Рішення

від 11.09.2023 по справі 914/3254/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023 Справа № 914/3254/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. за участю секретаря судового засідання Гриб І.В. розглянув в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», місто Львів

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», місто Дрогобич, Львівська область

про стягнення 307 525,32 грн заборгованості

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», місто Дрогобич, Львівська область

до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», місто Львів

про стягнення 10 741 503,80 грн вартості недовідпущеного природного газу

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Вук У.І. адвокат (довіреність від 12.07.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000884 від 21.02.2018);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

Судові процедури.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2022 у справі №914/3254/21 позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» по первісному позову задоволено частково та вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» 112,98 грн заборгованості за розподіл природного газу за період з 28.01.2022 по 31.03.2022 та 1,70 грн судового збору.

У частині вимог за первісним позовом про стягнення 307412,32 грн заборгованості за розподіл природного газу з квітня 2021 по 27.01.2022, а також 14 780,10 грн пені, 2 510,23 грн 3 % річних, 5574,60 грн інфляційних втрат відмовлено.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» за зустрічним позовом задоволено частково та вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 5172383,43 грн вартості недовідпущеного природного газу за період з 19.09.2020 по 27.01.2022 та 77585,75 грн судового збору. У частині зустрічного позову про стягнення 5569120,37 грн вартості недовідпущеного природного газу відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 в задоволенні апеляційної скарги «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» відмовлено, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» - задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2022 скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічного позову. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.09.2022 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2022 у справі № 914/3254/21 задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 914/3254/21 скасовано в частині відмови в задоволенні вимог первісного позову про стягнення 284 547,41 грн заборгованості за послуги з розподілу природнього газу з квітня 2021 року по 27.01.2022, 14 780, 10 грн пені, 5574,60 грн інфляційних витрат, 3 % річних у сумі 2 510,23 грн в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 10 741 503,80 грн вартості недовідпущеного природного газу.

Справу № 914/3254/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 27.09.2022 зазначив наступне.

Передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про доведеність позивачем за зустрічним позовом належними і допустимими доказами обставин безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) відповідача в спірний період (з 19.09.2020 по 27.01.2022) та подальшої безпідставної відмови Оператора у відновленні газопостачання (розподілу природного газу) для Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», що виключає можливість цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта товариства, а відтак зумовлює відмову в задоволенні вимог первісного позову про стягнення 307 412,32 грн заборгованості за послуги розподілу природного газу з квітня 2021 року по 27.01.2022 (з урахуванням нарахованих пені, інфляційних втрат і 3 % річних) та водночас свідчить про обґрунтованість вимог зустрічного позову про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» збитків у виді вартості недовідпущеного природного газу за вказаний спірний період, оскільки протиправність поведінки Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», яка полягає в неправомірній відмові відновити газопостачання (розподіл природного газу) товариства упродовж всього спірного періоду, встановлено чинними судовими рішеннями в справі № 914/2692/20 (між тими самими сторонами) і така неправомірна відмова є тотожною «безпідставному припиненню газопостачання», оскільки підстава, на якій відбулося «правомірне припинення газопостачання», відпала.

Верховний Суд погодився з твердженням скаржника (Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми абзацу 1 пункту 9 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020).

Верховний Суд зазначив про те, що суди попередніх інстанцій фактично ухилилися від самостійного достеменного встановлення істотних обставин щодо моменту механічного від`єднання об`єктів споживача від газорозподільної системи, тоді як Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» пред`явлено первісний позов про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з квітня 2021 року по березень 2022 року, що охоплює період до моменту механічного від`єднання споживача (з квітня 2021 року по 19.10.2021).

Верховний Суд вважає передчасною відмову судів в задоволенні вимог первісного позову про стягнення 14 780,10 грн пені, 5574,60 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 2 510,23 грн, нарахованих на суму заборгованості за послуги з розподілу природного газу, оскільки зазначені вимоги мають похідний характер від вимоги про стягнення 284 547,41 основного боргу.

Крім того, така відмова судів мотивована виключно недолученням Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до заяви про збільшення розміру позовних вимог будь-якого розрахунку стягуваних сум, що позбавляє можливості перевірити правильність здійсненого нарахування, а також самостійно визначити періоди для такого нарахування, проте за змістом положень пункту 3 частини 3 статті 162 і частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України сама по собі відсутність обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, може бути підставою для залишення позовної заяви (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) без руху, але не є підставою для відмови в позові.

Щодо вимог зустрічного позову Верховний Суд погодився з твердженням скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми підпункту 1 пункту 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020). Також погодився з тим, що висновок судів щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову ґрунтується передусім на помилковому ототожненні судами термінів «безпідставне припинення газопостачання» та «безпідставна відмова у відновленні газопостачання», які в часовому вимірі об`єктивно не можуть співпадати, оскільки, по-перше, Кодекс ГРС чітко розмежовує поняття «припинення газопостачання» та «відновлення газопостачання», яке було до того припинено.

Верховний Суд зазначив, що вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про доведеність безпідставного припинення Оператором газопостачання на об`єкті Товариства в період з 19.09.2020 по 27.01.2022 з одночасним посиланням на норму частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено правило визнання преюдиціальними обставин, встановлених рішенням суду в іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Верховний Суд звернув увагу на те, що в порушення положень статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій ухилилися від самостійного достовірного дослідження тих істотних обставин, чи передувало неправомірній відмові у відновленні газопостачання (розподілу природного газу) на об`єктах споживача безпідставне припинення газопостачання Товариства 04.09.2020 шляхом опломбування або механічного від?єднання об`єкта споживача від газорозподільної мережі, як наслідок, не спростували належним чином доводів скаржника про те, що газопостачання на об`єкт Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» було припинено правомірно на підставі підпункту 3 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020), а саме в зв`язку з поданням Товариством 11.08.2020 письмової заяви про припинення газопостачання з причин зупинки виробництва.

Верховний Суд зазначив про те, що передчасно посилаючись на опломбування 04.09.2020 вузла обліку на об`єкті товариства та зумовлене цим припинення газопостачання на об`єкті ПрАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» як на обставину, що встановлена на підставі долученого до справи акта контрольного огляду вузла обліку від 04.09.2020, яким також нібито фіксується перелік всього газоспоживаючого обладнання на такому об`єкті, суди не врахували, що насправді матеріали справи не містять такого акта, тобто суд надав оцінку доказу, відсутньому в справі, який сторонами в межах розгляду цієї справи не подавався, що є грубим порушенням вимог частини 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на новий розгляд судді Сухович Ю.О.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 11.09.2023 для розгляду справи по суті з`явився, первісний позов підтримала просила його задовольнити, проти зустрічного позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні повністю.

Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання 11.09.2023 для розгляду справи по суті не з`явились, 15.08.2023 подали заяву (вх.№19893/23) про розгляд справи без їх участі. У вказаній заяві відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить суд відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити повністю зустрічний позов та стягнути з відповідача за зустрічним позовом 114 240,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відводів судді та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

В судовому засіданні 11.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Позиція позивача за первісним позовом.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на розподіл природного газу № 0942008331СР016 від 01.01.2016 року щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу за період з квітня 2021 по серпень 2021 на суму 165 678,14 грн, з яких: 158056,22 грн заборгованість за розподіл природного газу, 1127,62 грн. 3 % проценти річних, 6 019,98 грн пеня, 474,32 грн. - інфляційні втрати.

На думку позивача, враховуючи, що розподіл природного газу це процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, відмова ПАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» від підписання актів наданих послуг та актів звіряння є безпідставною.

Підставою для припинення Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи Львівгаз» надання відповідачу послуг з розподілу природного газу за договором №0942008331СР016 від 01.01.2016 року є розірвання договору розподілу природного газу. В даному випадку, договір № 0942008331СР016 від 01.01.2016 року не розірвано, Приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» не подавало письмової заяви про розірвання договору, тому, в Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Львівгаз» немає правових підстав для припинення розподілу природного газу.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог за первісним позовом позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 307 525,32 грн заборгованості, з яких: 284 660,39 грн заборгованість за розподіл природного газу, 14 780,1 грн пеня, 2 510,23 грн 3 % річних, 5574,6 грн інфляційні втрати. Дана заява обґрунтована тим, що окрім вже заявлених вимог про стягнення вартості послуг з розподілу природного газу з квітня по серпень 2021 р. позивач надав відповідачу послуги за період з вересня 2021 р. по березень 2022 р., яка ним не оплачена, у зв`язку з чим у відповідача виникла додаткова заборгованість за розподіл природного газу в розмірі 126 604,2 грн. На підтвердження надання послуг до заяви долучено копії актів наданих послуг від 30.09.2021 №ЛВЯ81106244; від 31.10.2021 № ЛВЯ81120497; від 30.11.2021 №ЛВЯ81133526; від 31.12.2021 № ЛВЯ81144278; від 31.01.2022 №ЛВЯ82004608; від 28.02.2022 №ЛВЯ82021840; від 31.03.2022 № ЛВЯ82025946. Зазначені акти направлені засобами поштового зв`язку відповідачу, однак підписані не були.

Позивач за первісним позовом з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 307 525,32 грн заборгованості, з яких 284 660,39 грн заборгованість за розподіл природного газу, 14 780, 1 грн пеня, 2 510,23 грн 3 % річних, 5 574,6 інфляційні втрати.

Позиція відповідача за первісним позовом.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову відповідач за первісним позовом у зустрічній позовній заяві зазначив, що несплата має місце у зв`язку з винними діями Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», які полягають в тому, що ним, як Оператором ГРМ у вересні 2020 року неправомірно відмовлено у відновленні газопостачання, тобто, безпідставно припинено розподіл природного газу на об`єкті Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» за адресою: м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 73.

Як стверджує відповідач за первісним позовом, вказані обставини підтверджуються рішенням Господарського суду Львівської області від 19.02.2021 у справі № 914/2692/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про відновлення газопостачання (розподілу природного газу), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, яким Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» зобов`язано відновити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкті Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», розташованому за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, буд.73.

У зв`язку з вказаним відповідач за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні первісного позову.

Позиція позивача за зустрічним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються тим, що судовими рішеннями у справі № 914/2692/20 встановлено неправомірну відмову АТ «Львівгаз» у відновленні газопостачання ПрАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» в порядку, передбаченому п.6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, а також п.9.2 договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016р. №0942008331С3016.

Враховуючи вказане та виходячи з приписів пп. 1 п. 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРС Приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» просить відшкодувати збитки, заподіяні Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у розмірі вартості недовідпущеного природного газу, що становить 1848231,46 грн, які обчислювались шляхом множення періоду безпідставного припинення газопостачання на об`єкті ПрАТ (454 дні - з 19.09.2020 по 16.12.2021) на, визначені з актів приймання-передачі природного газу до договору постачання природного газу показники об`єму середньодобового споживання газу Товариством за попередні 12 місяців (з вересня 2019 по серпень 2020) та на середню вартість 1-го м3 газу за попередні 12 місяців.

Відповідно до прийнятої судом заяви про збільшення зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 10741503,80 грн вартості недовідпущеного природного газу, використовуючи при обчисленні збитків, що є предметом спору, ринкову ціну природного газу, що існувала на день пред`явлення зустрічного позову, тобто станом на 17.12.2021, якою є 36 282,33 грн./тис. куб. м або 36,28 грн. за 1 м3 згідно з даними про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на 17.12.2021.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом зазначив про наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності для відшкодування збитків, а саме, протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінко та завданими збитками; вини, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у п. 4.10 постанови від 18.02.2020 у справі № 910/6235/17.

Враховуючи вищенаведене, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 10 741 503,80 грн вартості недовідпущеного природного газу.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 114 240,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача за зустрічним позовом.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив, що газопостачання на об`єкт ПрАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» за адресою: м.Дрогобич, вул. Трускавецька, 73 було припинено правомірно на підставі пп.3 п. 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС у зв`язку з поданням позивачем за зустрічним позовом письмової заяви про припинення газопостачання через зупинку виробництва. Також, вказав, що позивачем за зустрічним позовом не доведено у визначеному законом порядку завдання йому збитків, а розрахунок вартості недовідпущеного газу є невірним. Доведення обов`язку Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» відшкодувати Приватного акціонерного товариства АТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» вартість недовідпущеного природного газу нерозривно пов`язане з обов`язком доведення факту заподіяння збитків, протиправності дій Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», а також причинного зв`язку між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками, що настали, чого позивачем за зустрічним позовом не зроблено.

На думку відповідача за зустрічним позовом, висновки суду у справі № 914/2692/20, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, не підтверджують підставність вимог зустрічного позову, оскільки предметом спору у справі № 914/2692/20 було відновлення газопостачання після його припинення, а не дослідження правомірності самого припинення газопостачання. Більше того, суд використовував обставину припинення газопостачання як безспірно правомірну. Виходячи з положень Кодексу ГРО та умов Типового договору розподілу природного газу невірно ототожнювати поняття «безпідставне припинення газопостачання» та «відмову у відновленні газопостачання». А звернення до суду із зустрічними позовними вимогами є передчасним, оскільки ПрАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» не вжило передбачених законом заходів досудового врегулювання спору.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що Приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» не довело протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та збитками, вини Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».

У відзиві на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог відповідач за зустрічним позовом зазначив, що застосування ринкової ціни на газ для розрахунку вартості недовідпущеного природного газу є безпідставною та необ`єктивною вимогою, а вищенаведені висновки Верховного Суду, на які посилається Приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», навпаки, підтверджують використання при розрахунку розміру збитків передбачених документів, що містять інформацію про ціни, а не ринкові ціни з веб-сайтів окремих установ. Останнім чинним договором на постачання природного газу був договір, укладений з ТОВ «Львівгаз Збут» від 01.09.2018 р. № 41CPLvz1618-18, який востаннє був пролонгований Додатковою угодою №10 від 09.12.2019 р. на строк - 2020 р. Ціна за природній газ визначалась Розділом III договору та була фіксованою, а її зміна узгоджувалась шляхом підписання додаткових угод.

У додаткових письмових поясненнях по справі відповідач за зустрічним позовом надав контррозрахунок вартості недовідпущеного природного газу, просив врахувати, що надання контррозрахунку не засвідчує згоду з позовними вимогами за зустрічним позовом, його підставами чи обставинами, викладеними у ньому.

На новому розгляді справи позивач та відповідач подали письмові пояснення вх.№23469/28 від 10.11.2022 та вх.№26473/22 від 21.12.2022 щодо обставин справи враховуючи постанову Верховного Суду від 27.09.2022 в цій справі.

Обставини справи за первісним позовом.

01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Львівгаз» (тепер Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»), як Оператором ГРМ, та Приватним акціонерним товариством «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», як Споживачем, укладено договір на розподіл природного газу №0942008331СР016 (договір), шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору виконав, на підтвердження чого долучив акти наданих послуг з розподілу природного газу за період з квітня 2021 року по серпень 2021 року.

Акти наданих послуг та акти звіряння взаємних розрахунків підписано лише позивачем за первісним позовом, оскільки відповідач за первісним позовом відмовився від їх підписання без обґрунтувань причин такої відмови.

11.06.2021 позивач поштовим відправленням №8210806243284 за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направив на адресу відповідача за первісним позовом акти звіряння взаємних розрахунків за період з січня по травень 2021 року та акти наданих послуг згідно договору розподілу природного газу за квітень-травень 2021 року. Дані акти відповідач за первісним позовом отримав 16.06.2021, що підтверджується роздруківкою з офійного сайту АТ «Укрпошта».

21.07.2021 позивачем поштовим відправленням №8210806266101 за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направлено на адресу відповідача за первісним позовом акти звіряння взаємних розрахунків за період з січня по червень 2021 та акт наданих послуг за червень 2021. Дані акти відповідач отримав 23.07.2021, що підтверджується роздруківкою з офійного сайту АТ «Укрпошта» про отримання.

16.09.2021 позивачем поштовим відправленням №8210700845536 за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направлено на адресу відповідача первісним позовом акти звіряння взаємних розрахунків за період з січня по серпень 2021, акти наданих послуг за липень 2021 р. та акти наданих послуг за серпень 2021 р. Дані акти відповідач первісним позовом отримав 18.09.2021, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» про отримання.

Окрім того, як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, позивач первісним позовом також надав відповідачу первісним позовом послуги за період з вересня 2021 р. по березень 2022 р., які ним не оплачені, у зв`язку з чим у відповідача виникла додаткова заборгованість за розподіл природного газу в розмірі 126 604,2 грн.

На підтвердження надання послуг до заяви долучено копії актів наданих послуг за відповідний період. Зазначені акти направлені засобами поштового зв`язку відповідачу разом із листом від 31.03.2022 вих.№ 5266-0322, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 31.03.2022, однак підписані не були.

У відповідності до положення абзацу 3 п.10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРМ, споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Однак всупереч зазначеним вище вимогам положень Кодексу відповідач акти не підписав та не надав відмови від їх підписання.

Враховуючи наведене, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог за первісним позовом позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 307525,32 грн заборгованості, з яких: 284 660,39 грн заборгованість за розподіл природного газу за період з квітня 2021 року по березень 2022 року, 14 780,1 грн пені, 2 510,23 грн 3 % річних, 5574,6 грн інфляційні втрати.

При ухваленні рішення за первісним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини щодо послуг з розподілу природного газу на підставі укладеного договору на розподіл природного газу №0942008331СР016 від 01.01.2016, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРС) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРС для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Отже з моменту укладення між Споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Слід зазначити, що послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

Відповідно до положень пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах, тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ, знаючи, що об`єкт споживача підключено до газорозподільної системи, підтримує належний тиск у системі з урахування замовленої потужності приєднаних об`єктів споживача. Дані послуги є монопольними роботами Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Львівгаз», як оператора ГРМ у зоні ліцензованої діяльності - території Львівської області.

Позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом послуги з розподілу природного газу за період з квітня по березень 2022 року, про що складено наступні акти: №ЛВЯ81045908 від 30.04.2021 на суму 31611,24 грн; №ЛВЯ8105379 від 31.05.2021 на суму 31611,24 грн; №ЛВЯ81070298 від 30.06.2021 на суму 31611,26 грн; № ЛВЯ81082057 від 31.07.2021 на суму 31611,24 грн; №ЛВЯ81095192 від 31.08.2021 на суму 31611,24 грн; №ЛВЯ81106244 від 30.09.2021 на суму 31611,24 грн; № ЛВЯ81120497 від 31.10.2021 на суму 31611,24 грн; № ЛВЯ81133526 від 30.11.2021 на суму 31611,24 грн; № ЛВЯ81144278 від 31.12.2021 на суму 31611,24 грн; №ЛВЯ82004608 від 31.01.2022 на суму 31611,24 грн; №ЛВЯ82021840 від 28.02.2022 на суму 31611,24 грн; №ЛВЯ82025946 від 31.03.2022 на суму 31611,24 грн. Всього за цей період надано послуги на загальну суму 284 660,39 грн.

Зазначені акти направлені засобами поштового зв`язку відповідачу, однак підписані не були, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за розподіл природного газу в сумі 284 660,39 грн.

У відповідності до положення абзацу 3 п.10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРМ, Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Відповідно до абзацу 1 п. 6.6 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Однак, всупереч вимогам положень кодексу ГРМ та договору, відповідач акти не підписав та не надав аргументованої відмови від їх підписання. Непідписання відповідачем актів не може свідчити про те, що послуга з розподілу газу йому не надавалась.

11.08.2020 Приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» звернулося до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» із заявою від про припинення газопостачання на його газоспоживаючий об`єкт за адресою: місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 73 через зупинку виробництва.

На підставі даної заяви Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» було правомірно припинено газопостачання, що узгоджується з пп.3 п. 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС.

Так, відповідно до абз. 1 п. 9 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Окрім того, відповідно до п. 5 Глави 7 Розділу VІ Кодексу ГРС при несанкціонованому відновленні газоспоживання (розподілу природного газу), відмові представникам Оператора ГРМ в доступі до об`єкта споживача для припинення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.

На вищевказану обставину також звернула увагу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у листі від 12.07.2021 р., зазначивши, що: припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу, у тому числі шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи, не впливає на здійснення Оператором ГРМ нарахувань за послуги розподілу природного газу, крім випадку розірвання договору розподілу природного газу..

Таким чином, згаданий пункт не ставить в залежність фактичне постачання газу споживачу з оплатою послуг розподілу такого газу, отже, відповідач міг не здійснювати такої оплати лише у випадку розірвання договору розподілу природного газу. Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу, що в свою чергу свідчить про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу вартості наданих послуг з розподілу природного газу за спірний період. За змістом пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази розірвання спірного договору.

В п.50 постанови Верховного Суду від 27.09.2022 у даній справі зазначено про те, що враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень абзацу 1 пункту 9 глави 6 та абзаців 1, 2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020) у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне в контексті комплексного застосування зазначених правових норм до спірних правовідносин розподілу природного газу сформулювати такий правовий висновок: «Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від?єднання об`єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача».

Враховуючи наведене до стягнення за первісним позовом підлягає заборгованість за розподіл природного газу за період з дня виникнення боргу до дня механічного (фізичного) від`єднання Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» від газорозподільної мережі.

20.10.2021 Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» здійснено механічне від`єднання газових мереж Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» від газорозподільної системи.

Разом з тим, варто зазначити, що законодавство не містить чіткого визначення та ознак механічного (фізичного) від`єднання газопроводу від мережі. А також відмінності та наслідки механічного (фізичного) від`єднання та пломбування.

Аналізуючи вищенаведене, враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.09.2022 у цій справі, припинення або обмеження розподіл у (споживання) природного газу, у тому числі шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи, не впливає на здійснення Оператором ГРМ нарахувань за послуги розподілу природного газу.

Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» пред`явлено первісні позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу за період з квітня 2021 р. по березень 2022 р., тобто, частково за період до моменту механічного від`єднання (з квітня 2021 р. по жовтень 2021 р.).

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, суд дійшов висновку, що матеріалами справи, зокрема, долученими до позову копіями актів наданих послуг з розподілу природного газу за період квітень 2021 по березень 2022 року підтверджується належне виконання АТ «Львівгаз» своїх договірних зобов`язань. Надані послуги мають бути оплачені.

Враховуючи, що Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 в частині відмови в задоволенні вимог первісного позову про стягнення 284 547,41 грн заборгованості, оскільки в сумі 112,98 грн заборгованості за розподіл природного газу за період з 28.01.2022 по 31.03.2022 рішення та постанова не оскаржувались, відтак до стягнення з відповідача за первісним позовом підлягає 284 547,41 грн заборгованості за розподіл природного газу.

Щодо нарахованих позивачем за первісним позовом сум пені, річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок оплати визначено в абзаці 1 п. 6.6 договору, згідно якого остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивачем за первісним позовом виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідач за первісним позовом надані йому послуги не оплатив, чим порушив свої зобов`язання.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 14 780, 10 грн пені, 5574,60 грн інфляційних витрат, 3 % річних у сумі 2 510,23 грн.

Суд перевірив розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановив, що вказані суми нараховані правильно, відтак підлягають до задоволення у заявленому розмірі.

Відтак, первісний позов підлягає до задоволення в тій частині, яка направлена на новий розгляд. До стягнення з відповідача за первісним позовом підлягає 284 547,41 грн заборгованості за розподіл природного газу, 14 780, 10 грн пені, 5574,60 грн інфляційних витрат, 3 % річних у сумі 2 510,23 грн.

За зустрічним позовом судом встановлено наступне.

У серпні 2020 року на підставі листа Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», в якому повідомлялось про призупинення виробничого процесу, представниками Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» оформлено заявку та накладено пломби на вузол обліку газу на об`єкті позивача за зустрічним позовом за адресою: м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 73, підстава - «зупинка виробництва», що мало наслідком припинення постачання природного газу на цей об`єкт.

Приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» листом за №68 від 14.09.2020 року, який Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» отримало 16.09.2020 року, а в подальшому заявою-зверненням від 06.10.2020 р. вих. № 70, вимагало відновити таке газопостачання, чого здійснено не було.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.02.2021 у справі №914/2692/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» відновити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкті Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», розташованому за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, буд.73.

Господарським судом Львівської області у рішенні від 19.02.2021 у справі №914/2692/20 зазначено про неправомірність відмови відповідача у відновленні газопостачання на об`єкті позивача, а відтак порушення права позивача на забезпечення відповідачем цілодобового доступу позивача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного позивачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача. Вказане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та постановою Верховного Суду від 14.12.2021.

У зв`язку з наведеним позивач за зустрічним позовом направив відповідачу за зустрічним позовом лист №24 від 24.06.2021 р., отриманий останнім 01.07.2021 з вимогою виконати судові рішення у справі №914/2692/20 та здійснити перерахунок наданих послуг, зокрема припинити здійснення нарахувань за послуги розподілу природного газу, а існуючу переплату, вже здійснену за 6 місяців (жовтень 2020 - березень 2021) незаконного позбавлення газопостачання, зарахувати в якості майбутніх платежів після відновлення розподілу природного газу. Відповіді на вказаний лист не отримано.

Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що крім незаконного позбавлення газопостачання, 20.10.2021 Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» здійснено механічне від`єднання газових мереж Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» від газорозподільної системи на об`єкті газопостачання за адресою: м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 73, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача листом № 38 від 19.11.2021 р. (ідентифікатор №8210007328765) з вимогою виконати судове рішення у справі №914/2692/20 та надати інформацію про правові підстави такого від`єднання. Відповіді на вказаний лист не отримано.

Враховуючи зазначені дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», а також пред`явлення первісного позову у даній справі, позивач за зустрічним позовом направив на адресу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» претензію № 40 від 16.12.2021 з вимогою здійснити відшкодування збитків у розмірі вартості недовідпущеного природного газу, що становить 1 848 231.46 грн, за період безпідставного припинення газопостачання на об`єкті з 19.09.2020 р. по 16.12.2021 р.

З огляду на прийняту судом заяву про збільшення зустрічних позовних вимог (вх.№462/22 від 07.02.2022) позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 10 741 503,80 грн. вартості недовідпущеного природного газу, використовуючи при обчисленні збитків, що є предметом спору, ринкову ціну природного газу, що існувала на день пред`явлення зустрічного позову, тобто станом на 17.12.2021, якою є 36 282,33 грн./тис. куб. м або 36,28 грн. за 1 м3 згідно з даними про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на 17.12.2021 позивач за зустрічним позовом просить стягнути збитки за період з 19.09.2020 р. по 27.01.2022 (496 днів).

Відтак, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 10 741 503,80 грн. вартості недовідпущеного природного газу.

Позиція суду за зустрічним позовом.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач покликається на статтю 224, частину 1 статті 225 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

У відповідності до статті 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020) у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу з вини Оператора ГРМ він відшкодовує споживачу вартість або об`єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з середньодобового споживання за попередні 12 місяців (норма застосовується щодо споживачів, що не є побутовими) або планового місячного об`єму споживання (норма застосовується щодо споживачів, що є побутовими) на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020) оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках:

відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;

5) розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим);

11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, зазначеною нормою Кодексу ГРС визначено перелік випадків правомірного припинення або обмеження оператором ГРМ газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт споживача, до яких, зокрема, включено подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання.

Пунктом 6 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020) передбачено, що відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020) до випадків, внаслідок яких Оператор ГРМ компенсує споживачу завдані збитки та здійснює перерахунок наданих послуг, належать: 1) безпідставне припинення розподілу природного газу (газопостачання) споживачу; 2) розподіл природного газу споживачу, якісні показники та тиск якого не відповідають вимогам цього Кодексу; 3) несвоєчасне надання інформації або надання недостовірної інформації; 4) шкода, завдана житловому приміщенню і майну споживача, а також його життю, здоров`ю та навколишньому середовищу внаслідок порушення Оператором ГРМ вимог ПБСГ.

Таким чином, зазначеною нормою Кодексу ГРС визначено вичерпний перелік підстав компенсації Оператором ГРМ завданих споживачу збитків, до яких безпідставна чи неправомірна відмова у відновленні газопостачання (розподілу природного газу) не відноситься.

Позивач за зустрічним позовом помилково ототожнює терміни «безпідставне припинення газопостачання» та «безпідставна відмова у відновленні газопостачання», які в часовому вимірі об`єктивно не можуть співпадати, оскільки, Кодекс ГРС чітко розмежовує поняття «припинення газопостачання» та «відновлення газопостачання», яке було до того припинено.

Рішенням у справі № 914/2692/20 (між тими самими сторонами) встановлено саме факт неправомірної відмови Акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Львівгаз» відновити газопостачання (розподіл природного газу) для Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», з 19.09.2020, тоді як вказаним судовим рішенням не встановлено обставин щодо безпідставного (неправомірного) припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єктах Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів», і щодо моменту такого припинення.

Відповідно до встановлених рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2692/20 обставин, 04.09.2020 відбулось пломбування вузла обліку на об`єкті Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів».

Вказаний акт пломбування від 04.09.2020, про відсутність якого звертав увагу Верховний Суд у постанові від 27.9.2022, не долучено сторонами у справі на новому розгляді, як вони пояснили, з огляду на те, що він є доказом у справі № 914/2692/20 та йому надавалась оцінка.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено безпідставність припинення газопостачання (розподілу природного газу) на його об`єктах в період з 19.09.2020 по 27.01.2022 в призмі обставин встановлених рішенням у справі № 914/2692/20 тому не підлягає застосуванню норма частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено правило визнання преюдиціальними обставин, встановлених рішенням суду в іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Неправомірній відмові у відновленні газопостачання (розподілу природного газу) на об`єктах споживача (позивача за зустрічним позовом) не передувало безпідставне припинення газопостачання останнього шляхом опломбування або механічного від?єднання об`єкта споживача від газорозподільної мережі.

Газопостачання на об`єкт Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» було припинено правомірно на підставі підпункту 3 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020), а саме в зв`язку з поданням товариством 11.08.2020 письмової заяви про припинення газопостачання з причин зупинки виробництва.

Враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм підпункту 1 пункту 2 глави 6 розділу XI та пункту 6 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020) у подібних правовідносинах відшкодування збитків у виді вартості недовідпущеного природного газу, Верховний Суд у п.38 постанови від 27.09.2022, з метою чіткого розмежування зазначених правових норм при застосуванні до спірних правовідносин сформулював у даній справі такий правовий висновок: "Обов`язок відшкодування споживачу збитків у виді вартості або об`єму недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з середньодобового споживання за попередні 12 місяців (норма застосовується щодо споживачів, що не є побутовими) з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання виникає в Оператора ГРМ саме у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу, а не в разі подальшої безпідставної (неправомірної) відмови у відновленні газопостачання (розподілу природного газу), що сталася внаслідок попереднього правомірного припинення газопостачання (розподілу природного газу) з підстав, передбачених пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.2020)".

Суд не погоджується із запереченнями позивача за зустрічним позовом про неможливість надання правових висновків Верховним Судом у постанові, якою справу направлено на новий розгляд, з огляду на наступне.

Частина 4 статті 236 та стаття 315 Господарського процесуального кодексу України розрізняють висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У свою чергу норми Господарського процесуального кодексу України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці.

Кожна постанова Верховного Суду в силу частини 3 статті 317 Господарського процесуального кодексу України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішення подібних спорів. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17.

Відповідно до частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з положенням статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відтак, висновки надані Верховним Судом у постанові від 27.09.2022 у даній справі при направленні її на новий розгляд підлягають застосуванню судом на новому розгляді справи.

В даному випадку, мала місце безпідставна відмова у відновленні газопостачання, а не безпідставне припинення, як зазначено у нормі Кодексу ГРС. Окрім того, Кодекс ГРС розмежовує поняття «припинення газопостачання» та «відновлення газопостачання».

Газопостачання на об`єкт Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» було припинено правомірно, на підставі п.п.3 п. 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС у зв`язку з поданням заяви про припинення газопостачання через зупинку виробництва.

Для задоволення зустрічного позову позивач за зустрічним позовом має довести факт вчинення відповідачем за зустрічним позовом факту цивільного правопорушення, наслідком якого є відшкодування збитків.

Водночас позивач за зустрічним позовом не довів наявності протиправної поведінки, збитків, вини, причинового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача за зустрічним позовом та збитками, тобто не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачу за зустрічним позовом в результаті дій відповідача за зустрічним позовом по припиненню газопостачання завдано реальні збитки в сумі 10 741 503,80 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що позивачем за зустрічним позовом не доведено у встановленому законом порядку завдання йому збитків. Протиправної поведінки зі сторони Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та вини у припиненні газопостачання Приватному акціонерному товариству «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» немає. Обставини, встановлені судом у справі № 914/2692/20, на яку покликається позивач за зустрічним позовом, не мають преюдиційного значення для даної справи.

Письмові пояснення позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) наведені у письмових поясненнях від 10.11.2022 не спростовують висновки Верховного Суду, в них викладено позицію сторони, яка зводиться до критики постанови Верховного Суду від 27.09.2022.

З огляду на вказане у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи положення статей 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, позивач за первісним позовом довів належними, достовірними, допустимими, вірогідними доказами підставність для задоволення первісного позову в тій частині, яка направлена на новий розгляд, надавши саме ту кількість доказів, яка переважила доводи відповідача за первісним позовом.

Водночас позивач за зустрічними позовом, навпаки не довів належними, достовірними, допустимими, вірогідними доказами підставність для задоволення первісного позову в тій частині, яка направлена на новий розгляд, не надав ту кількість доказів, яка би переважила заперечення відповідача за зустрічним позовом.

З огляду на вказане первісний позов підлягає до задоволення в тій частині, що направлена на новий розгляд, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати.

Позивачем за первісним позовом сплачено 6983,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №28479 від 26.10.2021 на суму 2485,17 грн та №5626 від 12.04.2022 на суму 4498,55 грн.

Позивачем за зустрічним позовом сплачено 161122,56 грн згідно платіжних доручень №137 від 24.12.2021 на суму 27724,00 грн та №18 від 03.02.2022 на суму 133398,56 грн.

За первісним позовом сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір слід покласти на відповідача за первісним позовом.

За зустрічним позовом судові витрати (сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) слід покласти на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» (місцезнаходження: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, будинок 73; ідентифікаційний код юридичної особи: 00291109) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (місцезнаходження: 79039, місто Львів, вулиця Золота, 42, ідентифікаційний код юридичної особи: 03349039) 284 547,41 грн заборгованості за розподіл природного газу, 14 780, 10 грн пені, 5574,60 грн інфляційних витрат, сумі 2 510,23 грн 3 % річних та 4 611,85 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення

складено 21.09.2023

Суддя Сухович Ю.О.