Рішення

від 16.10.2023 по справі 911/1723/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1723/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» про стягнення 37090,66грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2023 (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 19.09.2023) у даній справі позов задоволено частково та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» (далі ТОВ «ТД «Птахофабрика Київська») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» (далі ТОВ «Ціновал») 1206,63грн втрат від інфляції, 388,40грн 3% річних, 6473,29грн - пені, 17509,92грн штрафу, а також 1480,74грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором (а.с.79-86,98).

Рішення доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Скрипчук М.Є. 11.09.2023 о 13:27 (а.с.87); відповідачу копія відповідного рішення направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600045646715 (а.с.88), яке отримано 04.10.2023, про що свідчить повідомлення про вручення №0690014435049 (а.с.103).

18.09.2023 до Господарського суду Київської області від ТОВ «Ціновал» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками відповідачу (а.с.89-91).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2023 заява ТОВ «Ціновал» прийнята до розгляду та відповідачу встановлений строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (а.с.95-96).

Відповідна ухвала 19.09.2023 о 14:27 доставлена до електронного кабінету представника позивача - адвоката Скрипчук М.Є (а.с.97); копія відповідної ухвали направлена відповідачу поштовим відправленням №0600047197233, яке повернуто відділенням поштового зв`язку с. Пухівка з довідкою від 27.09.2023, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.104-107). При цьому, адреса, за якою направлене відповідне відправлення відповідає адресі відповідача, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала суду вважаються врученою відповідачу 27.09.2023.

Ухвала від 19.09.2023 також направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 19.09.2023, зареєстрована у реєстрі 20.09.2023 за №113551932 та оприлюднена 21.09.2023.

У встановлений зазначеною ухвалою строк відповідач не подав заперечення щодо заяви про відшкодування судових витрат та заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу; з клопотанням щодо продовження встановленого судом строку відповідач до суду не звертався.

Як визначено ч.ч.1,2 ст.118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, що визначено п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як унормовано ч.3 відповідної статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат установлений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 27.09.2023 №903/657/22, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 28.06.2023 у справі №905/1029/22, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у розмірі 20000грн (а.с.1-5). При цьому, до поданої позовної заяви позивач не додав будь-яких доказів у підтвердження понесення відповідних витрат або доказів у підтвердження виникнення обов`язку у майбутньому щодо сплати послуг адвоката, окрім ордеру серії АЕ №1204413 від 08.062023, який виданий адвокату Скрипчук М.Є на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Ціновал», та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю вказаним адвокатом (а.с.6,36).

При цьому, після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, позивачем надані докази у підтвердження обов`язку оплатити правову допомогу, надану адвокатом Скрипчуком М.Є., частина яких позивачем могла бути подана разом із позовом (договір №1505/23 від 15.05.2023 про надання правової допомоги), а частина не могла бути подана, оскільки не існувала на момент звернення до суду з відповідним позовом (акт приймання -передачі наданих послуг від 14.09.2023).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази у копіях:

- договір №1505/23 від 15.05.2023 про надання правової допомоги (далі договір, а.с.92), укладений між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Скрипчуком М.Є. (далі адвокат), за яким адвокат бере на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта щодо участі в розгляді справи за позовом клієнта до відповідача про стягнення штрафних санкцій за договором №23/05-22Т від 23.05.2022;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2023 на суму 20 000грн, складений адвокатом та позивачем у підтвердження надання послуг (правової допомоги) за договором, вартість яких визначена сторонами договору в розмірі 20000грн (а.с.53, далі акт приймання-передачі).

Вищевказаний договір передбачає надання адвокатом позивачу за плату правничої (правової) допомоги щодо: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з правових питань; складання заяв, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру в інтересах клієнта; здійснення представництва інтересів клієнта, зокрема, в суді тощо (п.2.3 договору).

Сторонами відповідного договору визначено, що клієнт зобов`язаний своєчасно оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (а.3.2. договору). Як установлено п.п.4.1,4.2 договору, розмір плати за надання правової допомоги є фіксованим і складає 20000грн та оплата гонорару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до п.6.1 договору він вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 та до виконання сторонами своїх зобов`язань.

З акту приймання-передачі вбачається, що адвокатом підготовлено та подано позовну заяву у даній справі та підготовлений розрахунок штрафних санкцій до позовної заяви і відповідні послуги вартістю 20 000грн прийняті позивачем у справі без зауважень (а.с.93).

На момент направлення до суду заяви про відшкодування судових витрат доказів оплати відповідної правової допомоги не надано, однак, такий обов`язок, строк виконання якого ще не закінчився, встановлений зазначеним договором.

Відповідні витрати позивача, які він має понести у загальному розмірі 20 000грн, не можуть бути покладені повністю на відповідача з наступних підстав.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, від 21.06.2023 №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі відповідач не скористався своїм правом подати заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не надав доказів в обгрунтування неспівмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Однак, суд не може погодитись з тим, що розмір витрат на оплату правової допомоги, який заявлений позивачем до відшкодування за рахунок відповідача, що надана у обсязі, який вказаний у акті, є обгрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, правової природи стягнутих сум, а також дійсно необхідним у даному випадку.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі складає 20 000грн, що становить більше 53,92% від заявлених у даній справі вимог отже витрати у відповідному розмірі не є розумними, неминучими, реальними і пропорційними розміру заявлених вимог.

Відповідна справа є малозначною відповідно до п. 1 ч.5 ст.12 ГПК України, тому розглядалась у порядку спрощеного провадження і у відповідній справі, враховуючи положення ч.2 ст.58 ГПК України, представництво інтересів відповідача міг здійснювати не лише адвокат. Отже, представництво інтересів відповідача у відповідній справі саме адвокатом не було необхідним.

Окрім того, справа не є складною, обсяг доказів у справі не є великим, для складання лише однієї заяви по суті - позову представник не здійснював додатковий збір доказів, а здійснював лише аналіз документів які перебували у розпорядженні позивача.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на вищевказані обставини, необхідність та розумність відповідних витрат, враховуючи, що витрати, понесені відповідачем, не є пропорційними та неминучими, вартість аналогічних послуг інших суб`єктів, обсяг фактично виконаної роботи (наданих послуг) у даній справі, необхідність здійснення розрахунку середньої складності заявлених вимог, суд вважає, що розумними і дійсно необхідними є витрати на правову допомогу у даній справі у розмірі не більше 5000грн.

Поряд з тим, зважаючи на задоволення вимог у даній справі лише частково, позивачу підлягають відшкодуванню витрати, які він має понести, лише в частині пропорційно задоволеним вимогам у відповідності з п.3 ч.4 ст.129 ГК України, а саме 3448,07грн (1206,63+388,40+6473,29+17509,92)*5000:37090,66/.

Витрати у розмірі 16551,93грн, які має понести позивач у відповідності з укладеним договором у вигляді оплати гонорару адвоката, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з адвокатом, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000грн задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» (ідентифікаційний код 40045885; 07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» (ідентифікаційний код 42184514; 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 9А) 3448,07грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 16551,93грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова