Постанова

від 11.10.2023 по справі 466/10657/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 466/10657/19

провадження № 61-8894св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: Приватне підприємство «Ліана і К», ОСОБА_1 ,

треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христина Романівна, приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Тумак Андрій Михайлович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи:

касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів:

Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

касаційну скаргу Приватного підприємства «Ліана і К» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року у складі судді Зими І. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.;

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2019 року Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Ліана і К» (далі - ПП «Ліана і К»), ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» (далі - КП «Реєстрація майна та бізнесу») Бойко Х. Р., приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу (далі - ЧМНО) Тумак А. М., про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивований тим, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівської міської ради від 27 березня 2003 року № 327 вказану земельну ділянку надано в оренду ПП «Ліана і К» для встановлення збірно-розбірного павільйону громадського харчування.

Ухвалами Львівської міської ради від 08 липня 2010 року № 3774 та від 24 жовтня 2013 року № 2792 термін оренди земельної ділянки ПП «Ліана і К» продовжувався без права капітального будівництва для обслуговування збірно-розбірного павільйону громадського харчування.

15 жовтня 2010 року та 30 грудня 2013 року між Львівською міською радою та ПП «Ліана і К» укладено договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування збірно-розбірного павільйону громадського харчування. Згідно із пунктом 3 цього договору на земельній ділянці розміщена металева споруда.

30 грудня 2013 року договір оренди переукладено. У пункті 1, як і в попередньому договорі, зазначено, що земельна ділянка надається в оренду для обслуговування збірно-розбірного павільйону громадського харчування.

Згідно з інформацією, наданою Шевченківською районною адміністрацією, на АДРЕСА_1 ПП «Ліана і К» встановлено збірно-розбірний павільйон розміром 9,0 м на 7,2 м. Проте 08 жовтня 2018 року державний реєстратор КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43434936 від 10 жовтня 2018 року. Відповідно до цього рішення зареєстровано право приватної власності ПП «Ліана і К» на магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано довідку від 10 липня 2018 року № 0703/18-1, видану СПД ОСОБА_3 , технічний паспорт від 10 липня 2018 року, видавник: ФОП ОСОБА_3 .

Магазин літ. «А-1» на АДРЕСА_1 є тимчасовою некапітальною спорудою, право власності на яку згідно з частинами першою і четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових і прав на нерухоме майно.

Якщо припустити, що споруда на АДРЕСА_1 є капітальним новозбудованим об`єктом, то реєстрація права власності на такий об`єкт можлива лише за наявності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію об`єкта та документа про присвоєння поштової адреси. Проте для державної реєстрації права власності такі документи подані не були. Для державної реєстрації права власності на магазин літ. «А-1» на АДРЕСА_1 був поданий лише технічний паспорт та довідка, видана суб`єктом підприємницької діяльності. Тобто реєстрація права власності проведена на підставі документів, які не підтверджують набуття права власності на нерухоме майно.

Державний реєстратор Бойко Х. Р. зареєструвала право власності на тимчасову споруду, яке не підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Львівська міська рада зверталася із позовом до Господарського суду Львівської області до ПП «Ліана і К» про скасування запису про державну реєстрацію права власності на магазин на АДРЕСА_1 за ПП «Ліана і К». Ухвалою Господарського суду Львівської області було задоволено заяву Львівської міської ради про забезпечення позову та заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо магазину літ. «А-1» площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 , в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав.

Проте незважаючи на заборону вчинення реєстраційних дій, 29 литопада 2019 року ПП «Ліана і К» відчужило магазин літ. «А-1» на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Приватний нотаріус ЧМНО Тумак А. М. провів державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

У цьому випадку з укладенням оспорюваного договору має місце використання всупереч закону комунальної власності - земельної ділянки, що належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради на АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим договір купівлі-продажу від 29 листопада 2019 року Р. № 7562, укладений між ПП «Ліана і К» та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, Львівська міська рада просила:

скасувати державну реєстрацію права приватної власності ПП «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права приватної власності ПП «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 листопада 2019 року № 7562, посвідчений приватним нотаріусом ЧМНО Тумаком А. М., укладений між ПП «Ліана і К» та ОСОБА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року позов Львівської міської ради задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ПП «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1664380746101) з одночасним припиненням права власності ПП «Ліана і К» на об`єкт нерухомості - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 листопада 2019 року за № 7562, посвідчений приватним нотаріусом ЧМНО Тумаком А. М., який було укладено між ПП «Ліана і К» та ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1664380746101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 .

Стягнуто порівно із ПП «Ліана і К» та ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 5 763,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державним реєстратором без достатніх на те підстав зареєстровано право приватної власності ПП «Ліана і К» на магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 , який є збірно-розбірним павільйоном, на земельній ділянці, яка перебуває у комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, та в подальшому здійснено відчуження цього магазину ОСОБА_1 і здійснено державну реєстрацію права приватно власності на вказане майно в період дії ухвали Господарського суду Львівської області від 25 листопада 2019 року у справі № 914/2284/1, якою задоволено заяву Львівської міської ради про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення ПП «Ліана і К» та КП «Реєстрація майна та бізнесу», а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо магазину літ. «А-1» площею 64,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1664380746101, в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав. Суд дійшов висновку, що реєстрація права приватної власності на збірно-розбірний павільйон фактично призвела до його подальшого відчуження та реєстрації за новим власником, призведе до незаконного заволодіння відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 (беручи до уваги принцип автоматичного переходу права власності на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди, адже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності).

06 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року.

Короткий зміст ухвал і постанови суду апеляційно інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року залишено без руху, надано строк для сплати судового збору в розмірі 2 881,50 грн та подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року визнано неподаною і повернуто її скаржнику.

Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що:

на виконання вимог вказаної ухвали Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 подав до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

проте на виконання вимог вказаної ухвали Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року до апеляційної скарги не долучено клопотання про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку;

фактично особі, яка подала апеляційну скаргу, було надано достатній строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині долучення клопотання про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами, чим фактично було продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги та питання про відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги судом не вирішувалося;

однак станом на 28 квітня 2022 року недоліки апеляційної скарги скаржником в частині долучення клопотання про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами не усунуто, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття апеляційного провадження і є підставою для визнання апеляційної скарги неподаною і повернення її скаржнику.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ПП «Ліана і К» залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна в апеляційному порядку оскаржило Приватне підприємство «Ліана і К»;

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову;

відсутні підстави вважати, що розміщення та експлуатація ПП «Ліана і К» збірно-розбірного павільйону не були самочинними, оскільки їх розміщення здійснено до набрання чинності Порядком № 244, а експлуатація здійснювалась відповідно до укладених договорів. Суд першої інстанції правильно зазначив, що визнання оспорюваного договору недійсним, скасування рішень державних реєстраторів та приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права приватної власності приватного підприємства «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 припиняє право власності на об`єкт нерухомості, проте не припиняє права приватної власності ПП «Ліана і К» на збірно-розбірний павільйон розміром 9,0 м на 7,2 м на АДРЕСА_1 та не матиме наслідком звільнення земельної ділянки, а тому після реалізації органом місцевого самоврядування дискреційних повноважень на оформлення договірних відносин із відповідачем, належним чином відновить порушене право позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Аргументи учасників

У вересні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд необґрунтовано повернув апеляційну скаргу. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, ОСОБА_1 зазначав, що про повний текст рішення він дізнався 15 жовтня 2021 року з ЄДРСР, оскільки рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року він не отримував засобами поштового зв`язку. У зв`язку з цим клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження. При ознайомленні з матеріалами справи, яке мало місце 05 вересня 2022 року, адвокат ОСОБА_1 дізнався, що у справі відсутні докази направлення йому копії судового рішення. Тому на момент подання апеляційної скарги існували поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, тому апеляційний суд допустив надмірний формалізм, повернувши апеляційну скаргу з підстав неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У січні 2023 року до Верховного Суду від представника ПП «Ліана і К» надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності підприємства на спірний магазин з одночасним припиненням права приватної власності підприємства на цей магазин, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга представника ПП «Ліана і К» мотивована, зокрема, тим, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовною підставою для скасування судового рішення. ПП «Ліана і К» не було повідомлене про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із оскарженими рішеннями у частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності підприємства на спірний магазин з одночасним припиненням права приватної власності підприємства на цей магазин. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

У лютому 2023 року до Верховного Суду від представника Львівської міської ради надійшов відзив, у якому він посилається на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, у зв`язку з чим, на його переконання, відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «Ліана і К».

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2023 року призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18, від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 520/15125/16-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, щорайонний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

За правилами статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (стаття 272 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

27 вересня 2021 року суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, повний текст якого складений 01 жовтня 2021 року (т. 1, а. с. 216-221);

06 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження з мотивів ненаправлення йому копії рішення суду першої інстанції. Зазначав, що про повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції дізнався 15 жовтня 2021 року на сайті ЄДРСР;

ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року залишено без руху, надано строк для сплати судового збору в розмірі 2 881,50 грн та подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску. При цьому апеляційний суд зазначив, що «враховуючи дату складення повного тексту судового рішення 01 жовтня 2021 року, останнім днем для подачі апеляційної скарги на оскаржуване рішення є 02 листопада 2021 року. Звернувшись 06 листопада 2021 року до суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2021 року, ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду. В поданій апеляційні скарзі ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 міститься клопотання про поновлення апеляційного оскарження на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2021 року, з покликанням на те, що про повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції він дізнався 15 жовтня 2021року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Апеляційна скарга ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 була подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, та в порушення п.4 ч.4 ст. 356 ЦПК України не було долучено доказів, що підтверджують відомості про час отримання оскаржуваного рішення чи відсутність в матеріалах справи відомостей про скерування та отримання копії оскаржуваного рішення, що позбавляє суд можливості встановити наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Таким чином скаржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2021 року»;

на виконання вимог цієї ухвали представник ОСОБА_1 подав до апеляційного суду докази сплати судового збору;

ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з неподанням заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 частково усунуто недоліки, вказані в ухвалі апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, суд апеляційної інстанції безпідставно не надав відповідачу можливості усунути недоліки апеляційної скарги, не продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо підтвердження факту вручення/невручення оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим передчасно зробив висновок про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги.

Тому ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року належить скасувати та передати справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Щодо касаційної скарги ПП «Ліана і К».

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1) частини першої статті 255 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) вказано, що «господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зазначено, що:

«тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог.

У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)».

У справі, що переглядається, позовні вимоги Львівської міської ради до ПП «Ліана і К» про скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права приватної власності ПП «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 , вирішення питання про розподіл судових витрат, за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду (частина четверта статті 414 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати та справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження; касаційну скаргу ПП «Ліана і К» задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, провадження у справі у зазначеній частині закрити та повідомити Львівську міську раду, що розгляд цієї справи в зазначеній частині віднесений до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 406, 411, 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ліана і К» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у частині позовних вимог Львівської міської ради до Приватного підприємства «Ліана і К» про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права приватної власності Приватного підприємства «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 , стягнення з Приватного підприємства «Ліана і К» на користь Львівської міської ради судових витрат, скасувати.

Провадження у справі № 466/10657/19 у частині позовних вимог Львівської міської ради до Приватного підприємства «Ліана і К» про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права приватної власності Приватного підприємства «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 , стягнення з Приватного підприємства «Ліана і К» на користь Львівської міської ради судових витрат, закрити.

Повідомити Львівську міську раду, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог Львівської міської ради до Приватного підприємства «Ліана і К» про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на вулиці Ю. Липи, 20 у місті Львові з одночасним припиненням права приватної власності Приватного підприємства «Ліана і К» на об`єкт нерухомого майна - магазин літ. «А-1» загальною площею 64,9 кв. м на АДРЕСА_1 , стягнення з Приватного підприємства «Ліана і К» на користь Львівської міської ради судових витрат, віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у скасованих частинах та ухвала Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук