Постанова

від 03.10.2023 по справі 909/227/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа № 909/227/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача Бахур Н.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon)

від відповідача Манченко О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, вих.№444/11.1-03/14в від 28 червня 2023 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року (підписане 12.06.2023), суддя Шкіндер П.А.

у справі №909/227/23

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства Карпати, с. Підлужжя, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область

про розірвання договору оренди земельної ділянки

в с т а н о в и в :

04 квітня 2023 року Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства Карпати про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року, укладеного між Тисменицькою районною державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством «Карпати».

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року у справі №909/227/23 у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є саме по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах, у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Перехід права власності з державної до комунальної власності Івано-Франківської міської ради не є підставою для припинення договору. Суд у рішенні також зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази порушення, не визнання чи оспорення суб`єктивного цивільного право та/або законного інтересу позивача як орендодавця, доказів понесення негативних наслідків для позивача, у вигляді погіршення стану об`єкту оренди, порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, позивачем не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Івано-Франківська міська рада звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року у справі №909/227/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити та розірвати договір оренди земельної ділянки. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до умов п.40 договору оренди землі, Івано-Франківська міська рада, як орендодавець, до якого перейшло право власності на спірну земельну ділянку, має право на зміну умов або розірвання договору оренди. Крім цього, апелянт зазначає, що у матеріалах справи містяться докази неналежного використання земельної ділянки орендарем, оскільки така надавалася останньому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а орендар використовував її для висадження саджанців плодових дерев (багаторічних насаджень), а також порушення орендарем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати, що слугує підставою для розірвання договору оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що у спірному випадку не відбувся перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (п.40 Договору), а мало місце правонаступництво, оскільки Івано-Франківська міська рада є правонаступником реорганізованої шляхом приєднання Підлузької сільської ради, на території якої розташована земельна ділянка, та є правонаступником територіальних громад ліквідованого Тисменицького району, районна державна адміністрація якого виступала орендодавцем. На думку відповідача, позивач не є тією «іншою особою», про яку йде мова у п.40 Договору та не є новим набувачем спірної земельної ділянки. Разом з тим, наголошує, що підставою позову позивач визначив виключно п.40 Договору та такий (позов) мотивовано переходом права власності на земельну ділянку до Івано-Франківської міської ради, відтак, інші доводи апелянта щодо порушення умов договору в частині сплати орендної плати та використання земельної ділянки не за призначенням, є безпідставними та судом першої інстанції не розглядалися (суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про приєднання доказів у справі).

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon, за клопотанням представника позивача та на підставі відповідних ухвал суду.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі: просив скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року у справі №909/227/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити та розірвати договір оренди земельної ділянки, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2006 року між Тисменицькою районною державною адміністрацією (в тексті договору орендодавець) та ПСГП «Карпати» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. Підлужжя Підлузької сільської ради.

Згідно з п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 50 га, у тому числі сільськогосподарського призначення 50 га.

У п.8 Договору сторони погодили, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.39 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40 Договору).

08 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області видано наказ №30-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким передано Івано-Франківській міській раді Івано-Франківської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 572,8593 га, які розташовані за межами населених пунктів Івано-Франківської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, згідно з актом приймання-передачі, серед яких і земельна ділянка кадастровий номер 2625884200:01:004:0006, площею 50,0002 га, що перебуває в оренді ПСП «Карпати» (п.54 Додатку до акту від 08.12.2020).

Листом за вих.№1382/01-18/35в від 06 квітня 2021 року Івано-Франківська міська рада повідомила орендарю розрахунковий рахунок, на який слід вносити орендну плату, у зв`язку з передачею земельної ділянки у комунальну власність Івано-Франківської міської ради.

18 листопада 2022 року Івано-Франківською міською радою прийнято рішення №200-30 «Про земельні питання», пунктом 20 якого вирішено розірвати договір оренди землі, укладений між Тисменицькою районною державною адміністрацією та ПСГП «Карпати», у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до Івано-Франківської міської ради (підстава: пункт 40 Договору).

Листом за вих.№1574/01-18/18в від 08 грудня 2022 року Івано-Франківська міська рада звернулася до ПСГП «Карпати» з пропозицією розірвати договір оренди землі на підставі п.40 Договору. До вказаного листа рада долучила угоду про розірвання договору оренди.

У відповідь ПСГП «Карпати» надіслало лист, в якому повідомило про неможливість розірвання договору, оскільки це призведе до збитків, знищення майна, посівів, багаторічних насаджень та припинення господарської діяльності підприємства.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер довідки 324567883 від 02.03.2023 року) земельна ділянка з кадастровим номером 2625884200:01:004:0006, площею 50 га перебуває у комунальній власності Івано-Франківської міської ради, 17.01.2023 року зареєстровано право оренди (номер запис) про інше речове право 49024394, ПСГП «Карпати», строком 49 р. дата закінчення дії: 21.09.2055 року, орендодавець: Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області.

У квітні 2023 року Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з цим позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Карпати про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року, укладеного між Тисменицькою районною державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством «Карпати» на підставі п.40 Договору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.1 ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди (ч.2 ст.291 ГК України).

Згідно з ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В силу статей 30 та 31 ЗУ "Про оренду землі" зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України "Про оренду землі", а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 ЗУ "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Частиною 4 ст.32 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У п.39 Договору сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Одночасно, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40 Договору).

Поряд з тим, згідно з ст.148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

Після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість Івано-Франківська міська рада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/418/19 від 08.09.2020).

Разом з тим, за умовами п.38 Договору оренди землі, дія останнього припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто, пункт 38 Договору вказує на те, що розірвання договору оренди землі допускається судовому порядку тільки в разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Отже, перехід права власності на земельну ділянку з державної до комунальної власності Івано-Франківської міської ради не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до правонаступників переходять права і обов`язки за договором оренди, то зміна умов договору або його розірвання повинне здійснюватись з урахуванням всіх норм законодавства щодо порядку розірвання таких договорів.

Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що дії позивача, направлені на розірвання договору оренди землі, за відсутності доказів порушення умов такого договору відповідачем, є такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності, приписам Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим, орендар не повинен нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони, який було укладено строком на 49 років, лише у зв`язку з реорганізацією юридичної особи орендодавця та переходом земельної ділянки, що є об`єктом оренди, із державної у комунальну власність.

Колегія суддів враховує, що підставою позову Івано-Франківська міська рада визначила лише п.40 договору оренди землі, а не обставини щодо порушення орендарем своїх обов`язків за договором оренди, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відтак, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо невиконання орендарем обов`язків за договором оренди землі, як підстави для розірвання такого договору.

Слід зазначити, що позивачем не доведено порушення, не визнання чи оспорення суб`єктивного цивільного право та/або законного інтересу як орендодавця за договором оренди землі.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Доводи апелянта про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року у справі №909/227/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради без задоволення.

Матеріали справи №909/227/23 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 09 жовтня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.