Постанова

від 05.10.2023 по справі 496/4587/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1255/23

Справа № 496/4587/19

Головуючий у першій інстанції Галич О. П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря - Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Василівської сільської ради Біляївського районної Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року у складі судді Галич О.П.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позов обґрунтовано тим, що 13 квітня 1998 року, позивач разом з ОСОБА_6 придбали квартиру за АДРЕСА_1 від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, який було зареєстровано 13 квітня 1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром № 98.04-423. Згідно з рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2014 року у справі №496/5504/14-ц договір купівлі-продажу, зареєстрований 13 квітня 1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром № 98.04-423, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як покупцями, та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як продавцями, визнано дійсним, та за позивачем було визнано право власності в порядку спадкування за законом на частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також на підставі цього ж рішення було здійснено реєстрацію права власності на частину квартири, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотеки, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №182026764 від 23 вересня 2019 року за позивачем зареєстровано право власність на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується номерами запису про право власності, а саме 32438653 та 16401843. Але, на теперішній час, позивач позбавлений можливості проживати, користуватись та розпоряджатися квартирою, так як відповідно до довідки Василівської сільської ради Біляївського району Одеської з 09 вересня 2009 року в даній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач зазначає, що відповідачі на протязі довгого часу заперечують його право проживання та користування квартирою, також вказали на той факт, що добровільно не бажають виселятися та зніматися з реєстраційного обліку, так як, останні відмовилися в добровільному порядку виконувати прохання позивача.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скаргаобґрунтована тим,що ОСОБА_2 зі своєюсім`єю беззгоди ОСОБА_1 якимось чиномвселилися тареєструвалися уналежній ОСОБА_1 квартирі,що порушуєйого конституційніправа.Відповідачі чинятьперешкоди укористуванні тарозпорядженні належною ОСОБА_1 квартири.Апелянт посилаєтьсяна те,що рішенняВасилівської сільськоїради Біляївськогорайону Одеськоїобласті №61-Vвід 14.07.2006,яким наданодля тимчасовогопроживання громадянину ОСОБА_2 пустуючу квартируза адресою: АДРЕСА_3 скасоване.Рішення,на якіпосилаюся відповідачі,як напідставу правомірностісвого проживанняв данійквартирі вархіві відсутніта ніколине приймалисьВасилівською сільськоюрадою Біляївськогорайону Одеськоїобласті.В якостідоказів правомірностісвого проживаннявідповідачі посилаютьсяна випискуз рішенняВасилівської сільськоїради Біляївськогорайону Одеськоїобласті від14.07.2006№ 59-У,яке булоприйняте напідставі рішення№08сесії №02від 16.05.2006та стверджує,що напідставі вищезазначенихрішень членисім`ї ОСОБА_2 зареєстровані тапроживають вданій квартиріз 09.09.2009по теперішнійчас.Апелянт посилаєтьсяна те,що вінз 13.04.1998є власникомквартири АДРЕСА_1 .Згідно інформаціїз архівноговідділу Біляївськоїрайдержадміністрації рішення№8сесії №02від 16.05.2006та рішення№ 59-Увід 14.07.2006Василівської сільськоїради Біляївськогорайону Одеськоїобласті немістять всобі тієїінформації наяку посилається ОСОБА_2 ,а саме:16травня 2006року насесії Василівськоїсільської радиБіляївського районуприйнято рішення№ 8-Упро внесеннязмін доштатного розписуапарату сільськоїради.14липня 2006року насесії Василівськоїради прийнятерішення №59-Упро відмовуу наданні ОСОБА_11 у користуваннячастини невикористаної земельноїділянки ОСОБА_12 у виглядіоплачуваного сервітуту. Враховуючи, що рішення, на які посилаються відповідачі, Василівською сільською радою не приймалися, а замість них в архіві Біляївської райдержадміністрації знаходяться рішення зовсім з іншим текстом, апелянт вважає, що відповідачі не тільки посилаються на рішення, які не приймались взагалі Василівською сільською радою, а створили штучні та фальшиві докази, чим повідомили суду завідомо недостовірну інформацію з метою ввести суд в оману, що є недопустимим та отримати прийнятне для себе рішення.

08.07.2021 Виконком сільради Біляївського району Одеської області подав до суду заяву в якій просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

22.05.2023 від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надали, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до довідки Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 25.10.2016 в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 відповідачі з 09.09.2009 зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з наявними матеріалами даної справи підставою вселення вказаних осіб до квартири стало рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.07.2006 №61-У «Про надання громадянам села Василівка пустуючи квартири для тимчасового проживання».

Вказаним рішенням з метою збереження пустуючих квартир багатоповерхових будівель вирішено надати їх бажаючим жителям села для повного відновлення і проживання на конкурсній основі згідно рішення №12 сесії №02 від 16.05.2006 та керуючись статтею 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільрада, в тому числі, ОСОБА_2 пустуючи квартиру по АДРЕСА_3 .

З викладеного слідує, що з 2006 року ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення фактично займає вказану вище квартиру разом з членами своєї сім`ї.

Вбачається, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2014 року у справі №496/5504/14-ц визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований 13.04.1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром №98.04-423, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як покупцями, та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як продавцями - дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власність в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 та було здійснено реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири.

22.12.2017 рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2017 у справі №496/4342/16-ц, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019, за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності, визнано незаконним та скасовано рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.07.2016 №59-V та визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Переглядаючи рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2017 року у справі №496/4342/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , судом апеляційної інстанції у постанові від 20 червня 2019 було встановлено, що 13.04.1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 13.04.1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за N98.04-423, придбали у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області N61-V від 14.07.2006 року пустуючу квартиру АДРЕСА_1 надано для тимчасового проживання громадянину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, після смерті ОСОБА_6 , звернувся до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на вказану частину квартири, однак листом N1299/02-14 від 23.04.2014 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що вказана біржова угода потребує визнання в судовому порядку.

Оцінка доводів щодо рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.07.2016 №59-V у вказаній постанові апеляційного суду відсутня.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №182026764 від 23 вересня 2019 року за позивачем ОСОБА_1 на підставі вказаного судового рішення зареєстровано право власність на частки квартири АДРЕСА_1 .

Отже, з червня 2019 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

У даній справі позивач ОСОБА_1 вказує про те, що відповідачі вселилися у спірну квартиру, яка належить йому на праві власності, без будь-якої правової підстави, оскільки 16.05.2006 року на сесії сільради прийнято рішення №8-У про внесення змін до штатного розпису апарату ради, а 14.07.2006 року на сесії Василівської ради було прийнято рішення №59-У про відмову у наданні ОСОБА_11 у користування частини не використаної земельної ділянки ОСОБА_12 , отже не вирішувалось питання надання житла, інших рішень, згідно архівних відомостей, не приймалося, при цьому позивач стверджує, що рішення від 14.07.2006 року №61-У у судовому порядку скасовано.

Судом апеляційної інстанції для повного та всебічного розгляду даного спору було витребувано справу №496/4342/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Василівської сільради, визнання права власності на частину квартири.

У вказаній справі наявна виписка з рішення Василівської сільради Про надання квартири ОСОБА_2 №59-У від 14.07.2006 року, а також рішення Василівської сільради №59-У Про відмову ОСОБА_11 частини невикористаної земельної ділянки ОСОБА_12 , для надання проїзду.

З резолютивної частини рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2017 року у справі №496/4342/16-ц вбачається, що вказаним рішенням скасовано рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.07.2016 року №59-V.

У подальшому ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.08.2022 року розглянуто апеляційну скаргу представника ОСОБА_13 , яка діяла в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2017 року у справі №496/4342/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.07.2016 року №59-V, визнання права власності.

За результатом розгляду скарги судом апеляційної інстанції провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України було закрито. Апеляційним судом було встановлено, що рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області N61-V від 14.07.2006 року пустуючу квартиру АДРЕСА_1 надано для тимчасового проживання громадянину ОСОБА_2 . При цьому в ухвалі зазначено, що рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року № 59-У (котре зазначено в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення від 22.12.2017 року) не стосується надання ОСОБА_2 в тому числі і апелянту ОСОБА_13 , квартири АДРЕСА_1 для проживання.

З викладеного слідує, що рішення N61-У від 14.07.2006 року Про надання громадянам села Василівка пустуючих квартир для тимчасового проживання, яким вирішено надати ОСОБА_2 для тимчасового проживання квартири, яка наразі належить позивачу, не скасоване, належних та допустимих доказів, які б свідчили про визнання його недійсним у встановленому законом порядку, відсутні.

Отже, за наявності у даній справі рішення сільради від 14.07.2006 року №61-У про надання права ОСОБА_2 на вселення, та з урахуванням відсутності доказів, які б свідчили про те, що вказане рішення скасовано або його незаконність визнавалась у встановленому законом порядку, слід вважати, що правові підстави користування спірною квартирою у відповідачів наразі не припинені.

За таких обставин враховуючи, що набуття права власності позивача на спірну квартиру відбулося після виникнення правової підстави для вселення відповідачів, яка є чинною, вказане унеможливлює виселення відповідачів, проте не позбавляє права позивача на звернення до суду з позовом про оскарження відповідного рішення сільради в частині надання права ОСОБА_2 на вселення у спірну квартиру.

Інтереси позивача, який у 1998 році придбав спірну квартиру та на підставі судових рішень є її законним власником перевищують інтереси відповідачів, які займають квартиру з 2009 року, а тому висновок суду про тривалість проживання відповідачів у квартирі як перевага для підстави вважати, що відповідне житло належить таким особам та виселення буде невиправданим, є помилковим, а тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні.

Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, або виселення є самостійною підставою для зняття цієї особи з реєстрації, а тому висновок суду про відмову в задоволенні позову в цій частині є вірним.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позову про виселення змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про виселення змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 13.10.2023

Головуючий:

Судді: