надання стороні відповідача додаткового строку для забезпечення можливості ознайомитися із доказами, які були подані ним 02.10.2023 року.

Однак, у долученні вказаних документів судом було відмовлено через порушення строків подання доказів. При цьому, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні також вказала на відсутність необхідності у перенесенні розгляду справи.

Відтак, будь-яких правових підстав для відкладення судового засідання суд не вбачає.

За наведених обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті на підставі наявних у її матеріалах доказах.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03.09.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, який заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2013 року в цивільній справі № 161/14651/13-ц було розірвано (Том 1, а.с. 8).

За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилася спільна дитина син ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (Том 1, а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (Том 1, а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.

Як вбачається із інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 87709251 від 22.05.2023 року, на момент смерті ОСОБА_6 останньому на праві власності належали, зокрема: станція автосервісу та магазину автозапчастин, загальною площею 418,5 км.м., який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,055 га. з кадастровим № 0710100000:22:035:0272 із відповідним цільовим призначенням; земельна ділянка площею 0,1081 га, для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в с. Жидичин Ківерцівського р-ну Волинської області, кадастровий номер 0721882701:01:001:0885 (Том 1, а.с. 12, 25-27).

Судом також встановлено, що на момент смерті ОСОБА_6 останньому на праві власності належав транспортний засіб Suzuki GSX-R600, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (Том 1, а.с. 117).

Крім того, в ході справи було з`ясовано, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 також увійшов транспортний засіб Renault Kangoo, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 , право власності на який 12.07.2017 року було зареєстрованим за ОСОБА_4 (Том 2, а.с. 42).

Вищевказана обставина стороною відповідача не заперечується.

У своєму позові позивачка ОСОБА_2 ставить питання про визнання за нею права власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки, а також на 1/4 частину автосервісу, після смерті та в обґрунтування заявлених вимог посилається на ту обставину, що усе зазначене майно було придбаним за її спільні з ОСОБА_6 кошти, а тому на таке поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, ст. 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18).

Згідно зі ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує доти, допоки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Як було встановлено судом, шлюб між ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та позивачкою ОСОБА_2 було зареєстровано 03.09.2010 року та заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2013 року розірвано.

Із досліджених в ході розгляду справи доказів слідує, що право власності на спірний транспортний засіб Suzuki GSX-R600, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_6 набув 11.08.2016 року (Том 1, а.с. 117), а на спірну земельну ділянку площею 0,1081 га, для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в с. Жидичин Ківерцівського р-ну Волинської області, кадастровий номер 0721882701:01:001:0885, - 13.09.2016 року (Том 1, а.с. 26).

Тобто, набуття ОСОБА_6 вищевказаного майна не створює презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя, а тому такі обставини потребують доказування.

У розглядуваному випадку позивачка ОСОБА_2 обгрунтовує позовні вимоги тим, що спірне майно було придбано її покійним чоловіком, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 03.09.2010 року по 22.10.2013 року, вже після його розірвання, проте за спільні кошти подружжя.

Однак, будь-яких доказів, які б підтверджували вищевказану обставину стороною позивача в ході судового розгляду не надано.

Так, стороною позивача не надано доказів, які б вказували на дату реєстрації транспортного засобу Renault Kangoo, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 , саме за ОСОБА_6 на моент перебування у шлюбі з позивачкою, а відтак, що на вказаний автомобіль поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином та обставина, що вищевказаний автомобіль був придбаний за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як подружжя, є недоведеною.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки відмовити за необгрунтованістю.

Судом також встановлено, що 11.09.2009 року між ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір купівлі продажу № 2, на підставі якого останній набув у власність павільйон з торговим кіоском АДРЕСА_2 , а.с. 80).

22.06.2010 року КП «Луцькмістобуд» в особі директора Маруняк А., було видано довідку за номером 133 про те, що на земельній ділянці на якій надано дозвіл на розробку проекту землеустрою зареєстрована поштова адреса: АДРЕСА_3 (згідно рішення міської ради від 28.04.2010 року № 58/159) (Том 1, а.с. 81).

07.07.2010 року ОСОБА_6 на підставі рішення Луцької міської ради № 62/179 затверджено проект землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_4 , а.с. 82-83).

02.09.2010 року ОСОБА_6 отримав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:035:0272 за адресою: АДРЕСА_1 , про що було укладено відповідний Договір оренди землі із Луцькою міською радою (Том 1, а.с. 84-86).

03.02.2011 року виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення № 80-6 про надання ОСОБА_6 дозвілу на розробку проекту будівництва станції автосервісу та магазину автозапчастин по АДРЕСА_3 (Том 1, а.с. 87).

05.04.2012 року між ОСОБА_6 та ТзОВ «Маневичіагробуд» в особі генерального директора Політало Л.Я., укладено договір підряду № 013, згідно якого підрядник зобов`язався власними та залученими силами виконати роботи по будівництву станції автосервісу (Том 1, а.с. 88-89).

19.01.2012 року ФОП ОСОБА_6 інспекцією ДАБК у Волинській області видано декларація про початок будівельних робіт станції автосервісу та магазину автозапчастин по АДРЕСА_1 (Том 1, а.с. 90-93).

25.01.2014 року та 31.01.2014 року інспекцією ДАБК у Волинській області та Управлінням ДСНС України у Волинській області відповідно проведено планові перевірки на об`єкті cтанція автосервісу та магазин автозапчастин на вул. Карпенка-Карого, 2-Б, у м. Луцьку (Том 1, а.с. 94-96).

07.07.2014 року ТзОВ «Виробничо-експертне підприємство «Еконсервіс» на замовлення ОСОБА_6 , виготовлено технічний паспорт на станцію автосервіс та магазин автозапчастин по АДРЕСА_1 (Том 1, а.с. 97-98).

22.08.2014 року інспекцією ДАБК у Волинській області видано ОСОБА_6 декларацією про готовність об`єкта до експлуатації серії ВЛ № 14134234043, де зазначається: дата початку будівництва 19.01.2012 року; дата закінчення будівництва 07.07.2014 року; загальна площа будівлі 418,5 кв.м. (Том 1, а.с. 99-101).

13.02.2015 року відділенням ДАІ з обслуговування м. Луцька узгоджено схему організації дорожнього руху станції автосервіс та магазину автозапчастин по вул. Карпенка-Карого, 2-Б, у м. Луцьку (Том 1, а.с. 102).

В подальшому адресу місцезнаходження станції автосервісу та магазину автозапчастин було змінено із «вул. Карпенка-Карого» на « АДРЕСА_1 » зі збереження номеру нежитлового приміщення «2-Б».

17.06.2016 року за ОСОБА_6 було проведено державну реєстрацію права власності на станцію автосервісу та магазин автозапчастин, загальною площею 418,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (Том 1, а.с. 12).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині визнання за собою права власності на 1/4 частину автосервісу, ОСОБА_2 також вказує на ту обставину, що даний об`єкт нерухомості будувався за час перебування із ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі, а завершення будівництва останнім було проведено за спільні кошти, які також були набутими в шлюбі.

Однак, факт проведення (завершення) будівництва за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , як колишнього подружжя, після розірвання їх шлюбу, стороною позивача в жодній мірі не доведено.

При цьому, суд наголошує на такому.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.

Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, ст. ст. 350 та 351 ЦК України) та «об`єкт незавершеного будівництва» (ст. 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення щодо неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу нежитлового приміщення після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи нежитловим приміщенням за своїм юридичним статусом, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, які спільно будували нежитлове приміщення, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Наведене дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 525/511/16-ц (провадження № 61-32375св18) та від 20.02.2020 року у справі № 496/6067/15-ц (провадження № 61-14600св19).

Як уже зазначалося, розірвання шлюбу між ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та позивачкою ОСОБА_2 відбулося на підставі заочного рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2013 року, яке набрало законної сили 10.12.2013 року (цивільна справа № 161/14651/13-ц).

За відсутності доказів проведення (завершення) ОСОБА_6 будівництва автосервісу за спільні із ОСОБА_2 кошти як колишнього подружжя, після розірвання їх шлюбу (реєстрація права власності на яке відбулася 17.06.2016 року), остання, з огляду на положення чинного законодавства, вправі ставити питання про поділ об`єкта незавершеного будівництва, ступінь готовності якого повинен був визначатися станом на 10.12.2013 року (ч. 2 ст. 114 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 51; рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 року в справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», п. 570).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.06.2018 року в справі № 61-/894/16-ц (провадження № 61-5386св18) Верховний Суд сформулював такі висновки щодо застосування ст. 261 ЦК України: «аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18), від 06.11.2019 року у справі № 203/304/17 (провадження № 61-5400св19), від 13.02.2020 року у справі № 320/3072/18 (провадження № 61-5819св19), від 13.07.2020 року у справі № 570/4234/16-ц (провадження № 61-15213ск19).

Наведене свідчить про ту обставину, що після набрання рішенням про розірвання шлюбу мі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 законної сили, остання була обізнана про стан своїх майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

У свою чергу, стороною позивача в жодній мірі не доведено факту існування обставин, через які ОСОБА_2 не знала чи не могла знати про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом трьох років після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

16.12.2021 року відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (Том 1, а.с. 146-148) та повторно 11.04.2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (Том 2, а.с. 44-46) було подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності у даному спорі.

Жодних заперечень щодо вищевказаного клопотання стороною позивача надано не було.

Тобто, факт звернення позивачки ОСОБА_2 02.07.2021 року з позовними вимогами про визнання за нею права власності на частку станції автосервісу та магазин автозапчастин, загальною площею 418,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , відбулося із пропуском строку позовної давності, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні даної частини позовних вимог.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10,12,27,77-81,141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Веремчук Сергій Володимирович, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмету споруна стороніпозивача: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 (яка діє в своїх інтересах та як правонаступник померлого відповідача ОСОБА_4 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмету споруна сторонівідповідачів: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Веремчук Сергій Володимирович, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 1.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська