Постанова

від 13.10.2023 по справі 822/1451/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 822/1451/16

адміністративне провадження № К/9901/28482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Сушко О. О., судді: Залімський І. Г., Смілянець Е. С.),

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" (позивач, ТОВ"Аккорд Імпорт", товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (відповідач, ДПІ) Форми ''В1'' від 06.07.2016 №0001791202, №0001731501 про зменшення заявленого та відшкодованого платнику податку ПДВ за березень 2016 року в сумі 208' 807 грн та за квітень 2016 року в сумі 18' 630 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 відсотків виплаченої суми бюджетного відшкодування (52' 202 грн та 4658 грн відповідно).

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки в актах камеральних перевірок від 20.05.2016 №1214/12-02/39785943, від 16.06.2016 №1499/12-02-39785943 про порушення товариством абзацу "б", "в" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2016 року на 208' 807 грн, за квітень 2016 року на 18' 630 грн та заниження від`ємного значення суми ПДВ за вказані періоди на такі ж самі суми.

Контролюючий орган вважав, що платник податку не мав підстав для декларування бюджетного відшкодування ПДВ на свій поточний рахунок, оскільки частина від`ємного значення ПДВ, заявлена до відшкодування, у березні та квітні 2016 року не була оплачена з огляду на те, що таке від`ємне значення товариство сформувало за рахунок зменшення податкових зобов`язань внаслідок коригування податкових зобов`язань з ПДВ минулих періодів у бік зменшення у зв`язку з поверненням постачальниками товару, а товариством - передоплати за товар.

На переконання відповідача таке від`ємне значення мало бути віднесено платником податку до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що стало підставою для висновку про заниження суми від`ємного значення за березень та квітень 2016 року.

На думку позивача, він правомірно, відповідно до вимог пункту 192.1 статті 192, пункту 200.4 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, (Порядок №21) провів коригування податкових зобов`язань у бік зменшення, сформував суму податкових зобов`язань, податкового кредиту та від`ємне значення суми ПДВ, яку заявив до відшкодування. Також позивач зауважив, що сума від`ємного значення, заявлена до відшкодування, була фактично сплачена у звітних податкових періодах до Державного бюджету України, зокрема у березні 2016 року в сумі 872' 505 грн, а у квітні 2016 року - 1' 073' 902 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 16.08.2016 (суддя Польовий О. Л.) позов підприємства задовольнив та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 06.07.2016 №0001791202, №0001731501.

Суд висновував, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування законом не встановлено. Враховуючи, що контролюючий орган не заперечував правильність сформованих товариством сум податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду з урахуванням проведених коригувань у бік зменшення та сум податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, а також надані товариством докази (податкові декларації за березень та квітень 2016 року, розрахунки коригування сум ПДВ (Д1), уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, платіжні доручення про передплату за митне оформлення), суд дійшов висновку, що позивач із дотриманням вимог податкового законодавства України визначив суму бюджетного відшкодування з ПДВ у деклараціях за березень, квітень 2016 року та заявив її до повернення на свій рахунок.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 09.11.2016 скасував постанову суду першої інстанції і ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції погодився з доводами контролюючого органу про відсутність підстав у товариства для декларування від`ємного значення на поточний рахунок платника ПДВ, оскільки, як зазначив суд, товариство не може розраховувати на бюджетне відшкодування ПДВ у частині оплати, яка проведена раніше, але на момент формування суми ПДВ, заявленої до відшкодування, у періоди, охоплені перевіркою, була повернута покупцю при поверненні товару.

Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016, у якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2016, як законне і обґрунтоване.

У касаційній скарзі позивач наголошує, що відповідно до норми підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає саме сума від`ємного значення ПДВ, що сплачена до бюджету. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково висновував, що повернення товариством оплати покупцю товару у зв`язку з його поверненням свідчить про те, що відповідна частина податкового кредиту не була оплачена. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Своєю чергою податковий кредит формується за рахунок ПДВ в ціні придбання платником товару послуг, а не за рахунок постачання товарів/послуг таким платником на користь інших підприємств. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина задекларованого від`ємного значення ПДВ, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України. Тобто, для відшкодування ПДВ податкове законодавство вимагає від платника податків (ТОВ"Аккорд Імпорт") сплату такої суми на користь постачальників товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах або до Державного бюджету України, а не покупцями, як зазначив суд апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.01.2017 (суддя Борисенко І. В.) відкрив касаційне провадження №К/800/34895/16 у цій справі за касаційною скаргою позивача.

Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України свідчить, що для декларування суми відшкодування ПДВ мають одночасно дотримуватись такі вимоги: сума ПДВ має бути фактично сплаченою отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; сума ПДВ не повинна перевищувати суму, обчислену за формулою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації з ПДВ.

Отже, для відшкодування ПДВ вимагається від платника саме сплата цієї суми постачальникам (або до державного бюджету), а не покупцями платнику, за рахунок чого останній формує свої податкові зобов`язання.

Повернення коштів покупцю та відповідне коригування податкових зобов`язань з ПДВ впливає на розмір від`ємного значення, суму якого платник податку має право використати з урахуванням вимог статті пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про порушення товариством вимог податкового законодавства, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за березень, квітень 2016 року, полягала саме в тому, що частина від`ємного значення ПДВ була сформована товариством за рахунок коригування податкових зобов`язань у бік зменшення у зв`язку з поверненням покупцями товару та позивачем покупцям сум передплати. З урахуванням цього контролюючий орган висновував, що залишок від`ємного значення, що виник за рахунок зменшення податкових зобов`язань і заявлений платником до відшкодування, не оплачений.

Утім, як вже було зазначено, для відшкодування ПДВ вимагається саме від платника сплата цієї суми постачальникам (або до державного бюджету) в ціні придбання товарів/послуг, що є підставою для формування податкового кредиту, а не платнику покупцями, за рахунок чого платник податків формує свої податкові зобов`язання з ПДВ.

Доводів на обґрунтування того, що податковий кредит та відповідно від`ємне значення ПДВ, сформоване товариством в тому числі за рахунок зменшення податкових зобов`язань та заявлене до відшкодування, товариством не оплачено в ціні придбання товару/послуг або до державного бюджету, акт перевірки не містить.

За викладених обставин, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин і скасував податкові повідомлення-рішення, як протиправні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Як підсумок, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 слід скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду ід 16.08.2016 - залишити в силі.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт".

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2016.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк