Ухвала

від 13.10.2023 по справі 915/1569/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

13 жовтня 2023 року Справа № 915/1569/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМАН про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМАН (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, 69; ідентифікаційний код 30248333, адр. ел. пошти: r_zeman@ukr.net, представник позивача адвокат Чабан Р.Л., адр. ел. пошти: Chaban.Lawyer@gmail.com)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпромтех (54052, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15-К, ідентифікаційний код 32655884, адр. ел. пошти: mamot71@ukr.net )

про: стягнення 2459594,67 грн

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕМАН звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 03.10.2023 (вх. № 13425/23 від 11.10.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпромтех заборгованості на загальну суму 2459594,67 грн, яка складається з: 2198073,60 грн основного боргу за договором поставки № 003/2023 від 13.04.2023, 124141,47 грн неустойки, 137379,60 грн штрафу, а також витрат на правову допомогу в сумі 60000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову № б/н від 03.10.2023 (вх. № 13426/23 від 11.10.2023), в якій позивач просить суд з метою забезпечення позову у даній справі накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в установах банків відкритих на ТОВ Інтерпромтех, та майно, що є у власності відповідача, вартість якого еквівалентна 2459594,67 грн.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про повернення вказаної заяви позивачу, з огляду на таке.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову. Між тим, в обґрунтування такої необхідності заявник посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань, неповідомлення причин прострочення такого виконання та нереагування на претензії позивача.

Згідно положень п. 4 ч.1 ст. 139 ГПК України заява повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтування його необхідності.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, предметом позовних вимог ТОВ ЗЕМАН до ТОВ Інтерпромтех є стягнення суми боргу у розмірі 2459594,67 грн.

Між тим, в обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки обладнання за договором поставки №003/2023 від 13.04.2023, неповідомлення причин прострочення такого виконання та нереагування на листи-претензії.

Наразі, твердження позивача стосовно невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та нехтування вимогами позивача про виконання таких зобов`язань суд вважає такими, що не обґрунтовують належним чином необхідність застосування заходів забезпечення позову у справі.

Заявник не посилається та не надає будь-які докази, які б вказували на наявність певних фактичних обставин, що свідчать про ускладнення або неможливість виконання рішення суду у майбутньому у разі незастосування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку, що в заяві про забезпечення позову захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках в установах банків, та майно, що є у власності відповідача, який застосовує заявник, не містить обґрунтування його необхідності.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову у даній справі, заявником не зазначено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Так, відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заявник повинен зазначити в заяві про забезпечення позову свої пропозиції щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити вірогідність завдання збитків відповідачу.

У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.

Так, Господарський процесуальний кодекс України у п. 6 ч. 1 ст. 139 встановлює, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Отже, на заявника покладено обов`язок надати пропозиції зустрічного забезпечення, тобто запропонувати спосіб, а суд управі визначити конкретний розмір такого способу.

Натомість позивачем у заяві про забезпечення позову взагалі не вказано на заходи зустрічного забезпечення, які можуть бути застосовані судом.

Крім того, частиною п`ятою статті 139 ГПК України встановлено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір у сумі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 р. становить 2684,00 грн. Отже за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову підлягає до сплати судовий збір у розмірі 1342,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку одержувач зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Для зарахування коштів судового збору до спеціального фонду державного бюджету Державною казначейською службою України відкриваються спеціальні рахунки в розрізі усіх її територіальних підрозділів. Судовий збір може бути перерахований через будь-яку установу банку чи відділення зв`язку із зазначенням необхідних реквізитів.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до заяви, містили відомості про те, за яку саме заяву (скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.

Поряд з цим, постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг.

Пунктом 41 Інструкції встановлено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, розрахунковий документ про перерахування судового збору додається до заяви (скарги) і має містити відомості про те, яка саме заява (скарга, дія) оплачується судовим збором.

Заявником долучено до заяви про забезпечення позову платіжну інструкцію № 1728 від 02.10.2023 з призначенням платежу: *;101;30248333; Судовий збір за позовом ТОВ ЗЕМАН, Господарський суд Миколаївської області.

Суд констатує, що зазначена платіжна інструкція за своїм змістом підтверджує сплату судового збору за подання саме позову, а не заяви про забезпечення позову. Таким чином, платіжна інструкція № 1728 від 02.10.2023 не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 7 ст. 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Господарський суд зазначає, що процесуальні дії суду стосовно заяви про забезпечення позову, яка не відповідає вимогам ст.139 ГПК України, чітко регламентовано положеннями ч.7 ст.140 вказаного Кодексу. Між тим, формулювання ч.7 ст.140 ГПК України містить вказання на дію суду у наказовий спосіб, та не передбачає альтернативної дії, крім повертає її заявнику. Повернення заяви про забезпечення позову є наслідком недотримання заявником форми та змісту такої заяви, що визначений також у безальтернативному вигляді частиною 1 статті 139 ГПК України.

З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги, що позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, господарський суд приходить до висновку про необхідність її повернення заявнику.

Керуючись ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ЗЕМАН заяву про забезпечення позову № б/н від 03.10.2023 (вх. № 13426/23 від 11.10.2023).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська