Постанова

від 13.10.2023 по справі 910/3237/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3237/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Сітайло Л.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023, повний текст якої складено та підписано 26.06.2023

у справі № 910/3237/23 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп»

про стягнення 8 285 118,94 грн,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» про стягнення передплати за договором у розмірі 3 437 603,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

08.06.2023 відповідач через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217,12 грн, з яких: 1 582 462,80 грн - основний борг, 17 888,37 грн - 3 % річних, 72 205,48 грн - інфляційні втрати та 52 660,47 грн - пеня.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 зустрічну позовну заяву та додані до неї повернуто заявнику з підстав ст. 119, ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Суд виходив з того, що зустрічний позов подано із суттєвим порушенням строку, встановленого для вчинення такої процесуальної дії, а саме строку, визначеного в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 20.03.2023. При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову, місцевим господарським судом встановлено, що наведені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) обставини не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для поновлення строку для подання зустрічного позову, а його своєчасне подання залежало лише від волевиявлення самого відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким поновити строк на подання зустрічної позовної заяви. Справу передати до суду першої інстанції для прийняття судового рішення щодо прийняття зустрічної позовної заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд першої інстанції порушив вимоги ст. ст. 165, 167 ГПК України, оскільки не врахував, що 18.05.2023 до спільного розгляду справи прийнято нову редакцію позовних вимог, у зв`язку з чим відповідач має право подати відзив на таку заяву про збільшення та зміну предмету позову, а не заперечення щодо збільшених позовних вимог;

- надаючи відповідачу можливість подати заперечення, а не відзив, суд звузив права відповідача у порівняні з тими, якими наділений позивач, та які передбачені нормами ГПК України чим порушив принципи рівності та диспозитивності судового процесу;

- судом необґрунтовано було відхилено клопотання відповідача про поновлення строку, яке мотивовано неможливістю сторони вчасно звернутися до суду із зустрічним позовом через введення в країні воєнного стану та перебування керівництва товариства за кордоном;

- при прийнятті заяви про зміну предмету позову судом не було вирішено питання про продовження строку на подання відзиву відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3237/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

02.08.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3237/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер технолоджі компані груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/3237/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер технолоджі компані груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023, здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 29.08.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 29.08.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції. Докази вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження від 08.08.2023 долучені до матеріалів справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 256 ГПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про повернення заяви (п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023.

20.04.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив відкласти підготовче засідання для надання відповідачу можливості подати додаткові докази та поновити відповідачу строк на подання таких доказів.

У судовому засіданні 20.04.2023 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки такий строк було пропущено, а також встановив відповідачу строк для подання додаткових доказів, а саме протягом 21 дня з дати судового засідання.

01.05.2023 до суду надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог та збільшення позовних вимог (сформована в системі «Електронний Суд»).

02.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог та збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» передплату за договором, нараховану неустойку, нарахований індекс інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми - у загальному розмірі 8 285 118,94 грн, з яких: 2 644 289,56 грн - передоплата, 4 865 492,79 грн - пеня, 185 100,27 грн - штраф, 74981,91 грн - 3 % річних та 515 254,41 грн - інфляційні втрати.

18.05.2023 відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 793 017, 14 грн курсової різниці.

У судовому засіданні 18.05.2023 суд, розглянувши заяву позивача про відмову від частини позовних вимог та збільшення позовних вимог, розцінив її як заяву про зміну предмету позову, визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, та прийняв її до розгляду з мотивів, викладених в ухвалі суду від 22.05.2023.

У зв`язку з цим, розгляд справи продовжено з урахуванням нового предмета позову, а саме про стягнення 8 285 118, 94 грн, з яких: 2 644 289, 56 грн - передоплата, 4 865 492, 79 грн - пеня, 185 100, 27 грн - штраф, 74 981, 91 грн - 3 % річних та 515 254, 41 грн - інфляційні втрати.

18.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217,12 грн, з яких: 1 582 462,80 грн - основний борг, 17 888,37 грн - 3 % річних, 72 205,48 грн - інфляційні втрати та 52 660,47 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217, 12 грн.

31.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив проти позовних вимог, викладених у заяві про збільшення позовних вимог, в якому вказує, що позивач у якості попередньої оплати мав сплати 80 % вартості товару, що складає 2 764 050, 43 грн, однак сплатив 2 644 289, 56 грн, що менше погодженого сторонами розміру. Також, відповідач вказує, що з листопада 2021 по травень 2022 позивач так і не здійснив перерахування недостачі суми попередньої оплати у розмірі 119 760, 87 грн. Крім того, відповідач вказує, що ним умови договору поставки виконані та має місце порушення своїх зобов`язань з боку позивача, який не здійснив оплату в повному обсязі попередньої оплати за укладеним договором та наразі не забирає товар зі складу поставки.

08.06.2023 до Господарського суду міста Києва вдруге надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217, 12 грн, з яких: 1 582 462, 80 грн - основний борг, 17 888, 37 грн - 3 % річних, 72 205, 48 грн - інфляційні втрати та 52 660, 47 грн - пеня.

Крім того, разом з зустрічною позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» подано заяву про поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви.

Відповідно до положень статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18 зроблено висновок про те, що відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов`язується з постановленням ухвали про відкриття провадження в справі. Порядок пред`явлення зустрічного позову визначено статтею 180 цього Кодексу, якою встановлено диспозитивну норму щодо права відповідача на стадії підготовчого провадження на подання зустрічного позову у строк для подання відзиву - строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, фактично до підготовчого засідання в господарському суді першої інстанції. Тобто визначальною подією є ухвала про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року відповідача зобов`язано в строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 31.03.2023 ТОВ «Інтер технолоджі компані груп» отримано ухвалу суду від 20.03.2023. При цьому, враховуючи 15-денний строк, наданий відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, та, враховуючи приписи ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, кінцева дата подачі названої заяви по суті спору та, відповідно, і зустрічного позову, - є 17.04.2023.

Відповідач реалізував своє право та 20.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. У судовому засіданні 20.04.2023 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Проте, зустрічну позовну заяву відповідачем подано 08.06.2023.

Отже, подавши 08.06.2023 до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» пропустило встановлений частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України строк для подання зустрічної позовної заяви.

Поряд з цим, відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання зустрічного позову у справі № 910/3237/23 Товариство посилалося на те, що у зв`язку із введенням на території України військового стану, постійної загрози ракетних ударів, що зумовило переведення товариства в дистанційний режим роботи, а також перебування директора за кордоном, через що є неможливим своєчасно отримувати документи та узгодження, а відтак і дотримання процесуальних строків.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) обставини не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для поновлення строку для подання зустрічного позову, а його своєчасне подання залежало лише від волевиявлення самого відповідача. Крім того, суд зазначав, що перебування керівництва відповідача за кордоном не є поважною причиною пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви та, відповідно, не є підставою для поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 116 Господарського процесуального кодексу України визначає початок і закінчення процесуальних строків. Так, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов`язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.

У відповідності до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. В кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 статті 13 ГПК України).

В контексті вищенаведеного, колегія зазначає, що перебування керівника товариства за кордоном як підстава неможливості вчасного звернення сторони із зустрічним позовом не може бути визнана поважною, оскільки такі обставини є такими, що залежать від суб`єктивної поведінки уповноваженої особи юридичної особи, на яку згідно статутних документів і посадової інструкції покладено обов`язок з належної організації функціонування товариства та, відповідно, реалізації ним прав на судовий захист.

При цьому сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Переведення товариства в дистанційний режим роботи (що доказово не підтверджено) через введення воєнного стану також не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки не пов`язано з повним припиненням господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено переконливих аргументів щодо наявності обставин, які б могли бути об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії по пред`явленню зустрічного позову у встановлений законом строк.

Аргументація апеляційної скарги про безпідставність відхилення судом клопотання відповідача про поновлення строку не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а тому підлягає відхиленню.

Колегія суддів, серед іншого, також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 10, п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частино 2 статті 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року) (п.п. 32-33 рішення ЄСПЛ у справі «ТОВ Фріда» проти України» від 08.12.2016, заява № 24003/07).

Виходячи з обставин даної справи, суд апеляційної інстанції зауважує, що обмеження, пов`язані із встановленням строків подачі зустрічного позову та можливістю поновити цей строк до початку розгляду справи по суті за наявності обґрунтованих причин пропуску строку, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є легітимною метою. За своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, оскільки сторона у справі, у такому випадку, не позбавлена можливості звернутися з цим позовом у загальному порядку.

Доводи апеляційної скарги про звуження прав відповідача через надання судом можливості подати заперечення на заяву про зміну предмета позову, а не відзиву, не заслуговують на увагу, оскільки це питання було вирішено протокольною ухвалою від 08.06.2023, тоді як, апеляційна скарга подана на ухвалу від 26.06.2023. Крім того, за приписами ч. 2 ст. 254 ГПК України, оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Також в рамках перегляду в апеляційному порядку ухвали від 26.06.2023 не підлягає оцінці і аргументація апеляційної скарги про те, що при прийнятті заяви про зміну предмету позову судом не було вирішено питання про продовження строку на подання відзиву відповідача, оскільки з`ясування наявності/відсутності зазначених порушень норм процесуального закону здійснюється при перегляді відповідного судового рішення по суті спору за правилами Глави 1 Розділу ІV ГПК України.

Порушень основних принципів господарського судочинства під час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали від 26.06.2023 апеляційною інстанцією не встановлено.

Згідно ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Беручи до уваги те, що відповідач подав зустрічну позовну заяву з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України, за відсутності належного обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано частини 1, 6 статті 180 ГПК України, що стало наслідком повернення зустрічної позовної заяви у зв`язку з втратою відповідачем в силу положень статті 118 цього Кодексу права на вчинення відповідної процесуальної дії у межах даного судового провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 про повернення зустрічної позовної заяви, відповідає загальним вимогам, встановленим ст. ст. 180, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Апеляційна скарга залишається без задоволення.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/3237/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

Л.Г. Сітайло