Постанова

від 12.10.2023 по справі 640/1258/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/1258/21

адміністративне провадження № К/990/35727/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року у складі судді Амельохіна В.В та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. у справі №640/1258/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСА ПРОМ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корса Пром» (далі - позивач, ТОВ «Корса Пром») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0006850704, №0006860704, №00006870704, від 05.11.2020 №00004630704, №00004650704, №00004670704 та зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством у розмірі 16 817 306 грн відповідно до абз. 2 п. 200.15 статті 200 ПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив із того, що викладені в Актах перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0006850704, №0006860704, №00006870704, від 05.11.2020 №00004630704, №00004650704, №00004670704 є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку ТОВ «КОРСА ПРОМ» за результатами якої 17.09.2021 складено акт №111/26-15-07-04-01/42643503 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року» (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

п.п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 193.1 статті 193, п. 198.5 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість за червень 2020 року на суму 4 542 955 грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за червень 2020 року на суму 14 546 658 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року) на суму ПДВ 3 974 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.10.2020 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№0006850704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 5 678 693,75 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 4 542 955 грн та штрафні санкції 1 135 738, 75 грн;

№0006860704, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3974 грн;

№0006870704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14 546 658 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 636 664,50 грн.

У подальшому, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку ТОВ «КОРСА ПРОМ» за результатами якої 15.10.2021 складено акт №210/26-15-07-04-01/42643503 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року» (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

п.п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.5 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2020 року на суму 8312 грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за липень 2020 року на суму 2 270 648 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року) на суму ПДВ 4171 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 05.11.2020 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№00004630704, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 270 648 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 135 324 грн;

№00004650704, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4171 грн;

№00004670704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 12 468,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 8312 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 4156 грн.

Уважаючи указані рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.03.2021 у справі №826/11900/18, від 14.01.2020 у справі №826/9925/14, від 24.10.2019 у справі № 826/532/16, від 17.08.2021 у справі № 420/6598/20.

У зазначених постановах Верховний Суд зазначав, зокрема, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Також, покликаючись на постанову Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20, відповідач зазначає, що під час проведення інвентаризації неможливо було дослідити залишок товару на складі по періоду надходження, так як складський облік на підприємстві ведеться за видами товару та за кількістю, а не по періодах надходження на склад, що унеможливлює підтвердження залишків товару, придбаного у червні та липні 2020 року, та встановити його належність саме позивачу.

Крім того, відповідач посилається також на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження, обґрунтовуючи її тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів податкового органу, а також доказів на їх підтвердження, які засвідчують невідповідність досліджуваних господарських операцій їх дійсному економічному змісту та виключну спрямованість останніх на отримання податкової вигоди.

Позивачем не подано відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві, що не перешкоджає їх розгляду по суті вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Бюджетне відшкодування, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є відшкодуванням від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, згідно із приписами підпунктів «а-в» пункту 200.4 статті 200 ПК України враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України).

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування, згідно із пунктом 200.9 статті 200 ПК України, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі №826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, між позивачем (Покупець) та Компанією «SHPOLA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща) (Продавець) укладені контракти від 27.05.2020 №КР0141 та від 28.05.2020 №КР0140, від 28.05.2020 №КР0142, від 29.05.2020 №КР0143 відповідно до умов яких продавець продає та здійснює поставку господарських товарів в асортименті у відповідності до інвойсу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Позивачем на підтвердження поставлених товарів надано до суду належним чином засвідчені копії митних декларацій: від 07.06.2020 №UA500080/2020/010486, №UA500080/2020/010489, №UA500080/2020/010491, від 08.06.2020 UA500080/2020/010509, №UA500080/2020/010510, №UA500080/2020/010512, від 12.06.2020 №UA500080/2020/010791, №UA500080/2020/010792, від 13.06.2020 №UA500080/2020/010815, №UA500080/2020/010819, №UA500080/2020/010820, №UA500080/2020/010823, №UA500080/2020/010825, №UA500080/2020/010827, №UA500080/2020/010828, №UA500080/2020/010831, №UA500080/2020/010832, №UA500080/2020/010838, від 14.06.2020 №UA500080/2020/010848, від 16.06.2020 №UA500080/2020/011025, №UA500080/2020/011027, №UA500080/2020/011030, №UA500080/2020/011032, №UA500080/2020/011037, №UA500080/2020/011038, від 19.06.2020 №UA500080/2020/011224, №UA500080/2020/011227, №UA500080/2020/011305, від 20.06.2020 №UA500080/2020/011330, №UA500080/2020/011336, №UA500080/2020/011338, №UA500080/2020/011346, від 21.06.2020 №UA500080/2020/011431, від 22.06.2020 №UA500080/2020/011450, №UA500080/2020/011507, №UA500080/2020/011515, №UA500080/2020/011523, від 26.06.2020 №UA500080/2020/011841, від 27.06.2020 №UA500080/2020/011937, №UA500080/2020/011941, від 29.06.2020 №UA500080/2020/011974, від 03.07.2020 №UA500080/2020/012187, від 04.07.2020 №UA500080/2020/012276, від 11.07.2020 №UA500080/2020/012733, від 11.07.2020 №UA500080/2020/012736, №UA500080/2020/012744, №UA500080/2020/012747, №UA500080/2020/012769, №UA500080/2020/012778, №UA500080/2020/012781, від 12.07.2020 №UA500080/2020/012800, від 18.07.2020 №UA500080/2020/013285.

Загальна сума товарів, ввезених відповідно до вище зазначених митних декларацій складає 72 733 289,00 грн, сума ПДВ 14 546 658,00 грн.

Сплата позивачем ПДВ підтверджується матеріалами справи, а саме заключною випискою за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 та платіжними дорученнями від 05.06.2020 №2, від 05.06.2020 №3, від 05.06.2020 №4, від 10.06.2020 №5, від 05.06.2020 №3, від 05.06.2020 №4, від 05.06.2020 №2, від 05.06.2020 №3, від 05.06.2020 №4, від 12.06.2020 №6, від 12.06.2020 №7, від 12.06.2020 №9, від 12.06.2020 №10, від 12.06.2020 №11, від 12.06.2020 №12, від 13.06.2020 №13, від 16.06.2020 №14, від 16.06.2020 №15, від 18.06.2020 №20, від 19.06.2020 №23, від 19.06.2020 №24, від 23.06.2020 №25, від 23.06.2020 №26, від 25.06.2020 №27, від 25.06.2020 №28, від 26.06.2020 №29, від 26.06.2020 №33.

У той же час, ухвалою суду першої інстанції від 20.07.2021 від позивача витребовувались для огляду в судовому засіданні оригінали та належним чином засвідчені копії наступних документів: 1) щодо взаємовідносин підприємства з його контрагентами по Договорам про надання поворотної фінансової допомоги, листи-повідомлення (переписку) щодо вірного призначення платежів по вказаним договорам, акти звірки взаємних розрахунків за перевіряємий період (червень, липень 2020 року); 2) довідку Форми №1-ДФ ТОВ "КОРСА ПРОМ" за період з 01.01.2020 по 19.07.2021; 3) оригінали контрактів укладених ТОВ "КОРСА ПРОМ" із компанією «SHPOLA SPОLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща), митні декларації та платіжні доручення до контрактів; 4) оригінали Договорів оренди приміщень від 04.05.2020 №4/05 та від 22.05.2020 №2-05/20 з доказами сплати орендної плати; 5) оригінали наказів №1 від 04.05.2020 про призначення ОСОБА_1 директором підприємства та №2 від 01.06.2020 про призначення заступника директора ТОВ "КОРСА ПРОМ" Єрмоленка Дениса Андрійовича та письмові пояснення щодо права вказаної особи засвідчувати документи видані та підписані директором підприємства ОСОБА_1 та належним чином засвідчені копії вказаних вище документів, ідентифікаційний номер та копії трудових книжок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 6) належним чином засвідчену копію Статуту ТОВ "КОРСА ПРОМ"; 7) докази погодження директора ТОВ "КОРСА ПРОМ" на залучення адвоката Юрка Володимира Олеговича для надання ним правничої допомоги в розгляді адміністративної справи №640/1258/21; 8) оригінали заяв-повідомлень директора ТОВ "КОРСА ПРОМ" ОСОБА_1 , які засвідчені приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М. та зареєстровані в реєстрі за №4651 та №4650.

З урахуванням установлених обставин, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, визнали достатнім обсяг долучених до матеріалів справи первинних документів та дійшли висновку, що , ТОВ «КОРСА ПРОМ» обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджетну податок на додану вартість згідно з декларації від 20.07.2020 за №9171667040 за червень 2020 року у розмірі 14 546 658 грн та декларації від 06.08.2020 №31159375 за липень 2020 року у розмірі 2 270 648 грн.

Водночас, контролюючий орган доводить, що під час перевірки достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень та липень 2020 року встановлено порушення норм ПК України з тих підстав, що відповідно до отриманої інформації від управління оперативно-розшукової діяльності ГУ ДФС у м. Києві, що доведена листом від 28.07.2020 №6142/9/26-97-04-2308 (ГУ ДПС у м. Києві від 30.07.2020 №18637/7 «...опитано засновника, директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 (податковий номер 3243914311), який надав показання відповідно протоколу допиту свідка від 06.07.2020 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «КОРСА ПРОМ», що контракти з нерезидентами ОСОБА_1 не підписував, ТОВ «КОРСА ПРОМ», зареєстрував виключно за грошову винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність грошових коштів до статутного фонду підприємства не вносив, на підприємстві ТОВ «КОРСА ПРОМ» відсутні трудові ресурси, що унеможливлює ведення фінансово-господарської діяльності...».

Також, листом від 21.08.2020 №7446/9/26-97-03-0216 (вх. ГУ ДПС у м. Київ від 21.08.2020 №20188/7) від слідчого управління ГУ ДФС у м. Києві повідомлено, «...що під процесуальним керівництвом прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розвідувань за №32020100000000385, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи спільно з ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, в період 2019-2020 років перебуваючи на території міста Києва внесли завідомо неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, а саме щодо ТОВ «КОРСА ПРОМ»...».

Відповідно до листа оперативно-розшукової діяльності ГУ ДФС у м. Києві від 10.09.2020 №8440/9/26-97-04-2308 по ТОВ «КОРСА ПРОМ» «...встановлено, що невідомі особи від імені ТОВ «КОРСА ПРОМ» заявляють до відшкодування ПДВ на загальну суму 14546658 грн, сформованого за рахунок проведення імпортних операцій та зберігання імпортованих товарно-матеріальних цінностей за адресою: м. Одеса, вул, 21км Старокиївської дороги; буд: 51 не відповідають імпортованим товарам ввезених на територію України ТОВ «КОРСА ПРОМ». Згідно з інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником складського приміщення є ПП «Стікло ЮГ» (код 35881397), згідно з реєстром податкових накладних не відображає здачу в оренду складського приміщення за адресою: м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги буд 51 в адресу ТОВ «КОРСА ПРОМ».

Зазначені висновки контролюючого органу, що зафіксовані в актах перевірки та відповідно покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень, залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено зазначених в акті перевірки обставин, на чому також наголошує відповідач у касаційній скарзі, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОРСА ПРОМ» з питань достовірності і нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за червень 2020 року, проведено інвентаризацію ТМЦ ТОВ «КОРСА ПРОМ», однак під час її проведення не було надано документів складського обліку (оформлених довіреностей на отримання ТМЦ матеріально відповідальними особами, прибуткових ордерів складу, накладних на відпуск товару із складу, карток складського обліку), у зв`язку з чим не було можливості ідентифікувати наявний на складі товар, та встановити фактичний залишок придбаного у червні 2020 року товару та належність його позивачу.

Разом із цим, під час досудового розслідування встановлено, що імпортовані товарно-матеріальні цінності ТОВ «КОРСА ПРОМ» не зберігались на складських приміщеннях, а транспортувались в Одеську область, ТОВ «Промтоварний ринок « 7-км» де реалізовувались за готівкові кошти кінцевим споживачам через точки роздрібної торгівлі без належного документального оформлення по бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому оцінка зазначеним доводам відповідача та встановлення за її наслідком відповідних обставин є необхідним для з`ясування питання щодо використання придбаної позивачем продукції у власній господарський діяльності, наявності конкретної ділової мети та отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.

Поряд із цим, відповідач доводить, що відповідно до банківських виписок за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 по рахунках ТОВ «КОРСА ПРОМ» відображено надходження грошових коштів у якості оплати за товарно-матеріальні цінності на загальну суму 27281573, 83 грн, у тому числі ПДВ 4546928, 97 грн, від наступних юридичних осіб: ТОВ «ГЕО-ПРОДУКТ», ТОВ «АЛГОРИТМ ПРОДАКТ», ТОВ «ГАЗ ТРАНС ПРЕМІУМ», ТОВ «ВУДІСОН ТРЕЙД», ТОВ «АРНІКА ТРЕЙД», ТОВ «ЕКСПРЕС ДІЯ», ТОВ «АДЛЕР ПЛЮС», ТОВ «ТЕХ ЛЮКС», проте за указаними операціями позивачем не було складено та зареєстровано податкових накладних та не відображено у податковій декларації з ПДВ від 20.07.2020 № 9171667040в за червень на суму ПДВ 4 546 929.

Утім, суди попередніх інстанцій зазначені доводи відповідача не дослідили та не надали їм відповідної правової оцінки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спори у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 у справах № 813/7081/14, № 814/120/15, від 03.10.2019 у справі № 813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17 та інших неодноразово наголошував на тому, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Проте, з оскаржуваних рішень вбачається, що судами питання змісту (характеру) спірних господарських операцій позивача з його контрагентами та фактичного руху активів не досліджувалося, хоч встановлення цих обставин є першочерговим при вирішенні спорів даної категорії. Суди обмежились виключно загальним посиланням на перелік певних документів, вказівкою про їх відповідність вимогам законодавства, а також навели спростування окремих доводів відповідача.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню, а справу, відповідно до правил статті 353 КАС України належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №640/1258/21 скасувати.

Справу № 640/1258/21 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко