Рішення

від 16.11.2023 по справі 910/3237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023Справа № 910/3237/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп»

про стягнення 8 285 118, 94 грн.

Представники:

від позивача: Галаш В.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Додух О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» (далі-відповідач) про стягнення передплати за договором у розмірі 3 437 603, 69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 03/01 від 02.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 13.03.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023.

29.03.2023 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торговельна компанія Шабо" щодо проведення судового засідання за допомогою системи відеоконференцзв`язку Easycon (надіслане на електронну пошту суду), в якому позивач просить суд провести підготовче засідання 20.04.2023 за допомогою системи відеоконференцзв`язку Easycon.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торговельна компанія Шабо" щодо проведення судового засідання за допомогою системи відеоконференцзв`язку Easycon - повернуто заявнику без розгляду.

13.04.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання щодо проведення судового засідання за допомогою системи відеоконференцзв`язку Easycon.

20.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема зазначає, що у специфікації сторони погодили, що оскільки товар імпортного походження, загальна вартість визначена в євро, а розрахунки здійснюються у гривні по курсу НБУ, відповідно розрахунок передоплати здійснювався позивачем по курсу НБУ на дату сплати. Крім того, відповідач вказує про настання обставин непереборної сили (форс-мажор), внаслідок військової агресії росії проти України, що спричинило зміну правил ввезення технічного обладнання в Україну та встановлення певних заборон. Через війну в Україні країна виробника товару (Німеччина) тривалий час не надавала документів, які б дозволяли вивезення товару з країни виробника для поставки в Україну. Також, відповідач вказує, що після отримання від покупця документів, які підтверджують його бажання отримати товар, відповідачем було виконано всі необхідні дії, перераховані виробнику кошти та оформлені документи для замовлення такого товару індивідуально для покупця.

Також, 20.04.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив відкласти підготовче засідання для надання відповідачу можливості подати додаткові докази та поновити відповідачу строк на подання таких доказів.

У судовому засіданні 20.04.2023 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки такий строк було пропущено, а також встановив відповідачу строк для подання додаткових доказів, а саме протягом 21 дня з дати судового засідання.

Також, у судовому засіданні 20.04.2023 оголошено перерву до 18.05.2023.

01.05.2023 до суду надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог та збільшення позовних вимог (сформована в системі «Електронний Суд»).

02.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог та збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» передплату за договором, нараховану неустойку, нарахований індекс інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми - у загальному розмірі 8 285 118, 94 грн, з яких: 2 644 289, 56 грн - передоплата, 4 865 492, 79 грн - пеня, 185 100, 27 грн - штраф, 74 981, 91 грн - 3 % річних та 515 254, 41 грн - інфляційні втрати.

05.05.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що відповідачем були порушені умови договору щодо повідомлення покупця про настання факту форс-мажорних обставин. Також позивач вказує, що ані договором, ані специфікацією не передбачений обов`язок покупця надавати додаткові документи (сертифікати) для отримання товару, обов`язок покупця закінчується в момент здійснення передплати, що було виконано покупцем в строки передбачені договором.

18.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог, в якій вказує, що у даному випадку заява позивача спрямовна на одночасну зміну предмету та підстав позову, оскільки змінено спосіб захисту, замість стягнення курсової різниці, позивач просить стягнути штрафні снкції, що є новими обставинами та новими вимогами.

Також 18.05.2023 відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 793 017, 14 грн курсової різниці.

У судовому засіданні 18.05.2023, розглянувши заяву позивача про відмову від частини позовних вимог та збільшення позовних вимог, оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд розцінив подану позивачем заяву, як заяву про зміну предмету позову, визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду (мотиви викладені в ухвалі суду від 22.05.2023).

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нового предмета позову, а саме стягнення 8 285 118, 94 грн, з яких: 2 644 289, 56 грн - передоплата, 4 865 492, 79 грн - пеня, 185 100, 27 грн - штраф, 74 981, 91 грн - 3 % річних та 515 254, 41 грн - інфляційні втрати.

Також, у судовому засіданні 18.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, з огляду на прийняття судом до розгляду заяви позивача, яка розцінена судом, як заява про зміну предмету позову та в якій позивачем було зменшено заявлену до стягнення суму передоплати з 3 437 603, 69 грн. на 2 644 289, 56 грн (вирахувано 793 017, 14 грн).

Крім того, у судовому засіданні 18.05.2023 оголошено перерву до 01.06.2023.

18.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217, 12 грн, з яких: 1 582 462, 80 грн - основний борг, 17 888, 37 грн - 3 % річних, 72 205, 48 грн - інфляційні втрати та 52 660, 47 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217, 12 грн.

26.05.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зазначає, що передплата здійснювалася позивачем на підставі рахунку-фактури від 08.11.2021, який був виставлений самим відповідачем та у період з 30.11.2021 по дату подання зустрічнго позову відповідач не висував до позивача вимог щодо неповної сплати передплати. Також, позивач вказує, що сплата залишку вартості товару повинна відбутися на протязі 60 календарних днів від дати відвантаження товару згідно товарної накладної. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушені умови договору в частині повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

30.05.2023 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить суд встановити ТОВ «Інтер технолоджі компані груп» процесуальний строк на подання відзиву на заяву про зміну предмету позову, яку суд прийняв до розгляду у судовому засіданні 18.05.2023.

31.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив проти позовних вимог, викладених у заяві про збільшення позовних вимог, в якому вказує, що позивач у якості попередньої оплати мав сплатити 80 % вартості товару, що складає 2 764 050, 43 грн, однак сплатив 2 644 289, 56 грн, що менше погодженого сторонами розміру. Також, відповідач вказує, що з листопада 2021 по травень 2022 позивач так і не здійснив перерахування залишкової суми попередньої оплати у розмірі 119 760, 87 грн. Крім того, відповідач вказує, що ним умови договору поставки виконані та має місце порушення своїх збов`язань з боку позивача, який не здійснив оплату в повному обсязі попередньої оплати за укладеним договором та наразі не забирає товар зі складу поставки.

01.06.2023 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він повідомляє суд, що представник відповідача перебуває на лікарняному, у зв`язку з чим просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Також, 01.06.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема вказує, що позивач має сплатити повну вартість товару у гривні, розрахунок якої проводиться за курсом НБУ до євро на момент розмитнення товару, оскільки гривнена вартість товару визначена сторонами саме на цю дату. Також, відповідач вказує про настання форс-мажорних обставин.

У судовому засіданні 01.06.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 08.06.2023.

У судовому засіданні 08.06.2023, розглянувши клопотання відповідача про встановлення ТОВ «Інтер технолоджі компані груп» процесуального строку на подання відзиву на заяву про зміну предмету позову, суд зазначає, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України судом під час відкриття провадження у справі було встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, при цьому приймаючи до розгляду у судовому засіданні 18.05.2023 заяву позивача про зміну предмету позову судом було відкладено судове засідання з метою надання відповідачу часу для подання своїх заперечень з урахуванням змінених позовних вимог.

Тож, відповідач не обмежений у праві подати свої заперечення саме в частині заявлених позивачем додаткових вимог про стягнення пені, штрафу (які передбачені пунктом 5.4 договору поставки № 03/01 від 02.01.2018), 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем такий відзив з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову вже поданий до суду, відтак суд не вбачає підстав для встановлення відповідачу процесуального строку на подання відзиву на заяву про зміну предмету позову.

Також, у судовому засіданні 08.06.2023 оголошено перерву до 29.06.2023.

08.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217, 12 грн, з яких: 1 582 462, 80 грн - основний борг, 17 888, 37 грн - 3 % річних, 72 205, 48 грн - інфляційні втрати та 52 660, 47 грн - пеня.

Крім того, разом з зустрічною позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» подано заяву про поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви та продовження строку на подання зустрічної позовної заяви - відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» зустрічну позовну заяву у справі № 910/3237/23 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» про стягнення грошових коштів у розмірі 1 725 217, 12 грн.

У судовому засіданні 29.06.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 03.08.2023.

03.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому повідомляє, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду про повернення зустрічної позовної заяви, у зв`язку з чим відповідач просить суд продовжити строк підготовчого провадження та відкласти судове засідання.

У судовому засіданні 03.08.2023, суд розглянувши клопотання відповідача продовження строку проведення підготовчого провадження та відкладення судового засідання, відмовив у його задоволенні, оскільки статтею 202 Господарського процесуального кодексу України чітко визначені підстави для відкладення розгляду справи. Тож, наведені відповідачем у клопотанні обставини не є підставою для відкладення підготовчого засідання. Крім того, суд зазначив, що у даній справі суд вже продовжував строк проведення підготовчого провадження.

Також, у судовому засіданні 03.08.2023 оголошено перерву до 31.08.2023.

У судовому засіданні 31.08.2023 оголошено перерву до 14.09.2023.

У судовому засіданні 14.09.2023 оголошено перерву до 05.10.2023.

02.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 про повернення зустрічної позовної заяви відповідно до яких постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер технолоджі компані груп" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3237/23 - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/3237/23 призначено на 09.11.2023.

09.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заяву про залучення третьої особи, в якій просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Компанію PALL GmbH.

09.11.2023 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові пояснення, в яких зокрема зазначає, що умовами специфікації сторони узгодили суму, що підлягає сплаті у гривнях, а тому застосування позивачем власного розрахунку суми у гривнях станом на день платежу не відповідає умовам, погодженим сторонами у специфікації.

У судовому засіданні 09.11.2023, розглянувши подану відповідачем заяву про залучення третьої особи, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Суд зазначає, що нормами процесуального законодавства чітко визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі, проте наразі справа розглядає по суті, що виключає можливість залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи.

Також, у судовому засіданні 09.11.2023 оголошено перерву до 16.11.2023.

09.11.2023 позивач через систему «Електронни суд» подав до суду додаткові пояснення у справі.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» (далі - покупець) укладено договір поставки № 03/01, умовами якого передбачено, що постачальник зобов??язується на умовах, передбачених цим договором, поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов?язується прийняти та оплатити Постачальнику товар згідно накладних - фільтраційні матеріали, обладнання та запчастини, (далі іменовані як «Товар»).

Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його ціна, асортимент, номенклатура, вид, марка, тип, розмір, визначається Специфікаціями, які є невід?ємною частиною даного Договору (п. 2.1. договору).

Строк поставки Товару впродовж 5 (п?яти) календарних днів з моменту отримання заявки (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. п. 3.1-3.3. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 20.09.2021 до договору), оплата за Товар здійснюється Покупцем в національній валюті України - гривні за безготівковим розрахунком, шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунків та видаткових накладних з відтермінуванням платежу протягом 60 календарних днів від дати постачання товару на склад Покупця згідно дати у видатковій накладній, якщо інше не зазначено у специфіації. Сума Договору визначається сумою вартостей всіх Специфікацій (Додатків) в рамках цього Договору. Ціна Товару вказується сторонами у Специфікаціях (Додатках) до цього Договору.

Згідно п. 5.4. договору, за порушення постачальником строків виконання зобов?язань, з нього стягується неустойка, за кожен день прострочення, в розмірі 1% вартості Товару, за яким допущено прострочення виконання зобов?язання, а якщо прострочення перевищило тридцять днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості Товару.

За умовами п. 5.6. договору, у разі порушення Постачальником своїх зобов?язань щодо своєчасності поставки, зобов?язань щодо заміни некомплектного або неналежної якості Товару, або щодо своєчасного і повного надання пакету товаросупровідних документів відповідно до п. 2.8 цього Договору, а також у разі відсутності оригіналу Договору, Специфікацій, видаткової накладної та інших його складових частин (додатків, доповнень тощо), Покупець має право затримати оплату такого Товару без застосування до нього штрафних санкцій згідно п. 5.2 цього Договору. При цьому Покупець має право затримати строк оплати Товару на строк рівний дворазовому строку простроченого зобов?язання Постачальника, але в будь-якому випадку на строк не менше, ніж до моменту виконання Постачальником своїх відповідних зобов?язань. У разі якщо Товар уже оплачений Покупцем, Постачальник зобов`язаний повернути в установленому порядку сплачену суму за Товар, а у разі несвоєчасного надання або надання неповного пакету товаросупровідних документів, у тому числі Договору та інших його складових частин, Покупець має право застосувати до Постачальника штрафні санкції згідно п. 5.4 цього Договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 9.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2020).

20.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» (покупець) складено та підписано специфікацію № 200921 до договору поставки № 03/01 від 02.01.2018, відповідно до якої сторони узгодили поставку наступної партії товару:

1) Базова система Oenoflow FIT:

- Повністю автоматизована система з 2 модулями Oenoflow XL,

- Автоматичне дозування хім. речовин для очищення і зберігання,

- T1, резервуар для концентрації твердих речовин в ретентат (в порівнянні з зовнішнім зливом),

- Т2, бак для фільтрату з можливістю зворотного промивання,

- Модем eWon flexy,

- Введення в експлуатацію і навчання.

2) Модем eWon flexy.

Загальна вартість базової системи, без ПДВ: 91 520, 00 євро, ПДВ: 18 304,00 євро. Загальна вартість базової системи, з ПДВ: 109 824, 00 євро.

Відповідно до п. 2.1. специфікації, загальна вартість Товару в євро по даній Специфікації складає 109 824, 00 (сто дев?ять тисяч вісімсот двадцять чотири) євро з ПДВ (в тому числі ПДВ - 18 304,00 євро). Оскільки Товар імпортного походження, загальна його вартість розрахована в еквіваленті Євро до гривні по курсу НБУ. Всі розрахунки проводяться в національній валюті України гривні згідно виставлених рахунків від постачальника та на умовах договору.

Загальна розрахункова вартість Товару в гривнях відносно курсу НБУ до Євро на дату даної специфікації (курс НБУ 31,46 грн на 20.09.2021р.) становить 3 455 063, 04 (три мільйони чотириста п?ятдесят п?ять тисяч шістдесят три гривні 04 копійки) гривень з ПДВ, в тому числі ПДВ - 575 843, 84 грн.

Вартість товару в гривнях попередньо визначається згідно курсу НБУ на дату даної специфікації та виставленого рахунку від Постачальника, але остаточна ціна Товару визначається згідно курсу НБУ відносно гривні на дату відвантаження Товару згідно видаткової накладної, але не може бути розрахована за курсом євро меншим, ніж на дату розмитнення даного Товару.

У пункті 2.3. специфікації сторони погодили умови оплати:

Покупець перераховує Продавцеві грошові кошти на розрахунковий рахунок Постачальника на наступних умовах:

- 65 894, 40 євро з ПДВ (10 982, 40 євро) - передоплата в розмірі 60 % від загальної вартості Товару має бути здійснена до 12 листопада 2021, що в гривневому еквіваленті складає 2 073 037, 82 грн в тому числі ПДВ - 345 506, 30 грн.

- 21 964,80 євро з ПДВ (в т.ч. ПДВ - 3 660,80 євро) - друга частина передоплати в розмірі 20 % має бути здійснена протягом листопада 2021, що в гривневому еквіваленті становить 691 012, 61 грн, в тому числі ПДВ - 115 168, 77 грн;

- 21 964, 80 євро з ПДВ (в т.ч. ПДВ - 3 660, 80 євро) - післяоплата в розмірі 20 % має бути здійснена протягом 60 (шестидесяти) календарних днів від дати відвантаження Товару згідно товарної накладної Постачальника, що в гривневому еквіваленті становить 691 012, 61 грн, в тому числі ПДВ - 115 168, 77 грн.

Відповідно до п. 3.1. специфікації, постачальник зобов?язується поставити Товар Покупцю протягом 15 (п?ятнадцяти) робочих тижнів з дати отримання передоплати.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору, ним на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № ИГ-0000309 від 08.11.2021 було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати 2 644 289, 56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 54646104 від 08.11.2021 на суму 1 586 573, 74 грн, № 54646103 від 08.11.2021 на суму 396 643, 43 грн, № 54646382 від 30.11.2021 на суму 132 214, 48 грн, № 54646383 від 30.11.2021 на суму 528 857, 91 грн.

Тож, за розрахунком позивача, відповідач зобов`язаний був поставити продукцію до 15.03.2022.

Проте, як вказує позивач, відповідач свої зобов`язання з поставки товару у визначений договором строк належним чином не виконав, обумовлений договором товар позивачу не поставив.

У зв`язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогами № 220 від 15.11.2022, № 222 від 27.01.2023, № 223 від 15.02.2023, в яких просив відповідача поставити замовлене обладнання або негайно повернути раніше сплачені кошти, що підтверджується описами вкладення у цінні лісти та накладними АТ «Укрпошта» № 6500907392338 від 16.11.2022, № 6500907414072 від 30.01.2023 та № 6500509036610 від 15.02.2023 відповідно.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 2 644 289, 56 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 865 492, 79 грн - пені за період з 16.03.2022 по 15.09.2022, 185 100, 27 грн - штраф у розмірі 7 % вартості товару, 74 981, 91 грн - 3 % річних за період з 16.03.2022 по 23.02.2023 та 515 254, 41 грн - інфляційні втрати за період з 16.03.2022 по 23.02.2023.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що сторонами була визначена попередня вартість товару станом на дату специфікації, а саме покупець мав сплатити 80 % вартості товару, що становить 2 764 050, 43 грн, проте позивач сплатив 2 644 289, 56 грн, що менше суми передоплати визначеної у специфікації на 119 760, 87 грн, а тому строк поставки товару не настав. Відповідач також зазначає, що незважаючи на вищезазначену обставину, товар - обладнання фактично готово до відвантаження позивачу, а саме 09.12.2022 експедитор згідно акту наданих послуг привіз товар на склад поставки, згідно умов укладеного між сторонами договору, про що було повідомлено позивача, проте позивач не оплатив решту коштів за товар.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 03/01 від 02.01.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до специфікації № 200921 від 20.09.2021, укладеної сторонами до договору поставки № 03/01 від 02.01.2018, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу наступну партію товару, а саме базова система Oenoflow FIT та Модем eWon flexy. Загальна вартість базової системи, з ПДВ становить 109 824, 00 євро.

Відповідно до п. п. 3.1-3.3. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 20.09.2021 до договору), оплата за Товар здійснюється Покупцем в національній валюті України - гривні за безготівковим розрахунком, шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунків та видаткових накладних з відтермінуванням платежу протягом 60 календарних днів від дати постачання товару на склад Покупця згідно дати у видатковій накладній, якщо інше не зазначено у специфікації. Сума Договору визначається сумою вартостей всіх Специфікацій (Додатків) в рамках цього Договору. Ціна Товару вказується сторонами у Специфікаціях (Додатках) до цього Договору.

Позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № ИГ-0000309 від 08.11.2021 було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати 2 644 289, 56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 54646104 від 08.11.2021 на суму 1 586 573, 74 грн, № 54646103 від 08.11.2021 на суму 396 643, 43 грн, № 54646382 від 30.11.2021 на суму 132 214, 48 грн, № 54646383 від 30.11.2021 на суму 528 857, 91 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» вказує, що відповідач свої зобов`язання з поставки товару у визначений договором строк належним чином не виконав, обумовлений договором товар позивачу не поставив.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його ціна, асортимент, номенклатура, вид, марка, тип, розмір, визначається Специфікаціями, які є невід?ємною частиною даного Договору.

Суд зазначає, що у п.2.1. специфікації сторони погодили, що загальна вартість товару складає 109 824, 00 євро та вартість товару в гривнях попередньо визначається згідно курсу НБУ на дату даної специфікації та виставленого рахунку від Постачальника, але остаточна ціна Товару визначається згідно курсу НБУ відносно гривні на дату відвантаження Товару згідно видаткової накладної, але не може бути розрахована за курсом євро меншим, ніж на дату розмитнення даного Товару.

Тобто, за умовами договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні.

При цьому, у пункті 2.3. специфікації сторони погодили умови оплати.

Покупець перераховує Продавцеві грошові кошти на розрахунковий рахунок Постачальника на наступних умовах:

- 65 894, 40 євро з ПДВ (10 982, 40 євро) - передоплата в розмірі 60 % від загальної вартості Товару має бути здійснена до 12 листопада 2021, що в гривневому еквіваленті складає 2 073 037, 82 грн в тому числі ПДВ - 345 506, 30 грн.

- 21 964,80 євро з ПДВ (в т.ч. ПДВ - 3 660,80 євро) - друга частина передоплати в розмірі 20 % має бути здійснена протягом листопад 2021, що в гривневому еквіваленті становить 691 012, 61 грн, в тому числі ПДВ - 115 168, 77 грн;

- 21 964, 80 євро з ПДВ (в т.ч. ПДВ - 3 660, 80 євро) - післяоплата в розмірі 20 % має бути здійснена протягом 60 (шестидесяти) календарних днів від дати відвантаження Товару згідно товарної накладної Постачальника, що в гривневому еквіваленті становить 691 012, 61 грн, в тому числі ПДВ - 115 168, 77 грн.

Відповідно до п. 3.1. специфікації, постачальник зобов?язується поставити Товар Покупцю протягом 15 (п?ятнадцяти) робочих тижнів з дати отримання передоплати.

Тож, підставою поставки товару є здійснена позивачем передоплата у розмірі 80 % товару та саме з дати здійснення 80 % передоплати у відповідача виникає обов`язок з поставки позивачу товару - обладнання, який за умови належного виконання сторонами своїх зобов`язань настає - 17.03.2022.

Суд зазначає, що у специфікації № 200921 від 20.09.2021 до договору сторони чітко визначили, що 80 % від вартості товару в еквіваленті у гривні становить 2 764 050, 43 грн, в свою чергу позивачем сплачено 2 644 289, 56 грн.

Здіснюючи передоплату у розмірі 2 644 289, 56 грн. позивач вказує, що він вираховував 80 % вартості товару від суми зазначеної у рахунку-фактури № ИГ-0000309 від 08.11.2021

Проте, суд зазначає, що за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє позивача від обов`язку сплатити передоплату.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17, від 07.02.2018 року у справі № 910/49/17, від 02.07.2019 у справи № 918/537/18, від 29.08.2019 у справи № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справи № 915/400/18, від 29.04.2020 у справи № 915/641/19, від 09.07.2020 у справі № 922/1831/15.

Тож, суд зазначає, що у даному випадку сторони повинні керуватися умовами укладеного між сторонами договору та специфікації, які є обов`язковими для сторін, тож позивач, здійснюючи передоплату у розмірі 80 % від загальної вартості товару повинен був виходити від суми зазначеної у специфікації, а не у рахунку-фактурі.

При цьому, суд також звертає увагу позивача на ту обставину, що рахунок-фактура датований 08.11.2021, в той час як сплата здійснювалася позивачем 08.11.2021 та 30.11.2021, що свідчить про неактуальність суми, зазначеної у рахунку станом на дату здійснення платежу - 30.11.2021.

Таким чином, позивач відповідно до умов специфікації № 200921 від 20.09.2021 зобов`язаний був протягом листопада 2021 здійснити передоплату у розмірі 80 % від загальної вартості товару, що становить 2 764 050, 43 грн, проте позивачем сплачено 2 644 289, 56 грн., що менше суми визначеної у специфікації на 119 760, 87 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.1. специфікації, постачальник зобов?язується поставити Товар Покупцю протягом 15 (п?ятнадцяти) робочих тижнів з дати отримання передоплати.

Враховуючи що позивачем не було здійснено передоплату у встановленому специфікації розмірі та саме від дати отримання передоплати - 80 % від загальної вартості товару, що становить 2 764 050, 43 грн відраховуюється строк поставки товару - 15 (п?ятнадцяти) робочих тижнів, суд приходить до висновку, що строк поставки товару не настав.

В той же час, незважаючи на нездійснення позивачем передоплати у обсязі визначеному у специфікації, відповідач листом від 15.12.2022 № ІGP-1512/22 повідомив позивача, що обумовлений договором товар доставлено в Україну та обладнання готове до відвантаження на адресу позивача, також відповідач зазначив про необхідність сплати позивачем залишку від загальної вартості товару.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем товару - обладнання, як і відсутні докази сплати позивачем залишку від загальної вартості товару відповідно до умов специфікації.

Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

З аналізу викладених норм вбачається, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов`язок передати відповідний товар у власність покупця, якому відповідає обов`язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов`язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов`язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, видаткових накладних на товар, які б підтверджували отримання позивачем товару, сплати позивачем залишку від загальної вартості товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору, як і не містять доказів відмови відповідача відвантажувати товар за ціною, визначеною у специфікації до договору позивачу.

Відтак, враховуючи що позивачем в період дії договору не було вивезено товар зі складу продавця (відповідача), як це передбачено п. 3.2. специфікації, відповідач зобов`язаний повернути позивачу кошти у розмірі 2 644 289, 56 грн.

Судом також встановлено, що договір поставки № 03/01 від 02.01.2018 набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 9.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2020). Доказів пролонгації договору сторонами не надано.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, суд зазначає, що строк дії договору поставки № 03/01 від 02.01.2018 закінчився 01.01.2023.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 ЦК України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі N 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За таких обставин, до даних правовідносин сторін, які виникли з договору поставки № 03/01 від 02.01.2018, підлягають застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 222 від 27.01.2023, в якій просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 2 644 289, 56 грн., що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення та накладною АТ «Укрпошта» № 6500907414072 від 30.01.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Правилами поштового зв`язку визначено, що:

адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;

поштова адреса - адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці;

реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Також в силу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи те, що відправлення здійснено з Одеської області у м. Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 4 дні. Таким чином, відповідач мав отримати вимогу 03.02.2023.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був повернути передоплату у розмірі 2 644 289, 56 грн у строк до 10.02.2023, тож, починаючи з 11.02.2023 відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення передоплати.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки правова підстава для зберігання відповідачем перерахованої позивачем суми попередньої оплати відпала, внаслідок закінчення строку дії договору, відтак на підставі статті 1212 ЦК України суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача передоплати у розмірі 2 644 289, 56 грн. підлягають задоволенню на підставі статті 1212 ЦК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 865 492, 79 грн - пені за період з 16.03.2022 по 15.09.2022, 185 100, 27 грн - штраф у розмірі 7 % вартості товару за прострочення поставки товару.

Згідно п. 5.4. договору, за порушення постачальником строків виконання зобов?язань, з нього стягується неустойка, за кожен день прострочення, в розмірі 1% вартості Товару, за яким допущено прострочення виконання зобов?язання, а якщо прострочення перевищило тридцять днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості Товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Проте, як встановлено судом вище, у даному випадку відсутнє порушення договірних зобов`язань зі сторони відповідача щодо поставки товару у визначений договором строк, як підставу для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу на підставі п. 5.4. договору, оскільки позивачем не було здійснено передоплату у встановленому специфікації розмірі та саме від дати отримання передоплати - 80 % від загальної вартості товару, що становить 2 764 050, 43 грн відраховуюється строк поставки товару - 15 (п?ятнадцяти) робочих тижнів, відповідно, строк поставки товару не настав, відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 865 492, 79 грн - пені за період з 16.03.2022 по 15.09.2022, 185 100, 27 грн - штрафу у розмірі 7 % вартості товару за прострочення поставки товару.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 74 981, 91 грн - 3 % річних за період з 16.03.2022 по 23.02.2023 та 515 254, 41 грн - інфляційних втрат за період з 16.03.2022 по 23.02.2023 за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення передоплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду виклала такий висновок: "Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку дії договору в цілому у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20.

У даному випадку позивачем заявлено до стягнення суму 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем свого зобов`язання з повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Як встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача з вимогою № 222 від 27.01.2023, в якій просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 2 644 289, 56 грн. та враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний був повернути передоплату у розмірі 2 644 289, 56 грн у строк до 10.02.2023, тож, починаючи з 11.02.2023 відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення передоплати.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 2 644 289, 56 грн. відбулося починаючи з 11.02.2023.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 2 825, 41 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період прострочення з 11.02.2023 по 23.02.2023 та сума інфляційних втрат у розмірі 18 510, 03 за період з 11.02.2023 по 23.02.2023, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер технолоджі компані груп» (проспект Правди, буд. 35, м. Київ, 04198, ідентифікаційний код - 40064845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» (вул. Швейцарська, буд. 10, с. Шабо, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67770, ідентифікаційний код - 32751876) 2 644 289 (два мільйона шістсот сорок чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 56 коп. - передоплати, 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн 41 коп. - 3 % річних, 18 510 (вісімнадцять тисяч п`ятсот десять) грн 03 коп. - інфляційних втрат та 39 984 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 37 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 04.12.2023.

Суддя Щербаков С.О.