Постанова

від 12.10.2023 по справі 916/3198/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3198/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача Турченко О.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача Пинтяк Р.В., керівник; Феленко С.О., ордер серія ВВ №1029039 від 03.02.2023р.;

від третьої особи Добров Ю.І., в порядку самопредставництва;

вільний слухач: Пинтяк К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфереції апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023

у справі №916/3198/22

за позовом: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

до відповідача: Селянського фермерського господарства ,,ПИНЕ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство оборони України

про: стягнення суми збитків в розмірі 1 927 850,00 грн. та розірвання Договору від 27.07.2017 №5-2017,-

головуючий суддя Шаратов Ю.А.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 12.10.2023 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" про:

-розірвання Договору №5-2017 від 27.07.2017, укладеного між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ»;

-стягнення на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району з Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» збитків в сумі 1 927 850,00 грн. за користування земельними ділянками за кадастровими номерами 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:01:002:0343, 5124780700:01:002:0346 без належної правової підстави.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на умови укладеного з відповідачем Договору №5-2017 від 27.07.2017 та неналежне виконання відповідачем в період з квітня 2021 по жовтень 2022 взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого він несе збитки, які пов`язані із сплатою земельного податку за земельну ділянку площею 468,0 га, яка погоджена сторонами договору для спільної діяльності.

Позивач зазначає, що СФГ «ПИНЕ» через істотне порушення умов договору від 27.07.2017 № 5-2017 завдає шкоди та позбавляє Білгород-Дністровську КЕЧ району того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому позивач вважає, що відсутні підстави для подальших договірних відносин між сторонами.

Також, Білгород-Дністровська КЕЧ району зазначає, що, у зв`язку із порушенням відповідачем умов пункту 8.2.1 пункту 8.2, пункту 8.4 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 в частині дострокового розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності, звернулася до СФГ «ПИНЕ» із Повідомленням від 25.09.2020 за вих. № 2152 про припинення всіх робіт, а саме проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га. Однак, всупереч цього повідомлення відповідачем продовжувалася підготовка земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га та вирощування соняшника, про що представниками Білгород-Дністровської КЕЧ району складено Акт огляду земельних ділянок від 17.08.2021.

Крім того, за твердженням позивача, між сторонами Договору від 27.07.2017 №5-2017 виникли правовідносини щодо фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без укладеного договору оренди землі, які за своїм змістом є кондикційними.

Позивач зазначає, що СФГ «ПИНЕ», здійснюючи з 27.07.2017 діяльність з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках на площі 468 га, було обізнано, що земельний податок за ці ділянки покладається виключно на Білгород-Дністровську КЕЧ району, виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у сумі 27 826,39 грн. за 1 га, у відсотковому співвідношенні не меншому ніж 9 %, тобто у сумі 1 172 340,00 грн. у рік або 97 695,00 грн. у календарний місяць відповідно.

За твердженням позивача, внаслідок діяльності СФГ «ПИНЕ» з вирощування сільськогосподарських культур без належної правової підстави у період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року, тобто понад 19 місяців, у відповідача є приріст майна, як набувача, у зв`язку із порушенням прав Білгород-Дністровської КЕЧ району у сумі 1 927 850 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2023р. по справі №916/3198/22 (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позову Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині розірвання Договору №5-2017 від 27.07.2017 суд, з огляду на встановлені обставини неможливості використання Відповідачем земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони Білгород-Дністровської КЕЧ району в Повідомленні від 25.09.2020 № 2152 дійшов висновку, що СФГ «ПИНЕ» згідно із нормами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України було звільнено від внесення плати за весь час з моменту цієї заборони, зокрема, у період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року. А тому відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов Договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати у вказаному періоді, як необхідна підстава для його розірвання відповідно до норм частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків в сумі 1 927 850,00 грн. за користування земельними ділянками без належної правової підстави, то за висновками господарського суду позивачем не доведено таких елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, як: протиправності поведінки Відповідача, факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. А за відсутності цих елементів цивільна (господарська) відповідальність не настає.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що наявність між Білгород-Дністровською КЕЧ району і СФГ «ПИНЕ» чинного Договору від 27.07.2017 № 5-2017, який за своєю правовою природою є договором оренди, виключає користування відповідачем визначеними в ньому земельними ділянками без належної правової підстави, і унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених і рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким розірвати Договір №5-2017 від 27.07.2017, укладений між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ»; стягнути на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району з Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» збитків в сумі 1 927 850,00 грн. за користування земельними ділянками за кадастровими номерами 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:01:002:0343, 5124780700:01:002:0346.

Заявник апеляційної інстанції по тексту скарги наводить доводи аналогічні тим, які зазначені в позовній заяві та додатково звертає увагу на наступне.

Так, господарський суд Одеської області у справі 3916/3198/22 виходив із того, що за своєю правовою природою Договір від 27.07.2017 №5-2017 є договором оренди землі, якому намагались надати форму договору спільної діяльності та визначає, що предметом доказування у цій справі є обставини наявності істотного порушення умов договору відповідачем, тобто, такого, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував.

Із посиланням на норми ч.6 ст. 762 ЦК України, п.27 постанову Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/13158/20, №914/1248/18, №914/2264/17, на думку скаржника, суд з незрозумілих підстав робить висновок, що саме позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалось або не могло бути використане наймачем, який не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату за висновком суду у цій справі є об`єктивна неможливість відповідача використовувати передане йому майно через обставини,за які орендар не відповідає.

Разом з тим, за переконанням Білгород-Дністровської КЕЧ району, оскільки спірним договором опосередковуються відносини, пов`язані із користуванням земельними ділянками, до вказаних правовідносин підлягають першочерговому застосуванню норми саме земельного законодавства як спеціальні норми відповідної галузі права України, та що взагалі виключає застосування до них положень ст.. 762 ЦК України, предметом регулювання якої є плата за найм (оренду) майна окремої речі, сукупності речей, а також майнові права та обов`язки.

Також скаржник вказує, що Білгород-Дністровською КЕЧ району було направлено на адресу СФГ «ПИНЕ» Повідомлення від 25.09.2020 № 2152. В якому позивачем вказано, що у зв`язку із тим, що з боку СФГ «ПИНЕ» перед Білгород-Дністровською КЕЧ району наявна заборгованість за Договором від 27.07.2017 № 5-2017, підтверджена матеріалами господарської справи № 916/1036/20, зазначене повідомлення є попередженням про припинення всіх робіт, а саме проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га.

Разом з тим, суд першої інстанції у наданні оцінки повідомленню позивача від 25.09.2020 № 2152 з підстав ст.. 762 ЦК України, фактично підміняє нею положення ст..7 ЗУ «Про фермерське господарство». При цьому, суд не зазначає правових підстав, визначених ст..16 ЗУ «Про оренду землі» щодо виникнення у відповідача права користування земельними ділянками полігону, адже землі фермерського господарства мають за змістом ст..12 ЗУ «Про фермерське господарство» складатися із земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві користування та безпідставно відмовляє у задоволенні вимоги про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017.

На думку скаржника, позв увагою суду першої інстанції під час оцінки істотності порушення умов договору, як підстави для його розірвання залишилися порушення порядку обліку та звітності за спірним договором, які мають істотне значення для іншої сторони Договору та не дозволили іншій стороні бути обізнаним з реальним станом справ виконання цього Договору.

Також Білгород-Дністровська КЕЧ району звертає увагу суду апеляційної інстанції на невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи стосовно того, що Акт огляду від 17.08.2021 не може підтверджувати дії або події за весь час визначений позивачем період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку відмови в задоволенні позовних вимог в частині належних Білгород-Дністровській КЕЧ району сум 1927850 грн, неотриманих в період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року з мотивів неможливості використання відповідачем земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони Білгород-Дністровської КЕЧ району в Повідомленні від 25.09.2020 №2152.

Скаржник зазначає, що фактично рішенням суду першої інстанції пози принципом jura novit curia визначено, що неотримані позивачем доходи у зв`язку з неналежним виконанням умов договору є прямим боргом особи, яка не виконує своїх зобов`язань, а не збитками у вигляді не отримання такого боргу, проте не надав критичної правової оцінки дійсним відносинам сторін, та з незрозумілих підстав, не підтверджених матеріалами справи вважає доведеними наслідки заборони Білгород-Дністровської КЕЧ району в Повідомленні від 25.09.2020 №2152, СФГ «Пине», вважаючи їх об`єктивно існуючими з незалежних від відповідача причин.

Поза увагою суду першої інстанції залишились також факти перевірки відсутності фактів невикористання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур у зв`язку із наданням доказів відповідача. Так, комісією Білгород-Дністровської КЕЧ району 12.01.2023 проведено огляд земельних ділянок зазначених в акті обміру від 27.07.2017 до договору №5-2017 відповідно схеми земельних ділянок, які залучені для вирощування сільськогосподарської продукції додатку до договору №5-2017, підписаного відповідачем, за наслідками якого встановлено наявність на них посівів сільськогосподарських культур (озимої пшениці), що на засадах добросовісності, розумності та справедливості обумовлює право Білгород-Дністровської КЕЧ району та Міністерства оборони України на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Як наслідок, за відсутності повного, об`єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи судом застосовано до розрахунки суму збитків, як неотриманої в період з квітні з 2021 по жовтень 2022 року плати, розмір та порядок внесення якої визначений умовами Договору від 27.07.2017 №5-2017, положення ч.6 ст. 762 ЦК України, які, відносини між сторонами ніяким чином не регулюють, фактично звільнив від внесення плати за весь час з моменту цієї заборони, зокрема, у період з квітня 2021 по жовтень 2022 та відмовив у розірванні договору, умови якого відповідачем фактично не виконуються. При цьому, суд навіть не звернув увагу на те, що у повідомленні від 25.09.2020 №2152 позивачем період був зазначений 2020-2021, а суд безпідставно розповсюдив їх на 2022 рік.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 року клопотання Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційній частині (КЕЧ) району строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 року у справі №916/3198/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023 у справі №916/3198/22; призначено розгляд апеляційної скарги Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до розгляду на 12 жовтня 2023 року о 10:30 год.

28.08.2023 від Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить залишити судове рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 без змін, а апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району без задоволення.

04.09.2023 від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого третя особа просить суд відхилити доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу та задовольнити апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району, а саме: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким розірвати Договір №5-2017 від 27.07.2017, укладений між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ»; стягнути на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району з Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» збитків в сумі 1 927 850,00 грн. за користування земельними ділянками за кадастровими номерами 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:01:002:0343, 5124780700:01:002:0346.

В судовому засіданні 12.10.2023 представник скаржника та третьої особи просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2019 у справі № 916/1533/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та постановою Верховного Суду від 20.08.2019, і рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 у справі № 916/1036/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021, встановлені наступні обставини щодо сторін у цій справі.

27.07.2017 між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району (Сторона-1) і СФГ «ПИНЕ» (Сторона-2) було укладено Договір № 5-2017.

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності для Сторони - 1 та одержання прибутку для Сторони - 2 від здійснення ними господарської діяльності класу 01.11 за КВЕД-2010 з вирощування сільськогосподарських культур зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи спільно діяти з вирощування зернових та решти, не віднесених до інших класів, культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Пунктом 5.1 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 передбачено, що вкладом Сторони-1 у спільну діяльність є право доступу та обробки земельних ділянок загальною площею 468,00 га (згідно Акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору), а також ділова репутація та ділові зв`язки тощо. Вартість вкладу Сторони-1 визначається на рівні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 01.01.2017 становить 27 826,39 грн. за 1 га.

У пункті 5.2 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 визначено, що вкладом Сторони-2 у спільну діяльність є внесення грошових коштів паливно-мастильних матеріалів, техніки, виконання робіт з обробки ґрунтів, сівби, посадки, внесення добрив та засобів захисту рослин, інших необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки тощо.

Згідно із підпунктами 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 прибуток, що отримується в результаті спільної діяльності протягом розрахункового періоду, підлягає розподілу наступним чином: Грошові кошти у розмірі не менше 9 % від вартості вкладу Сторони-1 перераховуються Стороні-1 та є коштами, отриманими нею від здійснення господарської діяльності; Решта є прибутком Сторони-2.

В пункті 8.4 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 сторони дійшли згоди про те, що в порядку дострокового розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності у поточному році визначена згідно пункту 8.2.1 частка Сторони-1 перераховується їй Стороною-2 у розмірі 1/12 частки щомісячно у строк до 25 числа кожного місяця. За умов належного виконання зазначеного порядку розподілу Сторона-2 набуває право самостійного та на власний розсуд розпорядження рештою результатів діяльності.

Пунктом 8.5 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 передбачено, що отримані в порядку, визначеному пунктом 8.4 договору, кошти не підлягають поверненню Стороні-2 у випадку негативних результатів спільної діяльності, а також у випадку припинення договору в порядку, передбаченому пунктом 11.2 у зв`язку з відмовою Стороною-2 від участі у договорі та пунктом 11.3.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 Договору від 27.07.2017 № 5-2017 він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір укладений до 17.04.2024.

Як вбачається з Акту обміру земельної ділянки від 27.07.2017 комісією у складі головуючого: помічника начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району з МТЗ - працівника ЗСУ Дробиша О.Г., та членів комісії інженера з землекористування Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника ЗСУ Колосової Т.П. із залученням СФГ «ПИНЕ» запропоновано, і ця пропозиція затверджена керівником СФГ «ПИНЕ» Пинтяк Р.В. та ТВО начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району Зюськовим Д.Ю. сторонами за договором № 5-2017 від 27.07.2017 було залучено до обробки поле №1 - 46,6999 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0344), №2 - 46,1949 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0345), №3 - 200,0 га (кадастровий номер 5124780700:016:002:0343), №4 - 55,1997 га (5124780700:016:002:0346) поле № 5 - 118 га, у зв`язку із чим позивач зробив свій внесок з вирощування сільськогосподарських культур з вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур, насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

У рішенні Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 і постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 916/1036/20 зроблено висновок про те, що за своєю правовою природою Договір від 27.07.2017 № 5-2017 є договором оренди землі, якому намагались надати форму договору спільної діяльності.

Під час розгляду справи №916/3198/22, господарським судом встановлено, що Білгород-Дністровська КЕЧ району було направлено на адресу СФГ «ПИНЕ» Повідомлення від 25.09.2020 № 2152. В якому позивачем вказано, що у зв`язку із тим, що з боку СФГ «ПИНЕ» перед Білгород-Дністровською КЕЧ району наявна заборгованість за Договором від 27.07.2017 № 5-2017, підтверджена матеріалами господарської справи № 916/1036/20, зазначене повідомлення є попередженням про припинення всіх робіт, а саме проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га. (т. І а.с. 13).

Надіслання вказаного Повідомлення від 25.09.2020 № 2152 на адресу СФГ «ПИНЕ» підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною від 25.09.2020 та фіскальним чеком від 25.09.2020. Окрім того, обставина отримання цього повідомлення визнається відповідачем. (т. І а.с. 14).

17.08.2021 працівниками Білгород-Дністровської КЕЧ району складено Акт огляду земельних ділянок, які використовуються СФГ «Пине» за адресою: Одеська обл.., Болградський р-н,с.Весела Долина (загальновійськовий полігон «Тарутинський» в/м 11). У цьому акті зазначено, що начальник проектно-кошторисної групи Білгород-Дністровської КЕЧ району працівник ЗСУ Майстро С.В., юрисконсульт Білгород-Дністровської КЕЧ району працівник ЗСУ Турченко О.В., водій Білгород-Дністровської КЕЧ району працівник ЗСУ Христюк С. провели огляд земельних ділянок, які використовуються СФГ «Пине» для вирощування сільськогосподарських культур та території загальновійськового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Одеська обл., Болградський р-н, с. Весела Долина. (т. І а.с. 15-18).

В Акті від 17.08.2021 зазначено, що під час огляду земельних ділянок встановлено: 1) Земельна ділянка №1 площею 46,6999 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0344, встановлено факт вирощування сільськогосподарських культур соняшника; 2) Земельна ділянка № 2 площею 46,1949 га кадастровий номер 5124780700:01:002:0345, встановлено факт вирощування сільськогосподарських культур соняшника; 3) Земельна ділянка №3 площею 200,00 га, кадастровий номер 5124780700:016:002:0343, встановлено факт вирощування сільськогосподарських культур соняшника; 4) Земельна ділянка №4 площею 55,1997 га, кадастровий номер 5124780700:016:002:0346, знаходиться у занедбаному стані, обробіток та вирощування сільськогосподарських культур не здійснювався, ділянка поросла бур`яном; 5) Земельна ділянка № 5 площею 118,00 га, знаходяться стерньові залишки зернових сільськогосподарських культур, що свідчить про те, що на земельній ділянці здійснювалась господарська діяльність.

До вказаного Акта огляду від 17.08.2021 додані Додаток 1: Схема огляду земельних ділянок які використовуються СФГ «Пине» що розташовані на території загальновійськового полігону «Таритинський» на 1 арк., а також Додаток 2: фото таблиця на 2 аркушах. Акт огляду від 17.08.2021 підписаний начальником ПКГ працівником ЗСУ Майстро С.В., юрисконсультом працівником ЗСУ Турченко О.В., водієм працівником ЗСУ Христюк С.В.

Білгород-Дністровською КЕЧ району складено Повідомлення від 01.12.2022 №1916 на адресу СФГ «ПИНЕ», в якому повідомлялось про наявну заборгованість за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 за період з лютого 2020 по листопад 2021 року та вимагалось погасити її у строк до 25.12.2021. (т. І а.с. 19).

У матеріалах справи відсутні докази надіслання вказаного Повідомлення від 01.12.2022 №1916 на адресу СФГ «ПИНЕ», а його отримання відповідачем не визнається.

01.04.2022 СФГ «ПИНЕ» здійснено платіж на користь Білгород-Дністровською КЕЧ району на суму 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 01.04.2022 № 2 і банківською випискою з ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 01.04.2022. В призначенні платежу зазначено: «Оплата послуг зі спільної діяльності згідно договору спільного обробітку земель оборони № 5-2017 від 27.07.2017 р. без ПДВ». (т. І а.с. 128, 129).

СФГ «ПИНЕ» звернулось до Білгород-Дністровською КЕЧ району із листом від 28.06.2022 № 38 у якому повідомило, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації від 24.02.2022 в Україні сільгоспвиробники зіткнулися з великою кількістю проблем, а саме: нестача пального для проведення сезонних робіт та збирання врожаю, блокування морських портів призвело до зниження ціни та ускладнює збут сільськогосподарської продукції. Також повідомлялись особливості договорів купівлі-продажу з зернотрейдерами. Відповідач зважаючи на викладене, гарантував здійснити сплату фінансових зобов`язань у 2022 році протягом тридцяти робочих днів. (т. І а.с. 156).

Як зазначалось раніше, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині розірвання Договору №5-2017 від 27.07.2017 суд, з огляду на встановлені обставини неможливості використання Відповідачем земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони Білгород-Дністровської КЕЧ району в Повідомленні від 25.09.2020 № 2152 дійшов висновку, що СФГ «ПИНЕ» згідно із нормами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України було звільнено від внесення плати за весь час з моменту цієї заборони, зокрема, у період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року. А тому відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов Договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати у вказаному періоді, як необхідна підстава для його розірвання відповідно до норм частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків в сумі 1 927 850,00 грн. за користування земельними ділянками без належної правової підстави, то за висновками господарського суду позивачем не доведено таких елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, як: протиправності поведінки Відповідача, факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. А за відсутності цих елементів цивільна (господарська) відповідальність не настає.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що наявність між Білгород-Дністровською КЕЧ району і СФГ «ПИНЕ» чинного Договору від 27.07.2017 № 5-2017, який за своєю правовою природою є договором оренди, виключає користування відповідачем визначеними в ньому земельними ділянками без належної правової підстави, і унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановленою ст.11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тобто договір - це домовленість, що свідчить про волевиявлення сторін та узгодження їхніх дій. Він є інститутом добровільного виконання зобов`язань для отримання результату, задля якого його укладено, і якого намагаються досягти сторони шляхом вчинення певних дій.

Отже, основною метою укладення договору є отримання сторонами результату, задля якого цей договір було укладено, та якого сторони за договором намагаються досягти шляхом вчинення певних дій.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору від 27.07.2017 № 5-2017 з підстав невиконання відповідачем з квітня 2021 року по жовтень 2022 року взятих на себе зобов`язань, що позбавляє Білгород-Дністровську КЕЧ району того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто цю вимогу заявлено на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, як вірно встановлено господарським судом, предметом доказування у даній справі є обставини наявності істотного порушення умов договору Відповідачем, тобто такого, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Як зазначалось раніше, у рішенні Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 і постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 916/1036/20 зроблено висновок про те, що за своєю правовою природою Договір від 27.07.2017 № 5-2017 є договором оренди землі, якому намагались надати форму договору спільної діяльності.

Отже, з огляду на правову природу Договору від 27.07.2017 № 5-2017 як договору оренди землі, істотним порушенням його умов стороною відповідача може вважатись тривале та/або систематичне невнесення орендної плати у встановлені строки у період, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме, з квітня 2021 року по жовтень 2022 року.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

На підставі ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судом враховуються висновки викладені у пунктах 6.9, 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, згідно із яким, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Також, суд враховує висновки викладені у п. 27 постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/13158/20, згідно із яким, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74, частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вірно встановлено судом, Білгород-Дністровською КЕЧ району було направлено на адресу СФГ «ПИНЕ» Повідомлення від 25.09.2020 № 2152, в якому вказано, що воно є попередженням про припинення всіх робіт, а саме проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га.

Тобто, вказане Повідомлення від 25.09.2020 №2152 є прямою забороною (вольовою дією) орендодавця (Позивача), яке підтверджує наявність факту неможливості використання відповідачем (орендарем) майна з незалежних від нього причин у спірному періоді з квітня 2021 року по жовтень 2022 року.

Колегія судів погоджується з висновком господарського суду, що Акт огляду від 17.08.2021 наданий позивачем на підтвердження обставини використання відповідачем земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 у спірний період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року не є належним доказом, оскільки вказаний Акт огляду від 17.08.2021 складений в односторонньому порядку виключно працівниками Білгород-Дністровської КЕЧ району без залучення представниківвВідповідача та/або сторонніх незалежних спеціалістів, які б мали відповідну кваліфікацію (спеціальні знання) землевпорядника та агронома, яка б дозволила фахово та достовірно встановити конфігурацію і розмір земельних ділянок, вид (гібрид) сільськогосподарської культури, площі посівів (за наявності) та їх походження, зокрема, внаслідок застосування технології вирощування (обробки ґрунту, сівби) у конкретний період або ж як результат проростання незібраного опалого зерна чи насіння минулих періодів (падалиці).

Позивачем не доведена наявність вказаної кваліфікації (спеціальних знань) у осіб, якими складено Акт огляду від 17.08.2021 ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Окрім того, додані до Акта огляду від 17.08.2021 фототаблиці не інформативні, не містять прив`язки до геолокації та/або межових знаків, які б дозволили ідентифікувати місцевість, не дають можливості встановити (не відображають) площі і конфігурації полів та їх частку (у пропорції) зайняту рослинами чи їх залишками.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищевказаний Акт огляду не підтверджує відомості, які в ньому містяться, а саме, вирощування відповідачем сільськогосподарської культури соняшника на земельних ділянках з конкретною площею та кадастровими номерами.

Крім того слід зазначити, що складання Акта огляду від 17.08.2021 є одномоментною дією, а тому він не може підтверджувати дії або події за весь визначений позивачем період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року, і тим паче ті, які відбуваються після його оформлення.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що проведення відповідачем комплексу сезонних робіт по збиранню врожаю у 2022 році підтверджується листом СФГ «ПИНЕ» від 28.06.2022 № 38. Адже зі змісту цього листа вбачається, що відповідач лише гарантував здійснити сплату фінансових зобов`язань у 2022 році протягом тридцяти робочих днів, повідомляючи при цьому про складнощі, що виникли у сільгоспвиробників у зв`язку із військовою агресією російської федерації, а також особливості договорів купівлі-продажу з зернотрейдерами. При цьому, вказаний лист не містить жодних інших відомостей, які б дозволили дійти висновку про використання (обробку, збір урожаю) СФГ «ПИНЕ» земель за Договором від 27.07.2017 №5-2017. Зокрема, не містить він й відомостей про намір здійснити сплату за рахунок продажу врожаю, зібраного саме на земельних ділянках Білгород-Дністровської КЕЧ району.

Частиною восьмою статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 200_ року» (річна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 № 296, форма державного статистичного спостереження № 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 200_ року» подається органу державної статистики за місцем здійснення діяльності (місцезнаходженням земельних ділянок) респондента, який здійснює сільськогосподарську діяльність незалежно від його підпорядкування та організаційно-правової форми господарювання та має площі сільськогосподарських угідь.

У формі № 4-сг показуються фактичні розміри посіву сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством. За посіви на землях, що передані в найм (оренду) іншим землекористувачам, форму № 4-сг складає орендар за умови, що передання земельних ділянок здійснене та оформлене договорами найму (оренди) згідно з чинним законодавством.

Згідно із пунктом 1.1, підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на «__» ___200_ року» (місячна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 № 296, форма державного статистичного спостереження № 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на «___»

---

200_ року» (місячна) подається органу державної статистики за місцем здійснення діяльності (місцезнаходженням земельних ділянок) респондента, який здійснює сільськогосподарську діяльність незалежно від його підпорядкування і організаційно-правової форми господарювання та який згідно з чинним законодавством не належить до малих підприємств (за винятком тих малих підприємств, які мають у своєму користуванні понад 100 га сільськогосподарських угідь) у період виконання робіт у терміни, зазначені на бланку.

У формі № 37-сг відображаються площі сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством. За площі на землях, що передані в найм (оренду) іншим землекористувачам, форму № 37-сг подає орендар за умови, якщо передання земельних ділянок здійснене та оформлене згідно з чинним законодавством.

Як вбачається зі Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року № 4-сг (річна) від 03.06.2021, Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2021 року № 37-сг, Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року № 4-сг (річна) від 04.06.2022, Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2022 року № 37-сг, СФГ «ПИНЕ» було задіяно земельні ділянки площею 89,00 га для вирощування ячменю озимого та пшениці озимої. (т. І а.с. 109-118).

Тобто у період 2021-2022 років СФГ «ПИНЕ» взагалі не вирощувався соняшник, як про це зазначає позивач, протилежного останнім не доведено.

Окрім того, земельні ділянки площею 89,0 га, що зазначені у наведених в звітах СФГ «ПИНЕ» за формами № 4-сг (річна) і № 37-сг (місячна), знаходяться в іншій місцевості ніж землі позивача, а саме, на території с. Старосілля, що підтверджується довідками Петропавлівської сільської ради ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.09.2021 № 242 і від 04.07.2022 № 176.

Колегія суддів погоджується з вірним висновком суду, що надані відповідачем докази на підтвердження обставини невикористання ним земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 після отримання від Білгород-Дністровської КЕЧ району Повідомлення від 25.09.2020 № 2152, а саме: Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року № 4-сг (річна) від 03.06.2021, Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2021 року № 37-сг, Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року № 4-сг (річна) від 04.06.2022, Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2022 року № 37-сг, довідки Петропавлівської сільської ради ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.09.2021 № 242 і від 04.07.2022 № 176, у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж доказ, наданий позивачем на їх спростування - Акт огляду від 17.08.2021.

Оскільки апелянтом жодними належними та допустимими доказами не спростовано встановлені судом обставини щодо неможливості використання відповідачем земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони Білгород-Дністровської КЕЧ району в Повідомленні від 25.09.2020 № 2152, СФГ «ПИНЕ» згідно із нормами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України було звільнено від внесення плати за весь час з моменту цієї заборони, зокрема, у період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо відмови позову в частині розірвання Договору № 5-2017 від 27.07.2017, укладеного між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ», оскільки відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов Договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати у вказаному періоді, як необхідна підстава для його розірвання відповідно до норм частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 1 927 850,00 грн. за користування земельними ділянками без належної правової підстави.

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Шкода це зменшення кількості майнового блага (внаслідок знищення майна втрата можливості отримати майно, яке особа неодмінно отримала б за нормального перебігу подій) або погіршення його якості (пошкодження речі, зіпсуття, приведення її у стан, у якому вона не здатна виконувати всі свої функції). Грошовим вираження завданої шкоди є збитки. Тобто збитки це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди.

Частинами 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіюваною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначила, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, встановлення елементів складу цивільного (господарського) правопорушення здійснюється в такій послідовності: 1) доведення позивачем протиправності поведінки заподіювача, факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками; 2) доведення вВідповідачем відсутності його вини за наявності шкоди (збитків).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків з підстав фактичного користування відповідачем земельними ділянками без укладеного договору оренди землі. Тобто позивач зазначає про протиправність поведінки відповідача у вигляді користування майном (землею) Білгород-Дністровської КЕЧ району без належної правової підстави.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18 зазначено, що аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Також у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19 вказано, що у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду, що наявність між Білгород-Дністровською КЕЧ району і СФГ «ПИНЕ» чинного Договору від 27.07.2017 № 5-2017, який за своєю правовою природою є договором оренди, виключає користування відповідачем визначеними в ньому земельними ділянками без належної правової підстави, і унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, наявність договірних відносин між сторонами також свідчить й про відсутність протиправної поведінки відповідача у вигляді користування майном (землею) Білгород-Дністровської КЕЧ району без належної правової підстави.

Позивачем не наведено детального розрахунку розміру спричинених збитків, а також не надано жодного належного та допустимого доказу, який б підтверджував цей розмір.

Білгород-Дністровська КЕЧ району, посилаючись на необхідність сплати 9 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме, суми у розмірі 1 172 340,00 грн на рік або 97 695,00 грн. у календарний місяць, нараховує суму збитків як приріст у відповідача майна як у набувача за період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року, тобто понад 19 місяців у сумі 1 927 850 грн.

Отже, позивач фактично розраховує суму збитків як неотриману в період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року плату, розмір та порядок внесення якої визначені відповідно до пункту 5.1, підпунктів 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2, пункту 8.4 Договору від 27.07.2017 № 5-2017.

Однак, як вже зазначалось, з огляду на неможливість використання відповідачем земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони Білгород-Дністровської КЕЧ району в Повідомленні від 25.09.2020 № 2152, СФГ «ПИНЕ» згідно із нормами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України було звільнено від внесення плати за весь час з моменту цієї заборони, зокрема, у період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року.

А відтак, з огляду на звільнення відповідача від внесення плати на підставі наведених норм закону, у позивача відсутні підстави для віднесення до збитків неотриманих сум за період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року.

Також слід зазначити, що позивач заявляючи про збитки зазначає про покладення виключно на нього земельного податку за ділянки визначені у Договорі від 27.07.2017 № 5-2017. При цьому, Білгород-Дністровська КЕЧ району не наводить розрахунків та не надає жодних доказів сплати цього податку.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 269.1.1.2 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Отже, оскільки сплата земельного податку в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, є прямим обов`язком платника податків, ці витрати позивача не можуть бути кваліфіковані як ті, що особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) відповідно до норм пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України.

За відсутності противоправної поведінки і шкоди (збитків), відсутній й причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України протиправності поведінки відповідача, факту завдання відповідачем збитків у заявленому розмірі та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, що свідчить про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, з якими стаття 22 ЦК України та стаття 224 ГК України пов`язують застосування такої міри відповідальності до відповідача як стягнення збитків.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування збитків, є необґрунтованими і місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову в їх задоволенні.

Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Апеляційним господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржниками в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 у справі №916/3198/22 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

16.10.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький