Рішення

від 16.10.2023 по справі 160/15289/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Справа № 160/15289/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області по визнання протиправними та скасування п. 1 наказу №1052к від 07.06.2023р., наказу №372о/с від 09.06.2023р., поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2023р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області і просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу №1052к від 07.06.2023р. начальника ГУНП в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Криворізького РУП», яким було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, стосовно оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області №372 о/с від 09.06.2023року «По особовому складу» щодо звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 , з 09.06.2023 року згідно із Законом України Про Національну поліцію за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.06.2023р. з розрахунку середньоденного грошового забезпечення по день винесення судового рішення;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 4024 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив службу в органах національної поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, мав спеціальне звання - капітан поліції, проте, згідно до п.1 наказу №1052к від 07.06.2023р. його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а за наказом №372 о/с від 09.06.2023р. його було звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту). Позивач вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції є незаконним, оскільки висновки службового розслідування щодо встановлення порушення позивачем службової дисципліни ґрунтуються виключно на надуманих підставах, що, на його думку, не може бути підставою для звільнення його зі служби в поліції, є найсуворішим із видів дисциплінарного стягнення з урахуванням того, що такий вид дисциплінарного стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу; посадова інструкція позивача не містить обов`язків, за порушення яких позивач підлягав звільненню з посади; формальний підхід (поверхневе ставлення) до проведення службового розслідування призвів до незаконного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та, як наслідок, звільнення зі служби в поліції; на порушення процедури проведення службового розслідування, встановленої Порядком №893 та ст.18 Дисциплінарного Статуту, позивач навмисно був позбавлений Комісією права надати письмові пояснення, відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджувалися службовим розслідуванням, незважаючи на те, що повідомляв про перебування на лікарняному, однак, всупереч вимогам Дисциплінарного Статуту службове розслідування не було продовжене. За викладеного, позивач вказує на те, що застосування до нього крайнього та найсуворішого виду дисциплінарного стягнення є незаконним, порушує принцип обґрунтованості п.1 наказу №1052к від 07.06.2023р., порушує право позивача, яке підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді з урахуванням приписів ст.235 КЗпП України та зі стягненням з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно до вимог Порядку №100, із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, передбаченої Порядком №260, а також з урахуванням того, що з сум нарахованого грошового забезпечення поліцейських утримується військовий збір 1,5% та податок на доходи фізичних осіб (18%), який відповідно до постанови КМУ від 15.02.2004р. №44 підлягає повній компенсації. Окрім того, позивач у позові посилається і на численні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду. У відповіді на відзив позивач посилається на ті ж самі обставини та підстави, що і у позові. Також у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 05.10.2023р. позивач просив при розподілі судових витрат у разі задоволення позову, стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які складають 15600 грн. У додаткових поясненнях від 13.10.2023р. представник позивача просив допустити рішення в частині поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах одного місяця в сумі 27982,50 грн. до негайного виконання (а.с.1-14, 203-206 том 1, а.с.36-38, 58-62 том 2).

Ухвалою суду від 10.07.2023р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 08.08.2023р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копії матеріалів службового розслідування; копію посадової інструкції позивача; копію Присяги; надати довідку про середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні 2 місяці до звільнення, оформлену з дотриманням вимог Порядку №100 від 08.02.1995р., виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.49 том 1).

На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 29.08.2023р. відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування за відомостями вказаними у доповідній записці УГІ ГУНП від 29.05.2023р. №50/1-493 «Про результати проведених заходів підтримки і контролю у Криворізькому РУП ГУНП та відділеннях поліції №№1,2,3,4 цього ж районного управління поліції» щодо порушення поліцейськими вказаних підрозділів вимог Порядку, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017р. №757, а саме: 1) відповідно до наказів Криворізького РУП «Про призначення складу конвойного наряду» у період з 20.12.2022р. по 10.05.2023р., позивач( ОСОБА_1 ), капітан поліції ОСОБА_2 та старший лейтенант ОСОБА_3 здійснювали конвоювання взятих під варту осіб на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 , однак жодного разу не записувались до журналів виїзду та повернення транспортних засобів Криворізького РУП №15 від 02.09.2022р. та №43 від 01.04.2023р., а також не проходили інструктаж водіїв перед виїздом на службовому автотранспорті, що підтверджено журналом обліку інструктажів Криворізького РУП №350 від 12.10.2010р., згідно довідки начальника чергової частини ВМ Криворізького РУП ГУНП майора поліції Часова О. (вих. від 05.06.2023р. № 45/4-2871); 2) відповідно до наказу Криворізького РУП «Про призначення складу конвойного наряду» від 05.04.2023р. №744 позивач ( ОСОБА_1 ), капітан поліції ОСОБА_2 та старший лейтенант ОСОБА_3 здійснювали конвоювання взятих під варту осіб на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_2 , який за останніми не закріплений; 3) встановлено, що відповідно до журналу обліку вхідних доручень №133 н/т., доручення слідчих, зареєстровані за вх. №100д від 17.01.2023р., №99д від 17.01.2023р., №135д від 23.01.2023р., №184д від 01.02.2023р., №233д від 13.02.2023р., №487д від 05.04.2023р., виконані позивачем з порушенням строків виконання, що свідчить про виявлені факти недотримання позивачем вимог ч.3 ст.41 КПК в частині обов`язковості виконання доручень поліцейських СВ та СД згідно довідки діловода СДВ Криворізького РУП ГУНП Лесюк Н. (вих. вих. від 05.06.2023р. №45/6-3112). Також службовим розслідуванням встановлено, що позивач ( ОСОБА_1 ) відповідно до наказу ГУНП від 31.01.2023р. №293 закріплений відповідальним за експлуатацію та технічний стан службового автомобіля «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 . З метою отримання пояснень від позивача відповідачем 01.06.2023р. надіслано рекомендованим листом (№5000025932674) виклик щодо необхідності прибуття та надання письмових пояснень в рамках службового розслідування, який отриманий позивачем був 02.06.2023р. згідно трекінгу поштового відправлення на сайті Укрпошта, проте, станом на 07.06.2023р. позивач не прибув до Криворізького РУП ГУНП, документів щодо наявності поважних причин не прибуття не надав, обмежився лише надсиланням у месенджері «WhatsApp» члену дисциплінарної комісії ОСОБА_4 фотокопії інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я, відповідно до яких позивач знаходився на лікуванні з 22.05.2022р. Про факт відмови від надання письмових пояснень позивачем був складений відповідний акт. Наведені обставини та матеріали службового розслідування підтверджують наявність в діях позивача недотримання вимог пунктів 1,2 ч.1 ст.18 Закону №580, п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, пунктів 12,13 розділу Ш Порядку №757, п.6 розділу УІ Інструкції №575, пункту 2 розділу 1, пункту 15 розділу 2 посадової інструкції від 07.07.2017р. № 45/6-64дск, Присяги поліцейського, що виразилось у невиконання доручень слідчих у встановлений термін, не вжитті заходів щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому транспорті та внесення даних до дорожньої документації, відсутності контролю за діяльністю поліцейських, діяльність яких координує, тобто скоєнні в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам. За викладеного, відповідач у відзиві просить врахувати суд, що спеціальні юридичні і моральні норми пред`являють підвищені вимоги до почуття відповідальності поліцейського, визначені ст.2, ст.18 Закону №580, Присяги поліцейського, п.1,4,6,7,11 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, абз.1,3 п.1 розділу ІІ та п.3 розділу ІУ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2006р. №1179, а тому відповідач вказує на те, що в силу своїх службових обов`язків, позивач був зобов`язаний не допускати дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших стосунків, які носять корисливий або протиправний характер та вважає, що позивач скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, у зв`язку з чим такі дії є несумісними з вимогами, що пред`являються до особистих та моральних якостей працівника поліції. Додатково відповідач зазначив, що відповідно до вимог ст.3,8,13 Дисциплінарного статуту визначення виду дисциплінарного стягнення, яке необхідно накласти на поліцейського, є переважним (дискреційним) правом начальника ГУНП, адміністративний суд не може втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень, що узгоджується і з правовою позицією, викладеною у п.42 постанови Верховного Суду від 02.05.2019р. у справі №826/18834/15. Окрім того, відповідач посилається і на те, що інші позовні вимоги позивача щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та судові витрати у вигляді судового збору є похідними від вимог про визнання звільнення позивача незаконним і теж, на думку відповідача, не підлягають задоволенню. 11.10.2023р. відповідачем до канцелярії суду подані заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких відповідач посилається на завищення таких витрат, їх не співмірність зі складністю справи, виконаними роботами та ціною позову, що становить надмірний тягар для відповідача та суперечить принципу справедливого розподілу витрат при розгляді справи (а.с.78-88 том 1, а.с.52-57 том 2).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.09.2023р. витребувано у відповідача ряд додаткових доказів, у якій встановлено строк їх надання до 22.09.2023р., у зв`язку із чим розгляд даної справи було продовжено до 16.10.2023р. (а.с.157-158 том 1).

Зазначена ухвала суду від 08.09.2023р. була отримана відповідачем засобами електронного зв`язку 08.09.2023р. о 14:33 годині та представником відповідача ОСОБА_5 особисто 14.09.2023р., що підтверджується електронним повідомленням та відповідною розпискою, наявних у справі (а.с.160-161 том 1).

22.09.2023р. відповідачем до канцелярії суду надані копії документів, які були витребувані згаданою ухвалою суду (а.с.220-246 том 1, а.с.1-34 том 2).

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 16.10.2023р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспорту, копіями наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, а також копіями матеріалів службового розслідування, що не оспорюється учасниками справи (а.с.19-21, 23-27, 89-151 том 1).

Згідно копії наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 31.05.2023р. за №1199 «Про організацію проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці УГІ ГУНП від 29.05.2023р. №50/1-493 «Про результати проведених заходів підтримки і контролю у Криворізькому РУП ГУНП та відділеннях поліції №№1,2,3,4 цього ж районного управління поліції» (а.с.96 том 1, а.с.221-230 том 2).

Проведеним службовим розслідуванням начальником ГУНП в Дніпропетровській області Щадило А. 07.06.2023р. був затверджений Висновок службового розслідування (далі Висновок) за змістом якого вбачається, що були встановлені порушення вимог Порядку, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017р. №757, зокрема, і позивачем ( ОСОБА_1 ), а саме:

1) відповідно до наказів Криворізького РУП «Про призначення складу конвойного наряду» у період з 20.12.2022р. по 10.05.2023р., позивач( ОСОБА_1 ), капітан поліції ОСОБА_2 та старший лейтенант ОСОБА_3 здійснювали конвоювання взятих під варту осіб на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 , однак жодного разу не записувались до журналів виїзду та повернення транспортних засобів Криворізького РУП №15 від 02.09.2022р. та №43 від 01.04.2023р., а також не проходили інструктаж водіїв перед виїздом на службовому автотранспорті, що підтверджено журналом обліку інструктажів Криворізького РУП №350 від 12.10.2010р., довідкою начальника чергової частини ВМ Криворізького РУП ГУНП майора поліції Часова О. (вих. від 05.06.2023р. № 45/4-2871);

2) відповідно до наказу Криворізького РУП «Про призначення складу конвойного наряду» від 05.04.2023р. №744 позивач ( ОСОБА_1 ), капітан поліції ОСОБА_2 та старший лейтенант ОСОБА_3 здійснювали конвоювання взятих під варту осіб на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_2 , який за останніми не закріплений;

3) встановлено, що відповідно до журналу обліку вхідних доручень №133 н/т., доручення слідчих, зареєстровані за вх. №100д від 17.01.2023р., №99д від 17.01.2023р., №135д від 23.01.2023р., №184д від 01.02.2023р., №233д від 13.02.2023р., №487д від 05.04.2023р., виконані позивачем з порушенням строків виконання, що свідчить про виявлені факти недотримання позивачем вимог ч.3 ст.41 КПК в частині обов`язковості виконання доручень поліцейських СВ та СД згідно довідки діловода СДВ Криворізького РУП ГУНП Лесюк Н. (вих. від 05.06.2023р. №45/6-3112).

Також службовим розслідуванням встановлено, що позивач ( ОСОБА_1 ) відповідно до наказу ГУНП від 31.01.2023р. №293 закріплений відповідальним за експлуатацію та технічний стан службового автомобіля «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 (а.с.140-141 том 1, а.с.19-22 том 2).

У відповідності до п. 3 наведеного Висновку, дисциплінарною комісією було запропоновано за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 12,13 розділу Ш Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017р. №757, пункту 6 розділу УІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017р. №575, пункту 2 розділу 1, пункту 15 розділу 2 посадової інструкції №45/6-64дск, Присяги поліцейського, що виразилося у невиконанні доручення слідчих у встановлений термін, не вжитті заходів щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому транспорті та внесення даних до дорожньої документації, відсутності контролю за діяльністю поліцейських, діяльність яких координує, тобто скоєнні в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам, застосувати до оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Криворізького РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.148-зворот том 1).

Надалі, на підставі наведеного вище Висновку службового розслідування, 07.06.2023р. відповідачем був прийнято наказ №1052к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Криворізького РУП ГУНП», за змістом пункту 1 якого видно, що до позивача було за вищеописане порушення вимог службової дисципліни, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, що підтверджується копією наведеного наказу (а.с.23-26,136-139 том 1).

Наведений вид дисциплінарного стягнення стосовно позивача був реалізований відповідачем шляхом прийняття наказу за №372 о/с від 09.06.2023р. за яким позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», з 9 червня 2023 року, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.27 том 1).

Вважаючи зазначені накази відповідача протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково в частині визнання протиправними та скасування вищенаведених оспорюваних наказів, поновлення позивача на посаді з 10.06.2023р. та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10.06.2023р. по 16.10.2023р. (день прийняття судового рішення), виходячи з наступного.

Правові засади організації і діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» (далі Закон №580).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №580 визначено, що Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, проти дії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч.1 ст.64 Закону №580 передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Так, пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону ч.1. ч.2 ст.19 Закону №580.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується відповідно до закону.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.77 Закону №580 передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частина друга статті 77 Закону №580).

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. №2337-УШ було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України ( далі Дисциплінарний статут), який набрав чинності 07.10.2018р.

Частинами першою та другою статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно до частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

У відповідності до вимог частин першої та другої статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обгрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 статті 11 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту, встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 наведеного Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмових наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно до статті 15 Дисциплінарного статуту встановлено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

У відповідності до вимог статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема:

- підстава для призначення службового розслідування;

- обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

-пояснення поліцейського щодо обставин справи;

-пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

-пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

-документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

-відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

-причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

-висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

-вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на грунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на грунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018р. №893 (далі Порядок №893), за приписами розділу УІ якого встановлено, що зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості, як, зокрема, підстава для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема:

- обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

- пояснення поліцейського щодо обставин справи, а у разі відмови від надання такого пояснення інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснення чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

- пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

- документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

- обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Системний аналіз вищенаведених норм права, що регулюють спірні відносини, свідчить про те, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного поліцейського є дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Також, з аналізу наведених норм Порядку №893 видно, що мета службового розслідування полягає у тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити, а саме: обставини (час, місце, спосіб, мотив учинення проступку) і наслідки правопорушення з приводу якого було призначене таке розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи (поліцейського), щодо якої призначене службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Із аналізу наведеного законодавства, можна дійти висновку, що всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід було відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

При цьому, слід зазначити, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Водночас, реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями.

А отже, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, у даному випадку, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, що є найсуворішим та крайнім заходом дисциплінарного впливу, суб`єкт його накладення повинен врахувати (окрім тяжкості проступку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини), обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків, наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи (поліцейського), щодо якої призначене службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню, а також його співмірності (пропорційності) характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку.

Разом з тим, аналіз змісту Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. та змісту оспорюваного пункту 1 наказу №1052к від 07.06.2023р. вищенаведених обставин тяжкості проступку (пом`якшуючі та обтяжуючі обставини), обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків) його співмірності (пропорційності) характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку на порушення вище досліджених вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893 не містить.

Також як видно зі змісту згаданого Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. у ньому зазначено, що позивач діючих дисциплінарних стягнень не має, за місцем проходження служби характеризується позитивно (відповідна характеристика долучена до матеріалів СР) (а.с.141 том 2), проте, вказані встановлені Порядком №893 як пом`якшувальні обставини, при визначенні ступеню вини позивача, яке призвело до застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення (звільнення зі служби в поліції) відповідачем враховані не були, згаданий Висновок не містить таких аргументів.

При цьому, за змістом Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. було встановлено, що за результатами даного службового розслідування до дисциплінарної відповідальності, окрім позивача, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності ще 17 поліцейських, а згідно порівняльного аналізу дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, та зокрема, іншими поліцейськими ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) вбачається, що за ті ж самі порушення службової дисципліни до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з поліції (найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, який є крайнім заходом дисциплінарного впливу), тоді як до вказаних поліцейських застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.150-151 том 1).

Разом з тим, обґрунтування причин застосування за одні й ті самі порушення службової дисципліни різних видів дисциплінарного стягнення (до позивача звільнення зі служби в поліції, до поліцейських ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 догани), ні наведений Висновок службового розслідування від 07.06.2023р., ні оспорюваний пункт 1 наказу №1052к, не містять.

Наведений підхід щодо способу і порядку проведення службового розслідування в частині встановлення та відображення у них всіх обставин, визначених Дисциплінарним статутом, Порядком №893 (пом`якшуючих та обтяжуючих ступінь відповідальності, попередню поведінку поліцейського, ставлення поліцейського до виконання посадових обов`язків, співмірність (пропорційність), наслідки, що настали внаслідок вчиненого проступку), а також застосування виду дисциплінарного стягнення віднесено до обов`язку відповідача суб`єкта владних повноважень, а відповідно, відповідач зобов`язаний був навести відповідні обґрунтування та причини застосування до різних осіб за один і той самий проступок кардинально відмінних підходів при обранні виду дисциплінарного стягнення.

Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 20.07.2023р. у справі №620/4675/22.

Окрім того, у рамках службового розслідування дисциплінарна комісія зобов`язана була отримати пояснення з приводу дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, від його безпосереднього керівника, що передбачено як ст.19 Дисциплінарного статуту, так і приписами Порядку №893.

Проте, ні матеріали службового розслідування, копії яких додані до відзиву, ні Висновок службового розслідування від 07.06.2023р., з приводу дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, таких пояснень безпосереднього керівника позивача, не містять.

Також судом встановлено, що у рамках проведення службового розслідування 02.06.2023р. начальником ВКП Криворізького РУП була надана службова характеристика щодо позивача, яка містить позитивні відгуки щодо належного виконання позивачем своїх посадових обов`язків у період проходження служби в поліції (а.с.132 том 1).

Разом з тим, зазначена у наведеній службовій характеристиці інформація не була врахована дисциплінарною комісією про що свідчить копія Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. та копія оспорюваного наказу №1052к від 07.06.2023р., що не відповідає та суперечить вимогам Дисциплінарного статуту та Порядку №893 (а.с.136-139, 140-151 том 1).

Як свідчить зміст Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. та зміст оспорюваного пункту 1 наказу №1052к від 07.06.2023р., підставою для застосування до позивача як поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, є порушення позивачем, службової дисципліни, що виразилося, а саме:

1) у невиконанні доручень слідчих у встановлений термін (доручення слідчих, зареєстровані за вх.№100д від 17.01.2023р., №99д від 17.01.2023р., №135д від 23.01.2023р., №184д від 01.02.2023р., №233д від 13.02.2023р., №487д від 05.04.2023р. виконані позивачем з порушенням строків виконання) - (а.с.141 том 1);

2) не вжитті заходів щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому транспорті та не внесення даних до дорожньої документації (згідно до наказів від 20.12.2022р. №1973, від 18.01.2023р. №137, від 19.01.2023р. №140, від 08.02.2023р. №317, від 09.02.2023р. №320, від 13.02.2023р. №36, від 20.02.2023р. №397, від 21.02.2023р. №400, від 23.02.2023р. №420, від 03.03.2023р. №472, від 14.03.2023р. №558, від 21.03.2023р. №605, від 03.04.2023р. №713, від 05.04.2023р. №744, від 21.04.2023 №861, від 08.05.2023р. №978, від 09.05.2023р. №987, від 10.05.2023р. №996 позивач здійснював конвоювання осіб, взятих під варту, на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 (закріпленим за позивачем наказом №293 від 31.01.2023р.) та на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_2 (не закріплений за позивачем) без проведення записів до журналів виїзду та повернення транспортних засобів та без проходження інструктажу водіїв перед виїздом, що підтверджено журналом обліку інструктажів Криворізького РУП №350 від 12.10.2010) (а.с.140-141 том 1);

3) відсутності контролю за діяльністю поліцейських, діяльність яких координує, тобто, скоєнні проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції обов`язкам (а.с.148 зворот том 1).

Також зміст Висновку службового розслідування та оспорюваного п.1 наказу №1052к свідчить про те, що порушення службової дисципліни позивачем полягає, серед іншого, і у порушенні ним пункту 2 розділу 1, пункту 15 розділу 2 посадової інструкції №45/6-64дск (а.с.136,148 том 1).

Між тим, ні копії матеріалів службового розслідування, наданих відповідачем на вимогу суду та наявних в матеріалах справи, ні зміст Висновку службового розслідування від 07.06.2023р., ні оспорюваний п.1 наказу №1052к від 00.06.2023р., не містять викладу посадових обов`язків, які повинен був дотримуватися позивач, що наведені у пункті 2 розділу 1, пункті 15 розділу 2 посадової інструкції№45/6-64дск, відсутня така посадова інструкція позивача і у матеріалах службового розслідування, а відповідно, можна зробити висновок, що її зміст не досліджувався дисциплінарною комісією у рамках проведення вищенаведеного службового розслідування.

На вимогу суду, відповідачем була надана копія посадової інструкція позивача зі змісту пункту 2 розділу 1 вбачається, що на позивача покладені обов`язки щодо координації та контролю діяльності групи за лінією роботи, пов`язаних з незаконним обігом наркотиків. У разі порушення останніми службової дисципліни несе за них відповідальність встановлену законом (а.с.13-14 том 2).

Разом з тим, ні матеріали службового розслідування, ні зміст копії доповідної записки №50/1-493 від 29.05.2023р. (що була підставою для призначення даного службового розслідування) не містять інформації з приводу того, які саме дії позивача були вчинені, що призвели до порушення позивачем саме вимог пункту 2 розділу 1 посадової інструкції, судом не встановлено, а відповідачем жодними доказами не підтверджено.

Те ж саме стосується і порушення позивачем і пункту 15 розділу 2 посадової інструкції позивача, якою передбачено обов`язок позивача здійснювати належну взаємодію з працівниками слідчих відділень поліції в частині ініціювання проведення необхідних слідчих (розшукових) дій та своєчасного виконання доручень слідчих (а.с.12- зворот том 2).

Матеріали службового розслідування не містять інформації коли отримані були доручення слідчих позивачем, наведені у Висновку службового розслідування, який вони містили строк виконання, дисциплінарною комісією не з`ясовувалися причини та підстави, що не дозволяли виконати такі доручення слідчих у встановлені у них строки (таких доказів суду не надано) та які саме причини, які залежали від позивача та його посадових обов`язків, спричинили затримання у їх виконанні з урахуванням того, що зволікання у несвоєчасному їх виконанні мали не значний термін, що підтверджується змістом довідки №45/6-4567 від 19.09.2023р. (а.с.25-34 том 2).

А відповідно, із наведеного, суд приходить до висновку, що у рамках службового розслідування стосовно позивача обов`язки, покладені на позивача як поліцейського, зазначені у наведених пунктах його посадової інструкції, дисциплінарною комісією взагалі не досліджувалися та не вивчалися в порушення вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893.

Також в матеріалах службового розслідування відсутні і копії доручень слідчих зареєстровані за вх.№100д від 17.01.2023р., №99д від 17.01.2023р., №135д від 23.01.2023р., №184д від 01.02.2023р., №233д від 13.02.2023р., №487д від 05.04.2023р., які ніби то виконані позивачем з порушенням строків їх виконання, що свідчить про те, що дисциплінарною комісією взагалі не перевірялися вказані у них строки, питання коли саме ці доручення були отримані позивачем та причини виконання їх позивачем з порушенням строків дисциплінарною комісією фактично дисциплінарною комісією не досліджувалося, а відповідно, залишилися поза увагою проведеного службового розслідування та належної оцінки цим обставинам надано не було в порушення вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893.

При цьому, судом критично надається оцінка довідці діловода СДЗ Криворізького РУП Наталі Лесюк №45/6-3112 від 05.06.2023р. (а.с.101 том 1), на яку є посилання у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р.(а.с.141), стосовно порушення позивачем строків виконання вищенаведених доручень слідчих, з огляду на те, що наведені відомості повинні були бути перевірені у рамках проведеного службового розслідування шляхом зібрання відповідних доказів та надання їх оцінки, у тому числі, і щодо причин виконання таких доручень з порушенням строків, саме дисциплінарною комісією, що передбачено приписами як Дисциплінарного статуту, так і Порядком №893, а не діловодом, який не є членом дисциплінарної комісії (таких доказів суду не надано), а відповідно, така посадова особа не наділена повноваженнями робити будь-які висновки у рамках проведення службового розслідування, а лише має обов`язок надати витребувані дисциплінарною комісією певні документи на предмет встановлення наявності/відсутності порушення в частині дотримання позивачем строків виконання доручень слідчих для вивчення та перевірки їх, прийняття відповідного рішення (Висновку) саме дисциплінарною комісією.

Те ж саме стосується і наданої відповідачем довідки №45/6-4567 від 14.09.2023р. (а.с.34 том 2), яка взагалі не була предметом дослідження дисциплінарною комісією при проведення службового розслідування щодо позивача.

При цьому, судом враховується і те, що посилання відповідача на будь-які довідки, доповідні записки, рапорти та інші, надані посадовими особами, в рамках проведення службового розслідування, ще не може служити беззаперечними підставами для висновку про вчинення дисциплінарного проступку поліцейським без перевірки цих обставин відповідачем у порядку та у спосіб, встановлені Дисциплінарним статутом та Порядком №893, що є обов`язком суб`єкта владних повноважень.

А отже, із наведених встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених копій документів у їх сукупності та враховуючи те, що строки виконання у наведених дорученнях слідчих не перевірялися (такі доручення слідчих відсутні в матеріалах службового розслідування та їх копії надані суду лише на вимогу ухвали суду від08.09.2023р.) у межах службового розслідування, а, відповідно, і не досліджувалися та їм не було надано належної правової оцінки дисциплінарною комісією, про що свідчать копії матеріалів службового розслідування, доданих до відзиву на позов, та зміст відповідного Висновку службового розслідування від 07.06.2023р., тому суд приходить до висновку, що факт вчинення вказаного порушення позивачем дисциплінарною комісією не було перевірено всебічно та об`єктивно, а відповідно, не могло бути обрано дисциплінарною комісією та відповідачем обґрунтованими підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді саме звільнення зі служби в поліції, як крайній та найсуворіший вид дисциплінарного стягнення.

Щодо порушення позивачем, яке полягає у не вжитті заходів щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому транспорті та внесення даних до дорожньої документації у період з 20.12.2022р. по 10.05.2023р. за якими позивач здійснював конвоювання осіб, взятих під варту, на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 (закріпленим за позивачем наказом №293 від 31.01.2023р.) та на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_2 (не закріплений за позивачем) без проведення записів до журналів виїзду та повернення транспортних засобів та без проходження інструктажу водіїв перед виїздом, що підтверджено журналом обліку інструктажів Криворізького РУП №350 від 12.10.2010р., судом встановлені такі обставини.

Так, на підтвердження зазначеного порушення відповідачем на вимогу ухвали суду від 08.09.2023р. надано копії наказів від 10.05.2023р. №996, від 08.05.2023р. №978, від 21.04.2023р. №861, від 09.05.2023р. №987, від 05.04.2023р. №744, від03.04.2023р. №713, від 21.03.2023р. №605, від 14.03.2023р. №558, від 03.03.2023р. №472, від 21.02.2023р. №400, від 20.02.2023р. №397, від 18.01.2023р. №137, від 19.01.2023р. №140, від 08.02.2023р. №317, від 09.02.2023р. №320, від 13.02.2023р. №336, від 23.02.2023р. №420 «Про призначення складу конвойного наряду», у змісті яких зазначено не тільки позивача, а ще трьох інших поліцейських, відповідно, даний наказ лише відображає зміст складу осіб, які призначені для конвоювання, номер і марка службового автомобілю, яким буде здійснено конвоювання, контроль за виконанням вказаного наказу покладено було на заступника начальника ВКП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Р. Нетудихату та начальника ВКП Криворізького РУП О. Ізварина (а.с.99 том 1, а.с.231-246 том 2).

Тобто, із аналізу змісту наведених наказів, можна дійти висновку, що їх зміст не містить інформації про те, що саме позивач здійснив конвоювання осіб, взятих під варту, і саме у період з 20.12.2022р. по 10.05.2023р., покладено контроль за його виконанням саме на позивача, з урахуванням того, що у ньому зазначено, серед іншого, і інших трьох поліцейських, а відповідно, вказаний наказ не є належним доказом того, що саме позивачем не було вжито заходів щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому транспорті та внесення даних до дорожньої документації у період з 20.12.2022р. по 10.05.2023р. за якими ніби то позивач здійснював конвоювання осіб, взятих під варту, на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 (закріпленим за позивачем наказом №293 від 31.01.2023р.) та на службовому автомобілі «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_2 (не закріпленим за позивачем) у розумінні ст.72-73 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, інші копії наказів, які зазначені у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р., в матеріалах службового розслідування відсутні (надані лише на вимогу суду), а відповідно, свідчать про те, що їх зміст не перевірявся та не досліджувався дисциплінарною комісією на предмет їх виконання/невиконання саме позивачем у рамках проведеного службового розслідування, з урахуванням того, що вказаними наказами не покладено обов`язку саме на позивача контролю щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому транспорті та внесення даних до дорожньої документації, змістами даних наказів також не підтверджено і те, що саме позивач виконував виїзди як водій на згаданому автомобілі, з урахуванням того, що вказане авто згідно наказу №293 було закріплено і за іншими поліцейськими, у якому позивача були визначено лише відповідальним та технічний стан автомобіля(19-21 том 2) .

Також аргументи відповідача, викладені у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. з приводу того, що у період з 20.12.2022р. по 10.05.2023р. саме позивач користувався службовим автомобілем«Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 та службовим автомобілем «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_2 з урахуванням відсутності записів у журналах виїзду-повернення АМТ, обліку інструктажів про виїзд та повернення вказаного службового автомобілю (а.с.108-131 том 1), відповідачем жодними іншими доказами не підтверджені, наприклад: здійснював виїзд саме на цьому авто (відео виїзду), брав ключі від авто та повертав ключі від цих авто.

На вимогу ухвали суду від 08.09.2023р. щодо надання таких доказів, відповідачем не надано ні актів виїзду та повернення авто, видачі позивачеві (повернення) ключів від згаданих авто, складених у відповідний день та час, у встановленому законодавством порядку, відповідачем суду не надано.

При цьому, посилання відповідача у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. на те, що згідно до наказу №293 від 31.01.2023р. службовий автомобіль «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 саме позивач закріплений відповідальним за експлуатацію та технічний стан вказаного автомобілю, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки (з урахуванням відсутності записів у вищенаведених журналах про їх використання саме позивачем) зазначені у наказі обставини не можуть підтверджувати фактів користування вказаним автомобілем тільки позивачем у період з 22.12.2022р. по 10.05.2023р., а суду такі докази у ході судового розгляду справи також не надані.

Судом критично надається оцінка і відображеним у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. посиланням відповідача на довідку начальника чергової частини майора поліції В.Часова за №45/4-2871 (а.с.102,141 том 1), якою встановлено, що у журналах виїзду та повернення транспортних засобів, записи про виїзд службових автомобілів «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_1 , «Dacia Logan» н.з. НОМЕР_2 у період з 20.12.2022р. по 10.05.2023р. відсутні, з огляду на те, що, по-перше, вказана довідка не містить жодної інформації про використання даних автомобілів у вказаний період саме позивачем; по-друге, копія журналу виїзду і повернення ТЗ, фактів користування вказаними автомобілями саме позивачем не містить (записи відсутні); по-третє, інших доказів, які б свідчили про користування у вказаний період наведеними службовими автомобілями саме позивачем, відповідачем суду не надано.

Окрім того, доказів, які б свідчили про те, що за посадовими функціями саме на позивача покладені обов`язки вживати заходів щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому автотранспорті та внесення даних до дорожньої документації, здійснювати контроль за діяльністю таких поліцейських, ні матеріали службового розслідування, ні зміст Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. не містять та відповідачем на вимог суду не надані.

При цьому, додана до відзиву відповідачем копія дорожнього листа №3/2400 за травень 2023р. на службовий автомобіль марки Ssang Yong-Actyon, н.з. НОМЕР_3 , не містить інформації про те, що вказаний службовий автомобіль був закріплений саме за позивачем (таких доказів суду також не надано), у ньому зазначені прізвища поліцейських серед яких прізвище позивача відсутнє (а.с.103 том 1), доказів перебування у підпорядкування позивача наведених у ньому поліцейських не надано, а відповідно, такий документ не є належним доказом у розумінні ст.ст.72-73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надані відповідачем на вимогу ухвали суду від 08.09.2023р. копії дорожніх листів №3/1778, №3/1784 за квітень 2023р., №3/1247 за березень 2023р., №3/686 за лютий 2023р., №3/135 за січень 2023р., №3/1528 за грудень 2022р. у яких зазначено чотири водії, не містять інформації про час, місце і день користування службовим автомобілем Dacia-Logan, номерний знак НОМЕР_4 саме позивачем (а.с.1-6 том 2).

Вказані дорожні листи не були і предметом перевірки дисциплінарною комісією та відсутні на них посилання і у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р., а відповідно, вказані копії дорожніх листів не можуть бути обрані у якості належних доказів на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку з урахуванням вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893.

Також за матеріалами службового розслідування дисциплінарною комісією не перевірялися обставини з приводу того, згідно до яких розпорядчих документів (накази, розпорядження) та які поліцейські знаходились у підпорядкуванні позивача, яких він зобов`язаний був координувати та контролювати їх діяльність, таких доказів суду не надано.

Зазначене свідчить про те, що дисциплінарною комісією взагалі не вживалося жодних заходів щодо зібрання доказів, всебічного та об`єктивного встановлення обставин щодо вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем, що є метою службового розслідування згідно до вимог Порядку №893.

Дисциплінарною комісією всі вказані вище вимоги не були дотримані, а, відповідно, вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни не доведено матеріалами службового розслідування та змістом самого Висновку від 07.06.2023р. не підтверджено у порядку, встановленому ст.19 Дисциплінарного статуту та Порядку №893 (а.с.95-151 том 1).

За викладених обставин та враховуючи проаналізовані матеріали службового розслідування від 07.06.2023р., які були покладені в основу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення його зі служби в поліції, суд приходить до висновку, що фактично, дисциплінарною комісією взагалі не досліджувалися обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що не відповідає вимогам ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту, якою передбачено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

Так, матеріали службового розслідування та його Висновок від 07.06.2023р., а також і зміст п.1 оспорюваного наказу №1052к не містять обставин, які свідчать про порушення службової дисципліни саме позивачем, дисциплінарною комісією посадові обов`язки позивача не вивчалися та не аналізувалися (перелік їх відсутній у Висновку), а відповідно, їм не надано жодної належної оцінки; дисциплінарною комісією, а також і суб`єктом призначення дисциплінарного стягнення тяжкості скоєного проступку, попередню поведінку позивача (інформація, наведена у службовій характеристиці), а також думку безпосереднього керівника позивача не було враховано, заходів для з`ясування вказаних обставин дисциплінарною комісією для цього вжито не було (таких доказів відповідачем суду не надано).

Також, як уже зазначалося вище, судом встановлено, що за змістом Висновку службового розслідування від 07.06.2023р., частину працівників поліції (7 осіб) звільнено зі служби в поліції, у тому числі і позивача, а іншу частину (11 осіб) притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани, зауваження, попередження про необхідність дотримання службової дисципліни (не віднесено до видів стягнення за ст.13 Дисциплінарного статуту), тобто, до різних осіб за один і той самий проступок були застосовані кардинально відмінні підходи, а отже, із наведеного, можна дійти до висновку, що дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення при обранні виду дисциплінарного стягнення не було з`ясовано співмірність характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку позивачем з урахуванням того, що звільнення зі служби в поліції є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу.

Разом з тим, додані до матеріалів службового розслідування докази та зазначені у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. обставини містять лише загальні, невмотивовані твердження.

Критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає врахування ним обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення поліцейським вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення з урахуванням того, що обов`язок по наданню доказів вчинення поліцейським дисциплінарного проступку покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Вищенаведена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 20.05.2021р. у справі №420/2916/20, від 20.07.2023р. у справі №620/4675/22, яка є обов`язковою для застосування у подібних правовідносинах за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що згідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, як зазначив Європейський Суд з прав людини у справах Burdov v. Russia,no. (59498/00, §§ 37-38,ECHR 2002), Yvonne van Duyn v.Home Office (Case 41/74 van Duyn v.Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб`єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов`язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб`єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб`єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не з`ясування всіх обставин та не дослідження дисциплінарною комісією у рамках службового розслідування, які зазначені судом вище (тяжкість проступку, співмірність виявленого проступку із застосованим видом дисциплінарного стягнення, обставини, що пом`якшують та обтяжують ступінь відповідальності та інше) суперечать приписам ст.19 Дисциплінарного статуту та Порядку №893, а також і вищенаведеній статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та наведеній судовій практиці Європейського суду з прав людини.

За викладеного, у даних правовідносинах слід дійти висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліцію, а також звільнення позивача зі служби в поліції за вищезгаданими оспорюваними наказами є протиправним, оскільки відбулося без дотримання приписів ст.19 Дисциплінарного статуту та Порядку №893, а відповідно, такі накази у оспорюваній частині підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у відзиві на позов не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних наказів в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в поліції з урахуванням встановлених обставин у даній справі аналізу наведених вище норм чинного законодавства, які відповідачем не спростовані.

Судом критично надається оцінка доводам та посиланням відповідача на те, що порушення службової дисципліни позивачем полягає у невиконанні ним доручень слідчих у встановлений термін, не вжитті заходів щодо проходження водіями інструктажу перед виїздом на службовому транспорті та внесення даних до дорожньої документації, відсутності контролю за діяльністю поліцейських, діяльність яких він координує, з огляду на те, що жодних доказів покладення на позивача саме таких посадових обов`язків ні матеріали службового розслідування, ні зміст Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. не містять, судом не встановлено, і на вимогу суду відповідачем також не надано, що свідчить про недоведеність відповідачем вчиненого позивачем дисциплінарного проступку на порушення вимог ст.72-73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і аргументи відповідача про порушення Присяги поліцейського позивачем, оскільки зміст Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. таких обставин не містить взагалі, а лише посилання відповідача на загальні приписи Присяги поліцейського, без чіткої конкретизації виявленого проступку у цій частині порушення, які були порушені поліцейським є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить вимогам Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що його представником ОСОБА_10 наведені у відзиві обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку (а.с.82-83 том 1) відсутні у Висновку службового розслідування від 07.06.2023р. (а.с.140-148 том 1), а саме: у відзиві зазначено, що вони стосуються ОСОБА_11 , тобто, іншої особи, а не позивача ( ОСОБА_1 ), відповідно, такі обставини не можуть бути визнані судом належними та обґрунтованими доказами щодо доведеності вини у вчиненні дисциплінарного проступку саме позивачем, якого він не вчиняв, у розумінні ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вищенаведених приписів Дисциплінарного статуту, Порядку №893, практики Європейського суду з прав людини та приписів Конвенції.

Також, судом і не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом доводи позивача з приводу порушення відповідачем процедури та порядку проведення службового розслідування, визначеної ст. 18 Дисциплінарного статуту та Порядком №893, а саме: навмисне позбавлення позивача права на надання ним письмових пояснень та доказів під час проведення службового розслідування, оскільки позивач повідомляв про перебування його на лікарняному, з огляду на те, що останній не був позбавлений можливості їх надати, таке право позивача відповідачем було забезпечено шляхом направлення на адресу позивача повідомлення від 01.06.2023р. за №50/2-507 (а.с.97 том 1), яке було отримано позивачем 02.06.2023р. згідно трекінгу рекомендованого листа №5000025932674 (не спростовано позивачем), а отже, позивач мав достатньо часу для підготовки письмових пояснень з 03.06.2023р. по 07.06.2023р. та подання (направлення) їх до дисциплінарної комісії засобами поштового або електронного зв`язку навіть і у період перебування на лікарняному, проте, позивач таким своїм правом не скористався, а відповідно, така бездіяльність позивача не може бути достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оспорюваних наказів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних наказів в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції та звільнення зі служби в поліції, суд приходить до висновку, що відповідачем вказані накази у оспорюваній частині прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, Порядку №893, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, відповідачем при прийнятті оспорюваних наказів були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування вищенаведених наказів у оспорюваних частинах.

З огляду на те, що судом у ході судового розгляду даної справи було встановлено протиправність оспорюваних наказів у наведеній частині, позовні вимоги позивача щодо поновлення його на посаді, з якої позивача було звільнено також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому,законне наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті235, статті240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленогозакономпорядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, враховуючи те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося без законної на те підстави, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про поновлення його на посаді підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ч.3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що день звільнення вважається останнім днем служби, у наказі відповідача від 09.06.2023р. № 372 о/с вказано про звільнення позивача зі служби в поліції з 09.06.2023р. (а.с.27,91 том 1), а отже, останнім робочим днем позивача був саме день - 09.06.2023р., таким чином, з урахуванням положень п.20 розділу І Порядку №260, позивач підлягає поновленню на посаді саме з 10.06.2023р.

Таким чином, враховуючи наведене, позовні вимоги позивача в частині поновлення його на посаді з 10.06.2023р. (а не з 09.06.2023р.), підлягають частковому задоволенню, з урахуванням приписів ч.3 ст. 77 наведеного Закону.

Також, підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період не з 09.06.2023р. (вказаний день є останнім оплачуваним робочим днем позивача згідно до ч.3 ст.77 Закону №580 та Порядку №260), а з 10.06.2023р. по 16.10.2023р. включно, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2статті 235 Кодексу законів про працю Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною першоюстатті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 рокупорядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні позовних вимог позивача про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить із того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. (далі Порядок № 100).

Так, за приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За приписами абзацу 2 пункту 8 наведеного Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Останнім абзацом пункту 8 Порядку №100 встановлено, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У відповідності до пункту 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Також у відповідності до вимог Порядку №260 від 06.04.2016, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює питання нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейських, встановлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місця їх служби.

На виконання вищевказаних вимог Порядків №100, №260 та на вимогу суду відповідачем було надано довідку № 2125 від 19.09.2023р. про середньомісячний заробіток позивача, відповідно до якої середньомісячний розмір грошового забезпечення становить за два місяці до звільнення ( квітень, травень 2023р.) 28882,02 грн., середньоденне грошове забезпечення 946,95 грн. (а.с.7-8 том 2).

Зміст вказаної довідки щодо визначеного у ньому розміру грошового забезпечення ні позивачем, ні його представником у ході судового розгляду справи не оспорювалися.

Із наданих суду документів встановлено, що період вимушеного прогулу становить з 10.06.2023р. по 16.10.2023р.(дата прийняття судового рішення), що складає 129 календарних днів.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2023р. по 16.10.2023р. (виходячи з розрахунку 946,95х129) у сумі 122156,55 грн. з урахуванням вимог Порядку №100 та Порядку №260.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2023р. по 16.10.2023р. підлягає задоволенню у розмірі 122156 грн. 55 коп.

В той же час, аргументи позивача в частині необхідності стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових податків і зборів (військового збору 1,5% та ПДФО 18%) відхиляються судом, оскільки такий порядок обрахування середнього заробітку суперечить приписам наведеного абзацу 3 пункту Порядку №100, окрім того, судом враховується і те, що позовні вимоги позивача у цій частині є передчасними, так як фактично нарахування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу ще не відбулося, відрахувань відповідачем ще не здійснювалося, а відповідно, таке право позивача у наведеній частині ще не є порушеним, тому не підлягає судового захисту за приписами ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також у відповідності до вимог п.6 ч.1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

За приписами п.2, п.3 ч.1 ст.371 наведеного Кодексу, передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Виходячи з наведених вимог, слід допустити негайне виконання цього судового рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць згідно до вимог ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Що стосується відшкодування позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15600 грн. за його клопотанням від 05.10.2023р. (а.с.36-38 том 2), то дане клопотання підлягає частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн., виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч.1ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5ст.134 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг івиконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджуютьздійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірниміз: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ч.6 наведеної статті.

Так, зі змісту наданих судукопії договору про надання правової допомоги б/н від 27.02.2023р. укладеного між Адвокатом Артеменко Олександрою Валентинівною (свідоцтво серія ДП №3425 від 30.07.2021р.) та ОСОБА_1 , додаткової угоди до цього договору від 16.06.2023р. видно, що предметом цього договору є, зокрема, надання комплексної правової допомоги Клієнту у справі щодо визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу №1052к від 07.06.2023р., наказу №372 о/с від 09.06.2023р., поновлення Клієнта на посаді в органах поліції, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (п.6 п.1 додаткової угоди), що підтверджується змістом копії наведеного договору та додаткової угоди до нього (а.с.39-42 том 2).

На підтвердження виконання вищенаведеного договору та додаткової угоди до нього, позивачем до позову додані квитанція форми №ПО-Д2 за №454580 від 29.09.2023р. про оплату позивачем юридичних послуг за вказаним договором у розмірі 15600 грн., акт наданих послуг №1 до договору від 27.02.2023р. складений 29.09.2023р. зі змісту яких видно, що вказаним Адвокатом позивачеві за наведеним вище договором та додатковою угодою надано правову допомогу за цим позовом, а саме: 1) складання позовної заяви до ГУПН в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів №1053к від 07.06.2023р., №372 о/с від 09.06.2023р. 4 години, вартість за одиницю (грн.) 2600,00, загальна вартість (грн.) - 10400,00; 2) складання клопотання про долучення до матеріалів справи 0,5 год. вартість за одиницю (грн.) 2600,00, загальна вартість (грн.) 1300,00; 3) складання відповіді на відзив по справі №160/15289/23 1 год. 30 хв. вартість за одиницю (грн.) 2600,00, загальна вартість (грн.) - 3900, всього сума становить 15600 грн.(а.с.43-45 том 2).

Окрім того, 11.10.2023р. до суду від відповідача надійшли заперечення відповідача щодо клопотання позивача про стягнення вищенаведених витрат на правничу допомогу у сумі 15600 грн. у яких відповідач просив відмовити у його задоволенні з підстав того, що розрахунок послуг адвоката є завищеним, неспівмірним, виходячи зі складності справи та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони та становить надмірний тягар для відповідача, а відповідно, суперечить принципу справедливого розподілу витрат, оскільки справа відноситься до незначної складності згідно до положень ч.1 ч.2, ч.3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.52-57 том 2).

Наведені заперечення відповідача, суд розцінює як клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з урахуванням вимог ч.6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг за вищенаведеним розрахунком, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до висновку про те, що з урахуваннямспівмірності витрат на оплату правової допомоги, виходячи із складності справи,категорія якої не є складною, позов немайнового характеру (трудовий спір щодо звільнення з публічної служби та поновлення на посаді), обсягу наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, те, що позивач фактично є сам фахівцем в галузі права, а отже, розмір таких витрат є завищеним, тому слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн. (виходячи з розрахунку: 1) складання позову 1500,00 грн.; 2) складання клопотання про долучення до матеріалів справи документів 250,00 грн.; 3) складання відповіді на відзив 250,00 грн., з урахуванням вимогч.5, ч.6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотанняпозивачав частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням співмірності та зменшеннясудом розміру таких витрат підлягають частковомузадоволенню у розмірі 2000,00грн.

Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, слід дійти висновку провідсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення клопотання позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивачасудових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13600,00 грн., тому у вказаній частині клопотання позивачеві слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, виходячи з того, що одним із предметів спору у даній справі є визнання протиправним та скасування п. 1 наказу №1052к від 07.06.2023р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (позовні вимоги немайнового характеру), які оплачуються судовим збором у розмірі 1073,60 грн. (оплачені позивачем згідно квитанцій від 23.06.2023р. (а.с.15-18) у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням приписів ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана сума підлягає розподілу із розрахунку часткового задоволення позову 1073,60/2, а відповідно, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області по визнання протиправними та скасування п. 1 наказу №1052к від 07.06.2023р., наказу №372о/с від 09.06.2023р., поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу №1052к від 07.06.2023р. Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Криворізького РУП», яким було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, стосовно оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №372 о/с від 09.06.2023року «По особовому складу» щодо звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 , з 09.06.2023 року згідно із Законом України Про Національну поліцію за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, з 10 червня 2023р.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 401108866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2023р. по 16.10.2023р. у розмірі 122156 грн. 55 коп. (сто двадцять дві тисячі сто п`ятдесят шість грн. 55 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 401108866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та в частині виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць згідно до вимог ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва