Постанова

від 10.10.2023 по справі 924/881/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Справа № 924/881/16 (924/1022/17)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В. на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 (повний текст 31.03.2023) у справі №924/881/16 (924/1022/17) (суддя Музика М.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м.Полонне

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (правонаступник Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький)),

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" (м.Полонне)

- Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області

за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В.

про стягнення солідарно 1600000 грн заподіяної майнової шкоди,

за участі представників:

ліквідатор ПАТ "Полонський гірничий комбінат" - Ярош В.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" 02.11.2017 звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" про стягнення солідарно 1600000 грн заподіяної майнової шкоди (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.05.2019, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі №924/1022/17, відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича; Фізичної особи - підприємця Кашперського В.В., смт.Ярмолинці, Хмельницька область до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" про стягнення солідарно 1600000 грн заподіяної майнової шкоди.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 16.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі №924/1022/17. Справу №924/1022/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області у межах провадження у справі №924/881/16 про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі №924/1022/17, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, знову відмовлено у позові.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В`ячеслава Вікторовича задоволено частково. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №924/1022/17 скасовано. Справу №924/1022/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Верховний Суд у постановах у даній справі зазначив, що під час нового розгляду суду належить повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, з`ясувати дійсні правовідносини сторін у справі, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням всіх учасників справи, врахувавши при цьому зазначене у цій постанові, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення. Крім того, при новому розгляді справи суду слід співставити докази, які надають сторони та застосувати при винесенні рішення, серед іншого і стандарт доказування "вірогідності доказів".

Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій вкотре не врахували, що протиправність, заявлена позивачем при поданні позову полягає в порушенні права власності позивача на відсів, якого його було протиправно позбавлено, без відповідного зменшення вимог стягувачів, тобто шкода завдана позивачеві, на його думку, протиправною бездіяльністю органу державної влади внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, за умови, що зберігачем призначено іншу особу, крім боржника.

Так, у даному випадку, суди ухилились від з`ясування обставин, на підставі доказів, які надано позивачем та не спростовано ні відповідачем, ні судом, щодо наявності або відсутності різниці у кількості вилученого під час виконання судових рішень арештованого відсіву та поверненні цього відсіву на відповідальне зберігання позивача. Суди достеменно не з`ясували, чи задовольнялись вимоги кредиторів у примусовому порядку під час проведення виконавчих дій за рахунок майна, нестача якого є предметом даного спору, якщо так, то у якій кількості та яким чином це може впливати на визначення розміру позовних вимог.

За результатами повторного розгляду справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 у справі №924/881/16(924/1022/17) відмовлено в позові Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Фізична особа - підприємець Кашперський В.В. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції встановив, як те, що 1200000 тон відсіву було арештовано та передано в подальшому на зберігання генеральному директору ТОВ «Полонська гірнича компанія» Мартинюку В.М., так і те, що повернуто було лише 258700 м.куб., що складає 445481,4 тон (258700 х 1,4 (об`ємно-насипна щільність для переводу) х 1,23 (коефіцієнт ущільнення). Також суд першої інстанції погодився із висновком Верховного Суду у цій справі, що у даному разі із факту виявлення нестачі випливає як протиправна бездіяльність, якою порушено право власності позивача на спірний відсів, так і розмір шкоди, який визначається вартістю цієї нестачі.

Натомість суд, поклав обов`язок доведення фактів погашення вимог стягувачів у виконавчих провадженнях за рахунок відсіву, який не було повернуто, саме на боржника, а не на орган ДВС, який це «здійснював», і який надавши відповідні докази зменшив би розмір завданих збитків.

Суд вказав, що різниця між переданим та повернутим майном включає в себе і об`єм відсіву, реалізація якого відбулась в межах зведеного виконавчого провадження щодо стягнення на користь фізичних та юридичних осіб. Відсутність доказів щодо кількості реалізованого в межах зведеного виконавчого провадження майна позивача відсіву, під час його перебування на відповідальному зберіганні Мартинюку В.М., позбавляє суд можливості встановити нестачу майна ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (чи має місце нестача та у якому розмірі), та, відповідно, визначити чи було порушено право власності позивача на відсів без відповідного зменшення вимог стягувачів.

Апелянт стверджує, що по-перше, довести будь-який негативний факт (відсутність чогось) можна лише у спосіб непросування цього іншою стороною, а по-друге, відповідно до частин 1, 2 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Зазначає, що у заявах по суті справи банкрут неодноразово вказував, що за рахунок виявленої нестачі погашення вимог стягувачів не відбувалося. Таким чином, на спростування цього або сам орган ДВС та інший солідарний відповідач мав би надати докази, які це спростовують. Проте жодного доказу, який свідчить про погашення вимог стягувачів за рахунок тієї нестачі відповідачами не надано і матеріали справи такого не містять.

Твердження відповідачів у заявах по суті справи про такі погашення без відповідних доказів не можуть братися до уваги судом, оскільки заяви по суті справи, відповідно до ст.5 ГПК України, не є доказами.

При цьому, навіть у запереченнях органу ДВС йдеться про реалізацію відсіву протягом 2017-2018 років, тобто уже після його повернення, а відтак реалізація та передача здійснювалася за рахунок уже повернутого, а не за рахунок нестачі, яка сформувалася ще до такого повернення 09.11.2016.

Таким чином, оскільки матеріали справи не підтверджують реалізацію та передання до 09.11.2016 відсіву на погашення вимог стягувачів, то і не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що різниця між переданим та повернутим майном включає в себе і об`єм відсіву, реалізація якого відбулась в межах зведеного виконавчого провадження щодо стягнення на користь фізичних та юридичних осіб, оскільки цей висновок зроблено за відсутності відповідних доказів.

Вважає, що навіть якби такі докази і були подані відповідачами, то суд мав би, відповідно, зменшити заявлену банкрутом нестачу відповідно до переданого на погашення вимог.

Тому скаржник вважає, що внаслідок вказаних порушень норм процесуального права суд не встановив відповідні обставини справи, а саме розмір нестачі та його вартість, що і призвело до неправильного її вирішення, та є підставою, відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, для його скасування.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 у справі №924/881/16 (924/1022/17), ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Листом від 01.05.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.

04.05.2023 матеріали справи №924/881/16(924/1022/17) надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В. на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 у справі №924/881/16 (924/1022/17) - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 45000,00 грн та докази направлення апеляційної скарги сторонам у справі.

18.05.2023 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено копію довідки до огляду МСЕК серія 12ААГ №11983 від 25.01.2023 згідно якої ОСОБА_1 повторно встановлено другу групу інвалідності з 01.01.2023 до 01.02.2026, а також докази направлення апеляційної скарги сторонам у справі

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 поновлено Фізичній особі - підприємцю Кашперському В.В. строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 у справі №924/881/16 (924/1022/17). Відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 26.07.2023 об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4; запропоновано учасникам провадження у строк до 16.06.2023 подати відзив на апеляційну скаргу.

05.06.2023 до суду від Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначає, що суд першої інстанції у даній справі прийняв законне рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог, однак, у мотивувальній частині рішення суд встановив обставини, які не відповідають нормам матеріального права та поданих доказів учасниками справи.

Підставою для задоволення позовних вимог є доведення позивачем трьох елементів: неправомірні дії з боку державного органу, наявність шкоди, її розмір та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що узгоджується з правовою позицією викладеною у пункті 26 постанови Верховного Суду від 06.11.2019 у цій справі та у пункті 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.

Стверджує, що в оскаржуваному рішенні суд не дав оцінку діям посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо відповідності нормам чинного законодавства України, під час виконання своїх обов`язків, а саме опису й арешту майна боржника та передачу його іншому зберігачу на відповідальне зберігання, що могло б бути підставою для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди.

Зазначає, що учасниками справи суду було надано належні та допустимі докази лише кількості відсіву повернутого позивачу та кількості відсіву переданого в рахунок погашення боргу, а підтверджуючих документів про фактичну наявність у позивача відсіву в кількості 1200000 тон учасниками справи надано не було.

Також звертає увагу, що здійснення обліку кількості залишку готової продукції чітко визначений нормативними документами, а отже належними та допустимими доказами того, що у позивача було в наявності на момент передачі описаного й арештованого відсіву фракції 0-5 в кількості 1200000 тон могли бути лише відповідні первинні бухгалтерські документи, а не процесуальні документи складені державним виконавцем.

Тому вважає висновок суду першої інстанції про те, що державний виконавець фактично передав на відповідальне зберігання 1200000 тон відсіву фракції 0-5 відповідачу-2 безпідставним та не обґрунтованим.

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В. залишити без задоволення, змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 у справі №924/881/16 (924/1022/17), а резолютивну частину залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.07.2023, у зв`язку із закінченням повноважень судді Дужича С.П. - рішення ВРП від 06.07.2023 №685/0/25-23, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №924/881/16 (924/1022/17).

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Бучинська Г.Б., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В. на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 у справі №924/881/16 (924/1022/17) прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Бучинська Г.Б., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою суду від 26.07.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.09.2023.

Ухвалою суду від 20.09.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.10.2023 об 10:00 год. Зобов`язано голову комісії з реорганізації Яков`юк Олену Олександрівну надати інформацію про правонаступництво Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) - вказати юридичну особу до якої приєднано припинене управління та надати відповідне рішення про таку реорганізацію.

02.10.2023 до суду від Заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Яков`юк О.О. надійшло повідомлення, у якому зазначає, що Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) реорганізовано шляхом приєднання до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), яке являється його правонаступником. До повідомлення долучено наказ Міністерства юстиції України від 22.09.2022 №4011/5.

Ухвалою суду від 04.10.2023 замінено відповідача-1 у справі №924/881/16(924/1022/17) - Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул.Володимирська, будинок 91, код ЄДРПОУ 43316784) його правонаступником, яким є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, Печерський район, провулок Музейний, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).

Ухвалою суду від 04.10.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.10.2023.

Ухвалою суду від 09.10.2023 задоволено клопотання та забезпечено представнику Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лукову А.В. участь в судовому засіданні 10.10.2023 об 09:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лукову А.В. в судовому засіданні 10.10.2023 вийшов на зв`язок, однак, через технічні проблеми зі сторони представника у нього був відсутній звук.

При цьому, згідно ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні ліквідатор ПАТ "Полонський гірничий комбінат" - Ярош В.Ю. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В., просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 у справі №924/881/16 (924/1022/17) та прийняти нове, яким позов задоволити.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження №47533673 про стягнення з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документи).

17.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Згідно інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна - комплекс та все рухоме майно які належить ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться в банківській заставі АБ "Брокбізнесбанк" з 29.01.2008. Згідно даних Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження №47759454, 47759512, 47758698 про звернення стягнення на майно ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк".

26.02.2015 державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x20 в кількості 4000 тонн та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 тонн. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

Тоді ж проведено опис та накладено арешт на щебінь фракції 5x20 в кількості 5000 тонн, який знаходився в декількох місцях складування на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ ТД "Укрінпап" Комарову А.П. Зберігачів попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Інформацію про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Державним виконавцем 04.06.2015 описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Брокбізнесбанк". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 по справі №822/1317/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2015 по справі №822/3557/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРІМПАП" про зобов`язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області виключити з акту опису та арешту майна від 16.02.2015 щебеневу продукцію фракції 5-20 в кількості 50000 тонн та зняти з неї арешт.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.03.2016 по справі №924/1855/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 та постановою ВГСУ від 06.09.2016, відмовлено у позові ТОВ "ТД Укрімпап" до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м.Полонне Хмельницької області (далі - ПАТ "Полонський гірничий комбінат"); Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26", м.Хмельницький; Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі, м. Полонне Хмельницької області (далі - Управління ПФУ); Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м.Дніпропетровськ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім нафтова компанія "Енергія", с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електричних мереж, м. Полонне Хмельницької області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Шатл", м.Запоріжжя; Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Транс-Логістик", м.Київ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", м.Коростень Житомирської області; Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхо-будівельне управління №56", м.Хмельницький; Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", м.Хмельницький; Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТІ Промтехсервіс", м.Коростень Житомирської області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмакс Україна", м.Коростень Житомирської області; Приватного підприємства "Феррі", смт Клесів Сарненського району Рівненської області; Приватного підприємства "Дружба-Нафтопродукт", с.Нагірянка, Чортківського району Тернопільської області; Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Полонського відділення м.Полонне Хмельницької області; державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ (далі - Залізниця); Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", м.Рівне; державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні", м.Хмельницький; державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Локомотивне депо Шепетівка, м. Шепетівка Хмельницької області про визнання права власності на щебінь фракції 5-20 у кількості 5000 тонн вартістю 450000,00 грн; звільнення майна з-під арешту.

22.07.2015 проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. 05.08.2015 державним виконавцем, у відповідності до вимог пункту 4.2.7 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м.Полонне, вул.А.Герасимчука 190 А. На момент перевірки не виявлено фактів переміщення чи вивезення за територію підприємства боржника арештованого майна. Навантажувально-розвантажувальні роботи не проводились. Підприємство боржник господарської діяльності не здійснювало, про що складено акт державного виконавця.

13.08.2015 державним виконавцем повторно здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м.Полонне, вул.А.Герасимчука 190 А. До перевірки залучено спеціаліста-маркшейдера, який дав висновок про наявність на складах ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеневої продукції фракції 5x20 в кількості 5400 тон.

13.08.2015 описане та арештоване майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні в голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Майно передано на відповідальне зберігання іншому зберігачу на підставі листа голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. про неможливість зберігати описане майно.

11.09.2015 здійснено виїзд за адресою боржника (м.Полонне, вул.А.Герасимчука 190А) та встановлено недостатню кількість на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебню фракції 5x20.

Згідно вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусовою виконання рішень, 14.09.2015 до Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області направлено повідомлення про злочин, передбачений статтею 388 КК України, щодо притягнення винних осіб до відповідальності за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке описано державним виконавцем.

Працівниками Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області порушено кримінальне провадження, яке внесено в ЄРДР 22.09.2015 під №120155240200000456.

28.10.2015 до системи електронних торгів арештованого майна внесено інформацію про реалізацію відсіву фракції 0x5 в кількості 1000000 тон вартістю 5.83 грн за 1 кг.

14.01.2016 знято майно з реалізації в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 тон вартістю 5.83 грн за 1 тону).

В подальшому, 22.01.2016 описано та арештовано щебеневу продукцію (щебінь фракцій 5x10, 10x20, 5x20) в кількості 880 тон. Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

21.06.2016 залучено маркшейдерів, які провели заміри відсіву фракції 0x5 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та направлено до Полонського ВП Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області повідомлення про незаконне вивезення арештованого відсіву.

06.07.2016 арештоване майно: щебінь фракції 5x10 (в кількості 91 тонна) вартістю 10192 грн (112 грн/тонна), фракції 5х 20 (в кількості 633 тонни) вартістю 64566 грн (102 грн/тонна), фракції 10x20 (в кількості 156 тонн) вартістю 15756 грн (101 грн/тонна) передано на реалізацію до СЕТАМ. Прилюдні торги не відбулись в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, майно знято з реалізації 05.10.2016.

26.07.2016 описано та арештовано відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис.тонн (об`єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення). Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

10.08.2016р. арештований відсів передано на реалізацію до СЕТАМ вартістю 17 грн/тонна на загальну суму 5216041,15 грн.

Державним виконавцем залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву, який знаходиться на території боржника. Згідно технічних звітів ТОВ "Геотехпромпроект" від 22.06.2016 та від 17.08.2016 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб. що при переведенні в тонни становить (379580x1,4 (об`ємно насипна щільність для переводу з об`ємів в тони) х 1,23 (коефіцієнт ущільнення)=653636,76 тонн.

20.09.2016 згідно вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень до Полонського відділу поліції направлено повідомлення про злочин щодо відсутності арештованого відсіву.

10.10.2016 винесено постанову про опис та арешт майна, якою накладено арешт на рухоме майно (плити огороджувальні, блоки, ворота металеві), яке виявлено на території боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне, вул.А.Герасимчука, 190б. Арештоване майно передано на зберігання ОСОБА_2 . Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.10.2016 у справі №924/881/16 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Всі виконавчі провадження зупинено, крім стягнення заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.10.2016 у справі №924/881/16 зупинено реалізацію майна боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (м.Полонне, вул.А.Герасимчука, 190б) по зведеному виконавчому провадженню №47533673.

09.11.2016 згідно вимог пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, винесено постанову про передачу арештованого 26.07.2016 (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тон (об`єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А., про що складено цього ж дня відповідний акт.

На виконання доручення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.11.2016 на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 04.11.2016 про заміну зберігача арештованого майна, описаного актом опису і арешту майна від 26.06.2015, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 09.11.2016 було складено акти передачі майна на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А.

У матеріалах справи наявні копії наступних документів: лист начальника відділу ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Пащенюка І.А. №2378 від 06.09.2016, акт опису і арешту майна від 26.02.2015, акт опису і арешту майна від 26.02.2015, акт опису і арешту майна від 22.07.2015, Постанова про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015, акт опису і арешту майна від 22.01.2016, довідка №16 від 22.01.2016 про залишок продукції, акт виміру об`єму залишку щебеневої продукції від 17.12.2015, лист (повідомлення про злочин) ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області №1915 від 21.06.2016, акт опису і арешту майна від 26.07.2016, інформація про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву від 14.01.2016, лист Головного слідчого управління НП України № 940нд/24/4/2-2017 від 16.07.2017, лист прокуратури Хмельницької області №04/2/2-84-16 від 17.10.2017, постанова про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017, акти про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017, заява ПАТ "ПГК" №72/16/2016 від 10.11.2016, акт уцінки від 20.09.2016, договір поставки №19.09/17-П від 19.09.2017 із ФОП Кошельником О.В. із специфікацією, копіями рахунків фактури, накладних та випискою з банківського рахунку про оплату покупцем відсіву.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, враховуючи висновки Верховного Суду у даній справі, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в ст.20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Верховний Суд у постанові у справі №752/3839/22 від 01.03.2023 зазначив, що ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Верховний Суд виходить з того, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів ДКС України.

При цьому залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган (вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

З приводу відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" відмічається наступне.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2023 у справі №923/1009/20 вказав, що у Цивільному кодексі України питання зберігання майна регулюється главою 66 (§1. Загальні положення про зберігання), положення якої також застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом (стаття 955 цього Кодексу). Згідно із частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, суд, надаючи оцінку відносинам щодо відповідальності особи за втрату арештованого майна, яке передане їй державним виконавцем на відповідальне зберігання дійшла таких висновків: "Аналіз наведених приписів ЦК України дозволяє дійти висновку, що складення державним виконавцем актів опису й арешту майна та їх підписання уповноваженою на зберігання особою свідчить про поширення на судового виконавця положень статті 955 ЦК України щодо зберігання ним описаного та вилученого у власника (уповноваженого органу) майна та його відповідальності перед власником за збереження такого майна, оскільки, вилучивши у власника описане майно, судовий виконавець тим самим прийняв на себе зобов`язання перед власником (уповноваженим органом) щодо його належного зберігання. Також складення цих актів з визначенням зберігача за постановою про арешт майна та його опис підтверджує ознаки укладення договору зберігання між судовим виконавцем і зберігачем щодо зберігання переданого йому арештованого (описаного) майна та можливу відповідальність зберігача за втрату ввіреного йому майна перед судовим виконавцем. Отже, актом приймання-передачі арештованого майна, складеним на виконання постанови судового виконавця, опосередковується виникнення двох зобов`язань щодо належного зберігання майна - судового виконавця перед власником (уповноваженою особою) та зберігача перед судовим виконавцем."

Із наведеного слідує, що у контексті спірних відносин у цій справі, наведеними нормами ЦК України, опосередковується відповідальність зберігача перед державним виконавцем за втрату переданого на зберігання арештованого майна, однак не нівелюється відповідальність такого органу перед власником майна, у якого це майно було вилучено.

Таким чином, відповідачами у справах даної категорії є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби та територіальних органів ДКС України, оскільки державний виконавець несе відповідальність перед власником майна, в той час як зберігач (в даному випадку - відповідач 2) відповідає за втрату ввіреного йому майна перед виконавцем.

Щодо заподіяння шкоди та її розміру враховується наступне.

На відміну від загальної норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст.1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення відповідного органу (органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зазначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові у справі №752/3839/22 від 01.03.2023, належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі виник через те, що під час виконання судових рішень органами та посадовими особами ДВС було вилучено у боржника та передано на відповідальне зберігання інших осіб 1200000 тонн відсіву фракції 0х5, а повернуто на зберігання боржника лише частину цієї продукції. Із факту нестачі випливає протиправна бездіяльність, якою порушено право власності позивача на відсів, розмір шкоди, який визначається вартістю нестачі. Внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, воно було частково втрачено, що, на думку позивача, свідчить про бездіяльність посадових осіб органів ДВС, в результаті якої було порушено право власності позивача на 754518,6 тонн відсіву.

Дії або бездіяльність під час виконання судових рішень органами та посадовими особами ДВС щодо вилучення у боржника та передання на відповідальне зберігання інших осіб, зокрема, 1200000 тон відсіву, внаслідок чого було завдано шкоди, яка полягає у поверненні на зберігання боржнику лише частини цієї продукції, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Так, 26.02.2015 державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження описано та арештовано майно позивача, в тому числі, 200000 тонн відсіву фракції 0х5; 22.07.2015 проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 тонн. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

В подальшому, 13.08.2015 державним виконавцем відповідно до постанови про передачу майна іншому зберігачу, передано описане та арештоване 26.02.2015 майно, в тому числі, відсів фракції 0х5 в кількості 200000 тонн та описане та арештоване майно згідно з актом від 22.07.2015, зокрема, відсів фракції 0х5 в кількості 1000000 тонн, на відповідальне збереження представнику ТОВ "Полонська гірнича компанія".

Відповідно до постанови про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2016 державним виконавцем передано на зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" майно позивача, арештоване державним виконавцем майно по зведеному виконавчому провадженні, в тому числі, 258700 м. куб. відсіву фракції 0х5. Згідно постанови, описане та арештоване згідно з актом опису та арешту від 22.07.2015, відсів фракції 0х5 в кількості 1000000 тон, яке повторно описане актом опису і арешту від 26.07.2016, в кількості 306825,95 тон, що є частиною арештованого відсіву з 1000000 тон.

Твердження відповідача-1 про те, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних первинних документів або інших доказів, з яких можна було б зробити висновок про кількість залишку відсіву на території ПАТ Полонський гірничий комбінат не відповідають обставинам справи, оскільки розмір збитків позивачем не обраховувався виходячи із залишку відсіву на території, а обраховувався (розмір) із встановленого самим же державним виконавцем, який передав на відповідальне зберігання відповідачу-2 1200000 тон відсіву, а повернув назад лише 258700 м.куб. відсіву згідно даних, що відображені у документах, як під час вилучення відсіву із передачею на зберігання відповідачу-2, так і під час повернення його залишків голові правління позивача.

Відповідний висновок викладено у п.56 постанови Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у даній справі.

При цьому, з описової частини постанови про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015 вбачається, що ОСОБА_3 було передано саме 1200000 тон відсіву фракції 0х5, чим спростовуються посилання на відсутність вказівки щодо кількісості переданого на зберігання відсіву.

Одночасно в порядку, встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем вчинялись дії з передачі стягувачам в рахунок погашення заборгованості відсіву фракції 0x5, реалізація якого по зведеному виконавчому провадженню №47533673 була зупинена лише ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13 жовтня 2016 року у справі №924/881/16.

Верховний Суд у постанові по даній справі зазначив, що протиправність, заявлена позивачем при поданні позову полягає в порушенні права власності позивача на відсів, якого його було протиправно позбавлено, без відповідного зменшення вимог стягувачів, тобто шкода завдана позивачеві, на його думку, протиправною бездіяльністю органу державної влади внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, за умови, що зберігачем призначено іншу особу, крім боржника.

Таким чином, із факту виявлення нестачі випливатиме як протиправна бездіяльність, якою порушено право власності позивача на спірний відсів, так і розмір шкоди, який визначається вартістю цієї нестачі.

З матеріалів справи вбачається, що повернуто позивачу з відповідального зберігання ОСОБА_3 258700 м.куб. Різниця між переданим та повернутим майном включає в себе і об`єм відсіву, реалізація якого відбулась в межах зведеного виконавчого провадження щодо стягнення на користь фізичних та юридичних осіб.

Так, за твердженням відповідача-1, викладеним у запереченнях на позовну заяву від 28.11.2017, державним виконавцем в порядку ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" для погашення заборгованості передано відсів фракції 0х5 загальною вагою 95827 тонн; у додаткових поясненнях від 02.05.2018 зазначає про реалізацію протягом 2017-2018 років відсіву на підставі постанов державного виконавця від березня та червня 2016 року кількістю 82220,76 тонн, реалізацію самостійно боржником 6301,5 тонн, передання відсіву на користь стягувачів іншим зберігачам, окрім боржника, в кількості 19052,7 тон (загальною кількістю 107574,96 тонн). В свою чергу, відповідач-2 у клопотанні від 14.12.2017 стверджує про виплату останнім заборгованості із заробітної плати за ПАТ "Полонський гірничий комбінат", за рахунок видачі готової продукції та сировини, на суму близько 500000,00 грн, підтвердження чому, за твердженням ТОВ "Полонська гірнича компанія" є у державного виконавця.

Проте, доказів викладених вище тверджень щодо кількості реалізованого відсіву матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.

Верховний Суд у даній справі також вказав, що при новому розгляді справи суду слід співставити докази, які надають сторони та застосувати при винесенні рішення, серед іншого і стандарт доказування "вірогідності доказів".

Отже, під час нового розгляду справи, враховуючи, що позивач подавав на доведення актуальної вартості відсіву видаткові накладні, які на його думку підтверджують реалізаційну вартість цього відсіву - 100 грн за тону, колегія суддів, вважає за необхідне вказати наступне.

Позивач, з метою доведення вартості відсіву на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, надавав актуальні видаткові накладні між постачальником ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та ТОВ "Гайвек ІБК" за травень та липень 2021 року та відповідні податкові накладні, згідно яких вартість без ПДВ складатиме 83.33 грн/т (100 грн/т з ПДВ), а також між постачальником ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та ПП "Строй-Сервіс-999" за квітень 2021 року та відповідні податкові накладні, згідно яких вартість без ПДВ складатиме 93,85 грн/т (115,02 грн/т з ПДВ).

При цьому, у матеріалах справи наявний лист-відповідь від 20.07.2021 ТОВ "Полонський спецкар`єр" на запит розпорядника майна ПАТ "Полонський гірничий комбінат", відповідно до якого наразі ТОВ "Полонський спецкар`єр" здійснює реалізації покупцям гранітного відсіву фракції 0-5 за ціною 120 грн за тону, з ПДВ (100 грн за тону, без ПДВ).

Оскільки на спростування реалізаційної вартості відсіву 100 грн за тону відповідачі жодних інших доказів не надали і не заперечували щодо такої обставини, враховуючи стандарт доказування вірогідності доказів", колегія суддів дійшла висновку, що актуальна вартість відсіву у розмірі 100 грн за тону є доведеною позивачем належними та допустимими доказами.

Проте, як вірно відмічено судом першої інстанції, відсутність доказів щодо кількості реалізованого в межах зведеного виконавчого провадження майна позивача - відсіву фракції 0х5 під час його перебування на відповідальному зберіганні ОСОБА_3 позбавляє можливості встановити нестачу майна ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (чи має місце нестача та у якому розмірі), та, відповідно, визначити чи було порушено право власності позивача на відсів без відповідного зменшення вимог стягувачів (на необхідності встановлення чого для визначення наявності та розміру шкоди наголосив Верховний Суд у постанові у даній справі).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недопустимість здійснювати стягнення навіть частини суми шкоди без визначення всього її розміру.

Оскільки позивачем достатніми доказами не підтверджено позовні вимоги, відсутні підстави для покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди позивачу, тому позов Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" про стягнення 1600000 грн заподіяної майнової шкоди, не підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Згідно з ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат".

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В. на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.03.2023 (повний текст 31.03.2023) у справі №924/881/16 (924/1022/17) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12.10.2023.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Бучинська Г.Б.