Постанова

від 11.10.2023 по справі 314/1327/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.10.2023 Справа № 314/1327/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 314/1327/23 Пр. № 22-ц/807/1718/23 Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І.О. Повний текст рішення складено 13.06.2023 року Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради Запорізької області, Міністерства юстиції України, треті особи: Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 20)», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію

ВСТАНОВИВ:

У березі 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-11), що в подальшому уточнено (а.с. 85) в якому просила визнати за нею право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що вона зареєстрована за місцем проживання, у відповідності до діючого на той час Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб, затвердженого постановою КМУ№35 від 16.01.2003 року та проживає у вищевказаній квартирі з 11.11.2003 року по теперішній час. Квартира була виділена на підставі Наказу №474 від 22.12.2003 року «про приватизацію квартири АДРЕСА_1 » виданому начальником ВВК Запорізької області №20, в якому зазначено: передати квартиру АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Ордер на вказане житлове приміщення не видався.

Згідно із договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 25.10.2003 року, укладеного між членами сім`ї позивача та керівником Вільнянської виправної колонії Запорізької області №20 квартира надана у безстрокове користування.

Відповідно до п. 2.2.8 цього договору, передбачено право наймача приватизувати займане житлове приміщення відповідно до чинного законодавства. Позивач уклала договори з відповідними підприємствами з надання комунальних послуг, сплачує рахунки по комунальних платежах, також здійснює поточний та капітальний ремонт квартири. Будинок у якому розташована спірна квартира є державною власністю та перебуває на балансі Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№»20)». На колективне звернення жителів будинків АДРЕСА_2 від 10.1.12021 року до ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» про передачу будинків у комунальну власність, але відповіді на звернення не отримали. На колективне звернення жителів будинків до Вільнянської міської ради Запорізької області від 15.11.2021 року, виконавчий комітет направив листа від 19.11.2021 року №02-02-09-714, де було зазначено, що для оформлення права власності на квартири рекомендовано звернутися до суду. Згідно листа ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№20)», листом №6/6-6 від 10.01.2022 року, повідомило, що житловий будинок АДРЕСА_3 , у якому розташована квартира АДРЕСА_4 , перебуває на балансі ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№20)», а власником будинку є держава в особі Міністерства юстиції України в особі Міністерства юстиції України. 07.11.2022 року позивач звернулась до міського голови Вільнянської територіальної громади Запорізької області із заявою про надання дозволу на приватизацію спірного житла, листом №02-07-09/173від 07.12.2022року буловідмовлено унаданні дозволуна приватизаціюз підставтого,що наданий часспірний будинокне перебуваєу комунальнійвласності,а такожне наданоордер навселення вквартиру. Вважає дії відповідача щодо відмови в приватизації спірної квартири незаконними.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с. 48).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 50) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2023 року (а.с. 137-140) позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Всі учасники цієї справи із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач Міністерство юстиції України у своїй апеляційній скарзі (а.с. 150-156) просило рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача.

В автоматизованому порядку 24.07.2023 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Трофимову Д.А. (а.с. 171).

Ухвалою апеляційного суду від 24.07.2023 року дану справу витребувано у суду першої інстанції (а.с.173). 02.08.2023 року дана справа надійшла до апеляційного суду (а.с. 175-176).

В автоматизованому порядку 03.08.2023 року суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 177-178).

Ухвалою апеляційногосуду клопотанняМіністерства юстиціїУкраїни про поновленнястроку на апеляційне оскарження рішення Вільнянського районного суду від 07 червня 2023 року у цій справі задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Вільнянського районного суду від 07 червня 2023 року у цій справі, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача Міністерства юстиціїУкраїни у цій справі відкрито 03 серпня 2023 року (а.с. 179), дану справуза апеляційноюскаргою призначенодо апеляційногорозгляду (а.с.180), з урахуванням штату суддів апеляційного суду та навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які також за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року приймають участь у розгляді кримінальних проваджень.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача Міністерства юстиції України на рішення суду першої інстанції у цій справі (а.с. 197-229).

Інші учасникицієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначені апеляційні скарги у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 181-196) всі учасники цієї справи не з`явились, окрім позивача ОСОБА_1 ,представника останньої адвокатаСилкіної Н.І.(а.с.236-237)та представникавідповідача Міністерстваюстиції України СоловйовоїМ.Ю(а.с.232-235), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності позивача ОСОБА_1 , представника останньої адвоката Силкіної Н.І. (а.с. 236-237) та представника відповідача Міністерства юстиції України Соловйової М.Ю (а.с. 232-235).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явились, які у тому числі на запитання апеляційного суду визнали, що будинок, в якому знаходиться квартира позивача, досі знаходиться на балансі ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 20)», у комунальну власність не прийнятий, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача Міністерстваюстиції України у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1,2, п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та виходив із такого.

Ч. 3 ст. 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Статтею 8 Закону врегульовано питання організації проведення приватизації та оформлення права власності.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить до об`єктів приватизації відповідно до частини першої статті 2 Закону, остання не входить до переліку об`єктів, передбаченого статтею 2 Закону, що не підлягають приватизації.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач по справі ОСОБА_1 згідно із довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої відділом «Центру надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 02.02.2023 №90, разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11.11.2003 року, зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно із довідкою №107.336/227 від 11.11.12022 року, виданої ТВБВ№10007/0336/ філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які перебувають в ТВБВ №10007/0336 філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» житловий чек в період проживання в квартирі АДРЕСА_1 житловий чек не використали та участі у приватизації не приймали.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №315126064 від 15.11.2022 відсутні будь-які відомості щодо реєстрації речових прав за фізичною особою ОСОБА_1 .

В 2022 році ОСОБА_1 виявила бажання приватизувати свою вищезазначену квартиру, про що із відповідною заявою звернулась до міського голови Вільнянської територіальної громади Запорізької області із заявою про надання дозволу на приватизацію житла. Листом №02-07-09/173 від 07.12.2022 року останній було відмовлено у наданні дозволу на приватизацію з підстав того, що на даний час спірний будинокне перебуваєу комунальнійвласності, а також не надано ордер на вселення в квартиру.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом. Згідно ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих Рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності. Відповідно до ст. 3 Закону України зазначеного закону, - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Частино 3 цієї статті встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Відповідно до відповіді від 18.01.2022 року № 6/6-9 ДП «Підприємство ДКВС України №20 житловий будинок перебуває у них на балансі а власником є Держава в особі Міністерства юстиції України, та є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 18.05.2016 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну пенітенціарну службу, покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Додатком до вказаної постанови визначено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства юстиції.

Органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України. Майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління.

За змістом позиції Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року у справі 200/18858/16-ц, зі зміною власника житлового фонду і категорії житла його статус як службового втрачено, разом з цим ЖК УРСР не вимагає отримання іншого ордеру з урахуванням природи останнього, як підстави для вселення в житлове приміщення оскільки наймач вже вселився на законній підставі й правомірно користується ним, відмова міської ради у приватизації у зв`язку із ненаданням ордеру зазначеного не спростовує, з огляду й на те, що на спірну площу окрім позивача ніхто не претендує, квартира є єдиним об`єктом нерухомого майна, позивач вселився та користується житлом на законних підставах і протягом тривалого часу добросовісно використовує квартиру як єдине житло суд зробив висновок про захист житлового права позивача.

Так, 25.10.2003 року укладено договір найму спірного житла між Вільнянською виправною колонією №20 та позивачем, а згідно із наказом Вільнянської виправної колонії Запорізької області №474 від 22.12.2003 року ОСОБА_1 задоволено заяву останньої про передачу спірної квартири у спільну сумісну власність, а також наказано клопотати перед Вільнянським відділом приватизації оформити свідоцтво на право особистої власності і відсутність ордеру не може бути підставою для відмови в приватизації житла з урахуванням й переліку статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, й інших підстав для відмови у приватизації відсутні, тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на приватизацію квартири, в якій він зареєстрований і мешкає, відповідачі проти позову не заперечували, позивач та її родина була вселена до квартири АДРЕСА_1 на законних підставах, законність їх проживання у квартирі ніхто не оспорює, з урахуванням ч.4 ст.174 ЦПК України суд першої інстанції вважав, що позов позивача у цій справі знайшов своє обґрунтування у судовому засіданні і тому підлягає задоволенню.

Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

Має місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом вимог ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб…у спосіб, визначений законом.

При цьому,апеляційним судомвстановлено, що з боку відповідачів у цій справі - Вільнянської міської ради Запорізької області та Міністерства юстиції України право позивача ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не могло бути і не було порушено. Відповідачі також не можуть оспорювати чи не визнавати це право позивача ОСОБА_1 , яке вона в силу закону вимог закону ще не могла набути і не набула. Також, у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що існують будь-які рішення, дії чи бездіяльність відповідачів - Вільнянської міської ради Запорізької області та Міністерства юстиції України, які визнанінеправомірними вустановленому закономпорядку (відповіднерішення судутощо), та самевнаслідок яких є непердача досі вищезазначеного спірного будинку, в якому знаходиться квартира, яку позивач бажає приватизувати, у комунальну власність, та відповідно, не могло виникнути і не виникло ще вищезазначеного права у позивача відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Належні, допустимі протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Хоча, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача Міністерства юстиції України.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.

Разом ізтим,апеляційним судомтакож встановлено, що відповідно до оціночного акту від 15.04.1982 будинок за адресою: АДРЕСА_5 , перебуває на балансі ЯЯ №310/20, яке в подальшому було перейменоване на ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 20)» (копія надана вперше у суді першої інстанції відповідачем Міністерством юстиції України «поза межами зору» - а.с.106-107 та повторно до апеляційної скарги, «яка читається» - а.с. 167-168).

Згідно з відомостями про державне майно (нерухоме майно державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій) станом на 01.04.2023 (копія надана вперше у суді першої інстанції відповідачем Міністерством юстиції України - а.с.95-96 та повторно до апеляційної скарги - а.с. 165- 166) житловий будинок АДРЕСА_6 , знаходиться у господарському відданні юридичної особи (балансоутримувача державного майна) - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№20)» (ЄДРПОУ 8680069), спірна квартиране виключенаіз числаслужбових, ще у 2016 році Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради було відмовлено у прийнятті до комунальної власності будинку АДРЕСА_3 , в якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 у зв`язку із тим, що даний будинок визнаний ветхим житлом (відповідь підприємства від 18.01.2022 року та від 10.01.2022 року - а.с.40, 43, інформація Виконавчого комітету ради а.с. 104).

Підпунктом 1.1 Статуту встановлено, що ДП «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби (№ 20)» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України. З підпункту 4.1 Статуту вбачається, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відповідно, житловий будинок, у якому розташована спірна квартира, перебуває на балансі третьої особи - ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№20)», а власником квартири є Держава в особі Міністерства юстиції України.

Право повного господарського відання - це право юридичної особи володіти, користуватися, розпоряджатися майном, яке надано їй власником для здійснення підприємницької діяльності;

Згідно зі ст. 37 Закону «Про власність» майно, що є державною власністю і закріплене за держанням підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається; зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних, та. біосферних заповідників, національних паркі:з, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам`яток садово - паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному-стані (вяких неможливозабезпечити безпечнепроживання людей); квартири (кімнати,будинки),віднесені увстановленому порядкудо числаслужбових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Вільнянської районної Ради народних депутатів № 238 від 11.07.1985 року (копія а.с. 103) будинок за адресою: АДРЕСА_7 визнано вєтхим, так як фактичний процент зносу станом на 1980 рік складає 75%.

Листом Виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 08.08.2016 № 02-02-08/824 житлові будинки за адресою: АДРЕСА_8 повідомлено, що визнано ветхим житлом,а томуприйняття нерухомостіу комунальнувласність міомоюрадою визнанонедоцільним (а.с.104-105).

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державний житловим фондом.

Ч. 1 ст. 5 ЖК України передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у Квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належний до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду."

За змістом ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів,, які використовуються громадянами на умовах найму.

Указана норма містить вичерпний перелік об`єктів, які не підлягають приватизації. За її змістом не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), в тому числі, й віднесені у встановленому порядку до числа таких, які перебувають у аварійному стані.

Ч. ч. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються це пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

З 2016 року місцева влада, відповідно до листа Вільнянської міськоі ради від 08.08.2016 № 02-02-08/824 (а.с.104-105) наполягає на тому, що житлові будинки за адресою: АДРЕСА_5 та 1-а знаходяться в аварійному стані. Відповідно до вимог норм діючого законодавства України має надати громадянам, які проживають - за цими адресами жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.

Відповідно до ст. 132-1 ЖК України жилі приміщенні з фондів житла для тимчасового проживання також надаються особам, яких-визнано біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного, лиха або з інших підстав, яку загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому закону

Порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відтак згідно з Порядком надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 422, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій особам та громадянам, які вимушені залишити житлові приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших-підстав, які загрожують життю та здоров`ю особи або стану та безпеці відповідного приміщення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженними на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Державний, житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Ст. 4-1 цього Закону регламентує, що передача об`єктів житлового та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, передбаченому Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передані об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність, територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Водночас,апеляційним судомвстановлено,що спірнийбудинок станомна часрозгляду цієїсправи судомне бувпереданий укомунальну власністьз метоюйого можливоїподальшої приватизації (лист виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 19.11.2022 року а.с. 44, від 07.12.2022 року а.с. 47).

Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, оскільки спірне майно, яке не передано у комунальну власність, не може бути приватизовано позивачем, та, відповідно, за рішенням суду у цій справі не може бути визнано за позивачем право, яке у позивача ще не могло виникнути і не виниклов силувимог закону, а тому у задоволенні позовних вимог позивача у цій справі слід відмовити.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача Міністерства юстиції України ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України слід задовольнити, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2023 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову), у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради Запорізької області, Міністерства юстиції України, треті особи: ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 20)», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача Міністерства юстиції України та відмови у задоволенні позову позивача ОСОБА_1 у цій справі при вищевикладених обставинах, слід стягнути з позивача на користь відповідача Міністерства юстиції України понесені документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за апеляційну скаргу 1640,40 грн. (платіжна інструкція на суму 1640,40 грн. - а.с. 170, розрахунок: 150% від судового збору 1073,60 грн. (а.с. 1), сплаченого позивачем при подачі вищезазначеного позову у цій справі).

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2023 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову).

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Вільнянськоїміської радиЗапорізької області,Міністерства юстиціїУкраїни,треті особи:Державне підприємство«Підприємство державноїкримінально-виконавчоїслужби України(№20)», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 провизнання правана приватизаціюу ційсправі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622) судовий збір за апеляційну скаргу 1640,40 грн.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 13.10.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кухар С.В.Маловічко С.В.