Рішення

від 04.10.2023 по справі 554/168/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 04.10.2023Справа № 554/168/22 Провадження № 2/554/388/2023

Справа №554/168/2022

Провадження №2/554/388/2023

2/554/2211/2022

2/554/1539/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі :

судді Блажко І.О.

при секретарі Гуляєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В якій прохала : витребувати у КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради інформацію щодо нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за два попередні місяці, що передували звільненню (жовтень, листопад 2021 року) для подальшого обрахунку середнього заробітку, а також належним чином завірений наказ №150-к від 15.12.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_1 . В обгрунтування позову зазначила, що 02.12.2021 ОСОБА_1 подала до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву назвільнення зач.3ст.38КЗпП України,в зв`язкуз порушеннямроботодавцем умовтрудового законодавства.Цього ждня позивач повторнозвернулася довідповідача заявупро видачутрудової книжкита проведеннявідповідного розрахункупри звільненняза ч.3ст.38КЗпП Українив зв`язкуз порушеннямроботодавцем умовтрудового законодавства.02.12.2021відповідач листом№2155повідомив позивача,що здійснюватийого звільненняза ч.3ст.38КЗпП Україниздійснювати небуде.06.12.2021позивач надаввідповідь навище зазначенийлист,в якомувказував напротиправність відмовиу йогозвільненні тане видачітрудової книжки,ще разнаголошував нанеобхідності провестизвільнення зач.3ст.38КЗпП Українив зв`язкуз порушеннямроботодавцем умовтрудового законодавства.Не зважаючина вищевикладене відповідач15.12.2021звільняє позивачанаказом №150-Кза ч.1ст.38КЗпП Україниза власнимбажанням,доказом чогослугує відміткав трудовійкнижці позивача.Позивача звідповідним наказомне ознайомили,в томучислі незважаючи назаяву позивачадо відповідача.Позивач вважаєтакий наказпротиправним татаким,що невідповідаєнормам КЗпПУкраїни. Відповідач не мав на власний розсуд визначати підстави звільнення позивача за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки позивач такої заяви не писав та не бажав звільнення за даною частиною, відтак вважає своє звільнення незаконним, а відтак наказ про його звільнення таким, що підлягає скасуванню, тому звертається до суду з даним позовом (т.1 а.с.1-4).

12 січня 2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - передано за підсудністю до Котелевського районного суду Полтавської області (т.1 а.с.20, 21).

04 квітня 2022 постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12.01.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Октябрського районного суду м. Полтави (т.1 а.с.37, 38).

25квітня 2022року ухвалоюсудді Октябрськогорайонного судум.Полтави навиконання вимогпостанови колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ Полтавськогоапеляційного судувід 04.04.2022відкрито провадженняв справі№№554/168/2022,2/554/2211/2022.Клопотання ОСОБА_1 про витребуваннядоказів задоволено.Витребувано уКНП «Котелевськалікарня плановоголікування» Котелевськоїселищної радиінформацію щодонарахованої ОСОБА_1 заробітної платиза двапопередні місяці,що передувализвільненню (жовтень,листопад 2021року)для подальшогообрахунку середньогозаробітку,а такожналежним чиномзавірений наказ№150-квід 15.12.2021про звільненняз роботи ОСОБА_1 .Розгляд справипроводити впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямсторін.Призначено розглядсправи посуті на 10.00 годин на 24 травня 2022 року (т.1 а.с.46, 47).

12 травня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради. В якому зазначили, що відповідно до договору №289 від 02.07.2018 укладеним між позивачем та відповідачем в особі головного лікаря, ОСОБА_1 зобов`язувалася після закінчення інтернатури працевлаштуватися в Котелевську ЦРЛ на посаду лікаря акушера-гінеколога. Відповідно до п.2.3.2 договору позивач зобов`язувалася прибути до роботодавця до 01.08.2018 та укласти трудовий договір, відпрацювавши у роботодавця на відповідній посаді не менше трьох років з моменту укладання трудового договору. 02.12.2021 позивач ОСОБА_1 подала до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Відповідачем, в свою чергу, було проінформовано позивача листом від 02.12.2021 про те, що адміністрація роботодавця не може звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02.12.2021, оскільки підприємством дотримуються норми КЗпП України, колективного договору, договору №289 від 02.07.2018 про відпрацювання випускником у відповідача не менше трьох років після закінчення інтернатури. Вказаний договір є строковим та діє до 01 серпня 2024 року. Роботодавцем було надано право ОСОБА_1 на першочергове зарахування до ВНЗ за державним замовленням (лікар акушер-гінеколог) як особі, що уклала відповідний договір на відпрацювання; на одноразову адресну грошову допомогу у п`ятикратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на забезпечення безоплатним користуванням службовим житлом згідно договору найму, на виплату щомісячної доплати до заробітної плати в розмірі 5000 грн. 06.12.2021 позивачем повторно подано заяву про його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем за заявою від 02.12.2021.Листом від13.12.2021відповідачем булонадіслано наадресу позивачалиста від13.12.2021про те,що датоюзвільнення ОСОБА_2 є 15.12.2021(останнійробочий день),того ждня зним будерозірвано договірнайму житла.Наказом від15.12.2021№150-К«Про звільненняз роботи ОСОБА_1 »було звільненопозивача згіднодо ч.1ст.38КЗпП України(завласним бажанням)з 15.12.2021на підставіїї заявивід 02.12.2021.Фактично позивачз моментунаписання заявипро звільненнята дойого фактичногозвільнення нароботі нез`являлася,трудової діяльностіне здійснювала.Заява прозвільнення позивачаза власнимбажанням останньоюдо їїзвільнення небула відкликана.Роботодавець прийняврішення прозвільнення завласним бажанням,оскільки ним,з йоговини,жодного порушеннятрудового законодавстване було,тому звільненняза ч.3ст.38КЗпП Українибуло бне вірнимз оглядуна нормизакону. Позивач бажала звільнитися за власним бажанням і фактично її заява була задоволеною. Роботодавець не застосовував до неї дисциплінарні стягнення у вигляді догани чи звільнення за прогул, а звільнив після чотирнадцяти денного терміну, визначеному законодавцем при звільненні за власним бажанням. В кінці другого тижня після написання позивачем її заяви про звільнення роботодавцем було звільнено ОСОБА_1 саме за бажанням останньої. Роботодавцем не була обраною підставою для звільнення норма КЗпП України, яка передбачає саме його ініціативу на звільнення ст.ст.40-41 КЗпП України. Після звільнення позивача, остання був працевлаштованою після її звільнення, що, в тому числі, виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_1 заробітної плати та сплаті останній вимушеного прогулу. У зв`язку, з викладеним прохають : відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» про скасування наказу та поновлення на роботі в повному обсязі. Судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на позивача (т.1 а.с.57-60).

26 травня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Грущанського В.О. В якому зазначив, що позивач ознайомившись з відзивом у справі вважає його необґрунтованим з огляду на предмет та підстави позову, у відповідності до нижче наведеного. Договір №289 від 02.07.2018 немає жодного відношення до підстав та предмету даного позову, окрім того, такий договір не регулює трудових правовідносин між сторонами, а також не передбачений будь яким законодавчим актом, а навпаки суперечить на той час діючому законодавству. Відповідач визнає та не заперечує обставину, що позивач подала заяву на звільнення з підстав передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України (в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства). Позивач заяв про звільнення на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України не подавала. За змістом ст.38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч.3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Відповідач у відзиві зазначає: «Роботодавець не застосовував дисциплінарне стягнення у вигляді догани чи звільнення за прогул, а звільнив після чотирнадцяти денного терміну, визначеному законодавцем при звільненні за власним бажанням». Відсутність на роботі позивача ніяким чином не стосується предмету чи підстав даного позову, навіть зважаючи на ту обставину, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув. Окрім того, не є предметом спору в даній справі притягнення чи не притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач у відзиві зазначає: «Роботодавець прийняв рішення про звільнення позивача за власним бажанням, оскільки ним, з його вини, жодного порушення трудового законодавства не було, тому звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України було б не вірним з огляду на норми Закону». Відповідач у відзиві зазначає: «Позивачем не ставиться питання про зміну підстав (формулювання) звільнення чи дати її звільнення, що мало б бути належним способом захисту з огляду на правове та доказове підґрунтя позову та наявність не відкликаної заяви позивача щодо звільнення за власним бажанням». Відповідно до ч.1 та 3 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. В даному випадку звільнення було здійснено без законної на те підстави, а тому в предметі позову позивач просить поновити останню на роботі. В даній справі відповідач не пов`язував звільнення позивача згідно його заяви за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (порушення роботодавцем трудового законодавства), так само як і відсутні докази, тієї обставини, що він помилився у формулюванні підстав звільнення помилково вказав ч. 1 ст. 38 КЗпП України, замість вірної ч. 3 ст. 38 КЗпП України (порушення роботодавцем трудового законодавства), а тому суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення позивача. Відповідач у відзиві зазначає: «У випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця (правова позиція ВС, викладена в Постанові від 27.01.2021 у справі №753/1534/18). Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100». В даній справі предметом спору є поновлення позивача на роботі, а не зміна дати звільнення чи формулювання причин звільнення, відтак є всі підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому прохають, задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Всі витрати які будуть понесені позивачем в зв`язку з розглядом даної справи стягнути з відповідача (т.1 а.с.100-103).

06 червня 2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради адвоката Остапенко І.О. В яких зазначили, що вважають доводивідповіді навідзив необґрунтованимита такими,що неспростовують доводи,викладені увідзиві відповідачаз наступнихпідстав.Відповідно додоговору №289від 02.07.2018укладеним міжпозивачем тавідповідачем вособі головноголікаря, ОСОБА_1 зобов`язувалася післязакінчення інтернатурипрацевлаштуватися вКотелевську ЦРЛна посадулікаря акушера-гінеколога.Відповідно доп.2.3.2.Договору позивачзобов`язувалася прибутидо роботодавцядо 01.08.2018та укластитрудовий договір,відпрацювавши уроботодавця навідповідній посадіне меншетрьох роківз моментуукладання трудовогодоговору (копіядоговору міститьсяв матеріалахцивільної справи).Позивачем неставиться підсумнів фактпідписання даногодоговору.Остання булаобізнана зумовами даногодоговору.Вказаний правочинє чиннимта нескасованим. 02.12.2021 позивач ОСОБА_1 подала до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Відповідачем, в свою чергу, було проінформовано позивача листом від 02.12.2021 про те, що адміністрація роботодавця не може звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02.12.2021, оскільки підприємством дотримуються норми КЗпП України, Колективного договору, договору №289 від 02.07.2018 про відпрацювання випускником у відповідача не менше трьох років після закінчення інтернатури. Вказаний договір є строковим та діє до 01.08.2024. 06.12.2021 позивачем повторно подано заяву про її звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем за заявою від 02.12.2021. Листом від 13.12.2021 відповідачем було надіслано на адресу позивача листа від про те, що датою звільнення ОСОБА_1 є 15.12.2021 (останній робочий день), того ж дня з ним буде розірвано договір найму житла. Наказом від 15.12.2021 №150-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » було звільнено позивача згідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 15.12.2021 на підставі її заяви від 02.12.2021. Роботодавець прийняв рішення про звільнення за власним бажанням, оскільки ним, з його вини, жодного порушення трудового законодавства не було, тому звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України було б не вірним з огляду на норми Закону. Позивач бажав звільнитися за власним бажанням і фактично його заява була задоволеною. Позивачем не ставиться питання про зміну підстав (формулювання) звільнення чи дати його звільнення, що мало б бути належним способом захисту з огляду на правове та доказове підґрунтя позову та наявність не відкликаної заяви позивача щодо звільнення за власним бажанням. Після звільнення позивача, остання була працевлаштованою, що, в тому числі, виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_3 заробітної плати та сплаті останній вимушеного прогулу. На підставі викладеного прохають : відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу та поновлення на роботі в повному обсязі. Судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивача (т.1 а.с.108, 109).

22 червня 2022 року до суду надійшла позовна заява (із збільшеними позовними вимогами) представника позивача ОСОБА_1 за ордером адвоката Грущанського В.О. В якій прохали : скасувати наказ КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради №150-к від 15.12.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_1 в КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради. Стягнути з КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16.12.2021 по 22.06.2022 в сумі 108097 грн. 27 коп. Прохає всі судові витрати понесені позивачем стягнути з відповідача (т.1 а.с.117-120).

23 червня 2022 року ухвалою суду перейдено від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження у цивільній справі №554/168/22. Клопотання представника відповідача адвоката Остапенко І.О. про витребування доказів задоволено частково. Витребувано з : ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Адоніс» інформацію щодо того, чи працювала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Адоніс» (його підрозділах, філіях) на посаді лікаря, в тому числі, лікаря анестезіолога, з 15.12.2021 і до 22.06.2022. За наявності надати належним чином завірені копії документів. Витребувано з : ТОВ «Медична клініка «Віва» інформацію щодо того, чи працювала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ТОВ «Медична клініка «Віва» (його підрозділах, філіях) на посаді лікаря, в тому числі, лікаря анестезіолога, з 15.12.2021 і до 22.06.2022. За наявності надати належним чином завірені копії документів. Витребувано від позивача ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , для огляду в судовому засіданні оригінал чи належним чином завірену копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 . Призначено підготовче судове засідання на 14.30 годин на 13 липня 2022 року (т.1 а.с.131, 132).

11 липня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (із збільшеними позовними вимогами) в.о. директора КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради Старокожко В.М. В якому прохав : відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу та поновлення на роботі в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача (т.1 а.с.140-142).

30 серпня 2022 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави закрито підготовче засідання у справі №554/168/22. Призначено розгляд справи по суті на 16.00 годин на 11 жовтня 2022 року (т.1 а.с.186).

29 листопада 2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради, за ордером адвоката Остапенко І.О. В якому прохала змінити формулювання причин звільнення у наказі КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради №150-К від 15.12.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_1 , лікаря акушера-гінеколога, з ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) на ч.3 ст.38 КЗпП України (т.1 а.с.197).

04 жовтня 2023 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 за ордером адвоката Грущанського В.О. про розгляд справи без участі позивача та його представника та додаткові письмові пояснення у справі. В якій зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та прохають задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Розгляд справи прохають проводити без участі позивача та його представника. Окрім того бажають подати наступні додаткові пояснення у справі. В данійсправі звільненнявідповідачем ОСОБА_1 було здійсненоза ч.1ст.38КЗпП Українибез законноїна тепідстави,оскільки останнязаяви зач.1ст.38КЗпП Українине подавала,а томув предметіпозову позивачпросить самепоновити останнюна роботі,а незмінити підставиформулювання звільнення.У постановіВерховного СудуУкраїни від21.05.2014у справі№6-33цс14зроблено висновок,що зазмістом ч.1ст.235КЗпП Українипрацівник підлягаєпоновленню напопередній роботіу разінезаконного звільнення,під якимслід розумітияк звільненнябез законноїпідстави,так ізвільнення зпорушенням порядку,установленого законом. ОСОБА_1 просить самепоновити їїна роботів зв`язкуз тим,що останнюне правомірнозвільнив позивачаза ч.1ст.38КЗпП України,оскільки останнявідповідної заявиза ч.1ст.38КЗпП Українине подавала.Відповідно доусталеної практикиВерховного Суду при незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Зміна формулювання причин звільнення самостійно судом є неможливою, оскільки Позивач не звертався та не просить звільнити його за ч.1 ст.38 КЗпП України, відтак суд в оскаржуваних рішеннях невірно застосовуючи норми матеріального права змінює підставі звільнення ч.3 ст.235 КЗпП України, а не поновлює працівника на роботі відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України. Верховний суд в постанові від 03.05.2022 у справі №317/183/19 зазначив наступне: «У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення». Отже, суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення. Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Відповідач, як роботодавець, звільняючи ОСОБА_1 на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, не пов`язував її зі скороченням штату, зокрема її посади, на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України і відсутні докази, що він помилився у формулюванні підстав звільнення, тобто відсутня згода іншої сторони трудових відносин на звільнення за цією підставою. Переглядаючи рішення суду першої інстанції після направлення справи на новий розгляд Верховним Судом, суд апеляційної інстанції у порушення наведених норм процесуального права вийшов за межі позовних вимог, оскільки у цій справі не було заявлено вимог про зміну формулювання причини звільнення. Більш того, судом було змінено не відповідне формулювання, а саме підставу звільнення, що не допускається, оскільки суд, фактично, перейняв на себе повноваження роботодавця, до виключних повноважень якого відноситься взаємодія зі своїми робітниками. Натомість, суд у межах заявлених позовних вимог та наданих доказів мав перевірити законність звільнення позивача на тих підставах, на яких воно відбулося та з якими роботодавець пов`язував таке звільнення, а у разі встановлення незаконності звільнення скасувати відповідний наказ та поновити працівника на роботі. Встановлений апеляційним судом при новому розгляді справи факт внесення змін до шатного розпису, відповідно до яких посада молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин, яку займала позивач, виведена зі штатного розпису з 17.12.2018, сам по собі виключає можливість звільнення за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені ч.3 ст.32 КЗпП України обставини. Отже, правові підстави для припинення з ОСОБА_1 трудового договору за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України були відсутні, тому її позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі є обґрунтованими. Відповідно до положення ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу». Згідно вище зазначеної правової позиції викладеної в постанові від 03.05.2022 у справі №317/183/19, суд першої та апеляційної не мав права змінювати підстави звільнення з якими роботодавець не пов`язував таке звільнення, в свою чергу змінюючи формулювання підстав звільнення суд фактично перейняв на себе повноваження роботодавця, що прямо вказує на невірне застосування судом першої інстанції ч.3 ст.235 КЗпП України. Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 09.02.2022 у справі №569/1159/20. «Ст.235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. За змістом п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 не просив звільняти його за власним бажанням згідно із ч.1 ст.38 КЗпП України, а тому підприємство не мало права застосовувати до нього підстави звільнення з яких працівник не просив розірвати трудовий договір. Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що наказ АТ «Аграрний фонд» від 09.12.2019 №550-к в частині звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.38 КЗпП України суперечить нормам чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. Оскільки, відповідач не приймав рішення про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, а позивач не заявляв вимог про зміну формулювання причин звільнення, то суди не надавали правову оцінку звільненню позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України. Таким чином, враховуючи, що АТ «Аграрний фонд» звільнило ОСОБА_1 без законної на те підстави, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив поновити останнього на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинських областях середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд». Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу». «Доводи касаційної скарги АТ «Аграрний фонд» про те, що стягуючи 771 379,10 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки в останній уточненій позовній заяві позивач просив стягнути на свою користь 384 247,60 грн. є не обґрунтованими з огляду на те, що відповідно до ст.235 КЗпП України середній заробіток підлягає стягненню станом на день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі» (т.2 а.с.19-21).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена (т.2 а.с.11, 17, 18).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 за ордером адвокат Грущанський В.О. не з`явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленим. Надіслав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника та додаткові письмові пояснення у справі. В якій зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та прохають задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Розгляд справи прохають проводити без участі позивача та його представника (т.2 а.с.19-21).

В судове засідання представник відповідача КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради за ордером адвокат Остапенко І.О. не з`явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена. Надала суду заяву, в якій прохала : провести розгляд справи без її участі. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі (т.2 а.с.22).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково.

Судом встановлено, що 02.12.2021 позивач ОСОБА_1 подала до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства (т.1 а.с.7, 8).

02 грудня 2021 року КНП «Котелевськалікарня плановоголікування» Котелевськоїселищної ради листом №2155 від 02.12.2021 повідомили ОСОБА_1 , що здійснювати її звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України здійснювати не буде. Про те, що адміністрація роботодавця не може звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02.12.2021, оскільки підприємством дотримуються норми КЗпП України, колективного договору, договору №289 від 02.07.2018 про відпрацювання випускником у відповідача не менше трьох років після закінчення інтернатури. Вказаний договір є строковим та діє до 01 серпня 2024 року (т.1 а.с.10, 11).

06грудня 2021року позивач ОСОБА_1 повторно подаладо КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем за заявою від 02 грудня 2021 року (т.1 а.с.12-14).

13грудня 2021року листом за№2190 КНП «Котелевськалікарня плановоголікування» Котелевськоїселищної ради було надіслано на адресу позивача ОСОБА_1 листа про те, що датою звільнення ОСОБА_1 є 15.12.2021 (останній робочий день), того ж дня з нею буде розірвано договір найму житла (т.1 а.с.68).

15 грудня 2021 року наказом КНП «Котелевськалікарня плановоголікування» Котелевськоїселищної ради №150-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 » від 15.12.2021 було звільнено ОСОБА_1 згідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 15.12.2021 на підставі її заяви від 02 грудня 2021 року (т.1 а.с.16).

Судом встановлено, що заява про звільнення позивача ОСОБА_1 за власним бажанням останньою до її звільнення не була відкликана.

Частиною 4 статті 36 КЗпП України закріплені підстави для припинення трудового договору з ініціативи працівника : розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Стаття 38КЗпП Українипередбачає особливості розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника .Працівник маєправо розірватитрудовий договір,укладений наневизначений строк,попередивши проце власникаабо уповноваженийним органписьмово задва тижні.У разі,коли заявапрацівника прозвільнення зроботи завласним бажаннямзумовлена неможливістюпродовжувати роботу(переїздна новемісце проживання;переведення чоловікаабо дружинина роботув іншумісцевість;вступ донавчального закладу;неможливість проживанняу даніймісцевості,підтверджена медичнимвисновком;вагітність;догляд задитиною додосягнення неючотирнадцятирічного вікуабо дитиноюз інвалідністю;догляд захворим членомсім`ївідповідно домедичного висновкуабо особоюз інвалідністюIгрупи;вихід напенсію;прийняття нароботу законкурсом,а такожз іншихповажних причин),власник абоуповноважений ниморган повиненрозірвати трудовийдоговір устрок,про якийпросить працівник. Якщопрацівник післязакінчення строкупопередження прозвільнення незалишив роботиі невимагає розірваннятрудового договору,власник абоуповноважений ниморган невправі звільнитийого заподаною ранішезаявою,крім випадків,коли найого місцезапрошено іншогопрацівника,якому відповіднодо законодавстване можебути відмовленов укладеннітрудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Таким чином, зокрема, за загальним правилом, працівник вправі припинити трудові відносини, повідомивши про це роботодавця заявою за два тижні до відповідної дати.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Верховний суд України, зокрема, у Постанові від 31.10.2012 у справі за №6-120цс12 виклав наступну правову позицію : за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення порушення працедавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України.

Таким чином, роботодавець не вправі замість «звільнений згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України» зробити запис в трудовій книжці працівника «звільнений згідно зі ст.38 КЗпП України». Роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи (Постанова ВСУ від 22.05.2013 №6-34цс13).

На підставі викладеного, суд вважає, що формулювання причинизвільнення ОСОБА_1 у наказі КНП «Котелевськалікарня плановоголікування» Котелевськоїселищної ради №150-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 15.12.2021 за ч.1 ст.38 КЗпП України є неправильним,оскільки ОСОБА_1 подала заявупро звільненняїї за ч.3 ст.38 КЗпП України, а роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України , у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Як встановленосудом,після звільненняпозивача ОСОБА_1 , остання була працевлаштована після її звільнення, що виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_1 заробітної плати та сплаті останній вимушеного прогулу.

Таким чином, неправильне формулювання звільнення ОСОБА_1 не перешкоджало працевлаштуванню працівника.

В силу правової позиції ВСУ (Постанова від 31.10.2012 у справі за №6-120цс12) роботодавець самостійно не може змінити формулювання звільнення, а ось орган, що розглядає спір може ч. 3 ст. 235 КЗпП України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, змінити формулювання причин звільнення у наказі КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ01999336) №150-К від 15 грудня 2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 , лікаря акушера-гінеколога, з ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) на ч.3 ст.38 КЗпП України (в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства). В іншій частині позову відмовити, оскільки після звільнення позивача, остання була працевлаштована після її звільнення, що, в тому числі, виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_1 заробітної плати та сплаті останньому вимушеного прогулу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Також стягнути з КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81,130,131, 141, 229, 247, 263, 354, 430 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Змінити формулювання причин звільнення у наказі Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ01999336) № 150-К від 15 грудня 2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 , лікаря акушер гінеколога, з ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) на ч.3 ст.38 КЗпП України (в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства).

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Складання повного тексту рішення відкладено на 9 (дев`ять) днів 13 жовтня 2023 року.

Позивач громадянка України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове,

проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач комунальне некомерційне підприємство «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради, місцезнаходження 38600, Полтавська область, Полтавський район, селище міського типу Котельва, вулиця Полтавський шлях, будинок №283, код ЄДРПОУ 01999336.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справиможуть отриматиінформацію уданій справіна офіційномувебпорталі судовоївлади Україниза веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2023 року.

Суддя І.О.Блажко