Постанова

від 12.10.2023 по справі 916/1895/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1895/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від АТ ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК Тимчук О.П., на підставі довіреності;

від ТОВ ,,Торговий будинок ,,АРТІЛЬ не з`явився;

від ОСОБА_1 Шкода В.М., ордер серія ВН №1241460 від 22.05.2023;

від ОСОБА_2 - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023, повний текст якого складено та підписано 03.02.2023

у справі №916/1895/22

за позовом: Акціонерного товариства ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий будинок ,,АРТІЛЬ;

2) ОСОБА_1 ;

3) ОСОБА_2 ;

про: стягнення 925 957,11 грн,

та за зустрічним позовом:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

до відповідача: Акціонерного товариства ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК

про: визнання договорів поруки припиненими,-

головуючий суддя Цісельський О.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.10.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021, яка станом на 05.10.2022 становить у розмірі 925 957,11 грн, що складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 666 400 грн та простроченої заборгованості по процентам (нараховані з 14.02.2022 по 24.09.2022) у сумі 259 557,11 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021, а також договорів поруки №32821/ЮКР/0-П1 та №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021.

18.10.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк», в якому просили суд визнати поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

Позивачі за зустрічним позовом зазначили, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання та, зважаючи на наведені ними нормами законодавства, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Вказане, на їх думку, означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.За висновком позивачів за зустрічним позовом, порука є строковим зобов`язанням, і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Також, позивачі за зустрічним позом наголосили, що зазначення у договорі поруки про те, що порука припиняється після повного виконання основного зобов`язання свідчить про те, що сторонами не встановлювався строк дії договору поруки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Ухвалою місцевого господарського суду від 12.09.2022 відкрито провадження у справі №916/1895/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/1895/22 первісний позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк прострочену заборгованість по кредиту в сумі 666 400 грн та прострочену заборгованість по процентам в сумі 259 557,11 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк судовий збір в сумі 4629,79 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк судовий збір в сумі 4629,79 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Акціонерний банк Радабанк судовий збір в сумі 4629,79 грн; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено повністю; судові витрати за зустрічним позовом у справі №916/1895/22 покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами не виконало, внаслідок чого у відповідача-1 станом на 05.10.2022 утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 666 400,00 грн. та прострочена заборгованість по процентах за період з 14.02.2022 по 24.09.2022 становить 259 557,11 грн.

Щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль на форс-мажорні обставини і звільнення останнього від відповідальності, то у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, натомість в матеріалах справи немає доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача-1 за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідачем-1 не надано суду будь-яких доказів, які би підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача (фінансові документи).

Оскільки договори поруки укладені 24.11.2021, тобто після змін ст.554 ЦК України, враховуючи відсутність у договорі поруки застереження про неможливість солідарного стягнення, суд дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу.

На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручителі заборгованість перед кредитором не сплатили, обставини, наведені позивачем у позовній заяві не спростували.

Відтак, з врахуванням встановлених обставин, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за первісним позовом, як поручителі поручилися перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль боргових зобов`язань за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акціонерний банк «Радабанк» в частині солідарного стягнення з відповідачів 666 400,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 259 557,11 грн простроченої заборгованості по процентам підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визання поруки за договором від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими, суд дійшов висновків, оскільки позивачами за зустрічним позовом не доведено пропуск відповідачем за зустрічним позовом трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором для звернення із вимогою до поручителів, то вказане свідчить про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» про визнання поруки ОСОБА_2 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруки ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/1895/22 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження рішення Гоподарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/1895/22; прийняти апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду до апеляційного провадження у справі №916/1895/22; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/1895/22; у задоволенні позовних вимог АТ «Акціонерний банк «Радабанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно простроченої заборгованості за кредитом

в сумі 666 400 грн та простроченої заборгованості по процентам у сумі 259 557,11 грн. відмовити у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненими задовольнити у повному обсязі.

Заявник апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним зясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Зокрема апелянт посилається на ч.4 ст. ст.. 559 ЦК України та на закінчення строку дії договорів поруки №32821/ЮКР/0-П1 та №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 у разі не пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Крім скаржник зазначає, що він не отримував судову повістку, що порушує право сторони на судовий захист.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2023 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 року у справі №916/1895/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023, повний текст якого складено та підписано 03.02.2023 у справі №916/1895/22; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 до розгляду на 17 серпня 2023 року о 15:00 год.

17.07.2023р. від Акціонерного товариства ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 по судовій справі №916/1895/22.

Крім того,17.07.2023р. від представника Акціонерного товариства ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК Олександра Тимчук надійшла заява, в якій заявник просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити,зокрема, Центрльному апеляційному господарськогому суду. 07.08.2023 у відповіді на відзив представник апелянта зазначив, що вважає доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу апелянта такими, що ґрунтовані на припущеннях та жодним чином не спростовують доводів ОСОБА_1 .

Разом з тим, згідно наказу Голови Південно-західного апеляційного господарського суду Богацької Н.С. від 18.07.2023 №140-в суддя Разюк Г.П. з 15.08.2023 по 27.08.2023 перебувала у відпустці, у зв`язку із чим судове засідання призначене на 17.08.2023 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023, повний текст якого складено та підписано 03.02.2023 у справі №916/1895/22 на розумний строк; призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на 12 жовтня 2023 року о 12:30 год.; заяву представника Акціонерного товариства ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК Олександра Тимчука про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції та доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі №916/1895/22 в режимі відеоконференції в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду.

04.09.2023 від Акціонерного товариства ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК надійшли заперечення, відповідно до яких почивач за первісним позовом просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 по судовій справі №916/1895/22; рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 по судовій справі №916/1895/22 залишити без змін.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції 12.10.2023р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник Акціонерного товариства ,,Акціонерний банк ,,РАДАБАНК заперечував проти її задоволення з підстав, визначених в відзиві на позовну заяву.

Представники інших сторін в судове засідання не з`явились хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1,2,3,4 ст. 272 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції останнім оскаржується і за первісним і зустрічним позововами, а тому колегія суддів апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час апеляційного перегляду, 04.10.2021 загальними зборами учасників ТОВ «Торговий будинок «Артіль» було прийнято рішення про отримання кредитних коштів в АТ «Акціонерний банк «Радабанк», що підтверджується копією Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» № 4 від 04.10.2021.

18.10.2021 ТОВ «Торговий будинок «Артіль» (відповідач-1) звернулося до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (позивач) із клопотанням на отримання кредиту в загальній сумі 3 000 000,00 грн. строком на 36 місяців з процентною ставкою 15%.

24.09.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (кредитор) та ТОВ «Торговий будинок «Артіль» (позичальник) укладено кредитний договір №32821/ЮКР/0, відповідно до умов п. 1.1. якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів зобов`язується на умовах цього договору, надати позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн, зі сплатою процентів у розмірі 15% процентів річних в розмірі та порядку, визначених даним договором. Процентна ставка за даним договором є фіксованою, при цьому при цьому процентна ставка підлягає щорічному перегляду шляхом укладення додаткового договору до цього договору.

Позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти і комісії за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування

Пунктом 1.2. договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється згідно з викладеним графіком. Кінцевий термін погашення повної суми кредиту « 22» листопада 2024 83400,00 грн (повне погашення кредиту). У разі, якщо вказаний кінцевий термін погашення частки кредиту є святковим, вихідним або неробочим (небанківським) днем в Україні, кінцевою датою погашення відповідної частки кредиту вважається перший наступний за ним робочий (банківський) день в Україні.

Відповідно до п.3.1. договору кредитні кошти призначені на/для купівлі обладнання: високопродуктивний повнокольоровнй мережевий принтер Ricoh Pro™ С9200 з іншими комплектуючими за договором поставки № 29092021/2 від 29.09.2021 укладеним з ТОВ «МЕГАТРЕЙД ІТ» ( код за ЄДРПОУ 36415474).

Видача Кредиту на вищезазначені цілі здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника чи шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами, вказаними в заяві позичальника про видачу кредитних коштів з урахуванням вимог п. 1.1 та п. 1.2 цього договору.

Видача кредиту здійснюється після належного оформлення та підписання сторонами цього договору, договорів забезпечення, передбачених п.2.1. цього договору, договору банківського рахунку, передбаченого п.6.14. цього договору, договорів страхування, передбачених п.6.3.3 цього договору, сплати позичальником платежів, передбачених зазначеними договорами.

Видача кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника про видачу кредитних коштів. Заява про видачу кредитних коштів має містити номер та дату заяви, посилання на цей договір, суму кредитних коштів, рахунок, на який мають бути направлені кредитні кошти.

