Постанова

від 26.09.2023 по справі 453/197/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/197/22 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/811/1309/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Категорія: 77

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника

ОСОБА_2 , представника відповідача Міністерства

оборони України Мазура Д.Г., представника ДП

«Магерівський військовий лісгосп» Домініка П.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційнимискаргами Міністерства оборони України та державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп», державного підприємства «Яворівський військовий лісгосп» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

16лютого 2022року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом,в якомупросив визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства оборони України від 05 січня 2022 року №1-ДП та наказ державного підприємства (далі ДП) «Магерівський військовий лісгосп» від 17 січня 2022 року №04-ОС про його звільнення з посади директора ДП «Магерівський військовий лісгосп», поновити на займаній посаді та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 03 грудня 2019 року між ним та Міністерством оборони України було укладено контракт, за умовами якого його призначено на посаду директора ДП «Магерівський військовий лісгосп» терміном до 02 грудня 2024 року.

02 листопада 2021 року Міністерством оборони України видано наказ №345 «Про створення державного підприємства «Яворівський військовий лісгосп», шляхом злиття ДП «Магерівський військовий лісгосп» та ДП «Старицький військовий лісгосп», у зв`язку з чим його було попереджено 12 листопада 2021 року про наступне звільнення у зв`язку із скороченням його посади, а 05 січня 2022 року Міністерством оборони України видано наказ №1-ДП про його звільнення з посади директора ДП «Магерівський військовий лісгосп» з 12 січня 2022 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та розірвання контракту відповідно до підпункту «ґ» пункту 22 розділу 5 контракту.

На виконання вказаного вище наказу Міністерства оборони України, 17 січня 2022 року ДП «Магерівський військовий лісгосп» видав наказ №04-ОС, яким звільнив його ( ОСОБА_1 ) з посади директора ДП «Магерівський військовий лісгосп» на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України.

Зазначав, що в оспорюваних наказах відсутні кокретні причини та підстави його звільнення, а міститься лише посилання на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, позаяк, вказані у цьому пункті підстави для звільнення за своєю юридичною природою є різними, окрім того, в наказах містяться різні дати його звільнення і пунктами 22, 23, 24 контракту не передбачено такої підстави для звільнення, як реорганізація підприємства.

Також позивач звертає увагу на порушення порядку звільнення, оскільки йому не було запропоновано іншої вакантної посади за його спеціальністю та кваліфікацією, притому, що він має на підприємстві тривалий безперервний стаж.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано наказ Міністра оборони України від 05 січня 2022 року №1-ДП та наказ ДП «Магерівський військовий лісгосп» від 17 січня 2022 року №04-ОС.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Магерівський військовий лісгосп».

Стягнуто з ДП «Магерівський військовий лісгосп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2022 року по 11 квітня 2023 року в розмірі 316220 грн. 31 коп.

Стягнуто з ДП «Магерівський військовий лісгосп» на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1984 грн. 80 коп.

Стягнуто з ДП «Магерівський військовий лісгосп» на користь ОСОБА_1 14000 грн. судових витрат, пов`язаних з отриманням позивачем професійної правничої допомоги адвоката.

Рішення суду оскаржили відповідачі Міністерство оборони України та ДП «Магерівський військовий лісгосп», просять його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Міністерство оборони України зазначає, що у зв`язку з припиненням ДП «Магерівський військовий лісгосп» позивач, як керівник підприємства, був попереджений 12.11.2021 року про наступне скорочення займаної ним посади під особистий підпис у листі-попередженні.

Вважає помилковим висновок суду про те, що роботодавець не виконав обов`язку по працевлаштуванню працівника, оскільки суд не врахував, що ОСОБА_1 був попереджений про припинення ДП «Магерівський військовий лісгосп», зауважень щодо звільнення не мав, заяв про працевлаштування чи залишення на підприємстві не подавав.

На переконання апелянта, звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України здійснено з дотриманням норм трудового законодавства.

ДП «Магерівський військовий лісгосп» в своїй апеляційній скарзі наголошує на тому, що наказ Міністерства оборони України №1-ДП від 05.01.2022 року є актом індивідуальної дії і саме ним було звільнено позивача з роботи, оскільки роботодавцем ОСОБА_1 виступало Міністерство оборони України.

Окрім того, на думку апелянта, позовна заява ОСОБА_1 підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вважає, що судом не були належним чином дослідженні всі докази, не надана їм правова оцінка і не мотивовано, чи суд бере їх до уваги, чи відхиляє. Зокрема, не було враховано письмової звітності «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці», що подана ДП «Магерівський військовий лісгосп».

Звертає увагу, що при проведенні розрахунку з позивачем, йому було виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, а також одноразову допомогу у розмірі чотирьох посадових окладів, однак, ці виплати не були враховані судом при розрахунку оплати за час вимушеного прогулу.

Вважає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ДП «Магерівський військовий лісгосп» є неправомірним і таким, що суперечить закону.

09 червня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких він заперечує доводи та вимоги апелянтів.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача ДП «Яворівський військовий лісгосп» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторони відповідачів в підтримання апеляційних скарг, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 грудня 2019 року між Міністерством оборони України (далі Орган управління майном), в особі Міністра оборони України Загороднюка А.П., та ОСОБА_1 (далі Керівник)укладено контракт,за умовамиякого ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ДП «Магерівський військовий лісгосп» на термін з 03 грудня 2019 року по 02 грудня 2024 року.

У пункті 2 контракту зазначено, що на підставі контракту виникають трудові відносини між Керівником підприємства та Органом управління майном.

02 листопада 2021 року Міністерством оборони України видано наказ №345 «Про створення державного підприємства «Яворівський військовий лісгосп», шляхом злиття ДП «Магерівський військовий лісгосп» та ДП «Старицький військовий лісгосп», визнано ДП «Яворівський військовий лісгосп» правонаступником припинених підприємств.

Відповідно до цього наказу, у зв`язку з припиненням ДП «Магерівський військовий лісгосп», 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 під розписку попереджено про наступне скорочення займаної ним посади.

15 листопада 2021 року було видано наказ Голови комісії з припинення ДП «Магерівський військовий лісгосп» №187-ОД «Про скорочення штату працівників». Згідно даного наказу, скорочення штату державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» передбачалось з 16 лютого 2022 року.

05 січня 2022 року Міністром оборони України видано наказ (по особовому складу керівників державних підприємств) №1-ДП про звільнення з роботи директора ДП «Магерівський військовий лісгосп» Гребеняка Б.Т. 12 січня 2022 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та розірвання контракту, укладеного з ним 03 грудня 2019 року, відповідно до підпункту «ґ» пункту 22 розділу 5 контракту.

На підставі цього наказу, 17 січня 2022 року ДП «Магерівський військовий лісгосп», в особі голови комісії з припинення, видав наказ №04-ОС про звільнення з роботи директора ДП «Магерівський військовий лісгосп» ОСОБА_1 17 січня 2022 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, компенсації за 87 календарних днів невикористаних щорічних відпусток та одноразової допомоги в розмірі чотирьох посадових окладів.

Пунктом 22 розділу 5 укладеного з ОСОБА_1 контракту визначені підстави припинення контракту.

Так, зокрема, відповідно до підпункту «ґ» пункту 22, цей контракт припиняється «з іншихпідстав,передбачених законодавством».

Загальні підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначені статтею 40 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у редакції, чинній на момент прийняття відповідачами оспорюваних наказів, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадкузмін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Порядок вивільнення працівників регулюється статтею 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги наведених вище норм частини другої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом встановлено, що внаслідок скорочення штату ДП «Магерівський військовий лісгосп», звільнення працівників ДП «Магерівський військовий лісгосп», окрім як позивача, не відбулось.

Відповідачами визнавалась і та обставина, що позивачеві не було запропоновано жодної вакантної посади.

Окрім того, посада директора ДП «Магерівський військовий лісгосп» увесь спірний період залишалась вакантною.

Також встановлено, що згідно наказу Міністерства оборони України від 25 липня 2022 року №202, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства оборони України від 02 листопада 2021 року №345 «Про створення державного підприємства «Яворівський військовий лісгосп».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 грудня 2022 року, внесено рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ними органу про відміну рішення щодо припинення юридичної особи ДП Магерівський військовий лісгосп».

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача з роботи та про поновлення його на займаній посаді директора ДП «Магерівський військовий лісгосп».

Таким чином, висновки суду першої інстанції по суті вирішення даного спору є достатньо обґрунтованими та відповідають вимогам матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів апелянта в частині розподілу судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката, присуджені позивачу, підтверджені документально та є співмірними із складністю даної справи. Наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому підстави для зменшення розміру цих витрат відсутні.

Таким чином, у колегії суддів немає підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, і немає підстав для висновку про допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги Міністерства оборониУкраїни та державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 жовтня 2023 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич