Рішення

від 14.02.2025 по справі 640/1258/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року м.Київ № 640/1258/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА ПРОМ" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА ПРОМ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.10.2020 №0006850704, №0006860704, №00006870704, від 05.11.2020 №00004630704, №00004650704, №00004670704 та зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством у розмірі 16 817 306,00 грн у відповідності до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2022, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 залишено без змін, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного суду від 12.10.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №640/1258/21 скасовано, а справу 640/1258/21 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.12.2024 підготовче засідання зарито та призначено справу до розгляду по суті.

24.01.2025 за клопотанням учасників справи, подальший розгляд продовжено в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зауважував про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару між ним та контрагентом - Компанією «SHPOLA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща) (Продавець) мали реальний характер, товар поставлено.

Зазначає, що вказані факти підтверджуються документально, господарську операцію належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач звертав увагу також на те, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ним та Компанією «SHPOLA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща) (Продавець) у періоді, що перевірявся, а тому твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ «КОРСА ПРОМ» суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, є необґрунтованими.

Крім того, при укладенні та виконанні контракту позивач діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.

Отже, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень є висновок контролюючого органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами, та необґрунтованість сум, заявлених до бюджетного відшкодування за червень-липень 2020 року, оскільки за результатами перевірки контролюючим органом не видалося за можливе встановити наявність залишків товарно-матеріальних цінностей на складському приміщенні, на підставі яких позивачем заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Так, за результатами проведення контрольно-перевірочних заходів податковим органом у періоді, охопленому перевіркою за даними інформації про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України встановлено, що позивач імпортував товари широкого вжитку на підставі укладених контрактів з контрагентами. Разом з тим, під час проведення інвентаризації документи складського обліку не подані, внаслідок чого неможливо було дослідити залишків товару на складі по періоду надходження, оскільки складський облік у товаристві ведеться за видами товару та за кількістю, а не по періодах надходження на склад, що унеможливлює підтвердження залишків товару, придбаного у червні та липні 2020 року.

Під час перевірки встановлено приміщення без вивіски, відсутність полиць (маркерованих рядів) для зберігання товару, на наявних картонних коробках відсутні стікери (наклейки) із найменуванням та кількістю товару (номерів партії, дати приходу), у зв`язку з чим встановити їх належність саме ТОВ «КОРСА ПРОМ», а також фактичний перелік та кількість товару відповідно до митних декларацій неможливо. Також неможливо ідентифікувати наявний на складі товар та встановити фактичний залишок товару, придбаного у червні, липні 2020, суми ПДВ з придбання якого включено до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за червень та липень 2020 року.

У зв`язку з непідтвердженністю залишків товару в ході інвентаризації, товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Окрім того, контролюючий орган посилається на наявність інформації від управління оперативно-розшукової діяльності ГУ ДФС у м. Києві, показань засновника, директора та головного бухгалтера товариства, протоколи допиту свідків стосовно фіктивної діяльності ТОВ «КОРСА ПРОМ», які є джерелом доказів та підлягають обов`язковій оцінці судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку ТОВ «КОРСА ПРОМ» за результатами якої 17.09.2021 складено акт №111/26-15-07-04-01/42643503 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року».

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено такі порушення:

п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем занижено податок на додану вартість за червень 2020 року на суму 4 542 955грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за червень 2020 року на суму 14 546 658грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року) на суму ПДВ 3 974,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.10.2020 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0006850704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 5 678 693,75 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 4 542 955,00 грн та штрафні санкції 1 135 738,75 грн;

№ 0006860704, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3974 грн;

№ 0006870704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14 546 658 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 636 664,50 грн.

В подальшому, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСА ПРОМ» за результатами якої 15.10.2021 складено акт №210/26-15-07-04-01/42643503 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року».

До висновків вказаного акту встановлено порушення:

п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2020 року на суму 8312 грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за липень 2020 року на суму 2 270 648 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року) на суму ПДВ 4 171,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 05.11.2020 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 00004630704, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 270 648 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 135 324 грн;

№00004650704, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 171,00 грн;

№ 00004670704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 12 468,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 8 312,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 4 156,00 грн.

Не погоджуючись за вказаними податковими повідомленням - рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Щодо встановлених у ході перевірки порушень, судом встановлено, що ТОВ «КОРСА ПРОМ» заявлено до відшкодування з бюджетну податок на додану вартість згідно декларації від 20.07.2020 за № 9171667040 за червень 2020 року у розмірі 14 546 658,00 грн та декларації від 06.08.2020 № 31159375 за липень 2020 року у розмірі 2 270 648,00 грн.

Однак, контролюючим органом під час перевірки достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень та липень 2020 року встановлено порушення норм ПК України з тих підстав, що відповідно до отриманої інформації від управління оперативно-розшукової діяльності ГУ ДФС у м. Києві, що доведена листом від 28.07.2020 №6142/9/26-97-04-2308 (ГУ ДПС у м. Києві від 30.07.2020 № 18637/7 «...опитано засновника, директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 (податковий номер 3243914311 ), який надав показання відповідно протоколу допиту свідка від 06.07.2020 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «КОРСА ПРОМ», що контракти з нерезидентами ОСОБА_1 не підписував, ТОВ «КОРСА ПРОМ», зареєстрував виключно за грошову винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність грошових коштів до статутного фонду підприємства не вносив, на підприємстві ТОВ «КОРСА ПРОМ» відсутні трудові ресурси, що унеможливлює ведення фінансово-господарської діяльності...».

Листом від 21.08.2020 № 7446/9/26-97-03-0216 (вх. ГУ ДПС у м. Київ від 21.08.2020 №20188/7) від слідчого управління ГУ ДФС у м. Києві повідомлено, що під процесуальним керівництвом прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розвідувань за №32020100000000385, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи спільно з ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, в період 2019-2020 років перебуваючи на території міста Києва внесли завідомо неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, а саме щодо ТОВ «КОРСА ПРОМ».

Відповідно до листа оперативно-розшукової діяльності ГУ ДФС у м. Києві від 10.09.2020 № 8440/9/26-97-04-2308 по ТОВ «КОРСА ПРОМ» встановлено, що невідомі особи від імені ТОВ «КОРСА ПРОМ» заявляють до відшкодування ПДВ на загальну суму 14 546 658,00 грн, сформованого за рахунок проведення імпортних операцій та зберігання імпортованих товарно-матеріальних цінностей за адресою: м. Одеса, вул, 21км Старокиївської дороги, буд. 51 не відповідають імпортованим товарам ввезених на територію України ТОВ «КОРСА ПРОМ».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником складського приміщення є ПП «Стікло ЮГ» (код ЄДПРОУ 35881397), згідно реєстру податкових накладних не відображає здачу в оренду складського приміщення за адресою: м. Одеса, вул. 21км Старокиївської дороги буд. 51 в адресу ТОВ «КОРСА ПРОМ». Вищевказані незаконні дії спрямовані на заволодіння коштами з Державного Бюджету України.

У ході проведених заходів встановлено, що імпортовані товарно-матеріальні цінності ТОВ «КОРСА ПРОМ» не зберігались на складських приміщеннях, а транспортувались в Одеську область ТОВ «Промтоварний ринок « 7-км» де реалізовувались за готівкові кошти кінцевим споживачам через точки роздрібної торгівлі без належного документального оформлення по бухгалтерському та податковому обліках.

Таким чином, відповідачем встановлено заниження ТОВ «КОРСА ПРОМ» бази оподаткування податком на додану вартість за червень 2020 року на суму 4 542 955,00 грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за червень 2020 року на суму 14 546 658 грн та заниження ТОВ «КОРСА ПРОМ» бази оподаткування податком на додану вартість за липень 2020 року на суму 8 312,00 грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за червень 2020 року на суму 2 270 648,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року) на суму ПДВ 4 171,00 грн.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (Покупець) та Компанією «SHPOLA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща) (Продавець) укладені контракти від 27.05.2020 №КР0141 та від 28.05.2020 № КР0140, від 28.05.2020 № КР0142, від 29.05.2020 № КР0143 відповідно до умов яких продавець продає та здійснює поставку господарських товарів в асортименті у відповідності до інвойсу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Позивачем на підтвердження поставлених товарів надано до суду належним чином засвідчені копії митних декларацій:

від 07.06.2020 №UA500080/2020/010486, №UA500080/2020/010489, № UA500080/2020/010491,

від 08.06.2020 №UA500080/2020/010509, №UA500080/2020/010510, №UA500080/2020/010512,

від 12.06.2020 №UA500080/2020/010791, №UA500080/2020/010792,

від 13.06.2020 №UA500080/2020/010815, №UA500080/2020/010819, №UA500080/2020/010820, №UA500080/2020/010823, №UA500080/2020/010825, №UA500080/2020/010827, №UA500080/2020/010828, №UA500080/2020/010831, №UA500080/2020/010832, №UA500080/2020/010838,

від 14.06.2020 №UA500080/2020/010848,

від 16.06.2020 №UA500080/2020/011025, №UA500080/2020/011027, №UA500080/2020/011030, №UA500080/2020/011032, №UA500080/2020/011037, №UA500080/2020/011038,

від 19.06.2020 №UA500080/2020/011224, №UA500080/2020/011227, №UA500080/2020/011305,

від 20.06.2020 №UA500080/2020/011330, №UA500080/2020/011336, №UA500080/2020/011338, №UA500080/2020/011346,

від 21.06.2020 №UA500080/2020/011431,

від 22.06.2020 №UA500080/2020/011450, №UA500080/2020/011507, №UA500080/2020/011515, №UA500080/2020/011523,

від 26.06.2020 №UA500080/2020/011841,

від 27.06.2020 №UA500080/2020/011937, №UA500080/2020/011941,

від 29.06.2020 №UA500080/2020/011974,

від 03.07.2020 №UA500080/2020/012187,

від 04.07.2020 №UA500080/2020/012276,

від 11.07.2020 №UA500080/2020/012733,

від 11.07.2020 №UA500080/2020/012736, №UA500080/2020/012744, №UA500080/2020/012747, №UA500080/2020/012769, №UA500080/2020/012778, №UA500080/2020/012781,

від 12.07.2020 №UA500080/2020/012800,

від 18.07.2020 №UA500080/2020/013285.

Загальна сума товарів, ввезених відповідно до вище зазначених митних декларацій складає 72 733 289,00 грн, сума ПДВ 14 546 658,00 грн.

Сплата позивачем ПДВ підтверджується матеріалами справи, а саме заключною випискою за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 та платіжними дорученнями від 05.06.2020 № 2, від 05.06.2020 № 3, від 05.06.2020 № 4, від 10.06.2020 № 5, від 05.06.2020 № 3, від 05.06.2020 № 4, від 05.06.2020 № 2, від 05.06.2020 № 3, від 05.06.2020 № 4, від 12.06.2020 № 6, від 12.06.2020 № 7, від 12.06.2020 № 9, від 12.06.2020 № 10, від 12.06.2020 № 11, від 12.06.2020 № 12, від 13.06.2020 № 13, від 16.06.2020 № 14, від 16.06.2020 № 15, від 18.06.2020 № 20, від 19.06.2020 № 23, від 19.06.2020 № 24, від 23.06.2020 № 25, від 23.06.2020 № 26, від 25.06.2020 № 27, від 25.06.2020 № 28, від 26.06.2020 № 29, від 26.06.2020 № 33.

Як вже судом зазначалось, бюджетне відшкодування, відповідно до п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України є відшкодуванням від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума, згідно із приписами підпунктів «а-в» п. 200.4 ст. 200 ПК України враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200.3 ст. 200-1.3 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (п. 200.8 ст. 200 ПК України).

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування, згідно із п. 200.9 ст. 200 ПК України, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок).

Як передбачено п. 6 розділу І Порядку, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.

У відповідності до приписів п.п. 1-5 п. 5 розділу V Порядку:

якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у ст. 200 Кодексу;

якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до п. 200-1.3 ст. 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до ст. 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V ПК україни на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (ДЗ) (додаток І) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (п. 200.14 ст. 200 ПК України).

Абзацом 1 п.п. 78.1.8 п. 78.1 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка може бути проведена у разі, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

У такому випадку документальна позапланова перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. (абзац 2 п.п. 78.1.8 п. 78.1 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит є сумою, визначеною згідно з розділом V цього Кодексу, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Документом, що посвідчує таке право, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 ПК України).

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що головними умовами, виконання яких дає платнику право на формування податкового кредиту у зв`язку зі здійсненням імпортних операцій є наступні: по-перше, сплата податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України; по-друге, оформлення митної декларації відповідно до вимог законодавства.

Зазначений підхід відповідає законодавчим вимогам Європейського Союзу. Зокрема, ст. 167 Директиви Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість передбачено, що право на податковий кредит повинно виникати на момент нарахування відповідного податкового зобов`язання. Жодних інших умов не передбачено.

Таким чином, умовою для виникнення в імпортера права на податковий кредит за митною декларацією є сплата ним до бюджету податку на додану вартість.

Оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено обставин щодо несплати позивачем податку на додану вартість при поданні митних декларацій, то підставою для включення суми податку, сплаченої при митному оформленні, до податкового кредиту, є саме така декларація.

Згідно зі ст. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд в постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

У той же час, суд не приймає висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, яким завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень та липень 2020 року з тих підстав, що директор ТОВ «КОРСА ПРОМ» Холодов М.О. повідомив про непричетність до реєстрації ТОВ «КОРСА ПРОМ», оскільки відповідачем не надано до суду доказів щодо наявності вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України.

Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копію свідоцтва про смерть директора ТОВ «КОРСА ПРОМ» ОСОБА_1 .

Отже, суд позбавлений можливості допитати у справі директора ТОВ «КОРСА ПРОМ» ОСОБА_1 або провести почеркознавчу експертизу.

Також в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії такі документи:

щодо взаємовідносин підприємства з його контрагентами по Договорам про надання поворотної фінансової допомоги, листи-повідомлення (переписку) щодо вірного призначення платежів по вказаним договорам, акти звірки взаємних розрахунків за перевіряємий період (червень, липень 2020 року);

довідка Форми №1-ДФ ТОВ "КОРСА ПРОМ" за період з 01.01.2020 по 19.07.2021;

контракти укладених ТОВ "КОРСА ПРОМ" із компанією «SHPOLA SPОLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща), митні декларації та платіжні доручення до контрактів;

договоріви оренди приміщень від 04.05.2020 №4/05 та від 22.05.2020 №2-05/20 з доказами сплати орендної плати;

накази №1 від 04.05.2020 про призначення Холодова М.О. директором підприємства та № 2 від 01.06.2020 про призначення заступника директора ТОВ "КОРСА ПРОМ" Єрмоленка Дениса Андрійовича та письмові пояснення щодо права вказаної особи засвідчувати документи видані та підписані директором підприємства Холодовим М.О. та належним чином засвідчені копії вказаних вище документів, ідентифікаційний номер та копії трудових книдок;

статут ТОВ "КОРСА ПРОМ";

оригінали заяв-повідомлень директора ТОВ "КОРСА ПРОМ" Холодова М.О., які засвідчені приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М. та зареєстровані в реєстрі за № 4651 та № 4650.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до наказу ТОВ "КОРСА ПРОМ" від 10.08.2021 № 1 директором підприємства з 10.08.2021 є Єрмоленко Денис Андрійович.

Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "КОРСА ПРОМ" директором підприємства є Єрмоленко Денис Андрійович.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "КОРСА ПРОМ" було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість за червень та липень 2020 року за результатами проведення імпортних операцій із ввезення товарів на митну територію України.

Щодо ненадання документів складського обліку (оформлених довіреностей на отримання ТМЦ матеріально відповідальними особами, прибуткових ордерів складу, накладних на відпуск товару із складу, карток складського обліку) під час проведення інвентаризації, суд зазначає таке.

На запит ГУ ДПС у м. Києві про проведення інвентаризації від 05.10.2020 № 136344/10/26-15-07-04-01, позивачем було проведено інвентаризацію товарних залишків в присутності інспекторів контролюючого органу.

Під час проведення вказаної інвентаризації представниками підприємства перевіряючим були надані всі запитувані ним документи, а саме наказ № 2/інв від 09.09.2020 та інвентаризаційний опис № 2 від 11.09.2020.

Водночас, слід зазначити, що документи складського обліку податковим органом запитанні не були.

Крім того, ТОВ «КОРСА ПРОМ» облік товарних запанів за місцем зберігання та відображаються в обліковій системі С1 за найменуванням та кількістю.

Щодо відсутності довіреності на отримання ТМ, слід відзначити, що приймання товару на склад здійснював особисто директор ТОВ «КОРСА ПРОМ» Холодов М.О.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Відтак, довіреність на отримання ТМЦ не виписувалась.

Товар з митниці (Одеса) транспортувався до складу, який знаходився за адресою: 65111, м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд. 51.

Про цей склад було офіційно проінформовано ГУ ДПС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі, що підтверджується формою № 20-ОПП.

Відповідно до договору № 22-05/20 від 22.05.2020, укладеного з ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ), ТОВ «КОРСА ПРОМ» орендувало складське приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, 51.

Приміщення складу, площею 580 кв.м., повністю знаходиться в користуванні ТОВ «КОРСА ПРОМ». Товарні залишки зберігаються у вказаному приміщенні. Товари та/чи майно інших осіб в приміщенні не зберігаються. Тобто товар який знаходиться у вказаному приміщенні складу належить ТОВ «КОРСА ПРОМ».

Наявність даного товару, зокрема підтверджується також фотознімками перевіряючим податкового органу під час проведення інвентаризації.

Щодо не реєстрації податкових накладних то слід вказати, що під час перевірки, ТОВ «КОРСА ПРОМ» було надано перевіряючому письмове пояснення про те що сума у розмірі 27 281 573,83 грн, яка надійшла на банківський рахунок підприємства не є оплатою за поставлені товаро - матеріальні цінності, оскільки контрагентами було допущено технічну помилку при відправленні платежу в частині «призначення платежу».

Платежи на суму 27 281 573,83 грн були поворотною фінансовою допомогою, яка надійшла від ТОВ «ГЕО-ПРОДУКТ», ТОВ «АЛГОРИТМ ПРОДАКТ», ТОВ «ГАЗ ТРАНС ПРЕМІУМ», ТОВ «ВУДІСОН ТРЕЙД», ТОВ «АРНІКА ТРЕЙД», ТОВ «ЕКСПРЕС ДІЯ», ТОВ «АДЛЕР ПЛЮС», ТОВ «ТЕХ ЛЮКС».

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки зазначені збільшення грошового зобов`язання та визначення завищення суми бюджетного відшкодування визнаються судом необґрунтованими, відсутня передумова для застосування відповідних штрафних санкцій.

Таким чином, викладені в актах перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0006850704, №0006860704, №00006870704, від 05.11.2020 №00004630704, №00004650704, №00004670704 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «КОРСА ПРОМ» у розмірі 16 817 306,00 грн у відповідності до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 26 від 25.01.2017 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (Порядок № 26).

Відповідно до п. 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру такі дані:

найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер;

дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу;

реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;

реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування;

дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС;

дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;

дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

За змістом п. 7 Порядку № 26 після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 21.10.2020 № 0006870704 та від 05.11.2020 №00004630704 скасовуються в судовому порядку, орган ДПС, яким у даному випадку є ГУ ДПС у м. Києві, зобов`язане на наступний день після набрання законної сили рішенням у справі внести до реєстру відповідну заяву на виконання п. 7 Порядку № 26 та п. 200.15 ст. 200 ПК України.

Таким чином, гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений є зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «КОРСА ПРОМ» у розмірі 16 817 306,00 грн у відповідності до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально, господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що вимога п. 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним.

На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ висловив свою думку, яка полягає в наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

У рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 21.10.2020 № 0006850704, № 0006860704, № 00006870704, від 05.11.2020 № 00004630704, № 00004650704, № 00004670704.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 24 970,00 грн, суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2020 № 0006850704, № 0006860704, № 00006870704, від 05.11.2020 № 00004630704, № 00004650704, № 00004670704.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРСА ПРОМ» (код ЄДРПОУ 42643503) у розмірі 16 817 306,00 грн у відповідності до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСА ПРОМ» (код ЄДРПОУ 42643503) судові витрати у сумі 24 970,00 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.