Заява на отримання кредитних коштів повинна бути підписана уповноваженою особою позичальника та скріплена печаткою позичальника (за наявності).

Датою надання траншу вважається дата перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника чи дата перерахування коштів за реквізитами, вказаними в заяві постачальника про видачу кредитних коштів (п. 3.2 кредитного договору №32821/ЮКР/0 від 24.09.2021).

Датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки кредитора:

- кредиту в розмірі фактичної заборгованості;

-нарахованих/обчислених процентів, комісійних винагород, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту на суму непогашеної заборгованості за кредитом згідно з методом факт/факт (метод «факт/факт» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році) за формулою: Сума процентів за один календарний день = Сума заборгованості по кредиту на кінець цього дня * річна процентна ставка/фактична кількість днів у році * 100%. При розрахунку строку користування кредитом враховується дата надання кредиту і не враховується дата погашення кредиту.

Сплаті підлягають проценти за траншем: першого разу - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом: для кредитів видача яких відбулася у період з 1 по 24 число поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число поточного місяця, для кредитів видача яких відбулася у період з 25 по останню календарну дату поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число місяця наступного за місяцем у якому таке надання відбулося, у подальшому (крім останнього разу) - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом з кожного 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а у разі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом за період з 25 числа попереднього місяця по дату, що передує даті погашення кредиту включно

Згідно з п. 3.6. договору при порушенні позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у п. 1.2 цього договору, наступного робочого дня сума заборгованості, що не погашена у встановлений п. 1.2 цього договору строк, вважається простроченою, а на суму простроченої заборгованості нарахування процентів здійснюється з розрахунку:

- 30% процентів річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) до повного погашення простроченої заборгованості або по 30-й день (включно) наявності простроченої заборгованості;

- 40 % процентів річних на суму простроченої заборгованості починаючи з 31-го дня наявності простроченої заборгованості та до повного погашення простроченої заборгованості.

Повним погашення простроченої заборгованості вважається приведення заборгованості за кредитом у відповідність до п. 1.2. цього договору.

При порушенні позивальником зобов`язання по погашенню процентів, комісійних винагород згідно з умовами цього договору, кредиту відповідно до п. 1.2. цього договору, позичальник додатково до суми погашення кредиту, процентів, нарахованих за процентною ставкою, зазначеною в п. 3.6. цього договору, зобов`язаний на вимогу банку, сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 9 цього договору розраховані з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки), процентів, комісій по день, що передує дню усунення вказаного порушення та нести відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунтком 3.7. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов`язань по сплаті процентів, комісійних винагород, відповідно до умов цього договору, термін погашення кредиту вважається таким, що настав, в день, вказаний в повідомленні, направленному кредитором позичальнику згідно з пунктом 7.7. договору, та позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісійну винагороду та обчислену кредитором неустойку, а також інші платежі, що вказані у цьому договорі.

Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за цим договором: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в другу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в третю чергу погашається прострочена заборгованість за кредитом; в четверту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в п`яту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в шосту чергу погашається строкова заборгованість за кредитом; в сьому чергу погашається заборгованість за неустойкою, обчисленою кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

Належність заборгованості позичальника до строкової (такої, що погашена в передбачений цим договором строк, або строк погашення якої ще не настав) та простроченої (такої, строк погашення якої вже настав, або погашена з порушенням строків, передбачених цим договором) визначається кредитором самостійно на підставі банківського законодавства, якщо інше не встановлено цим договором (п. 3.10 кредитного договору №32821/ЮКР/0 від 24.09.2021).

Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити погашення одержаного кредиту у повній сумі та сплату нарахованих процентів, комісійних винагород на умовах, передбачених цим договором. В порядку, передбаченому пунктами 1.3., 3.4., 3.5. цього договору, сплачувати проценти та комісії за кредит. Погашати (повертати) в терміни, визначені п.1.2. цього договору заборгованість за кредитом.

Окрім того, позичальник зобов`язався погашати кредит відповідно до графіку погашення, встановленого у п. 1.2. цього договору, тобто повертати банку суму кредиту (його часток), таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував залишкову суму кредиту, встановлену на відповідну дату (п. 6.4. договору).

В свою чергу п. 8.1. кредитного договору встановлено, що позичальник має право звертатися до кредитора з питанням про перенесення термінів (строків) платежів за кредитним договором у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов`язаних з веденням господарської діяльності. Таке звернення повинно бути направлене кредитору в письмовій формі не пізніше ніж за 7 банківських днів до настання терміну (строку) платежу з наданням документів, що об`єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості. Факт звернення до кредитора з питанням про перенесення термінів (строків) платежів за кредитним договором не звільняє позичальника від обов`язку здійснення таких платежів в терміни (строки), що встановлені цим договором. Зміна термінів (строків) здійснення платежів можлива лише на підставі додаткової угоди до цього договору, підписаної обома сторонами.

Зміни та доповнення до цього договору вносяться за домовленістю сторін та оформляються сторонами в письмовій формі як у вигляді одного документа - додаткового договору (угоди) про внесення змін та доповнень до цього договору, так і шляхом обміну листами, якщо інше не передбачено цим договором. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесенні за домовленістю сторін шляхом викладення цього договору в новій редакції. Зміни та доповнення до цього договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. 12.1).

Як визначено пунктами 12.4., 12.5. цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань, відповідно до умов цього договору. Недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

На підставі умов кредитного договору позичальник звернувся до банку із заявою вих. №24 від 26.11.2021 про надання кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн. за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 та зарахувати його на зазначений рахунок.

Відповідно до поданої заявки 26.11.2021 банк надав позичальнику транш кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 28575 від 26.11.2021.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором між кредитором, позичальником та гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) 24 листопада 2021 року було укладено договір поруки №32821/ЮКР/0-П1.

Відповідно до умов цього договору поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Надання поруки поручителем за позичальника є безумовним та безвідкличним (п.1.1).

В цьому договорі терміни боргові зобов`язання та кредитний договір вживаються у такому значені: «Кредитний договір» - кредитний договір №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021, укладений між кредитором та позичальником з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками; «Боргові зобов 'язання» - зобов`язання позичальника перед кредитором щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом (проценти, комісії), штрафних санкцій (пені, штрафи), витрат (судові, поштові, відрядження та інші.) та збитків кредитора (включаючи, але не обмежуючись, неодержані доходи) у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором та інших платежів, якщо такі матимуть місце (п. 1.2 договору поруки №32821/ЮКР/0-П1 від 24.11.2021).

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що за цим договором порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати позичальником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, строку і порядку, як встановлено у кредитному договорі. Порукою забезпечені вимоги кредитора щодо: повного повернення кредиту у сумі 3 000 000,00 грн. не пізніше 22 листопада 2024 року відповідно до Графіку платежів, встановленому кредитним договором; сплати процентів за користування кредитними коштами за ставкою 15% річних та за підвищеною ставкою у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором; сплати комісій, встановлених кредитним договором, у т.ч. але не виключно, за видачу кредиту, за обслуговування кредиту, за внесення змін та доповнень до кредитного договору та інше; оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банка України, яка діє на дату нарахування, від суми прострочених до виконання зобов`язань. Порука розповсюджується стосовно пені, нарахованої як на суму кредиту, так і на проценти за користування кредитом; оплати штрафів, витрат та збитків кредитора, що виникають внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, поручителем умов цього договору поруки; сторони погодили, що в разі зміни у бік збільшення розміру кредиту та/або процентів користування кредитними коштами, розмір яких не передбачений умовами кредитного договору, збільшення терміну повернення кредитних коштів, такі зміни потребують погодження поручителя, про що укладається додатковий договір до цього договору чи отримується письмове погодження поручителя. Поручитель здійснює погашення заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту. Послідовність погашення заборгованості визначена кредитним договором.

Відповідно до п.п 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. договору поручитель зобов`язаний у випадку невиконання позичальником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленному кредитором, протягом 7 (семи) днів з дати отримання письмової вимоги кредитора. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування в безготівковій формі або шляхом внесення готівкових коштів на рахунок IBAN: № НОМЕР_1 в АТ «АБ «Радабанк».

У разі невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання повністю або частковою відповідати перед кредитором як солідарний боржник всім майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Згідно п.п.2.3.1, 2.3.2 п. 2.3. договору поруки кредитор має право у випадку невиконання позичальником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, заявити поручителю вимогу про погашення заборгованості. Подання кредитором поручителю вимоги щодо виконання частини боргових зобов`язань не позбавляє кредитора права у будь-який час подати поручителю вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов`язань.

У випадку не виконання поручителем вимогу кредитора у добровільному порядку у строк встановлений у пункті 2.1.1., звернутися за стягненням заборгованості до суду, у т.ч. за рахунок будь-якого майна поручителя.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором та за цим договором Порука припиняється у випадку виконання у повному обсязі боргових зобов`язань за кредитним договором (п. 3.1., 3.2. договору поруки №32821/ЮКР/0-П1 від 24.11.2021).

Відповідно до п. 4.6. догвоору поручитель та позичальник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту поки зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані у повному обсязі.

Аналогічні умови містить договір поруки №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021, укладений між АТ «Акціонерний банк «Радабанк», ТОВ «Торговий будинок «Артіль» та ОСОБА_2 (поручителем, відповідачем-3).

В договорах поруки міститься відмітка про ознайомлення з їх умовами позичальника, скріплена його підписом та печаткою.

Як свідчать матеріали справи, кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши 26.11.2021 позичальнику транш кредиту в передбаченому цим договором розмірі. Зазначене підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку НОМЕР_2 .

ТОВ «Торговий будинок «Артіль» зверталось до АТ «Акціонерний банк «Радабанк» з листами № 14 від 25.02.2022, № 19 від 27.04.2022 та № 22 від 14.06.2022, де просив позивача за первісним позовом, серед іншого, перенести строки оплати основного боргу та відсотків на період воєнного стану в Україні, не застосовувати штрафні санкції та скасувати виплату відсотків, а також просило розглянути можливість застосування програми «Доступні кредити 5-7-9%». Між тим, належних доказів направлення та відповідно їх отримання банком відповідачем-1 до матеріалів справи не додано.

06.07.2022 АТ «Акціонерний банк «Радабанк» направлено на адресу позичальника ТОВ «Торговий будинок «Артіль» вимогу №2029-1/02-4/2022 про усунення порушення, відповідно до якої позивач вимагав на протязі 7 днів з дати отримання цієї вимоги сплатити прострочену заборгованість по кредитному договору № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 у розмірі 3 019 911,05 грн, в тому числі: поточна заборгованість по кредиту 2 416 900,00 грн; прострочена заборгованість по кредиту 416500,00 грн; поточна заборгованість по процентам (нараховані з 25.06.2022 по 03.07.2022 включно) 10479,67 грн.; прострочена заборгованість по процентам (нараховані з 25.01.2022 по 24.06.2022 включно) 176031,38 грн.

Зазначена вимога була направлена цінним листом з описом вкладення, докази відповідного направлення надані позивачем до матеріалів справи.

У зв`язку з простроченням позичальником сплати кредиту та процентів за кредитним договором банк звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про оплату заборгованості №2035-1/02-4/2022 від 05.07.2022 та до ОСОБА_1 з вимогою про оплату заборгованості №2031-1/02-4/2022 від 05.07.2022, де вимагав відповідної сплати заборгованості протягом 7 днів з дати отримання даних вимог. Відправлення вимог підтверджується описами вкладення, фіскальними чеками та накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Торговий будинок «Артіль» № 28 від 15.07.2022, де у відповідь на вимогу АТ «Акціонерний банк «Радабанк» №2029-1/02-4/2022 від 05.07.2022 відповідач-1 просив зарахувати заставу грошових коштів 500 000,00 грн поручителя ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту з метою зниження поточного фінансового навантаження. Також, відповідач-1 просив не нараховувати виплати за тілом кредиту на період з 01.08.2022 по 31.03.2023, реструктрувати прострочені проценти за кредитом та встановити щомісячний платіж за кредитом в розмірі 20000,00 грн.

Як вбачається платіжного доручення № 96 від 31.01.2022, ТОВ «Торговий будинок «Артіль» було здійснено сплати суми платежу за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 в розмірі 83300,00 грн.

Розмір заборгованості станом на 25.07.2022 (момент подання позову) складав 568931,38 грн, яка складалася з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 416500 грн та простроченої заборгованості по процентам (нарахованих з 14.02.2022 по 24.06.2022) 152431,38 грн.

Невиконання позичальником умов кредитного договору стало підставою для звернення позивачем з відповідною позовною заявою.

При цьому, враховуючи збільшення тривалості існування заборгованості позивачем збільшено розмір позовних вимог щодо грошових коштів, яка станом на 05.10.2022 складається з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 666 400 грн та простроченої заборгованості по процентам 259 557,11 грн.Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги про стягнення солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021, яка станом на 05.10.2022 становить у розмірі 925 957,11 грн, що складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 666 400 грн та простроченої заборгованості по процентам (нараховані з 14.02.2022 по 24.09.2022) у сумі 259 557,11 грн.

Предметом спору за зустрічним позовом є вимоги про визнання поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, місцевий господарський суд дійшов до виснвоку, що матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Артіль свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами не виконало, внаслідок чого станом на 05.10.2022 утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 666 400,00 грн та прострочена заборгованість по процентах за період з 14.02.2022 по 24.09.2022 становить 259 557,11 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визання поруки за договором від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими, суд дійшов висновків, оскільки позивачами за зустрічним позовом не доведено пропуск відповідачем за зустрічним позовом трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором для звернення із вимогою до поручителів, то вказане свідчить про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» про визнання поруки ОСОБА_2 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруки ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом першої інстанції, 24.11.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» та ТОВ «Торговий будинок «Артіль» було укладено кредитний договір №32821/ЮКР/0, за яким банк повністю виконав свої зобов`язання та надав ТОВ «Торговий будинок «Артіль» грошові кошти в загальному розмірі 3 000 000,00 грн.

Зі змісту укладеного АТ «Акціонерний банк «Радабанк» та ТОВ «Торговий будинок «Артіль» кредитного договору вбачається, що він підписаний повноважними представниками сторін, при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме - сума кредитних коштів, які надаються позичальнику, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, однак позичальник допустив порушення п. 1.2. кредитного договору, прострочив їх виконання.

З аналізу вищезазначених умов кредитного договору вбачається, що позичальник зобов`язаний забезпечити погашення одержаного кредиту, процентів за користування кредитом та можливих штрафних санкцій у відповідності з цим договором, а також погашати (повертати) в терміни, визначені п. 1.2. цього договору заборгованість за кредитом.

ТОВ «Торговий будинок «Артіль» був зобов`язаний слатити чергову частку кредиту за кредитним договором 28.02.2022 та здійснювати загальне погашення кредиту за графіком, встановленим у пункті 1.2 кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Торговий будинок «Артіль» свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого у ТОВ «Торговий будинок «Артіль» станом на 05.10.2022 утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 666 400,00 грн. та прострочена заборгованість по процентах за період з 14.02.2022 по 24.09.2022 становить 259 557,11 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Торговий будинок «Артіль» не виконало свого зобов`язання за кредитним договором, а саме -не повернуло надані банком у користування кредитні кошти у строки, погоджені сторонами у графіку погашення кредиту, який викладений в кредитному договорі, а також прострочило сплату процентів за користування цих коштів.

Перевіривши розрахунок сум основного боргу, відсотків за користування кредитними коштами та прострочених відсотків, наданий позивачем і перевірений судом першої інстанції, колегія суддів встановила, що розрахунок банку є вірним, відповідає умовам кредитного договору, а також підтверджується матеріалами справи. Крім того, вказаний розрахунок відповідачами не заперечується.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт видачі грошових коштів у розмірі, що визначений кредитним договором, ТОВ «Торговий будинок «Артіль» не спростовано, доказів повернення банку грошових коштів, що складаються з суми щомісячних платежів, суду не надано, контррозрахунку нарахувань не здійснено.

Несплатою позивачу за первісним позовом отриманих кредитних коштів за вищевказаним договором, а також нарахованих прострочених процентів ТОВ «Торговий будинок «Артіль» порушив умови цього договору, що є порушенням умов ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Стосовно відсутності підстав для звільнення ТОВ «Торговий будинок «Артіль» як позичальника від відповідальності за невиконання (порушення строків виконання) зобов`язання з огляду на настання форс-мажорних обставин, внаслідок чого відсутні підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення суми за кредитним договором, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 у справі № 914/374/21.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у cправі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, в матеріалах справи немає доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТОВ «Торговий будинок «Артіль» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за кредитним договором. ТОВ «Торговий будинок «Артіль» не надано суду будь-яких доказів, які би підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача.

Окрім того, наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання. Також, як вірно вказано господарським судом, воєнний стан на території України не означає, що відповідач-1 не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). відповідач-1 не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно з ТОВ «Торговий будинок «Артіль» у випадку порушення ТОВ «Торговий будинок «Артіль» своїх зобов`язань за кредитним договором.У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (з урахуванням змін введених в дію з 04.02.2019).

Оскільки договори поруки укладені 24.11.2021, тобто після змін ст.554 ЦК України, враховуючи відсутність у договорі поруки застереження про неможливість солідарного стягнення, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача за первісним позовом є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції ні позичальник, ні поручителі заборгованість перед кредитором не сплатили, обставини, наведені позивачем у позовній заяві не спростували.

Відтак, з врахуванням встановлених обставин, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручителі поручилися перед банком за виконання ТОВ «Торговий будинок «Артіль» боргових зобов`язань за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги АТ «Акціонерний банк «Радабанк» в частині солідарного стягнення з відповідачів 666400 грн простроченої заборгованості за кредитом та 259557,11 грн простроченої заборгованості по процентам підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки №32821/ЮКР/0-П1, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ТОВ «Торговий будинок «Артіль», його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.1.2021 в повному обсязі таких зобов`язань як солідарний боржник.

Окрім того, 24.11.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки №32821/ЮКР/0-П2, відповідно до якого остання, як поручитель також зобов`язалась відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ТОВ «Торговий будинок «Артіль», його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.1.2021 в повному обсязі таких зобов`язань як солідарний боржник.

Пунктами 3.1. та 3.2. вказаних договорів поруки передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного його виконання боргових зобов`язань за кредитним договором та даними договорами. При цьому, сторони передбачили, що порука припиняється у випадку виконання у повному обсязі боргових зобов`язань за кредитним договором.

Водночас, у статті 559 ЦК України визначено підстави припинення договору поруки.

Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, умови договорів поруки щодо їх дії до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України.

Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

До того ж, як вбачається зі змісту частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції закону № 2478-VIII від 03.07.2018) для зобов`язань; виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами АТ «Акціонерний банк «Радабанк», що на час підписання договорів поруки діяла редакція Закону України № 2478 від 03.07.2018 року, яка набрала чинності 04.02.2019 року.

Слід зазначити, що позивачі обгрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги та апеляційну скаргу, посилаються на ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, яка не була чинною на момент укладення спірних договорів поруки та не є наразі діючою, оскільки у вищезазначеній статті в чинній редакції строк поруки припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом 3 років з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить позов до поручителів.

Беручи до уваги, що договори поруки підписані позивача за зустрісним позовом 24.11.2021, а позов про стягнення у солідарному порядку заборгованості AT «Акціонерний банк «Радабанк» до ТОВ «Торговий будинок «Артіль», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлений 01.08.2022, трирічний строк не закінчений, тобто, порука за спірними договорами не є припиненою.

Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта - ОСОБА_1 , щодо застосування шестимісячного строку пред`явлення вимоги кредитора до поручителів, визначеного ст. 559 ЦК України в редакції, не чинній на момент укладення договорів поруки, є необґрунтованими.

Крім того, у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Відтак, з врахуванням встановлених обставин, оскільки позивачами за зустрічним позовом не доведено пропуск відповідачем за зустрічним позовом трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором для звернення із вимогою до поручителів, колегія суддів дійшла висновку, про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» про визнання поруки ОСОБА_2 за договором порку від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруки ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/1895/22 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Щодо доводів ОСОБА_1 , що він не отримував судову повістку, що порушує право сторони на судовий захист, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду направлялись на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначену позивачами за зустрічним позовом в позовній заяві та згідно відповіді від органу реєстрації: АДРЕСА_1 .

Проте до Господарського суду Одеської області надходили повернуті об`єктом поштового зв`язку поштові відправлення з ухвалами Господарського суду Одеської області, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Крім того, вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Богонос проти Росії» від 05.02.2004)

Виходячи з положень статей 42, 120, 196 ГПК України, учасник справи має право брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника) або не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою. Тобто, учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідачів за первісним позовом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачами; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачами.

Отже, колегія суддів констатує небажання відповідачів за первісним позовом протягом строку розгляду справи висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачами явки у всі судові засідання по даній справі.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідачів були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Колегія суддів враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів за первісним позовом про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення первісних позовних вимог, натомість відповідач-2 та відповідач-3 за первісним позовом не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачами отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, відсутність у матеріалах справи відомостей щодо електронної пошти, колегія суддів доходить до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачами судових повісток (ухвал суду).

Більше того, права відповідачів за первісним позовом, як учасників справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачі за первісним позовом про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставіними.

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, в тому числі розрахунку позивача.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на ОСОБА_1 , оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд постановив:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023р. у справі №916/1895/22 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 16.10.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф.Савицький