Рішення

від 03.10.2023 по справі 902/764/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/764/23

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Яворівське", вул. Центральна, 16, с. Яворівка, Тульчинський район, Вінницька область, 24722, код - 36378208

до: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп", вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050, код - 24175269

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про відшкодування завданої шкоди заподіяної майну в сумі 130 000,00 грн

В С Т А Н О В И В :

06.06.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 05.06.2023 року) Фермерського господарства "Яворівське" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" про стягнення 130 000,00 грн страхового відшкодування майнової шкоди завданої пошкодженням автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 .

Також, до позовної заяви позивачем долучено заяву залучення третьої особи (б/н від 05.06.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5353/23 від 06.06.2023 року), в якій останній просить суд залучити до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, до позовної заяви останнім долучено клопотання (б/н від 05.06.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5355/23 від 06.06.2023року) про витребування доказів від відповідача.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року відкрито провадження у справі № 902/764/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Також даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

06.06.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 05.06.2023 року) про витребування від відповідача додаткових документів.

26.06.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 19.06.2023 року).

03.07.20123 року до суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 03.07.2023 року) (вх.канц. № 01-34/6124/23).

Ухвалою суду від 31.07.2023 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.08.2023 року.

15.08.2023 року до суду від представника позивача до суду надійшла заява (б/н від 15.08.2023 року) (вх.канц. № 01-34/7528/23), в якому останній просить суд відкласти судове засідання на іншу дату, в зв`язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 14.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/764/23 до судового розгляду по суті на 03.10.2023 року.

Ухвалою суду від 19.09.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 03.10.2023 року представники позивача, відповідача та третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Щодо належного повідомлення представників сторін суд зазначає наступне.

Ухвалу суду від 19.09.2023 представникам сторін надіслано засобами електронного зв`язку, за наступними адресами: позивачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представнику позивача адвокату М. Гурбі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3

Окрім того, ухвалу надіслано відповідачу та третій особі засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою місцезнаходження.

Як вбачається з відомостей з веб-ресурсу АТ "Укрпошта", адресована відповідачу ухвала від 19.09.2023 року "відправлення вручено за довіреністю" 26.09.2023 року.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 11.10.2021 року о 12 годині 30 хвилин по вулиці І.Франка, в смт. Рудниця Тульчинського району Вінницької області, було пошкоджено автомобіль Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 , який належав на праві власності Фермерському господарству "Яворівське".

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 , винного в ДТП, була застрахована у відповідача згідно з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-1903427 від 20.07.2021 року, відповідач є особою, відповідальною за завдану позивачу майнову шкоду (т. 1 а.с. 1-5).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та зазначає про відсутність можливості виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 Закону обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини Страхувальника, тобто ОСОБА_1 , у вчинені ДТП.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів вини саме ОСОБА_1 у ДТП, у матеріалах справи не містять ні постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, ні вироку суду.

Також, відповідач вказує на те, що висновок експертного дослідження від 08.04.2023 року не є належним доказом розміру завданої шкоди.

З урахуванням чого, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні (т. 1 а.с. 98-105).

У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими (т. 1 а.с. 138-145).

Із наявних матеріалів справи слідує, що 11 жовтня 2021 року, о 12 годині 30 хвилин, в смт. Рудниця, при виїзді на головну другорядну дорогу на вул. І. Франка на автомобілі "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не надав переваги в русі транспортному засобу "Renault Kangoo", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по смузі зустрічного руху по вул. І. Франка смт. Рудниця, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху.

За результатами чого складено протокол про адміністративне правопорушення №448246, за змістом якого зазначено при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (т. 1, ас. 11).

Постановою Піщанського районного суду у справі з №142/532/21 від 21.12.2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП а провадження по справі закрито (т. 1, а.с.19-22).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10.02.2022 року у справі №142/532/21 було скасовано постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2021 року у справі № 142/532/21, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП (т. 1, а.с.23-25).

05.01.2022 року відповідач листом №59 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування (т. 1, а.с. 69).

Позивач в квітні 2023 року повторно надіслав відповідачу заяву з доданими документами, які підтверджували право на виплату страхового відшкодування.

08.05.2023 року відповідач у відповіді на заяву № 210000472549-4 відмовив в виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності постанови суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.с.70).

Визначаючи стосовно правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

За загальними правилом ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У пункті 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" передбачені види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

За змістом статті 6 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Вина також може полягати у необережності з огляду на положення ст. 614 ЦК України.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.

Для застосування такої санкції як стягнення шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20.

Однією з основних підстав заперечення проти задоволення позову зі сторони відповідача були посилання на відсутність судового рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не доведення належними доказами обставин наявності його вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньотранспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди (висновки Постанови КГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16).

Закриття адміністративного провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП (Постанови Верховного суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, від 19.03.2022 у справі №910/3864/19).

Таким чином, відсутність у матеріалах справи відомостей про притягнення водія до адміністративної відповідальності, не позбавляє суд обов`язку самостійно встановити вину та склад правопорушення за наявними у справі доказами.

Тому, судом оцінено наявні у справі докази на предмет встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

При оцінці наявних у справі доказів суд керувався тим, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2021 року, о 12 годині 30 хвилин, в смт. Рудниця, при виїзді на головну другорядну дорогу на вул. І. Франка на автомобілі "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не надав переваги в русі транспортному засобу "Renault Kangoo", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по смузі зустрічного руху по вул. І. Франка смт. Рудниця, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3"б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності фермерському господарству "Яворівське", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданий 20.07.2017 року Центром 5142.

Вина ОСОБА_1 у виникнення дорожньо-транспортної пригоди та спричиненні матеріальної шкоди доведена сукупністю письмових доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 11.10.2021 року про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1, а.с.11);

- поясненнями ОСОБА_1 від 11.10.2021 року (т.1, а.с.17);

- поясненнями ОСОБА_2 від 11.10.2021 року (т. 1, а.с. 18);

- схемою місця ДТП від 11.10.2021 року, в якій зафіксовано, що автомобіль Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , своєю лівою передньою частиною зіткнувся з правою передньою частиною належного ФГ "Яворівське" автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху по зустрічній смузі руху (т. 1, а.с. 12-16);

- фотокартками з місця ДТП, відповідно до яких зафіксовано, що ДТП відбулась на крайній лівій бічній частині вулиці І.Франка в смт. Рудниця, яка є зустрічною смугою руху для автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1, а.с.14-16).

Судом також досліджено зміст відповідних документів, зокрема про адміністративне правопорушення від 11.10.2021 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

ОСОБА_1 підписав протокол та у графі протоколу про адміністративне правопорушення «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», де по суті вказав, що: «З протоколом згоден». Будь-яких зауважень щодо їх змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз`яснені.

З наявної у матеріалах справи схеми ДТП вбачається, що в останній графічно не зазначено даних про наявність перешкод на смузі руху ОСОБА_1 , які давали б підстави для виїзду на зустрічну смугу руху.

Крім того, у схемі також зазначено, що на вказаній дорозі відсутні недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП. Вказана схема місця ДТП підписана двома учасниками ДТП без жодних зауважень та застережень щодо її оформлення.

Наявність формальних неточностей в протоколі про адміністративне правопорушення та схемі ДТП не можуть свідчити про їх недопустимість, оскільки вказані докази містять всі необхідні відомості для встановлення обставин справи.

Відповідні висновки також містяться у Постанові Вінницького апеляційного суду від 10.02.2022 року у справі №142/532/21, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП (т. 1, а.с.23-25).

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, за нереабілітуючих обставин.

Крім того, Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено повторну судову автотехнічну експертизу в даній справі, відповідно висновку якої №5157/5158/22-21 від 04.01.2023 року після аварійне розташування ТЗ та зафіксовані на фото сліди свідчать про можливе розташування місця зіткнення як на проїзній частині дороги так і на узбіччі. За умови розташування місця зіткнення на узбіччі, в діях водія автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається, а водій автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 11.1, та вимогами терміну "узбіччя", яке не призначене для руху ТЗ п. 1.10 Правил дорожнього руху України.

За умови розташування місця зіткнення на проїзній частині дороги, водій автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватись технічними нормами п. 16.11, а водій автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 в залежності від швидкості руху, нормами вимог п. 12.3 чи п. 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху України (т. 1, а.с. 30-36).

Тобто, даний висновок містить відомості про недотримання ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Оцінку відповідному висновку також надано при розгляді іншої судової справи.

Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 27.02.2023 року у справі № 142/8/22, яка набрала законної сили 10.03.2023 року, було визнано невинуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (т.1, а.с.26-29).

Тому, на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, судом враховано у сукупності встановлені обставини при розгляді справ №142/8/22 та №142/532/21 відносно часткового підтвердження ОСОБА_1 вини у скоєнні ДТП, не висловлення аргументованих заперечень на момент його вчинення та складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи суд доходить висновку про доведення дослідженими доказами обставин наявності у діях ОСОБА_1 порушень, передбачених п. п. 2.3(б), 11.1, 11.3, 12.1., 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Оцінивши надані сторонами докази у сукупності та взаємозв`язку, суд вважає більш вірогідними та надає перевагу доказам позивача.

Враховуючи викладене, належний позивачу автомобіль Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 був пошкоджений саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 та за наявності в його діях вини, що в свою чергу підтверджує наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування.

З приводу суми відшкодування завданого матеріального збитку, яка може бути покладена на відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 34.1 та 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Наведеними нормами закону визначено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановленого відповідним полісом ліміту відповідальності.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відтак, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За наслідком зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності фермерському господарству "Яворівське", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданий 20.07.2017 року.

Позивач двічі звертався до відповідача з вимогами про відшкодування завданої матеріальної шкоди, однак страховою компанією відмовлено у виплаті страхового відшкодування (т.1, а.с.69, 70).

Цивільна відповідальність власника автомобіля "Renault Kangoo", державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована в ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР-1903427 від 20.07.2021 року (т. 1 а.с. 132).

Відповідно до вказаного полісу розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду завдану майну складає 130 000,0 грн.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідач наголошував на наявності в умовах полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР-1903427 від 20.07.2021 року відомостей про франшизу в сумі 2 600,00 грн, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Однак, зі змісту наданого відповідачем документу не встановлено наявності відповідного положення, яким би чітко та однозначно визначено розмір франшизи у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР-1903427 від 20.07.2021 року

Крім того, до матеріалів справи додано відповідь відповідача - ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" на адвокатський запит №210000472549 від 06.04.2022 року та витягом з веб-сайту МТСБУ щодо полісу № АР 1903427 (т. 1 а.с. 68).

Згідно цієї відповіді, котра підписана В.о. Голови Правління ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" В`ячеславом Калитою, за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників власників наземних транспортних засобів № АР-1903427 розмір франшизи становить - 0,00 грн.

Тому, позиція відповідача спростовується наявними у справі доказами.

Надана відповідачем таблиця з інформацією щодо полісу страхового відшкодування (т. 1 а.с. 133) не містить підписів та печатки уповноважених осіб, джерел її формування (посилань на електронні реєстри), тому не може вважатись належним письмовим доказом у розумінні ст. 91 ГПК України.

Крім того, інформація з електронних реєстрів не може замінювати первинні письмові документи, які безпосередньо досліджені судом.

Тому, судом критично оцінено посилання відповідача на наявність франшизи в сумі 2 600,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних витрат, виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, без обмеження даних сум розміром франшиза.

З приводу розміру завданої шкоди, який підлягає відшкодуванню судом досліджено надані сторонами докази.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1896 від 16.11.2021, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобіля "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , станом 28.10.2021 року становить 100 186,12 грн (т. 1 а.с. 108-123).

Відповідно до висновку експертного дослідження № 21Е-03/2023 від 08.04.2023 року, виконаного судовим експертом ПП ЕНДЦ "Експертиза" Івасик М.С. на замовлення позивача в порядку ст.101 ГПК України, встановлено що:

- вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 від пошкоджень отриманих 11.10.2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на час виконання дослідження складає 240 104,10 грн;

- вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , від пошкоджень отриманих 11.10.2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на час виконання дослідження складає 153 792,52 грн (т. 1 а.с. 37-66).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тому, суд погоджується з доводами позивача відносно можливості актуалізації розміру матеріальної та її визначення станом на момент звернення до суду чи на стадії розгляду справи по суті.

Відтак, суд надає перевагу висновку дослідження завданої шкоди, який наданий позивачем та за датою складання є найбільш наближеним до часу звернення позивача до суду.

Крім того, висновок експертного дослідження № 21Е-03/2023 від 08.04.2023 року не містить відмінних висновків спеціаліста по відношенню до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1896 від 16.11.2021 року, оскільки за основу прийнято ті самі матеріали, фотокартки, обставини дорожньо-транспортної пригоди, котрі досліджувались у 2021 році.

З огляду на сплив значного проміжку часу, проведення дослідження на основі письмових матеріалів відповідає положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).

Відповідачем в силу вимог ст. ст. 73-80 ГПК України не спростовані відповідні висновки належними доказами, не заявлено клопотань про призначення судової експертизи, не доведено наявність сумнівів у компетенції спеціаліста, яким складено висновок.

Суд констатує, що з 16.11.2021 року відповідач був обізнаний із розміром завданої матеріальної шкоди, однак на підставі звернень позивача не скористався правом її добровільного відшкодування, чим самостійно спричинив затримку у розрахунку та збільшення цін відновлювальних робіт.

Таким чином, визначення вартості матеріальної шкоди за цінами, котрі є актуальними станом на момент звернення до суду відповідає положенням ст. 1192 ЦК України.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР-1903427 від 20.07.2021 року розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду завдану майну складає 130 000,0 грн (оцінку обставин щодо відсутності положення про франшизу судом надано вище).

Дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 11.10.2021 року за участю автомобілів "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля "Renault Kangoo", державний номерний знак НОМЕР_2 , є страховим випадком.

Отже відповідач є особою, відповідальною за завдання позивачу шкоди на суму 130 000,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050, код - 24175269) на користь Фермерського господарства "Яворівське" (вул. Центральна, 16, с. Яворівка, Тульчинський район, Вінницька область, 24722, код - 36378208) 130 000,00 грн - страхового відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 .

3. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 19.10.2023 року о 09:30 год.

4. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами протягом п`яти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступною адресою: позивачу - ІНФОРМАЦІЯ_1, представнику позивача адвокату М. Гурбі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 13 жовтня 2023 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Центральна, 16, с. Яворівка, Тульчинський район, Вінницька область, 24722)

3 - відповідачу (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050)

4 - третій особі (вул. Папаніна, 45, с. Чорномин, Тульчинський район, Вінницька область, 24732)