Постанова

від 16.10.2023 по справі 515/529/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1194/23

Справа № 515/529/20

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Виходець А.В.,

переглянувши справу №515/529/20 за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 квітня 2021 року у складі судді Тимошенка С.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 23 квітня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після його смерті залишилася земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 4,00 га, розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії ОД б/н, виданого Татарбунарською районною радою 29 травня 1996 року. Земельну ділянку успадкувала, що підтверджено рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 січня 2008 року в справі №2-166/2008, на підставі судового рішення отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ №722466, виданий відділом Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області 16 червня 2009 року. Земельною ділянкою вільно користувалась до поки не виник конфлікт з відповідачем ОСОБА_2 , на ім`я якої 07 листопада 2000 року було видано Татарбунарською районною радою Державний акт на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського господарства), серія ІУ-ОД №085103. Позивач зазначила, що йдеться про ту ж саму земельну ділянку, оскільки описи меж земельної ділянки у державних актах та графічних матеріалах документації із землеустрою співпадають, з огляду на що наявність державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 порушує її права на земельну ділянку. Позивач ОСОБА_1 на підставі статей 81, 126, 152 ЗК України просила:

визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 4,05 га для ведення селянського (фермерського) господарства, серії ІУ-ОД №085103, виданий Татарбунарською районною радою народних депутатів 07 листопада 2000 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №664 (т.1 а.с.2-3).

Ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 травня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.20).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, зазначивши, що земельну ділянку отримала законно, належна їй земельна ділянка має кадастровий номер та зареєстрована, межі земельної ділянки встановлені в натурі в присутності суміжних землекористувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , будь-яких заперечень не було, земельні ділянки є різними, ОСОБА_4 за життя не заявляв жодних вимог щодо ділянки, з дати видачі державного акту минуло більше десяти років, строк давності минув (а.с.22-26).

10 лютого 2021 року ОСОБА_2 подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. Наявність можливого спору з приводу земельної ділянки позивачу було достовірно відомо з 20 жовтня 2000 року, свої процесуальні права як власник земельної ділянки позивач могла реалізувати після отримання права власності на землю з 16 червня 2009 року, втрім на протязі 11 років позивач не вжила жодних процесуальних дій, спрямованих на захист свого гіпотетично порушеного права (а.с.65-67).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року за заявою представника позивача ОСОБА_1 замінено неналежного відповідача Білоліську сільську раду Татарбунарського району Одеської області на належного відповідача Татарбунарську міську раду Одеської області (сільська рада реорганізована за наслідками адміністративно-територіальної реформи) (т.1 а.с.72).

Відповідач Татарбунарська міська рада в судовому засіданні позов не визнала.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.85-88).

Висновок суду мотивовано наслідками спливу позовної давності. При цьому суд вважав встановленим, що мало місце порушення вимог земельного законодавства з боку відповідного землевпорядного органу та органу місцевого самоврядування в особі Білоліської сільської ради, які, відповідно, розробили документацію із землеустрою та передали у власність сторонам у справі земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, описи меж яких згідно роз`яснень відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області співпадають.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.85-88).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Порушення права власності є триваючим, тому застосовувати позовну давність неможливо. ОСОБА_4 перший отримав у власність земельну ділянку, після його смерті ділянку успадкувала ОСОБА_1 та отримала кадастровий номер. ОСОБА_2 кадастровий номер на земельну ділянку отримала у 2017 році поверх кадастрового номеру земельної ділянки ОСОБА_1 через помилки органів влади та місцевого самоврядування, які видали ОСОБА_2 державний акт та присвоїли кадастровий номер. Про порушення права дізналася у 2020 році, тому не може йтися про позовну давність. Спори про визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками підсудні суду.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 ніколи фактично не володіла, не користувалась та не розпоряджалась земельною ділянкою, розташованою на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125080400:01:001:1155. ОСОБА_2 , починаючи з 7 листопада 2000 року (більше 20 років), тобто з часу отримання державного акту на право приватної власності на землю, відкрито, публічно та безперешкодно володіє, розпоряджається та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. Позивач пред`явила позов про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, а не негаторний позов, тому посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин не може застосовуватися позовна давність, є безпідставними (а.с.103-106).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду в його мотивувальній частині та залишення без змін в його резолютивній частині з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ОД №б/н, виданого Татарбунарською районною радою 29 травня 1996 року на підставі рішення УІ сесії ХХП скликання Татарбунарської районної ради народних депутатів Одеської області від 30 березня 1995 року №52-ХХП, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,00 га «для ведення селянського (фермерського) господарства», розташована на території Білоліської сільської ради (кадастровий номер земельної ділянки в акті не вказано).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 січня 2008 року в справі №2-166/2008 визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 4,00 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ОД, виданого Татарбунарською районною радою 29 травня 1996 року, зареєстрованого за №328.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ЯЖ №722466 виданого Відділом Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області 16 червня 2009 року на підставі Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 січня 2008 року в справі №2-166/2008, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,00 га «для ведення фермерського господарства», розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5125080400:02:001:0020.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІУ-ОД №085103, виданого Татарбунарською районною радою 07 листопада 2000 року на підставі рішення 15 сесії ХХШ скликання Татарбунарської районної ради народних депутатів Одеської області від 29 вересня 2000 року №151-ХХШ, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,05 га «для ведення селянського (фермерського) господарства», розташована на території Білоліської сільської ради (кадастровий номер земельної ділянки в акті не вказано).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5110220142019, сформованого 10 липня 2019 року, належна ОСОБА_2 на праві приватної власності земельна ділянка площею 4,05 га «для ведення селянського (фермерського) господарства», місце розташування: Одеська область, Татарбунарський район, Білоліська сільська рада; має кадастровий номер 5125080400:01:001:1155. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки внесені Відділом у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 04 травня 2017 року; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлена 14 березня 2017 року ФОП ОСОБА_7 .

Отже, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5125080400:02:001:0020, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5125080400:01:001:1155.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав порушеним право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5125080400:02:001:0020 видачею відповідачу ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125080400:02:001:0020. Даний висновок суд обґрунтував письмовою інформацією-листом Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10 березня 2020 року №36/121-20, наданою представнику ОСОБА_1 на запит, за змістом якої описи меж у державних актах, виданих ОСОБА_4 , а потому спадкоємцю ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , та у графічних матеріалах документації із землеустрою співпадають.

Даний висновок суду першої інстанції щодо порушення права позивача на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_2 не є доведеним, оскільки письмова інформація-лист Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10 березня 2020 року №36/121-20 про співпадіння опису меж у державних актах та графічних матеріалах документації із землеустрою не є доказом, достатнім для висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми, щоб у своїй сукупності давали змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5125080400:02:001:0020.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5125080400:01:001:1155.

До Державного земельного кадастру відомості про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5125080400:02:001:0020, рівно як і земельної ділянки кадастровий номер 5125080400:01:001:1155 мали вноситися уповноваженим на то органом на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В справі відсутній висновок експертів на підставі технічної документації із землеустрою та досліджень в натурі щодо земельних ділянок 5125080400:02:001:0020, 5125080400:01:001:1155, їх накладення, правильності встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) тощо.

ОСОБА_4 земельна ділянка надана рішенням УІ сесії ХХП скликання Татарбунарської районної ради народних депутатів Одеської області від 30 березня 1995 року №52-ХХП.

ОСОБА_2 земельна ділянка надана рішенням 15 сесії ХХШ скликання Татарбунарської районної ради народних депутатів Одеської області від 29 вересня 2000 року №151-ХХШ.

ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті у 2007 році ОСОБА_4 оформила не шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса з відповідною відміткою на державному акті ОСОБА_4 про перехід права на земельну ділянку, а шляхом судового рішення (зі змісту рішення не вбачається, чому спадщина не оформлена нотаріально як то передбачено законом). Як наслідок, ОСОБА_1 видано новий держаний акт на право власності на земельну ділянку, де підстава набуття права на земельну ділянка вказана «судове рішення».

ОСОБА_1 не довела, що успадкована нею земельна ділянка є тією ж самою земельною ділянкою, право на яку ОСОБА_2 посвідчено державним актом, вимоги про визнання недійсним якого пред`явлено до суду.

ОСОБА_2 зазначає, що земельні ділянки різні, що наданою їй у власність земельною ділянкою вона володіє і користується більше двадцяти років.

Сама по собі дата присвоєння кадастрових номерів земельних ділянок не визначає дійсність одного державного акту та недійсність іншого державного акту, як то вважає ОСОБА_1 .

В справі відсутні докази, що в своїй сукупності достатні для висновку про те, що йдеться про одну й ту ж земельну ділянку.

Суд першої інстанції не мав доведених доказами підстав для висновку про порушення ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на земельну ділянку, з огляду на що не мав правових підстав для відмови в позові за спливом позовної давності.

Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через порушення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

В справі, що переглядається, не доведено, що суб`єктивне цивільне право, щодо якого заявлено позивачем ОСОБА_1 вимогу, порушено відповідачем ОСОБА_2 , як наслідок, правові підстави для відмови в позові через порушення позовної давності відсутні, оскільки у позові ОСОБА_1 належить відмовити за недоведеністю матеріально-правової вимоги.

Зміна підстав відмови в позові має наслідком зміну рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині та залишення без змін в його резолютивній частині.

Справа в суді першої інстанції з квітня 2020 року, в суді апеляційної інстанції з травня 2021 року, призначалась до розгляду на 10 березня 2022 року, 02 лютого 2023 року, 05 жовтня 2023 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток/повідомлень дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток/повідомлень розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомленням «Судова повістка…» На 05 жовтня 2023 року учасники справи повідомлені завчасно, представник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 надав клопотання про розгляд справи у відсутність сторони; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 05 жовтня 2023 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним змінити в його мотивувальній частині та залишити без змін в його резолютивній частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова