Рішення

від 26.06.2024 по справі 915/1569/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Справа № 915/1569/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, 69; ідентифікаційний код 30248333, адр. ел. пошти: r_zeman@ukr.net, представник позивача - адвокат Чабан Р.Л., адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" (54052, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15-К, ідентифікаційний код 32655884, адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

про: стягнення 2459594,67 грн

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 03.10.2023 (вх. № 13425/23 від 11.10.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" заборгованості на загальну суму 2459594,67 грн, яка складається з: 2198073,60 грн - основного боргу за договором поставки № 003/2023 від 13.04.2023, 124141,47 грн - пені, 137379,60 грн - штрафу, а також витрат на правову допомогу в сумі 60000,00 грн та витрат по сплаті судового збору.

У тексті позовної заяви позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 60000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2024 у справі №915/1569/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" 2198073,60 грн - основного боргу, 106514,22 грн - пені, 137379,60 грн - штрафу, а також 36629,51 грн судового збору; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, сформованою в системі Електронний суд 14.05.2024 (вх. № 5739/24 від 15.05.2024), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.05.2024 розгляд вказаної заяви було призначено на 27.05.2024 о 14:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 13:26 до 14:10 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 27.05.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 13.06.2024 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" від 14.05.2024 (вх. № 5739/24 від 15.05.2024) про ухвалення додаткового рішення на 26 червня 2024 року о 15:30.

Представники сторін в судове засідання 26.06.2024 не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений через "Електронний суд", а відповідач повідомлений шляхом надсилання копії ухвали суду на адресу його місцезнаходження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0600272260378.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення питання про розподіл судових витрат на правову допомогу у даній справі за відсутності представників сторін.

26.06.2024 за результатами проведеного засідання, суд на підставі статей 233, 240 ГПК України підписав вступну та резолютивну частини додаткового рішення без його проголошення.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи господарським судом встановлено, що 15.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" (клієнт) та адвокатом Чабан Русланом Леонідовичем (адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір), у відповідності до умов п. 1.1. якого адвокат зобов`язується за погодженням сторін надати клієнту професійну правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарських та адміністративних судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану професійну правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених договором.

Згідно п. 4.1. Договору вартість послуг адвоката погоджується у додатку до Договору та акту приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата підлягає перерахуванню Клієнтом (замовником) на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката (виконавця) у строки вказані у додатку та/або акті приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг).

Згідно додатку 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 15.09.2023 адвокат (виконавець) зобов`язується надати професійну правничу допомогу у спорі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" про стягнення передоплати за договором поставки № 003/2023 від 13.04.2023 та штрафних санкцій. Послуги адвоката включають проведення досудового врегулювання спору, підготовки претензій, позову, процесуальних документів необхідних в процесі судового розгляду, участь у засіданнях (підготовчих та судових) в суді першої інстанції.

Вартість професійної правничої допомоги згідно додатку 1 до договору становить 60000,00 грн. Порядок оплати: 40000,00 грн оплачується протягом 3 днів з моменту підписання договору; 20000,00 грн оплачується протягом 3 днів з моменту винесення судом першої інстанції рішення у справі.

Згідно акту приймання-передачі від 13.05.2024 за договором про надання правової допомоги від 15.09.2023 адвокатом Чабаном Русланом Леонідовичем виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" прийнято, послуг на загальну суму 60000,00 грн.

Як вбачається з виписки АТ "Райффайзен Банк" від 18.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" перераховано ОСОБА_1 за платіжною інструкцією № 1595 від 18.09.2023 40000,00 грн з призначенням платежу: "професійна правова допомога у спорі зг. рах. від 15.09.23р без ПДВ".

Відповідно до платіжної інструкції № 1342 від 14.05.2024 на суму 20000,00 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" перераховано ОСОБА_1 відповідні кошти з призначенням платежу: "за надання правової допомоги у спорі з ТзОВ "ІНТЕРПРОМТЕХ" згідно акту від 13.05.2024р. без ПДВ".

Судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 № 915/606/21 зазначає про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Враховуючи вищевикладене, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатом Чабаном Р.Л. у додатку 1 до договору про надання професійної (правничої) допомоги від 15.09.2023 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 915/1569/23 в Господарському суді Миколаївської області інтереси позивача представляв адвокат Чабан Руслан Леонідович на підставі довіреності від 15.09.2023, яким подавались заяви по суті справи та інші документи, зокрема, позовна заява, заява про забезпечення позову, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заява про розгляд справи без участі та заява про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00 грн.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в сумі 59570,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" від 14.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №915/1569/23.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех" (54052, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15-К, ідентифікаційний код 32655884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМАН" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, 69; ідентифікаційний код 30248333) 59570,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

3. Відмовити в решті заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Додаткове рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено та підписано 08.07.2024.

Суддя В.С. Адаховська