Рішення

від 13.10.2023 по справі 717/1793/21

КЕЛЬМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №717/1793/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Ковальчук А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом акціонерного товариства „Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі філії - Чернівецьке облуправління АТ „Ощадбанк на рахунок НОМЕР_1 у філії Чернівецьке обласне управління АТ „Ощадбанку МФО 356334, код 09356307, борг за договором за споживчий кредит №105-052 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) від 31 серпня 2020 року в сумі 57753 гривні 03 копійки, в тому числі сума кредиту 48611 гривень 11 копійок, прострочені відсотки 2914 гривень 96 копійок, втрати від інфляцій 4752 гривні 29 копійок, 3% річних 1474 гривні 67 копійок. Стягнути з відповідача на користь акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі філії - Чернівецьке облуправління АТ „Ощадбанк на рахунок НОМЕР_1 у філії Чернівецьке обласне управління АТ „Ощадбанку МФО 356334, код 09356307, витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 гривень.

Представники позивача:

ОСОБА_3

Представник відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_4 надіслав до суду заяву у якій просить розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 . Заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник позивача ОСОБА_5 подала до суду заяву у якій просить розглянути справу без участі представника позивача.

27 січня 2022 року судом було ухвалено заочне рішення.

15 вересня 2023 року заочне рішення суду було скасоване і справу призначено до розгляду.

22 вересня 2023 року судом постановлено ухвалу про забезпечення позову.

Судом встановлено, що між АТ „Державний ощадний банк України та відповідачем ОСОБА_1 31 серпня 2020 року був укладений договір про споживчий кредит №105-052. Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається у розмірі 50000 гривень на строк 36 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 30 серпня 2023 року. Пунктом 2.4.1 даного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 17,99 процентів річних. Зазначена в процентах ставка є фіксованою. Згідно до пункту 3.2.1 банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок для видачі позичальника з подальшим перерахуванням у безготівковій формі кредитних коштів на поточний рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 згідно до пункту 3.3.2 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з графіком платежів. Вказані обставини стверджуються копією кредитного договору. Згідно до графіку платежів підписаного сторонами відповідач зобов`язався щомісяця до 30 числа вносити визначені графіком суми на погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання щодо надання кредиту позичальнику ОСОБА_1 в сумі 50000 гривень виконав. Вказана обставина стверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за період з 31.08.2020 по 14.12.2021 року, копією меморіального ордеру №105-052 від 31 серпня 2020 року.

Таким чином, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання.

Відповідачем не було виконано свої зобов`язання щодо щомісячного погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на 14 грудня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №105-052 від 31 серпня 2020 року складає 57753 гривні 03 копійки, а саме 48611 гривень 11 копійок заборгованість за основним боргом, 2914 гривень 96 копійок заборгованість за процентами нарахованими зха період по 31 грудня 2020 року, 1387 гривень 86 копійок 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу за період по 30 листопада 2021 року, 86 гривень 81 копійка - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період по 30 листопада 2021 року, 4472 гривні 22 копійки інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу за період по листопад 2021 року, та 280 гривень 07 копійок інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за період по листопад 2021 року.

Згідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст.526,527,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором.

Таким чином відповідач порушив права позивача.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити і з відповідача слід стягнути на користь позивача 57753 гривні 03 копійки.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2270 гривень в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо одночасного нарахування 3% річних та процентів по договору. Зокрема 3% річних нараховані на прострочені суми згідно до ст. 625 ЦК України. проценти нараховані відповідно до ст.1048 ЦК України.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. .За частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною першоюстатті 1050 ЦК Українипередбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставістатті 1048 цього Кодексу. Водночас за змістом частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першоюстатті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.У випадках, коли боржникпорушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першоюстатті 1050 ЦК Українизастосуванню у таких правовідносинах підлягає положеннястатті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановленістаттею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другоюстатті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі „Ruiz Torija проти Іспанії метою мотивування є показати сторонам, що їх почули і, таким чином, це сприятиме тому, щоб вони погодились із рішенням. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту. Проте, обсяг обов`язку мотивування може змінюватися залежно від характеру рішення і має аналізуватись у світлі обставин справи. Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання („Van de Hurk проти Нідерландів §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені („Boldea проти Румунії §30) і була надана конкретна і чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи („Морейра Феррейра проти Португалії) .

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства „Державний ощадний банк України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00032129, розташованого в м. Київ вулиця Госпітальна будинок 12Г, до ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства „Державний ощадний банк України 57753 (п`ятдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 03 (три) копійки заборгованості за кредитним договором та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13 жовтня 2023 року.

Надіслати сторонам копії рішення протягом двох днів з дня його складання.

Суддя: