Рішення

від 16.10.2023 по справі 462/2473/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/2473/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Пилип`юк Г. М.

секретаря судового засідання Домбровської В. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення мінімальної заробітної плати,

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 210 092 грн. за період з травня 2020 року по березень 2023 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працює на посаді статистика медичного. З 01 серпня 2017 року відповідачем заробітна плата працівникам поліклініки не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. Відсутність нарахувань заробітної плати тривалий час та факт перебування у трудових відносинах підтверджуються доданими копіями рішень Залізничного районного суду м. Львова щодо стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі, які не були оскаржені та набрали законної сили. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 16.05.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідач у визначений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подав, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомив, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працює в Комунальній 3-й стоматологічній поліклініці м. Львова на посаді статистика медичного /а.с. 4/. З виписки Пенсійного фонду України з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що за період за травнь 2020 року відсутнє нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 , проте з червня 2020 року по вересень 2022 року здійснюється нарахування та виплата мінімальної заробітньої плати встановленеї на поточний бюджетний період /а.с. 7-8/.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25.10.2018 року, яке набрало законної сили, у справі № 462/5319/18 позов задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 29 784 грн. заборгованості по заробітній платі за період з січня 2018 року по серпень 2018 року /а.с. 9-10/.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.2020 року, яке набрало законної сили, у справі № 462/2251/10 позов задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 83 860 грн. заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року /а.с. 11-12/.

Згідно положень ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 570/60/16-ц зазначив, що преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно, вищевказані рішення суду мають преюдиційний характер при вирішенні даного спору.

Вказаними судовими рішення було встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова, працює на посаді статистика медичного, а також те, що з 01 серпня 2017 року відповідач не проводив нарахування та виплату позивачу заробітної плати у мінімальному розмірі.

Відповідно до ст.43Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст.94КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Згідно з ст.2Закону України«Про оплатупраці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 115КЗпП України визначено, що заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст.2КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як зазначається у ст.3Закону України«Про заробітнуплату» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

За вимогами ч. 1, 4 ст.95КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

У п. 20 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №13від 24.12.1999року «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапро оплатупраці» роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» мінімальна заробітна плата на 2020 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня 4 723 грн., з 1 вересня 5 000 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 210 092 грн. за період з травня 2020 року по березень 2023 року, однак із долученої позивачем виписки Пенсійного фонду України з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що за період за травнь 2020 року відсутнє нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 , проте з червня 2020 року по вересень 2022 року здійснюється нарахування та виплата мінімальної заробітньої плати встановленеї на поточний бюджетний період, відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за 2023 рік відсутні.

Суд приймає поданий позивачем розрахунок суми невиплаченої заробітної плати за травень 2020 року у розмірі 4 723 грн., оскільки такий відповідає встановленому державою мінімальному розміру заробітної плати.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість із заробітної плати за травнь 2020 року у розмірі 4 723 грн., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати. Відомості, щодо відсутності нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 у період часу з червня 2020 року по березень 2023 року не знаходять свого підтвердження у матеріалах прави, тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, задовольняючи позовні вимоги частково, із відповідача на користь держави слід стягнути 46,22 (2,2 % від 2 100, 92 грн.) грн. судового збору.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 4 723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. невиплаченої заробітної плати за травнь 2020 року, провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави 46 (сорок шість) грн. 22 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка, ЄДРПОУ: 01984317, місцезнаходження: м. Львів, вул. С. Петлюри, 17.

Суддя: Пилип`юк Г. М.

Оригінал рішення.