Ухвала

від 13.10.2023 по справі 506/952/23

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/952/23

Провадження № 2/506/190/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13.10.2023 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

секретаря Тинкован Г.О.

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін заяву керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом

Керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб СП» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Красноокнянського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом Керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб СП» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою.

Ухвалою Красноокнянського районного суду від 06 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі.

Підставою для пред`явлення позову слугувало те, що ОСОБА_1 , який є громадянином Республіки Молдова, порушена процедура використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, так як він в порушення ст.ст.13, 14, 41 Конституції України, ст.ст.80, 81, 145 ЗК України, не відчужив належну йому земельну ділянку упродовж року після набуття права власності і на даний час відповідач без перешкод використовує спірну земельну ділянку і як власник, отримує прибуток на території України.

11 жовтня 2023 року керівником Подільської окружної прокуратури до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського позначення з кадастровим номером 5123185700:01:002:0147 площею 4,6655 га, що належить громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 та яка розташована на території Чорнянської сільської ради Окнянського (на теперішній час Подільського району) Одеської області. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , який отримав земельну ділянку в порядку спадкування та яка є предметом спору у даній справі, зареєстрував своє право власності на неї Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 лютого 2019 року. Окрім того, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.12.2018 року ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку за договором емфітевзису ТОВ «Хлібороб СП» строком на 99 років.

Речове право користування вказаною земельною ділянкою ТОВ « Хлібороб СП» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Разом з тим, у земельному та цивільному законодавстві, зокрема, у ст.ст.81, 145 ЗК України, відсутні норми, якими прямо заборонено відчуження іноземцем земельної ділянки зі спливом однорічного строку, лише передбачено його обов`язок на здійснення такого відчуження у річний термін. При цьому, невиконання вказаного обов`язку дає законні підстави для конфіскації вказаної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, беззаперечно вбачається, що у разі відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на користь третіх осіб під час розгляду справи, які не є сторонами за даним позовом, такі дії відповідача ОСОБА_1 унеможливлять реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. Тому позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд застосувати заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка є предметом спору по даній справі.

Дослідивши матеріали, додані до позовної заяви, суд приходить до такого.

Статтею 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як на ризики, що вказують на можливість утрудненого виконання рішення суду або ефективного захисту порушених прав позивача, останній у заяві про забезпечення позову посилається те, що відповідач ОСОБА_1 , із врахуванням відсутності прямої заборони на відчуження земельної ділянки іноземцем у строк понад один рік має можливість відчужити земельні ділянки третім особам, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду про повернення земельних ділянок державі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та ураховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи убачається, що предметом спору у даній справі є незаконне використання відповідачем спірної земельної ділянки, можливість у майбутньому її незаконного відчуження на користь третіх осіб, або поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, що унеможливить виконання рішення суду, якщо в майбутньому воно буде ухвалено на користь позивача .

Таким чином, із врахуванням обставин справи, провівши оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення, враховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, при цьому такий захід забезпечення не несе загрози завдання збитків відповідачам, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, згідно позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Молдова та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст.498 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст.498 ЦПК України, доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно абзацу 2 п.8.2. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 № 1092/5/54 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, розділу VIII «Особливості виконання Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року», у відносинах з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Російською Федерацією та Республікою Молдова статті Конвенції 1993 року, змінені Протоколом до неї 1997 року, застосовуються у редакції цього Протоколу.

В п. 8.4. даного розділу зазначено, що з урахуванням статті 17 Конвенції 1993 року в редакції Протоколу 1997 року, доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

За вказаних обставин, з метою вручення відповідачу ОСОБА_1 копії заяви про забезпечення позову з копіями доданих до неї документів, а також копії ухвали про забезпечення позову, слід направити судове доручення компетентному суду (органу) Республіки Молдова про вручення відповідачу ОСОБА_1 вказаних документів.

При цьому, слід зобов`язати Керівника Подільської окружної прокуратури надати Красноокнянському районному суду Одеської області нотаріально посвідчені переклади заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів, а також переклад даної ухвали на російську мову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Керівника Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5123185700:01:002:0147, площею 4,6655 га, що належить громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 , та яка розташована на території Чорнянської сільської ради Окнянського (на теперішній час Подільського району) Одеської області.

Зобов`язати Керівника Подільської окружної прокуратури у строк до 10.11.2023 року надати Красноокнянському районному суду Одеської області нотаріально посвідчені переклади на російську мову заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів, а також даної ухвали в двох примірниках.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя О. Л. Чеботаренко