Ухвала

від 16.10.2023 по справі 317/1100/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

16 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 317/1100/22

провадження № 61-14330ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 155 451,95 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 01 травня 2023 року, яке залишене постановою Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, позов задоволено частково.

Стягнено з Інституту на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 січня 2019 року до 27 травня 2022 року, з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів у розмірі 121 630,75 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 та Інститут звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.

Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 684,00 грн.

Позивачка просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 155 451,95 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн*100=268 400,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, враховуючи, що держава систематично порушує норми матеріального та процесуального права.

Фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики заявник обґрунтовує тим, що ця справа (№ 317/1100/22) по суті є продовженням справи № 317/183/19 в частині похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не може розглядатись окремо від вимоги про поновлення на роботі.

Також заявник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес для Інституту. Інститут є державною установою та забезпечує продовольчу безпеку країни, функціонує за рахунок коштів державного бюджету, є роботодавцем і найбільшим платником податків у селищній громаді Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Внаслідок рішень Верховного Суду Інститут втратив ініціативу щодо виконання програми, спрямованої на реорганізацію структури Інституту і зазнав репутаційних збитків.

Наслідком ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі є неможливість участі у закордонних наукових програмах через непередбачені додаткові фінансові витрати щодо виконання рішень судів та моральний стан колективу Інституту.

Згідно з лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування місячні бюджетні асигнування знаходяться в межах 516 100,00 грн. Суди попередніх інстанцій стягнули кошти у розмірі 121 630,75 грн, що становить 24 % від місячних бюджетних асигнувань на заробітну платню всіх працівників Інституту. За таких обставин обсяг відповідальності є несправедливим щодо роботодавця, оскільки майновий тягар відповідних виплат унеможливлює виконання роботодавцем зобов`язань з виплати заробітної плати іншим працівникам, що може призвести до банкрутства інституту.

Справа становить значний суспільний інтерес, відповідні судові рішення зумовлюють відсутність довіри в суспільстві до судової гілки влади.

Виконання оскаржуваних судових рішень та застосування статті 237 КЗпП України призведе до скрутного становища третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У касаційній скарзі Інституту зазначено ідентичні доводи щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Зазначені вище посилання заявників про необхідність відкриття провадження у малозначній справі є необґрунтованими, їхні доводи зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, яким заявники надають оцінку в касаційній скарзі.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Заявники не зазначили, в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на їхню думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору стосується питання загальнодержавного значення, а саме визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційні скарги не містять обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржується, у касаційній скарзі не зазначені.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявниками рішення судів попередніх інстанцій ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційних скарг матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко