Постанова

від 05.10.2023 по справі 522/17089/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2308/23

Справа № 522/17089/16-ц

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів:Вадовської Л.М.,Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2021 року у складі судді Шенцевої О.П.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11198528000 від 20.08.2007 у розмірі 35 185,47 доларів США, з яких заборгованість за кредитом 31 386,72 доларів США, заборгованість зі сплати процентів 3798,75 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 26 094,02 гривень, пеня за несвоєчасну сплату процентів 11 384,71 гривень, а також просило стягнути в рівних частках з відповідачів судові витрати у розмірі 14 327,40 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11198528000 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 80 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти щомісяця у терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту. Кредит надавався шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника. За користування кредитними коштами Позичальник зобов`язався сплачувати проценти за ставкою 13 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20.08.2007 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №133388. Відповідачі належним чином не виконували умови Кредитного договору та договору поруки, в зв`язку з чим АТ «УкрСиббанк» направив Позичальнику та Поручителю письмові вимоги від 30.05.2016 про погашення простроченої заборгованості, які не були виконані.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк», заборгованість за кредитним договором №11198528000 від 20.08.2007 у розмірі 35 185, 47 доларів США та пені у розмірі 37 478,73 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмирі 14327, 40 гривень, у рівних частках по 7163,70 гривень, з кожного.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог з забороною подання у майбутньому часі до різних комерційних судів з нібито іншими позовними вимогами та іншою частиною висунутих до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 представниками комерційної приватної компанії АКІБ «УКРСІБАНК»; ПАТ «Укрсиббанк»; «АТ «УКРСИББАНК» на підставі фальшивих фотокопій із паперу «договір про надання споживчого кредиту 11198528000 від 20.08.2007 про отримання споживчого кредиту у валюті США у доларах», який є вексельною угодою. Витребувати від АО «УкрСиббанк» додаток № 3 до протоколу ККВР № 54/1 від 03.07.2007. Призначити грошову виплату готівкою ОСОБА_1 у розмірі 35185,47 доларів США та 300000,00 гривень як моральну шкоду за незаконно прийняте рішення. Призначити грошові виплати ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги на рішення, судовий збір за подачу скарги та оплату представника та консультацій юристів, оплату моральних збитків за незаконне рішення суддею Шенцевою О.П. або представнику АТ «УкрСиббанк».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фотокопії у паперах з назвою виписка з поточного рахунку не є первинними бухгалтерськими документами через відсутність усіх обов`язкових реквізитів, а також через невідповідність часу їх створення, часу здійснення господарської операції. Єдиним допустимим доказом отримання особою кредитних коштів та фактом виконання Банком умов договору має бути касовий документ - заява про видачу готівки, оформлена відповідно до вимог Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14 серпня 2003 року №337 у правовому висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду України від 29 травня 2019 року у справі №539/1582/16-ц. Погашення кредиту за графіком, наданим банком на внутрішньобанківський технічний транзитний рахунок 3739711198528 з цифрами з номера кредитного договору за відсутності відкритих аналітичних рахунків для обліку кредитних коштів унеможливлює відстежити рух коштів на погашення зобов`язання за тілом кредиту та в період його дії запланованому незаконному, протиправному заволодінні особистими грошима та рухомим та нерухомим майном. Суд не розглядав фотокопії підроблених паперів, наданих комерційною приватною компанією з назвою АКІБ «УКРСІББАНК», і не дав належної оцінки зазначеному факту. Комерційна приватна компанія під назвою АКІБ «УКРСІББАНК» не встановила місячного платежу ні за кредитом, ні за відсотками, а тому залишок заборгованості, на який банк нараховував відсотки та вказаний у довідці-розрахунку не відповідає ні Графіку, ні платежам за кредитом, а тому фальшива довідка-розрахунок взагалі не може братися до уваги. Вказує на те, що проведення судово-економічної експертизи має важливе значення у справі. Юридичною особою з назвою АКІБ «УКРСІББАНК» у кредитному договорі зазначено про ануїтетний метод його погашення. При цьому досі НБУ не видано жодного нормативного документа з описом особливостей застосування ануїтету під час здійснення кредитних операцій. Серед нормативних документів НБУ слово «ануїтет» або похідні від нього не згадується жодного разу. Суд проігнорував очевидне порушення банком валютного законодавства та прав споживача, та приймаючи рішення лише з «власного переконання», порушив принцип законності та верховенства права. Зазначила, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач направив сторонам у справі Лукіч саме ці вимоги, в матеріалах справи є докази направлення сторонам у справі кореспонденції, але з цих доказів не вбачається, що сторонам у справі Лукич було спрямовано саме ці вимоги, які надав до суду позивач. Згідно зі списками згрупованих поштових відправлень, що реєструються, вбачається, що юридична особа з назвою АКІБ «УкрСиббанк» надсилала саме повідомлення, а не вимоги. Крім зазначеного, стороною у справі було заявлено клопотання про порушення строків позовної давності. Не з`ясовано з яких саме банківських рахунків надійшли кошти під назвою долари США і хто власник вище зазначеного рахунку. Не з`ясовано власника банківського рахунку. Проігноровано вимоги службової інструкції, передбаченої розпорядженням ст.2 ЦПК України. В даному випадку суд розглядає справи щодо фізичних та юридичних осіб. Людина та громадянин не є суб`єктом розгляду справи комерційними судами торгової корпорації Україна. Ця вимога навмисно з корисних підстав ігнорована. В даному випадку може йтися про навмисне введення людини і громадянина в боргову кабалу. Ігноровано вимоги ст.4 Загальної декларації прав людини, де зазначено, що ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані. Враховуючи зазначене вважає, що договір вексельної угоди слід визнавати таким, що припинив свою дію за фактом обміну вексельними паперами.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надійшли заперечення щодо розгляду справи до завершення військового стану. Оскільки сам факт введення військового стану не припиняє здійснення судочинства, то відкладення розгляду справи з таких підстав на законі не ґрунтується. Враховуючи те, що явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, та відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, то підстав для задоволення заяв немає. Окрім того, суд враховує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.89).

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що, в свою чергу, може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Справа перебуває в провадженні суду з 2016 року, суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи в зв`язку з неявкою учасників справи, направлення на адресу суду чисельних заяв свідчить про доступ відповідачів до засобів зв`язку, а відтак можливість скористайся правом як надання письмових пояснень, так і участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте таким правом вони не скористалися, справу розглянуто у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржує ОСОБА_1 в частині стягнення з неї кредитної заборгованості, а тому в іншій частині рішення не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11198528000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 80 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти щомісяця у терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до Договору, в строк до 20.08.2018.

Кредит надавався шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника. З моменту зарахування коштів на поточний рахунок позичальника банк у повному обсязі виконав умови договору з надання кредиту, що підтверджується випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплачувати проценти за ставкою 13 % річних (п. 1.3.1).

Згідно з пунктом 4.1. кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов`язань позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

Розділом 6 договору сторони погодили умови дострокового повернення кредиту за вимогою банку. Зокрема, згідно з пунктом 6.1.2 банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повністю внести плату за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили такий порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит:

- банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) на адресу позичальника;

- терміни дострокового повернення кредиту і сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32-го календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що: банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань за договором протягом 31-го календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку;

- термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41-го календарного дня, рахуючи з дня відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку.

Згідно з пунктом 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту (додаток N 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 20.08.2018 року.

До кредитного договору додатковою угодою N 1 від 20.08.2007 були внесені зміни, якими додано новий графік ануїтетних платежів (Додаток 2), додано "Тарифи банку", доповнено договір пунктом 1.3.5 щодо сплати комісії.

Так, додатковою угодою N 1 змінено графік погашення кредиту та змінено розмір процентної ставки в залежності від періоду погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20.08.2007 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 133388.

Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Оскільки ОСОБА_1 не здійснювала своєчасних платежів для погашення суми заборгованості за кредитом та зі сплати процентів в повному обсязі, виникла заборгованість за кредитним договором.

Банк рекомендованим поштовим відправленням 01.06.2016 направив позичальнику письмову вимогу від 30.05.2016 про необхідність усунення порушень договору зі сплати простроченої заборгованості, яка утворилася станом на 27.05.2016 року в загальному розмірі 33 949,16 дол. США та яка складається з: кредитної заборгованості в розмірі 31 386.72 дол. США, в тому числі простроченої заборгованості у розмірі 5 821,32 дол. США., а також прострочених відсотків у розмірі 2 562,44 дол. США. Банк повідомив про необхідність погашення заборгованості в термін протягом 31 календарного дня з моменту отримання повідомлення, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до списків N053011024055, №053011024056 згрупованих рекомендованих відправлень, поданих ЦОКК N 5 Київської міської дирекції, відправник: ПАТ "Укрсиббанк" відповідачу ОСОБА_1 01.06.2016 направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості за адресами: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 . Підтвердження отримання вимоги позивальником ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01.09.2016 року заборгованість за кредитним договором від 20.08.2007 року складається із: заборгованості за кредитом та процентами у розмірі 35 185,47 дол. США та з пені у розмірі 37478,723 грн. з яких: 31386,72 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 8453,76 дол. США за період з 21.12.2015 року по 01.09.2016 року; 3798,75 дол. США - заборгованість за процентами за період з 20.11.2015 року по 22.08.2016 року; 26094,02 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 22.12.2015 року по 01.09.2016 року; 11384,71 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 22.12.2015 року по 01.09.2016 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позов банку до ОСОБА_1 виходив з підстав обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Згідно зі статями 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановлені договором.

Як передбачено до частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати нарахованих за користування ними відсотків у встановлені кредитним договором терміни.

Як зазначено вище, сторони пунктом 6.1.2 кредитного договору погодили право кредитора у разі недобросовісного відношення позичальника до виконання своїх зобов`язань за цим договором достроково вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту та процентів за користування ним.

У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором банк 30 травня 2016 року надіслав позичальнику вимогу, в якій повідомив про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором протягом 31 календарного дня з дати одержання цієї вимоги та погасити кредитну заборгованість у повному обсязі.

Отже, у зв`язку з порушенням боржником строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право та звернувся до позичальника та поручителя з вимогами про дострокове повернення всієї суми заборгованості, чим змінив строк виконання основного зобов`язання.

Враховуючи, що вимога банку не була виконана позичальником, банк у вересні 2016 року звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Згідно з розрахунком станом на 01.09.2016 року заборгованість становить та складається з: заборгованості за кредитом та процентами у розмірі 35 185,47 дол. США та з пені у розмірі 37478,723 грн. з яких: 31386,72 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 8453,76 дол. США за період з 21.12.2015 року по 01.09.2016 року; 3798,75 дол. США - заборгованість за процентами за період з 20.11.2015 року по 22.08.2016 року; 26094,02 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 22.12.2015 року по 01.09.2016 року; 11384,71 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 22.12.2015 року по 01.09.2016 року.

Вказаний розмір заборгованості апелянтом не спростований, а наявна в матеріалах справи таблиця погашення заборгованості тіла кредиту та відсотків, складена позичальником, не є належним та допустимим доказом, оскільки не відповідає умовам додатку №1 Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту.

Доказів проведення сплати боржником сум за кредитним договором в іншому розмірі, ніж зазначав позивач апелянт не надала. Не надано також доказів, які б спростовували те, що банком не було враховано або невірно враховано платежі, які було сплачено на погашення кредитної заборгованості.

Отже, задовольняючи позов до ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність банком позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що вимога банку про дострокове повернення кредитних коштів з додержанням порядку та формою, що визначена умовами кредитного договору, не надходила, а також що текст вимоги не містить зобов`язань позивача, а саме щодо зміни терміну повернення кредиту, визначеному розділом 6 кредитного договору, є безпідставними, оскільки розділом 6 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань за договором строком більше ніж на один місяць та у випадку непогашення простроченого грошового зобов`язання протягом 31 календарного дня, з дня отримання вимоги, Банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит з 32 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту. При цьому у разі неотримання позичальником вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.

Тобто позивач належним чином повідомив позичальника, направивши вимогу про необхідність усунення порушень договору.

Крім того, договір про надання споживчого кредиту був підписаний ОСОБА_1 особисто, яка погодилася зі всіма умовами вказаного договору та була ознайомлена з розділом 6 указаного кредитного договору, що спростовує доводи про порушення її прав як споживача.

Твердження про те, що апелянт кредитні кошти не отримувала є безпідставними та спростовуються письмовими поясненнями самого позичальника та розрахунком банку щодо часткового погашення нею заборгованості, що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 від 20.07.2007 року до банку про отримання нею кредиту у розмірі 138 000 дол. США, яка містить її підпис, а тому доводи апелянта про відсутність відповідної заяви є помилковими.

Посилання скаржника на недотримання судом норм Господарського-процесуального кодексу, а саме ч. 2 ст. 95 не заслуговують на увагу, оскільки даний спір є цивільно правовим та регулюється нормами Цивільно-процесуального кодексу, який не містить обов`язку суду щодо витребування оригіналу кредитного договору у спорах про стягнення заборгованості за ним.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява N 4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування.

Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморськогорайонного судум.Одеси від28жовтня 2021року вчастині вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 13.10.2023

Головуючий:

Судді: