Постанова

від 14.09.2023 по справі 904/3473/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3473/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

Представники сторін:

Представник позивача: Маркітан Андрій Вікторович (в режимі відеоконференції)

Представник відповідача:Лаврищев Віктор В`ячеславович (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Квартирно експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 (повний текст складено та підписано 21.04.2023 суддя Ярошенко В.І.) у справі №904/3473/22

за позовом Квартирно експлуатаційного відділу міста Хмельницький, м. Хмельницький

до Українсько німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті Аграр Дніпро, с. Кудашівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Квартирно експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Українсько німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті Аграр Дніпро, в якому просить:

- стягнути з Українсько німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті Аграр Дніпро основну суму боргу коштів із земельного податку 11 195 611, 06 грн;

- стягнути з Українсько німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті Аграр Дніпро інфляційні витрати 1 716 716, 95 грн та 3% річних 318 324, 65 грн;

- стягнути з Українсько німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті Аграр Дніпро пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 3 214 369, 40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/3473/22 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за Квартирно експлуатаційним відділом міста Хмельницький.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. Якщо проведена нормативна грошова оцінка землі, розмір земельного податку розраховується як добуток площі земельної ділянки, взятої з правовстановлюючих документів на землю (у гектарах або метрах квадратних), нормативно грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки, проіндексованої станом на початок року (у гривні) і ставки земельного податку (у відсотках).

Господарський суд встановив, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості які є обов`язковими при визначенні земельного податку саме щодо земельних ділянок які використовує відповідач. Матеріали не містять актів обстеження земельних ділянок про готовність земельних ділянок до використання за цим Договором, передбачених пунктом 1.1 договору (з урахуванням додаткової угоди б/н від 23.02.2021), які, в свою чергу, є невід`ємною частиною Договору та підставою для початку відліку періоду надання Послуг і здійснення розрахунків за них за цим Договором, які мали були складені як при укладанні договору від 11.11.2016 № 243, так і при підписанні додаткової угоди від 23.02.2021, відповідно до якої була збільшена площа земельної ділянки.

Оскільки відповідач не є учасником справ №№ 560/6075/21, 560/5294/21, 5650/6344/21, 560/7905/21, 560/11097/21, 560/14915/21, в яких Головним управлінням Державної казначейської служби в Хмельницькій області стягнено з КЕВ м. Хмельницький кошти за земельний податок у примусовому порядку, безспірне списання підтверджено виписками за 13.12.2021, за 29.12.2021 (арк. с. 61-64), за 29.11.2021, 17.02.2022 (арк. с. 67-69) та відповідні дані було поскладено в розрахунок №1 не відшкодованих сум земельного податку, що надано позивачем до позовної заяви, а тому обставини встановлені судами під час їх розгляду не мають преюдиціальне значенняі не є доказом підтвердження відповідного розміру заборгованості. Розмір не відшкодованих сум земельного податку повинен ґрунтуватись на умовах договору та підтверджуватись доказами.

Оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказах та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, у зв`язку з недоведеністю підстав для стягнення з відповідача сум відшкодування земельного податку за, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з відшкодування земельного податку.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Квартирно експлуатаційний відділ міста Хмельницький подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 року по справі № 904/3473/22 повністю та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький задоволити у повному обсязі, а саме:

- Стягнути з Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті- Аграр Дніпро на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький основну суму боргу коштів із земельного податку - 11 195 611,06 грн. (одинадцять мільйонів сто дев`яносто п`ять тисяч шістсот одинадцять гривень шість копійок).

- Стягнути з Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті- Аграр Дніпро на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький інфляційні витрати та 3% річних з яких: 1 716 716,95 грн - інфляційні витрати та 318 324,65 грн - 3% річних.

- Стягнути з Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті- Аграр Дніпро на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 3 214 369,40 грн.

- Стягнути з відповідача на користь КЕВ м. Хмельницький судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що після отримання нових витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, у КЕВ м. Хмельницький виникає обов`язок подати уточнюючу податкову декларацію, відповідно до якої сума земельно податку збільшилась, що не влаштовує відповідача. Про збільшення розміру земельного податку КЕВ м. Хмельницький повідомив ТОВ Мульті Аграр Дніпро листом № 577/3743 від 24.09.2021 року. Разом із цим листом було направлено податкову декларацію та витяги із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок. У відповідь (на лист КЕВ № 577/3743 від 24.09.2021 року) ТОВ Мульті Аграр Дніпро відповів листом без номера та дати (вхідний номер КЕВ м. Хмельницький 3879 від 29.09.2021 року). У відповідь на лист ТОВ Мульті Аграр Дніпро який без номера та дати КЕВ відповів листом від 06.10.2021 року № 577/3988. Таким чином відповідачу із самого початку було відомо про зміну розміру ставки земельного податку та отримання КЕВ нового витягу із технічної документації на земельні ділянки, що стало підставою до подання уточнюючої податкової декларації.

У разі не згоди із нормативно-грошовою оцінкою відповідач не був обмежений та позбавлений права звернутись до суду та визнати чи то дії КЕВ чи дії Держгеокадастру незаконними, а саму нормативно-грошову оцінку визнати не дійсною. Однак цього зроблено не було. Що говорить лише про те що його не згода виразилась у формі листа до КЕВ м. Хмельницький. Відповідач з моменту отримання від КЕВ м.Хмельницький повідомлення про подання уточнюючої декларації на підставі отриманого витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у разі його не згоди із сумою земельного податку був в праві звернутись до КЕВ м. Хмельницький розірвати договір за взаємною згодою сторін, що також зроблено не було.

Таким чином, наявність даних фактів та обставин свідчить лише про визнання та продовження виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем, але виключно на своїх умовах, а не на умовах що передбачені договором, що є наслідком односторонньої відмови від виконання зобов`язань, які визначені умовами в укладеному між сторонами договорі. Відтак, у відповідності до п. 2.1.5. Договору чітко зазначено, що сплата компенсація земельного податку здійснюється згідно звітної декларації про сплату земельного податку та уточнюючої декларації у разі її подання у поточному році.

Звертає увагу, що відповідно до умов укладеного договору у КЕВ м. Хмельницький не має жодного обов`язку повідомляти відповідача про зміну розміру нормативно-грошової оцінки, про подану уточнюючу декларацію, обґрунтовувати її законність, обґрунтовувати законність поданих декларацій як уточнюючих так і звітних. Доводити законність та обґрунтованість своїх дій та дій Держгеокадастру. Для цього Відповідач є окремою юридичною особою, яка має можливість та не позбавлена права у разі не погодження із діями КЕВ та Держгеокадастру визнати їх протиправними, а документи з якими не погоджуються визнати незаконними.

Також звертає увагу, що не сплата та не компенсація відповідачем коштів із земельного податку у відповідності до умов укладеного між сторонами договору є нанесення збитку державі, обороні, економіці, оскільки такі кошти були стягнені із КЕВ м. Хмельницький, як державної установи, яка через структури МО України фінансується із державного бюджету.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які надавав відповідач, то в них відсутні кадастрові номери земельних ділянок, не визначено категорія земель та цільове призначення земель. Взагалі не можливо ідентифікувати, що надані докази стосуються саме тих земельних ділянок, за які відповідач має компенсувати земельний податок позивачу.

Зазначає, що Господарський суд вірно встановив, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості які є обов`язковими при визначенні земельного податку саме щодо земельних ділянок які використовує Відповідач.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено розмір не відшкодованих відповідачем сум земельного податку по договору, не надано доказів його сплати та не надано доказів площі земельних ділянок щодо яких позивач та відповідач здійснюють діяльність та відповідно факту зміни їх нормативно-грошової оцінки.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 370 013,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/3473/22;

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/3473/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.09.2023 о 12:40 годин.

08.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3473/22 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2023 справу №904/3473/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.

11.09.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

11.11.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький (далі позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-німецьке сільськогосподарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю МУЛЬТІ-АГРАР ДНІПРО (далі відповідач, сторона-2) було укладено договір № 243 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України, Сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні ст.ст. 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000р № 1171 (зі змінами) (далі за текстом - Послуги) на земельних ділянках, що є власністю Держави в особі Міністерства оборони України та належить Стороні 1 - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № 041646 від 1979 року та серії Б № 041659 від 1979 року, а Сторона-2 зобов`язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору.

Загальна орієнтована площа землі, на якій буде здійснюватися надання Послуг становить 2 303 га, згідно актів обстеження земельних ділянок, які є невід`ємною частиною Договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим Договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід`ємною частиною Договору, та є підставлю для початку відліку періоду надання Послуг і здійснення розрахунків за них за цим Договором.

Підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 договору встановлено, що сторона-2 сплачує (компенсує) Стороні-1 земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів у розмірі, що зазначений у звітній декларації про сплату земельного податку та уточнюючій декларації (у разі її подання) у поточному році. Компенсація земельного податку не є базою для нарахування ПДВ. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Сторони-2, Сторона - 2 сплачує (компенсує) Стороні 1усі пов`язані із несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку пеню, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України.

Згідно із пунктом 3.1 договору сторона-1 має право, зокрема: отримувати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені пунктами 2.1.3.- 2 .1.5. цього договору (підпункт 3.2.2.).

Сторона-2 зобов`язана своєчасно компенсувати Стороні-1 витрати понесені посплаті земельного податку в порядку та на умовах визначених договором (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 договору).

Згідно з пунктом 5.4 договору у разі порушення строку розрахунку зі Стороною-1, Сторона-2 зобов`язана сплатити на користь Сторони-1 пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками Сторін. Договір набуває чинності з дня його укладання, та діє до збору урожаю у 2021 р з обов`язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов`язань за Договором (пункт 7.1 7.2 договору).

Сторони зобов`язані щорічно після збору урожаю скласти та підписати загальний Акт наданих послуг, загальний Акт звірки взаєморозрахунків, якими вони підтверджують виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором (пункт 7.3 договору).

Пунктом 7.6 договору передбачено закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору та виконання зобов`язань.

Додатковою угодою від 23.02.2021 до договору № 243 від 11 листопада 2016 року сторони дійшли згоду внести зміни та викласти пункт 1.1. у наступній редакції :

п.1.1. З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділом. Хмельницький, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України, Сторони дійшли згоди про те, що. цей Договір є змішаним у розумінні ст. 6,626,627,628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати плату за вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 25.07.2000р № 1171 (зі змінами) (далі за текстом - Послуги) на земельних ділянках, що є власністю Держави в особі Міністерства оборони України, та належить Стороні 1 - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький на підставі, державного акту на право постійного користування землею серії Б №041646 від 1979 року та серії Б №041659 від 1979 року, а Сторона-2 вчасно оплачувати наданні послуги згідно умов цього Договору.

Загальна орієнтовна площа землі на якій буде здійснюватись надання Послуг становить 2392, 52 га. Загальна площа на якій надаються послуги встановлена відповідно до плано-картографічних матеріалів. Про готовність земельних ділянок до використання за цим Договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід`ємною частиною Договору та є підставою для початку відліку періоду надання Послуг і здійснення розрахунків за них за цим Договором.

Грошова сума, яку Сторона-2 перераховує Стороні-1 за надані Послуги складає: 7 656064,00 (сім мільйонів шістсот п`ятдесят шість тисяч, шістдесят чотири, гривні) на рік разом з ПДВ, із розрахунку 3200, 00 гривень разом з ПДВ (Дві тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок) за 1 га площі земель на яких надаються Послуги. Загальна площа на якій надаються послуги встановлена відповідно до плано-картографічних матеріалів. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру доходу Сторони-2 від реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами Послуг, наданих за цим договором (пункт 2.1.3 договору в редакції додаткової угоди від 23.02.2021).

Оплата проводиться у наступному порядку; щомісячно (до 20 числа поточного місяця) рівними частинами ( із розрахунку 1/12 суми договірних зобов`язань ) у розмірі 638005, 33 грн (шістсот тридцять вісім тисяч, п`ять гривень тридцять три копійки) на рахунок Сторони-1, незалежно від виставленого рахунку (пункт 2.1.4 договору в редакції додаткової угоди від 23.02.2021).

Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький подано до Державної податкової служби України наступні звітні податкові декларації:

- 15.02.2021 звітна податкова декларація з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (арк. с. 20-24);

- 15.02.2021 звітна податкова декларація з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (арк. с. 31-36).

- 18.02.2021 звітна податкова декларація з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (арк. с. 52-60).

Як зазначає позивач, після того, як було отримано відомості про нову нормативно грошову оцінку земель КЕВ м. Хмельницький було подано до ДФС 07.10.2021 уточнюючу податкова декларація з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (арк. с. 43-51):

- 17.06.2021 уточнююча податкова декларація з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (арк. с. 25-30).

- 17.06.2021 уточнююча податкова декларація з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (арк. с. 37-42).

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача зі сплати земельного податку становить 11 195 611, 06 грн.

На підтвердження розміру не відшкодованих сум земельного податку позивачем надано разом із позовною заявою розрахунок №1 Суми земельного податку, по землям Міноборони, що спільно обробляються по м. Старокостянтинів за 2021 рік по Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький та розрахунок №2 Суми земельного податку, по землям Міноборони, що спільно обробляються УНС з ІІ ТОВ Мульті-Аграр Дніпро за 2021 рік по Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький.

В розрахунку №1 міститься посилання на справи згідно яких Головним управлінням Державної казначейської служби в Хмельницькій області стягнено з КЕВ м. Хмельницький кошти за земельний податок у примусовому порядку, а саме №№ 560/6075/21, 560/5294/21, 5650/6344/21, 560/7905/21, 560/11097/21, 560/14915/21.

Для врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 577/3/4776 від 12.11.2021 про погашення заборгованості зі сплати земельного податку у розмірі 9 733 333, 62 грн.

Сума, яка залишається не компенсованою ТОВ Мульті-Аграр Дніпро КЕВ м. Хмельницький становить 5 951 050, 61 грн, а загальна несплачена сума становить 11 195 611, 06 грн.

Відповідач не сплатив/компенсував суму земельного податку, що і стало причиною звернення позивача до суду. Крім суми коштів із земельного податку у розмірі 11 195 611, 06 грн позивач просить суд стягнути інфляційні втрати у розмірі 1 716 716, 95 грн, 3 % річних у розмірі 318 324, 65 грн та пеню у розмірі 3 214 369, 40 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до умов, укладенного 11.11.2016р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький (далі позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-німецьке сільськогосподарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю МУЛЬТІ-АГРАР ДНІПРО (далі відповідач, сторона-2) договору № 243 (далі договір № 243 від 11.11.2016р.):

1.1.З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України, Сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні ст.ст. 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000р. № 1171 (зі змінами) (далі за текстом - Послуги) на земельних ділянках, що є власністю Держави в особі Міністерства оборони України та належить Стороні 1 - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № 041646 від 1979 року та серії Б № 041659 від 1979 року, а Сторона-2 зобов`язується вчасно оплачувати надані Послуги згідно умов цього Договору….

В постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 918/351/21(918/672/21) викладено наступний правовий висновок:

« … 46.При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

47. Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

48. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 Цивільного кодексу України).

49. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20 та інших, на які посилається прокурор у касаційній скарзі), що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

50. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин…».

З метою з`ясування питання, елементи яких саме договорів містить, укладений між позивачем та відповідачем договір № 24311.11.2016р., колегія суддів поставила відповідне запитання представнику апелянта в судовому засіданні, на що була дана відповідь , що договір є змішаним про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 1.5. Договору, Послуги передаються Стороною-1 Стороні-2 на підставі акту.

Апелянтом не надано доказів наявності в його розпорядженні актів, які б було складено сторонами -1, -2 у відповідності до приписів пункту 1.5 Договору.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до вимог ст.13 ЗК України, ст.ст.9, 14 Закону України Про Збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, зокрема земельних ділянок, відносяться до повноважень Кабінету Miністрів України.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

На розвиток наведеної норми Земельного кодексу України прийнято Закон України Про використання земель оборони, ст.2 якого встановлено, що військові частини та установи зобов`язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про використання земель оборони визначено, що військові частини можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 117 Конституції України та статтею 49 Закону №794 встановлено, що Уряд в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання; акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Таким чином, прийняття актів Кабінету Міністрів України, внесення до них змін, відновлення їх дії тощо відноситься до виключної компетенції уряду.

Отже, порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях оборони, наданих військовим частинам у постійне користування стосується обов`язків Кабінету Міністрів України.

На час укладання спірного договору, Кабінетом Міністрів України не визначений порядок використання земель оборони в господарських цілях.

У Рішенні від 12.02.2002 №3 рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини рішення).

Окрім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2008 №25-рп/2008 (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини) зазначено, що правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном (землею) визначаються законом.

Збройні Сили України перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони України, яке згідно ст.10 Закону України Про Збройні Сили України забезпечує їх життєдіяльність, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Згідно п.п.1, 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014 (надалі - Положення), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Міноборони у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.п.3)-5) п.5 Положення, Міноборони з метою організації своєї діяльності, зокрема: організовує планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, державних фінансових і матеріальних ресурсів, усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням державних коштів, які передбачено для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних.

Враховуючи, що відповідно до ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях, наданих їм у постійне користування, має бути визначений Кабінетом Міністрів України, суд вважає, що саме на Кабінет Міністрів України як на вищий орган виконавчої влади Конституцією та законами України покладено повноваження, зокрема, стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони, тому заміна такого порядку нормативними документами Міністерства оборони України не може вважати належним врегулюванням даних правовідносин.

Вказаний висновок суду ґрунтується, у тому числі, на правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові від 21.07.2020 у справі №815/1784/18, відповідно до якої «для цілей одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності військові частини вправі здійснювати господарську діяльність, у тому числі шляхом укладення з фізичними та юридичними особами відповідних договорів з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, наданих військовим частинам у постійне користування. При цьому порядок укладення таких договорів і надання дозволів фізичним та юридичним особам на використання земель оборони у сільськогосподарських цілях має визначатися Кабінетом Міністрів України. Отже, залучення уряду до розгляду справи зумовлено тим, що на Кабінет Міністрів України як на вищий орган виконавчої влади Конституцією та законами України покладено повноваження, зокрема, стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони, тож, відповідно, рішення у цій справі стосується обов`язків уряду щодо здійснення такого регулювання».

Отже, чинним на момент укладення спірного договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землею, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Між тим відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, унеможливлювала реалізацію такого права.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів вважає встановленим, що сторонами укладено удаваний правочин (змішаним договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції), який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони вчинили насправді - договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 15 Закону України « Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Колегія суддів констатує, що Положення Договору № 243 від 11.11.2016 року не містять істатних умов, визначених статтею 15 Закону України « Про оренду землі».

Пунктом 2.1.5 договору встановлено, що Сторона 2 сплачує (компенсує) Стороні-1 земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів у розмірі, що зазначений у звітній декларації про сплату земельного податку та уточнюючій декларації (у разі її подання) у поточному році. Компенсація земельного податку не є базою для нарахування ПДВ. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Сторони-2, Сторона 2 сплачує (компенсує) Стороні 1 усі пов`язані із несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку пеню, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт289.2 статті 289 ПК України).

Відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі Порядок), відповідно до п. 1 розділу ІІ якого, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами, чинною на момент виникнення правовідносин). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20, які є яка є обов`язковими для застосування на підставі ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, у відповідності до законодавства України, якщо проведена нормативна грошова оцінка землі, розмір земельного податку розраховується як добуток площі земельної ділянки, взятої з правовстановлюючих документів на землю (у гектарах або метрах квадратних), нормативно грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки, проіндексованої станом на початок року (у гривні) і ставки земельного податку (у відсотках).

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях 13, 74 ГПК України.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, наданих стороною у справі за відсутності відповідного клопотання з наведенням причин неможливості подання цих доказів до суду першої інстнації було б порушенням принципу змагальності сторін згідно із статтею 13 ГПК України.

Оскільки текст апеляційної скарги не містить в собі тверджень про неможливістть подання позивачем до суду першої інстанції доказів доданих в якості додатків до апеляційної скарги (т.2 а.с. 12-92) з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до уваги додаткових доказів, поданих апелянтом разом з апеляційною скаргою (т.2 а.с. 9-92), а обов`язок несення негативних наслідків через нехтуванням апелянтом процесуальними можливостями, наданими йому господарським процесуальним кодексом в даному випадку цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Таким чином висновок місцевого господарського суду про те, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості які є обов`язковими при визначенні земельного податку саме щодо земельних ділянок які використовує відповідач не спростовано під час перегляду в суді апеляційної інстанції.

Наявні в матеріалах справи витяги (а.с. 117-119) є неналежними в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами , оскільки вони не містять інформацію про кадастрові номери земельних ділянок, в них не визначено категорію земель та їх цільове призначення земель, що , в свою чергу підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про те, що на їх підставі не можливо ідентифікувати, що надані докази стосуються саме тих земельних ділянок, за які відповідач має компенсувати земельний податок позивачу.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … такі витяги містяться в матеріалах справи, оскільки були надані саме відповідачем разом із відзивом на позовну заяву № 18/11/22 від 18 листопада 2022 року.

Навіть у разі відсутності таких витягів, це не відноситься до предмету доказування та виходить за його межі. Предметом розгляду даної справи є не виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно умов договору.

На думку суду та відповідача у даних витягах не міститься відомостей про кадастровий номер земельної ділянки. Так не міститься, то це не означає, що такої земельної ділянки не існує та на неї не можливо надати витяг. Це свідчить лише про те що є встановлена форма витягів із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, яка застосовується до всіх земельних ділянок по всій Україні. Не всі земельні ділянки в Україні, які перебувають у власності або праві користування мають кадастрові номери. Якщо думка відповідача і суду є вірною, то у супереч вимогам чинного законодавства у кого не має кадастрового номера на земельну ділянку не повинен сплачувати земельний податок? Якщо це дійсно так, то чому всі власники та користувачі земельних ділянок, які не мають кадастрового номера, але мають старі державні акти на право володіння чи користування землею, при чому які визнаються державою, законодавством, як правоустановлюючі документи на земельні ділянки сплачують та зобов`язані сплачувати земельний податок. Так більша частина земельної ділянки на якій здійснювалась с/г діяльність не має кадастрового номера, але є державний акт старого зразка, із своїми межами. Рішенням Констигуційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнано, що положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», що стосується переоформлення раніше виданих державних актів на право постійного користування землею, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, державні акти (державний акт) на право користування землею, які видано органами влади СРСР, незалежної України не втратили чинність, та є дійсними, що також не одноразово підтверджено у рішеннях Великої палати Верховного Суду.

Разом із цим, відповідно до п. 7 ЗК України Розділу X Перехідних положень передбачено, що…

Згідно гі. 2 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 передбачено, що…

Відповідно до п. 10 ст. 281 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, якими було,,,

Згідно ч. 2 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право …

… копії старих державних актів, їх межі, територіальне розміщення, розміщення на місцевості, розміщення в певній економіко-територіальній зоні надає можливість надавати ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області витяг про їх нормативно грошову оцінку. Тому твердження відповідача та висновки суду повністю спростовуються вищезазначеними доказами.

На підтвердження того що у позивача наявні відповідні документи які підтверджують нормативно грошову оцінку надаю суду: Витяги із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок. - по кадастровому номеру № 6822785500:03:008:0132 площею 593,1930 га, № 6822789800:03:005:0100 площею 198, 3697 га. - додаток № 14 до апеляційної скарги, Витяг із нормативно грошової оцінки земельних ділянок на площу: 355876 га вих № 17 від 08.09.2021р., 166064 га вих. № 19 від 08.09.2021р., площею 333003 га вих. № 32 від 08.09.2021р., площею 938168 № 38 від 08.09.2021р. згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б № 041646 від 18.01.1979р. загальною площею 2725,0 га. - додаток 19 до апеляційної скарги…

… дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що її матеріали не містять вищезазначених актів, які мали були складені як при укладанні договору від 11.11.2016 № 243, так і при підписанні додаткової угоди від 23.02.2021, відповідно до якої була збільшена площа земельної ділянки.

Отже, позивачем не доведено та не підтверджено дату початку відліку періоду надання послуг та початку здійснення розрахунків за договором, та не доведено доказами загальний розмір землі, на якій здійснюються або здійснювалось надання послуг.

Крім того, в матеріалах справи відсутня технічна документація із землеустрою.».

… позивач не міг телепатично дізнатись про те що суд першої інстанції виходячи із заявлених позовних вимог, наявності не виконання лише договірних зобов`язань між сторонами за договором, без підняття цих питань на стадії «підготовче провадження» в рішенні суду зробить висновки про те, що суду так важливо бачити акти обстеження земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою, що на дімку суду буде свідчити про не можливість підтвердження дати початку відліку періоду надання послуг та початку здійснення розрахунків за договором. Шановний суд апеляційної інстанції договір між сторонами укладено у 11.11.2016 році з того року між сторонами відбуваються правовідносини, фактична с/г діяльність відбувається із після того як закінчиться пора року зима, відступлять морози і прийде така пора року як весна і тоді на землі здійснюється с/г діяльність, якщо суддя цього не розуміє. Однак оплата здійснюється згідно умов договору із врахуванням повного календарного року.

На початку апеляційної скарги КЕВ зазначив про те, що суд в супереч своїм повноваженням, самостійно розпочав шукати обставини та докази, які б виправдали дії відповідача, щодо односторонньої відмови від виконання зобов`язань із сплати компенсування земельного податку. Це підтверджується тим що відповідач, ні у своєму відзиві на позовну заяву, ні у письмових поясненнях жодного разу не поставив під сумнів початок відліку періоду надання Послуг і здійснення розрахунків за них за договором, не поставив під сумнів площі на яких здійснювалась с/г діяльність, та не вимагав від КЕВ технічної документації із землеустрою щоб точно знати площу на якій здійснюється діяльність. Такі докази для відповідача зібрав та придумав сам суд першої інстанції.

Відтак, 11.11.2016 року між сторонами було укладено договір. У відповідності до п. 1.1. договору між сторонами було складено два Акти обстеження земельних ділянок від 06.12.2016року та від 03.01.2017 року, (копії даних актів додаю до апеляційної скарги, хоча вони до суті спору не мають ніякого значення). Акти підписані як представниками КЕВ так і представником відповідача.

Висновок суду про те, що через відсутність у матеріалах справи Акту обстеження земельних ділянок неможливо встановити початок відліку періоду надання послуг та початку здійснення розрахунків за договором є хибним, оскільки такі акти складаються один раз а договір між сторонами укладений у 2016 році, претензій сторони одна до одної до цього часу та до справи № 924/190/19 про стягнення пені та інфляційних витрат за несвоєчасну сплату земельного податку, яка розглядалась раніше не мали. Відносини та розрахунки між сторонами відбувались з 2016 року, то яким чином суд міг поставити під сумнів лише через відсутність у матеріалах справи всю господарську діяльність між сторонами, при цьому, що сторона відповідач визнає діяльність між сторонами.

Насправді Акт обстеження земельних ділянок від 03.01.2017 року було подано разом із позовною заявою із таким додатком як договір. Однак через технічну помилку при роздрукуванні даного документу не було роздруковано другу сторінку цього Акту. Якщо суд першої інстанції вважав що такий документ для з`ясування обставин справи важливий КЕВ би надав повторно його копію. Питання про даний документ було піднято судом лише на останньому судовому засіданні на якому і було винесено рішення. Що позбавило мене можливості довести його наявність та надати його іншу сторінку повторно.

Суддя першої інстанції вважає, що позивачем «не доведено доказами загальний розмір землі, на якій здійснюються або здійснювалось надання послуг». То такий розмір земельної ділянки зазначений сторонами у цьому самому пункті 1.1. основного договору, що потім було збільшено за спільною згодою додатковою угодою 23.02.2021 року. При укладенні цієї додаткової угоди відповідачеві було надано планово-картографічні матеріали про готовність земельних ділянок до використання. Після цього відповідачем та позивачем господарська діяльність успішно продовжувалась на площі 2 392,52 га. без пред`явлення жодною із сторін претензій одна до одної навіть до цього часу…

… Вкотре маю нагадати, що ці всі вище перелічені документи та дії щодо повідомлення відповідача не мають ніякого відношення до предмета спору, згідно якого має місце не виконання відповідачем своїх зобов`язань із сплати, компенсації земельного податку позивачу. Обов`язку щодо повідомлення відповідача згідно умов договору у позивача не має, також не маж жодного обов`язку надати оті всі перелічені документи відповідачу. Однак навіть в супереч відсутності обов`язку на такі дії, позивач повідомив відповідача, що самим відповідачем не заперечувалось про наявність такого повідомлення, однак судом навмисно відхилено у прийняті, долученні до матеріалів справи даних доказів. При цьому хочу зауважити, що надання цих пояснень та доказів було ініційовано, спровоковано судом першої інстанції на перед останньому судовому засіданні знаючи про те що суд перебуває на стадії «розгляд справи по суті». Жодного належного як того вимагає ГПК України судового засідання на підготовчому провадженні не було. Суд зовсім не вникав у подані позивачем та відповідачем матеріали справи, не володів інформацією що містилась у матеріалах справи, суддя не могла навіть розібратись у даті податкових декларацій що свідчить про не знання матеріалів справи та підхід до даної справи із легковажністю.

Шановний суд апеляційної інстанції Ви не знайдете жодного речення відповідача у наданих до суду поясненнях та відзиві на позовну заяву у якому б відповідач говорив про те що КЕВ його не повідомляв за зміни у нормативно грошовій оцінці, про збільшення розмірі земельного податку, про подання уточнюючої декларації. Навпаки як було зазначено вище в апеляційній скарзі між КЕВ та ТОВ Мульті Аграр Дніпро з цього приводу велась переписка. Разом із позовною заявою додатками під номером 12, 13, 14.15 було додано претензії та рахунки які надсилались відповідачу.

Якщо КЕВ м. Хмельницький не повідомляв ТОВ Мульті Аграр Дніпро про ново отримані витяги про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, то яким чином такі витяги у них опинились та були відповідачем додані разом із відзивом на позовну заяву позивача…» відхиляються як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи в частині тверджень про подання відповідних доказів суду першої інстанції і грунтуються на доказах, доданих до апеляційної скарги, які, в свою чергу, не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції з вищенаведених причин.

Як вбачається зі змісту виписки з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 13.12.2021р. відбулося безспірне списання (частково) под.боргу по земельн. податку у розмірі 901 479,64 грн за вик.листа Хмельн.окруж. адмін. Суду вид. 24.11.21р. по справі № 560/11097/21 (т.1 а.с. 62).

Як вбачається зі змісту виписки з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 29.12.2021р. відбулося безспірне списання (частково) под.боргу по земельн. податку у розмірі 4 163 717,43грн за вик.листа Хмельн.окруж. адмін. Суду вид. 24.11.21р. по справі № 560/11097/21 (т.1 а.с. 64).

Як вбачається зі змісту виписки з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 29.11.2021р. відбулося безспірне списання (частково) под.боргу по земельн. податку у розмірі5575491,89грн за вик.листа Хмельн.окруж. адмін. Суду вид. 08.11.21р. по справі № 560/5294/21 (т.1 а.с. 68).

Як вбачається зі змісту виписки з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 17.02.2021р. відбулося безспірне списання (частково) под.боргу по земельн. податку у розмірі 5064579,57 грн за вик.листа Хмельн.окруж. адмін. Суду вид. 16.12.21р. по справі № 560/7905/21; у розмірі 5349297,33грн за вик.листа Хмельн.окруж. адмін. Суду вид. 02.12.21р. по справі № 560/6344/21; у розмірі 6452062,87 грн за вик.листа Хмельн.окруж. адмін. Суду вид. 16.12.21р. по справі № 560/49156/21 (т.1 а.с. 69).

Апелянтом не спростовано висновок суду першої інстанції в частині того, що відповідач не був учасником справ №№ 560/6075/21, 560/5294/21, 5650/6344/21, 560/7905/21, 560/11097/21, 560/14915/21.

Разом з тим, колегія суддів, зазначає, що підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, а саме факти, які мають значення для судового захисту суб`єктивного цивільного права".

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов`язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб`єктами прав та обов`язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин.

Не вдаючись до теоретичних дискусій з надмірно ускладненою проблемою поняття про підставу позову, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що для потреб практичної діяльності досить усвідомлювати, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави позову. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами. І перелік цих засобів є вичерпним.

Заявляючи в тексті позовної заяви про те, що : « … органами ДФС у примусовому судовому порядку було стягнуто із КЕВ м.Хмельницький земельний податок у сумі 33 200 887,25 грн, що наведено у розрахунку, що додається до позовної заяви.

Підтвердженням безспірного списання коштів з рахунків КЕВ м.Хмельницький Державною казначейською службою є виписка з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 13.12.2021р.,виписка з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 29.11.2021р., виписка з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 17.02.2021р…» (т.1 з.с. 1), позивач мав би вказати ті норми права, якими регулюється питання про можливість врахування під час розгляду данної справи того факту, що «органами ДФС у примусовому судовому порядку було стягнуто із КЕВ м.Хмельницький земельний податок у сумі 33 200 887,25 грн».

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

З урахуваням вищенаведенного, доводи апеляційної скарги в частині то, що « … КЕВ м. Хмельницький посилався на дані справи не як на преюдицію, чи з метою її застосувати, а як доказ того що:

- розмір земельного податку є реальний.

- перевірений самою податковою службою у ході камеральної перевірки разом із відомостями які податковій паралельно надає також і ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

- земельний податок стягнений податковою у примусовому порядку на підставі рішень судів так як відповідач його не сплатив, тому має компенсувати його КЕВ.

- підтверджує дійсний факт його сплати (стягнення) у відповідній сумі.

- доводить той факт, що сума податку, площа, та застосована нормативно-грошова оцінка є законною та обґрунтованою, а тому у суду першої інстанції не мало бути сумніву у тому, що в супереч умовам договору відповідач при веденні господарської діяльності на цих земельних ділянках може не сплачувати, не компенсовувати земельний податок з дозволу суду.

- кошти по даним справам, які вже стягненні із КЕВ м. Хмельницький у судовому порядку органами ДПС України у зазначених справах є прямими фінансовими збитками, які нанесені державі в особі КЕВ м. Хмельницький через не відшкодування цих коштів відповідачем згідно умов договору…» відхиляються як необгрунтовані.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що « … судом першої інстанції:

- не надано належну оцінку дійсним правовідносинам, які існують між сторонами.

- не з`ясовано обставини, що мають значення для справи,

- не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

- невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Судом не взято до уваги ті доводи і аргументи позивача які були наведені у позовній заяві, зокрема існування між сторонами договірних відносин на підставі яких у кожної із сторін наявні наступні зобов`язання, за порушення яких настає відповідальність яка також передбачена умовами договору:

Згідно п. 2.1.5. Договору, …

… Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом…» відхиляються колегією суддів як такі, що зводяться до цитування положень договору і норм права, які регулюють спірні правовідносини, не несуть в собі тверджень, які б суд апеляційної інстанції мав перевірити на відповідність фактичним обставинам справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному та матеріальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/3473/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Квартирно експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/3473/22 на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 370013,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/3473/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/3473/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 370013,00 грн покласти на Квартирно експлуатаційний відділ міста Хмельницький.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст постанови підписано 16.10.2023.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.Г. Іванов