Постанова

від 19.12.2023 по справі 161/11720/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/11720/21 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/1135/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Веремчук Сергій Володимирович, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Улипні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 вересня 2010 року між нею та ОСОБА_7 укладено шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2013 року було розірвано. За час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина син ОСОБА_8 . 15 травня 2017 року ОСОБА_7 загинув у дорожньо-транспортній пригоді.

Позивач зазначала, що за свого життя ОСОБА_7 набув у власність автомобіль марки Renault Kangoo, 2010 року випуску, мотоцикл марки Suzuki GSX-R600, 2008 року випуску, земельну ділянку площею 0,1081 га, для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер 0721882701:01:001:0885, та 1/2 частину приміщення станції автосервісу з магазином автозапчастин, загальною площею 418,5 кв. м, яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на зазначене майно, спадкоємцями першої черги якої є: батьки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рідна сестра ОСОБА_1 , та неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, на частину майна, як на спільну сумісну власність подружжя, також претендує вона, оскільки усе спадкове майно придбано за спільні кошти подружжя. Спадкуванню підлягає лише 1/2 частина автосервісу, оскільки інша його частка належить ОСОБА_9 , що нею не оспорюється.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_2 просила суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя її та ОСОБА_7 усе спадкове майно; визнати за нею право власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки, а також на 1/4 частину автосервісу; визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки, а також на 1/4 частину автосервісу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 .

У спільному відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , вважаючи оскаржуване рішення суду правильним по суті, просили вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2010 року між ОСОБА_7 та позивачем ОСОБА_10 зареєстровано шлюб, який заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2013 року у цивільній справі №161/14651/13-ц між ними було розірвано (а.с.8, том 1).

За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 народилася спільна дитина син ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10, том 1).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина.

З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 87709251 від 22 травня 2023 року слідує, що на момент смерті ОСОБА_7 йому на праві власності належали: станція автосервісу та магазину автозапчастин, загальною площею 418,5 км. м, розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,055 га, з кадастровим №0710100000:22:035:0272 із відповідним цільовим призначенням; земельна ділянка площею 0,1081 га, для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер 0721882701:01:001:0885 (а.с.12, 25-27, том 1).

Крім того, ОСОБА_7 на момент смерті на праві власності належав транспортний засіб марки Suzuki GSX-R600, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.117, том 1).

Судом також встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 також увійшов транспортний засіб марки Renault Kangoo, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , право власності на який 12 липня 2017 року було зареєстровано за ОСОБА_4 , що під час розгляду справи у суді першої інстанції стороною відповідача не заперечувалося (а.с.42, том 2).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовувала тим, що зазначене майно було придбане за її спільні з ОСОБА_7 кошти, а тому на нього поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим просила визнати за нею право власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки, а також на 1/4 частину автосервісу.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Наведеною правовою нормою встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1 та 2 ст. 71 СК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує доти, допоки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Як уже було встановлено судом першої інстанції, шлюб між ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та позивачем ОСОБА_2 зареєстровано 03 вересня 2010 року та заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2013 року між ними було розірвано.

Разом з тим, право власності на спірний транспортний засіб марки Suzuki GSX-R600, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 набув 11 серпня 2016 року, а на спірну земельну ділянку площею 0,1081 га, для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер 0721882701:01:001:0885 13 вересня 2016 року, тобто не в період перебування їх у шлюбі, а тому не створює презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя. Позивачем також не надано доказів, які б вказували на дату реєстрації транспортного засобу марки Renault Kangoo, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , саме за ОСОБА_7 на момент перебування у шлюбі з позивачем, і що на вказаний автомобіль поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Більше того, з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 липня 2023 року, яке видане відповідачу ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12 липня 2017 року серії НОМЕР_6 (а.с.79, 127 зворот, том 2) вбачається, що зазначений транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не за померлим ОСОБА_7 , що також спростовує доводи сторони позивача про придбання цього майна за час шлюбу за спільні кошти подружжя.

У наведених в апеляційній скарзі доводах представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 наведених обставин, встановлених судом першої інстанції не спростував, будь-яких доказів на підтвердження придбання спірного майна ОСОБА_7 та позивачем ОСОБА_2 під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі надано не було.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частини мотоцикла, автомобіля та земельної ділянки за необґрунтованістю є правильним та узгоджується із встановленими судом у справі обставинами.

Також судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2014 року інспекцією ДАБК у Волинській області Кушніру Р. І. видано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії ВЛ № 14134234043 на станцію автосервісу та магазин автозапчастин по АДРЕСА_1 , у якій зазначено: дату початку будівництва - 19 січня 2012 року; дату закінчення будівництва 07 липня 2014 року; загальну площу будівлі 418,5 кв. м (а.с.99-101, том 1).

В подальшому адресу місцезнаходження станції автосервісу та магазину автозапчастин було змінено із « АДРЕСА_2 » на « АДРЕСА_1 » зі збереження номеру нежитлового приміщення «2-Б».

17 червня 2016 року за ОСОБА_7 проведено державну реєстрацію права власності на станцію автосервісу та магазин автозапчастин, загальною площею 418,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12, том 1).

Отже, позивачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не доведено, що станція автосервісу та магазин автозапчастин за вказаною адресою набуто ОСОБА_7 та ОСОБА_2 за час перебування в шлюбі, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Наведене повністю спростовує доводи апеляційної скарги, що вказаний об`єкт нерухомості був збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у позові ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.

Отже, наведені представником позивача в апеляційній скарзі доводи про невідповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність рішення суду.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника позивача з висновками суду першої інстанції, є подібними доводам, які викладені у позовній заяві, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: