Рішення

від 06.05.2024 по справі 915/1569/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року Справа № 915/1569/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, 69; ідентифікаційний код 30248333, адр. ел. пошти: r_zeman@ukr.net, представник позивача - адвокат Чабан Р.Л., адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" (54052, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15-К, ідентифікаційний код 32655884, адр. ел. пошти: mamot71@ukr.net )

про: стягнення 2459594,67 грн

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 03.10.2023 (вх. № 13425/23 від 11.10.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" заборгованості на загальну суму 2459594,67 грн, яка складається з: 2198073,60 грн - основного боргу за договором поставки № 003/2023 від 13.04.2023, 124141,47 грн - пені, 137379,60 грн - штрафу, а також витрат на правову допомогу в сумі 60000,00 грн та витрат по сплаті судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/1569/23 - Адаховську В.С.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову № б/н від 03.10.2023 (вх. № 13426/23 від 11.10.2023), в якій позивач просить суд з метою забезпечення позову у даній справі накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в установах банків відкритих на ТОВ "Інтерпромтех", та майно, що є у власності відповідача, вартість якого еквівалентна 2459594,67 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2023 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" заяву про забезпечення позову № б/н від 03.10.2023 (вх. № 13426/23 від 11.10.2023), оскільки остання не відповідає вимогам ст. 139 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.10.2023, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09 листопада 2023 року об 11:30, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

09.11.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 05.02.2024 призначено підготовче засідання на 26.02.2024 о 12:00.

26.02.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі, сформована в системі Електронний суд 26.02.2024 (вх. № 2167/24), в якій товариство підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить провести підготовче засідання за відсутності його представника.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 26.02.2024 о 12:00, не відбулося, оскільки у період з 11:36 до 12:38 у Миколаївській області була оголошена та тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 13.03.2024 призначено підготовче засідання на 01.04.2024 о 09:40.

Ухвалою суду від 01.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 травня 2024 року о 13:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 17.04.2024.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 16.10.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів у 2020-2023 роках, зокрема в частині відсутності асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, враховуючи рекомендації ДСА України, викладені у листі від 19.11.2020 року вих. № 15-21163/20, судом направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2023 учасникам справи на адреси їх електронної пошти, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позивачу і його представнику в електронні кабінети.

Ухвали суду від 05.02.2024 та від 17.04.2024 були надіслані на адресу відповідача та отримані ним 13.02.2024 та 23.04.2024 відповідно, а ухвала суду від 13.03.2024 направлена на адресу відповідача була повернена поштовим відділенням з відміткою від 20.03.2024 "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Разом із тим, протягом всього розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не заперечив.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Ухвалою суду від 03.05.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача про участь його представника в судовому засіданні, призначеному на 06.05.2024 о 13:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 915/1569/23.

06.05.2024 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.05.2024 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту ст. 233, 240 ГПК України, 06.05.2024 за результатами розгляду даної справи, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

13.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" (відповідач, продавець) укладено Договір № 003/2023 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити обладнання, перелік, кількість та інші характеристики якого узгоджені сторонами в специфікаціях до цього Договору, надалі іменоване "обладнання".

Строки постачання обладнання визначаються сторонами специфікаціями до цього Договору (п. 1.2. Договору).

Специфікації до цього Договору є його невід`ємними частинами. Кількість специфікацій є необмеженою і погоджуються окремо в межах дії Договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору обладнання постачається продавцем покупцю в кількості визначеній у відповідній специфікації до цього Договору.

Приймання обладнання здійснюється в строки визначені у відповідній специфікації до Договору. Продавець забезпечує наявність всіх необхідних інструментів, пристроїв та техніки для виконання обов`язків згідно даного Договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривні.

Покупець зобов`язується оплатити постачальнику обладнання у строки та в розмірах, що визначені у відповідній специфікації до даного Договору, а також зобов`язаний сплатити суму індексації ціни обладнання в порядку, визначену цим Договором. Якщо в договорі не вказано дату (строк) оплати обладнання, то таке обладнання оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Ця умова також діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на таке обладнання не був підписаний відповідний додаток (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору ціна кожної одиниці обладнання наведена сторонами у відповідній специфікації до даного Договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору повна ціна обладнання складається з:

- ціни обладнання, що визначена у відповідній специфікації (тобто базової ціни);

- і з суми індексації ціни обладнання, що нараховується в порядку, передбаченому пунктом 5.5. Договору і його підпунктами 5.5.1.-5.5.5.

Оплати передбачені даним Договором покупець сплачує продавцю протягом терміну вказаному у відповідній специфікації (п. 5.7. Договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань згідно даного Договору продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від вартості відповідної партії товару (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання продавцем своїх зобов`язань щодо поставки обладнання у строки, встановлені Договором та відповідною специфікацією до нього, строки зміни неякісного, дефектного обладнання або не вивезення неякісного, дефектного товару, він сплачує покупцю за кожний день прострочення неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого обладнання чи неякісного, дефектного товару, або обладнання що не відповідає умовам договору, за кожен день прострочення.

У випадку прострочення продавцем термінів виконання відповідних зобов`язань за Договором (поставки обладнання, тощо) більш ніж на 60 календарних днів по відповідному зобов`язанню, покупець має право розірвати цей Договір шляхом направлення продавцю відповідного письмового повідомлення. На протязі 10 банківських днів з дати отримання такого повідомлення продавець зобов`язаний повернути покупцю отримані кошти за непоставлений товар та сплатити покупцю штраф у розмірі 5 відсотків від вартості відповідної партії товару (п. 7.4. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до дати повного і належного його виконання (п. 11.1. Договору).

Специфікацією № 1 від 13.04.2023 до Договору сторонами погоджено перелік обладнання, яке підлягає продажу та поставці продавцем покупцю загальною вартістю 2747592,00 грн (разом з ПДВ), у тому числі:

1) Форбас робочим об`ємом 5000 л - 2 шт. в сумі 1181760,00 грн (без ПДВ);

2) ЦКТ робочим об`ємом 5000 л - 2 шт. в сумі 1107900,00 грн (без ПДВ).

Пунктом 2 вказаної специфікації сторони погодили, що покупець здійснює оплату обладнання у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

- 50% передплата у продовж 5 днів складання Договору;

- 30% протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору;

- 20% після поставки обладнання що підтверджується видатковою накладною та/або ВТН.

Пунктом 5 вказаної специфікації сторони погодили наступні строки поставки обладнання по Договору:

1) Форбас робочим об`ємом 5000 л - 2 шт., термін поставки - 30.06.2023;

2) ЦКТ робочим об`ємом 5000 л - 2 шт., термін поставки - 20.06.2023.

На виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу передоплатою грошові кошти на загальну суму 2198073,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 489 від 14.04.2023 на суму 1373796,00 грн та № 657 від 11.05.2023 на суму 824277,60 грн.

Проте відповідач поставку товару за Договором не здійснив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 41 від 24.08.2023, в якій ставив вимогу протягом наступних 7 днів здійснити поставку обладнання та повернення передоплати. Однак вимоги претензії відповідачем не виконано. Факт отримання відповідачем вказаної претензії підтверджується копіями опису вкладення до листа та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензіями та повідомленнями про розірвання договору № 42 від 01.09.2023 та № 46 від 14.09.2023, в яких повідомляв про розірвання Договору на підставі п. 7.4 Договору, а також вимагав протягом 10 банківських днів здійснити повернення передоплати в розмірі 2198073,60 грн та сплатити штраф у розмірі 137379,60 грн. Проте відповідач залишив вказані претензії та повідомлення про розірвання договору без відповіді та задоволення. Факт отримання відповідачем вказаних претензій та повідомлень про розірвання договору підтверджується копіями описів вкладення до вказаних претензій, копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копіями фіскальних чеків та поштових накладних, роздруківки з вебсайту АТ "Укрпошта" щодо перевірки статусу відстеження поштового відправлення.

Внаслідок невиконання відповідачем у добровільному порядку зобов`язання щодо поставки обладнання за Договором та неповернення суми попередньої оплати за товар, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 2198073,60 грн та 261521,07 грн - неустойки (124141,47 грн - пені та 137379,60 грн - штрафу).

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 ЦК України, враховуючи укладений між сторонами Договір № 003/2023 від 13.04.2023.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати в розмірі 2198073,60 грн (платіжні інструкції № 489 від 14.04.2023 на суму 1373796,00 грн та № 657 від 11.05.2023 на суму 824277,60 грн).

Як зазначено судом вище відповідно до п. 5 специфікації до Договору обладнання мало бути поставлено відповідачем: Форбас робочим об`ємом 5000 л - 2 шт. - 30.06.2023; ЦКТ робочим об`ємом 5000 л - 2 шт. - 20.06.2023.

Разом з тим, доказів поставки оплаченого позивачем товару матеріали справи не містять та відповідачем суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів не надано.

Враховуючи, що поставка товару у визначений Договором строк відповідачем не здійснена, відтак з 21.06.2023 останній є боржником, що прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо поставки ЦКТ робочим об`ємом 5000 л - 2 шт., а з 01.07.2023 щодо поставки Форбас робочим об`ємом 5000 л - 2 шт.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 692 ЦК України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. 693-695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов`язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 ЦК України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 ЦК України).

Отже законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов`язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов`язань.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, вказала, що "вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року.".

Відтак, враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 ЦК України та ч. 4 ст. 694 ЦК України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за можливе дійти висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після закінчення строку поставки товару, тобто з 21.06.2023 та з 01.07.2023 відповідно.

З метою повернення відповідачем суми попередньої оплати позивач скерував останньому претензії № 42 від 01.09.2023 та № 46 від 14.09.2023 з повідомленням про розірвання Договору та пропозицією повернення суми попередньої оплати в розмірі 2198073,60 грн і сплати обумовленого Договором штрафу, розмір якого за розрахунком позивача склав 137379,60 грн.

Проте відповідачем вимоги претензій позивача не виконано, не повернуто суми попередньої оплати. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 2198073,60 грн попередньої оплати підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 261521,07 грн неустойки, а саме пені за сукупний період прострочення з 20.06.2023 по 18.09.2023 та штраф у сумі 137379,60 грн.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань згідно даного Договору продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від вартості відповідної партії товару.

Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання продавцем своїх зобов`язань щодо поставки обладнання у строки, встановлені Договором та відповідною специфікацією до нього, строки зміни неякісного, дефектного обладнання або не вивезення неякісного, дефектного товару, він сплачує покупцю за кожний день прострочення неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого обладнання чи неякісного, дефектного товару, або обладнання що не відповідає умовам договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.4. Договору у випадку прострочення продавцем термінів виконання відповідних зобов`язань за Договором (поставки обладнання, тощо) більш ніж на 60 календарних днів по відповідному зобов`язанню, покупець має право розірвати цей Договір шляхом направлення продавцю відповідного письмового повідомлення. На протязі 10 банківських днів з дати отримання такого повідомлення продавець зобов`язаний повернути покупцю отримані кошти за непоставлений товар та сплатити покупцю штраф у розмірі 5 відсотків від вартості відповідної партії товару.

Отже, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

За розрахунками позивача нарахована відповідачу пеня складає 124141,47 грн, у тому числі: нарахована на суму боргу 1181760,00 грн за період з 30.06.2023 по 18.09.2023 (81 день) у розмірі 60156,44 грн та нарахована на суму боргу 1107900,00 за період з 20.06.2023 по 18.09.2023 (91 день) у розмірі 63986,03 грн. Детальний розрахунок пені наявний у матеріалах справи.

Позивачем також нараховано штраф в розмірі 5 відсотків від вартості непоставленої партії товару на суму 137379,60 грн (2747592,00 х 5%).

Судом перевірено розрахунок штрафу, заявленого до стягнення та встановлено, що відповідне нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені, судом встановлено, що нарахування пені позивачем були здійснені з допущенням помилок при визначенні першого дня в періодах, за які здійснено нарахування пені, оскільки день поставки товару не враховується в період нарахування пені. Як вже зазначено судом, прострочення зобов`язання щодо поставки товару за Договором виникло з 21.06.2023 та 01.07.2023 відповідно.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору у встановлений строк було надіслано відповідачу претензії та повідомлення про розірвання договору № 42 від 01.09.2023 та № 46 від 14.09.2023, що свідчить про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" відсутні будь-які договірні відносини та зобов`язання. Факт направлення претензій та повідомлень про розірвання договору на адресу відповідача підтверджується описами вкладення до вказаних претензій, фіскальними чеками та поштовими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд вважає, що кінцевою датою періоду нарахування пені є 06.09.2023 включно (дата вручення відповідачу претензії та повідомлення про розірвання договору №42 від 01.09.2023, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4300603841822), оскільки після отримання відповідачем претензії та повідомлення про розірвання договору №42 від 01.09.2023 зобов`язання сторін вважаються припиненими, що виключає можливість нарахування пені у відповідності до п. 7.3. згаданого Договору.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми "ІpLex" по кожному найменуванню в специфікації окремо, з урахуванням правильних періодів, а саме: нараховану на суму боргу 1181760,00 грн за період з 01.07.2023 по 06.09.2023 (68 днів) у розмірі 51058,51 грн та нараховану на суму боргу 1107900,00 за період з 21.06.2023 по 06.09.2023 (78 днів) у розмірі 55455,71 грн, та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені є 106514,22 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 17627,25 грн (124141,47 - 106514,22).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" (54052, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15-К, ідентифікаційний код 32655884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, 69; ідентифікаційний код 30248333) 2198073,60 грн - основного боргу, 106514,22 грн - пені, 137379,60 грн - штрафу, а також 36629,51 грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 16.05.2024.

Суддя В.С. Адаховська