Ухвала

від 16.10.2023 по справі 917/1557/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

16 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 917/1557/22

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Фоміна В.О.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" (вх. №2119 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В., повний текст складено 23.05.2023,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Трейд", с.Андріяшівка, Сумська область,

до Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг", м. Полтава,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Трейд" 17.681.740,00 грн основного боргу, 1.384.392,94 грн інфляційних втрат, 302.285,09 грн 3% річних та 290.526,27 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Декорт-Хайрінг" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22; на час розгляду апеляційної скарги зупинити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22; вирішити питання про надання можливості апелянту подати докази, пояснення та контррозрахунок у справі; витребувати у позивача декларацію по ПДВ, в якій відображається податковий кредит на підтвердження виконання умов договору.

Водночас, скаржником заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у даній справі.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалене місцевим господарським судом 27.04.2023, повний текст якого складений 23.05.2023, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 12.06.2023. Проте, скаржник звернувся з даною апеляційною скаргою засобами електронного зв`язку 11.10.2023.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 5.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.

Натомість, в апеляційній скарзі заявником не порушується питання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22, в матеріалах апеляційної скарги також відсутнє письмове клопотання про поновлення такого строку.

Згідно з частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення встановлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та апелянт не порушує питання про поновлення цього строку, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, та з метою усунення вказаних недоліків апелянт має надати суду обґрунтоване клопотання з викладеними обставинами, підтвердженими належними та допустимими доказами щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення суду.

Крім того, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Так, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Трейд" 17.681.740,00 грн основного боргу, 1.384.392,94 грн інфляційних втрат, 302.285,09 грн 3% річних.

Відтак, враховуючи характер позовних вимог, а також приписи чинного законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, виходячи із заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості у розмірі 19.368.418,03 грн (у випадку оспорюваної відповідачем), ставки судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позову (1,5%), та ставки судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги (150%), розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі складає 435.789,40 грн (19.368.418,03 * 1,5 % * 150%).

Втім, при поданні апеляційної скарги скаржником в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Натомість апелянтом додано до апеляційної скарги клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке обґрунтовано посиланням на обставини того, що введений на території України воєнний стан зумовлює певне обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб, що, в свою чергу, не може виступати перепоною для доступу до правосуддя; підприємство на сьогоднішній день перебуває в дуже скрутному матеріальному становищі (згідно декларації на прибуток за минулий рік доходу всього лише 12 тисяч гривень); підприємство планує отримати попередню оплату за новими контрактами та зможе частково оплачувати судовий збір.

Розглянувши вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведеними положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити, розстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на те, що скаржник є юридичною особою та предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення Приватному підприємству "Декорт-Хайрінг" сплати судового збору.

Подібна за змістом правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №920/1191/20, від 28.12.2021 у справі №916/3168/19, від 24.12.2021 у справі №910/19778/20, від 24.12.2021 у справі №910/7085/21, від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 13.06.2022 у справі №910/4787/21, від 09.06.2022 у справі №5010/577/2011-27/22, від 08.06.2022 у справі №910/7035/20, від 28.07.2022 у справі №908/704/21, від 24.10.2022 у справі №910/14913/18, від 11.10.2023 у справі №914/2441/15(914/592/22), від 05.10.2023 у справі №910/7658/22.

Отже, апеляційний господарський суд зазначає, що простого факту відсутності у сторони коштів для оплати судового збору самого по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність надання відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, не є підставою для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір". Також, закон не передбачає відстрочення (розстрочення) сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав виникнення обставин непереборної сили.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 25.04.2022 у справі № 910/6306/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 910/26972/14 та від 16 січня 2023 року у справі № 910/11002/21.

Крім того, звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про розстрочення сплати судового збору, заявником не доведено підстав, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуальним строку розгляду апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.

Таким чином, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим (подібний висновок наведений в ухвалі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року по справі №904/454/22).

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

З метою усунення недоліків апеляційної скарги, скаржнику необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22 у розмірі 435789,40 грн.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Наведена у пункті 3 частини третьої статті 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.

Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах (пункти 29, 33-34 постанови Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №916/662/20).

Приписами статті 259 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву "Надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі" визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Положення статті 259 Господарського процесуального кодексу України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в частині, того кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.

Таким чином, в розумінні пункту 3 частини 3 статті 258, статті 259 ГПК України, належним доказом, що підтверджує направлення апелянтом іншій стороні у справі копії апеляційної скарги та документів, які додаються скаржником до апеляційної скарги та які відсутні в іншої сторони, є опис вкладення до цінного або рекомендованого листа, що надається до суду разом із апеляційною скаргою.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок надсилання копій іншим учасникам справи покладається на апелянта. Неповідомлення інших учасників справи про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.

Суддя-доповідач зазначає, що у доданих до апеляційної скарги матеріалах відсутні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Урожай Трейд". При цьому, заявником в апеляційній скарзі серед додатків до неї зазначено докази направлення позивачу документів, проте, під час дослідження вказаних матеріалів апеляційної скарги встановлено, що таких доказів скаржником додано не було, що підтверджується актом Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 № 13-35/ 917/1557/22.

Недотримання вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність належних доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи, є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

З метою усунення недоліків апеляційної скарги заявнику необхідно надати суду докази надсилання апеляційної скарги позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Урожай Трейд", листом з описом вкладення.

Крім того, суддя-доповідач зазначає, що відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема рішення або ухвала, що оскаржується; у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду апеляційної інстанції, передбаченими положеннями статті 275 ГПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 17.08.2018 у справі Б26/161-09, від 23.07.2018 у справі 908/981/17.

Проте подана апеляційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в описовій та мотивувальні частині апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність ухваленого Господарським судом Полтавської області рішення від 27.04.2023 з підстав порушення норм процесуального права, а у прохальній частині зазначено лише про скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що правильність оформлення апеляційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника апеляційної скарги Приватному підприємству "Декорт-Хайрінг" необхідно уточнити свої вимоги в частині повноважень, які саме суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного рішення з урахуванням вимог процесуального законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Виходячи з приписів частини першої, другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшла висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 256 ГПК України та пунктів 2, 3 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження і апелянт не порушує питання про поновлення цього строку, а також без надання доказів сплати судового збору та доказів направлення копії апеляційної скарги учаснику справи.

Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" (вх. №2119 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22 без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" (вх. №2119 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 у справі №917/1557/22 залишити без руху.

3. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

4. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О. Фоміна