Рішення

від 10.10.2023 по справі 904/3332/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3332/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки у розмірі 779 050,48 грн.

Представники:

Від позивача: Сагайдак А.В., ордер серії АЕ № 1204323 від 26.06.2023,адвокат

Від відповідача: Якимець Я.К., довіреність № 90-4016 від 25.08.2022, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 2103883 від 30.07.2021 у розмірі 779 050,48 грн., з яких:

- 589 931,51 грн. - пеня,

- 35 395,89 грн. - 3 % річних,

- 153 723,08 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

03.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08.08.2023.

17.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає, у разі задоволення позову, просить зменшити пеню на 95%.

21.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він, зокрема, просив постановити ухвалу, якою витребувати у відповідача звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" за 2022, який має містити числове значення (в гривнях) за звітний період: який чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2000) який чистий фінансовий результат: прибуток (код рядка 2350), який збиток (код рядка 2355) Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" за друге півріччя 2022 року та витребувати звіт про фінансові результати за І квартал 2023 (оригінал для огляду, належним чином посвідчену копію - до матеріалів справи).

08.08.2023 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 22.08.2023.

Клопотання позивача про витребування доказів залишено на розгляді суду.

22.08.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позов та клопотання про витребування доказів.

Відповідач надав клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому просить зменшити розмір пені на 90%.

Ухвалою від 22.08.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" про витребування доказів відмовлено. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 11.09.2023.

11.09.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.10.2023.

10.10.2023 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Позивач зазначив про намір надати докази оплати витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

10.10.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2103883 від 30.07.2021 в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 добровільно сплатив 21.06.2023 суму заборгованості за договором у розмірі 1 329 668,30 грн., тому він позовні вимоги не визнає.

Відповідач вказує, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 в редакції його наказу від 27.07.2022 року №169 Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій . Також, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Нікопольська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій.

Починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів.

18.07.2022 року та 15.08.2022 року частина адміністративних будівель та виробничих потужностей АТ НЗФ зруйнована пожежами, які виникли внаслідок влучання російських реактивних артилерійських снарядів.

20.07.2022 була виведена з ладу залізнична колія, що підтверджується інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентина Резніченка.

19.12.2022року внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ знищені належні відповідачу електропередавальна лінія та високовольтні кабелі.

16.02.2023при ворожому обстрілі було пошкоджено провід повітряної лінії, який живить плавильні печі АТ «Нікопольський завод феросплавів», що призвело до масової зупинки виробництва.

09.03.2023 ворог здійснив ракетну атаку по енергетичній системі Нікопольського району. Під час обстрілу ракетами С-300, пошкодження зазнала підстанція 330 кВ «Нікопольська». Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено обладнання підстанції, що призвело до знеструмлення у електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється. Внаслідок обстрілу та влучання ворожої ракети по об`єктах цивільної інфраструктури, пошкоджено опору № 1 вітряної лінії 154 кВ ГВ-З-ГВ-4 (інв. № 3128), що знаходиться в районі підстанції ікопольська-330» та належить АТ НЗФ.

04.05.2023 збройними формуваннями рф з боку окупованої частини Запорізької області здійснено атаку ударними БПЛА, пошкоджено трансформаторну підстанцію АТ «Нікопольський завод феросплавів», яка розташована за адресою: вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл. на території АТ «Нікопольський завод феросплавів». Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено енергетичне обладнання підстанції, яка живить пічні агрегати заводу.

06.05.2023 воєнізованими підрозділами рф з боку с. Водяного Запорізької області було здійснено обстріл з РСЗВ «ГРАД» та ствольної артилерії по цивільній інфраструктурі м. Нікополь, отримали суттєві пошкодження виробничі потужності АТ «Нікопольський завод феросплавів», зокрема: адміністративні будівлі, виробничий цех та пічнийагрегат. Під час ворожого обстрілу п`ятеро осіб зазнали поранень різного ступеню тяжкості та на даний час знаходяться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Таким чином, внаслідок вищезазначених артилерійських обстрілів ворожими військами рф Відповідачу завдано значні матеріальні збитки, остаточний розмір яких на цей час встановлюється.

В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем, адже в залежності від розвитку бойових дій у м. Нікополь та в районі Запорізької атомної електростанції (відстань 7 км по (Каховському водосховищу до атомних енергоблоків) може статися й так, що відповідач не і тільки не зможе сплачувати штрафні санкції, а й виконувати й основні зобов`язання перед усіма своїми кредиторами.

Відповідач вказує, що причиною прострочення виконання господарського обов`язку з боку АТ НЗФ за цим договором поставки є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-гірничного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, у разі прийняття рішення судом про задоволення позовних вимог, Відповідач просить суд реалізувати передбачене нормою ст.233 ГК України право на зменшення розміру штрафних санкцій (пені) і зменшити їх загальний розмір на 95%.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач проти зменшення пені заперечив, зазначив, що відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин у письмовій формі.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" звернувся до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № 2103883 від 30.07.2021 в сумі 1 800 000 грн., пені - 34 520, 55 грн. та 3% річних - 3 550, 68 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

13.10.2022 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" із позовом про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 року у справі №904/3071/22 закрито провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" основного боргу у розмірі 270 000 грн.

Первісний позов задоволено частково.

Суд стягнув з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" суму основного боргу у розмірі 1 530 000 грн., пеню у розмірі 17 260, 28 грн., 3 % річних у розмірі 3 550, 68 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 27 571, 07 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 по справі № 904/3071/22 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/3071/22 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" задоволено.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/3071/22 в частині стягнення пені скасовано, ухваливши в цій частині нове рішення: Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ЄДРПОУ 00186520 юр. адреса: 53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" (ЄДРПОУ 40749589 адреса: Україна, 49017, Дніпропетровська область, місто Дніпро, повітрофлотська, будинок 2А) пеню у розмірі 34 520,55 (тридцять чотири тисячі п`ятсот двадцять гривень 55 копійок),та судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4026грн.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/3071/22 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 встановлені наступні обставини, що не підлягають доказуванню у цій справі.

« 30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпровська машинобудівна компанія (далі позивач, постачальник) та Акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів (далі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 2103883 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі - Товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.

Відповідно до пункту 4.8 договору покупець проводить оплату за Товар за умови наявності у Покупця підписаних Сторонами оригіналів Договору та відповідної Специфікації з урахуванням наступних умов:

Відповідно до п. 4.8.5 договору, переходом права власності на Товар є акт прийому-передачі Товару, підписаний Сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості Товару умовам договору. Датою переходу права власності на Товар є дата поставки Товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або датою усунення Постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання Товару на складі Покупця (підпункт 5.8.1 пункту 5.8 договору).

Сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем Сторін. Настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України. Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу Сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення (пункти 8.1, 8.3 8.4 договору).

Відповідно до підпункту 10.3.1 пункту 10.3 договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого Товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:

- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;

- у випадках, передбачених п. 9.2 даного Договору.

Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Згідно з підпунктом 10.4.2 пункту 10.4 договору, у випадку порушення строку поставки товару згідно з цим договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості Товару за кожен день такого прострочення. Розрахунок виконується з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної дати поставки Товару (включаючи день заміни Товару). У разі продовження такого прострочення більш ніж 10 календарних днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого в строк Товару.

Додатком № 1 до договору є специфікація № 1/2103884 від 30.07.2021, відповідно до якої сторони узгодили поставку Конвеєра стрічкового В650х35х585м 1 шт. та Конвеєра стрічкового В650х5,2 м 1 шт. на загальну суму 1 800 000 грн. з ПДВ (а. с. 32-33, том 1).

Відповідно до Специфікації термін поставки: 100 календарних днів, з можливістю дострокової поставки, від дати відкриття акредитиву.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що оплата Товару, що поставляється згідно зі специфікацією (додаток до Договору), здійснюється шляхом відкриття подільного покритого безвідкличного акредитива, банк-виконавець - АТ Банк кредит Дніпро, 53201 м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 91, МФО 305749.

Строк дії акредитива - 120 (сто двадцять) календарних днів (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.14 Специфікації встановлено, що сторони домовились, що у разі закінчення строку дії акредитиву, Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником Товару протягом 60 днів із дати акту прийому-передачі Товару підписаного Сторонами, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості Товару та надання повного пакета документів згідно з п.3.5 цього Договору.

04.01.2022 ТОВ Дніпровська машинобудівельна компанія на адресу АТ НЗФ була направлена заявка № 2021.12.30/27-4043 на поставку всього об`єму товару за Специфікацією.

29.12.2021 на ім`я ТОВ Дніпровська машинобудівельна компанія було відкрито документарний акредитив № 600U/UAH/7734.

Позивач за первісним позовом 27.04.2022 здійснив поставку товару за Специфікацією на суму 1 800 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 11 від 25.04.2022.

ТОВ Дніпровська машинобудівельна компанія було виставлено рахунок-фактуру № 11 від 26.04.2022 на оплату товару в розмірі 1800 000 грн. з ПДВ (а. с. 37, том 1).

23.06.2022 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі по кількості і якості до договору поставки № 2103883 від 30.07.2021, акредитив № 600U/UAH/7734 від 29.12.2021 на загальну суму 1800000 грн. з ПДВ (арк. с. 34, том 1).

Акт приймання-передачі по кількості і якості підписано без заперечень та зауважень, що підтверджує, що постачальник виконав, а покупець прийняв виконання зобов`язання з постачання Товару по Специфікації №1/2103884 від 30.07.2021 до договору №2103883 від 30.07.2021 загальною вартістю 1 800 000 грн.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано сторонами, Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 800 000 грн., який вартість поставленого товару не оплатив, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і не оскаржуваного сторонами висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за поставлений згідно договору від 30.07.2021 № 2103883 товар у розмірі 1800 000 грн., нараховану на суму заборгованості пеню у розмірі 34 520, 55 та 3% річних у розмірі 3 550, 68 грн.».

Позивач зазначає, що, оскільки відповідач не сплатив 15.09.2022 заборгованість в розмірі 1 800 000,00 грн., він нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 589 931,51 грн. за період прострочення з 16.09.2022 по 20.06.2023, 3 % річних у розмірі 35 395,89 грн. за період прострочення з 16.09.2022 по 20.06.2023, інфляційні втрати в розмірі 153 723,08 грн. за період прострочення з 23.08.2022 по 20.06.2023.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 10.3.1 пункту 10.3 договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого Товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:

- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;

- у випадках, передбачених п. 9.2 даного Договору.

Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 589 931,51 грн. розрахована за період прострочення з 16.09.2022 по 20.06.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку в межах періодів, визначених позивачем, судом встановлено, що розмір пені, за період, визначений позивачем, становить 602 137,00 грн., тобто більше, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за меж позовних вимог, розглядається сума пені саме в розмірі, визначеному позивачем: 589 137,00 грн.

З клопотання відповідача вбачається, що він просить зменшити пеню посилаючись на те, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 в редакції його наказу від 27.07.2022 року №169 Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. Також, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Нікопольська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій.

Починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів.

18.07.2022 року та 15.08.2022 року частина адміністративних будівель та виробничих потужностей АТ НЗФ зруйнована пожежами, які виникли внаслідок влучання російських реактивних артилерійських снарядів.

20.07.2022 виведена з ладу залізнична колія.

19.12.2022року внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ знищені належні відповідачу електропередавальну лінію та високовольтні кабелі.

16.02.2023при ворожому обстрілі було пошкоджено провід повітряної лінії, який живить плавильні печі АТ «Нікопольський завод феросплавів», що призвело до масової зупинки виробництва.

09.03.2023 ворог здійснив ракетну атаку по енергетичній системі Нікопольського району. Під час обстрілу ракетами С-300, пошкодження зазнала підстанція 330 кВ «Нікопольська». Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено обладнання підстанції, що призвело до знеструмлення у електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється. Внаслідок обстрілу та влучання ворожої ракети по об`єктах цивільної інфраструктури, пошкоджено опору № 1 вітряної лінії 154 кВ ГВ-З-ГВ-4 (інв. № 3128), що знаходиться в районі підстанції ікопольська-330» та належить АТ НЗФ.

04.05.2023 збройними формуваннями рф з боку окупованої частини Запорізької області здійснено атаку ударними БПЛА, пошкоджено трансформаторну підстанцію АТ «Нікопольський завод феросплавів», яка розташована за адресою: вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл. на території АТ «Нікопольський завод феросплавів». Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено енергетичне обладнання підстанції, яка живить пічні агрегати заводу.

06.05.2023 воєнізованими підрозділами рф з боку с. Водяного Запорізької області було здійснено обстріл з РСЗВ «ГРАД» та ствольної артилерії по цивільній інфраструктурі м. Нікополь. В результаті вказаних дій отримали суттєві пошкодження виробничі потужності АТ «Нікопольський завод феросплавів», зокрема: адміністративні будівлі, виробничий цех та пічнийагрегат. Під час ворожого обстрілу п`ятеро осіб зазнали поранень різного ступеню тяжкості та на даний час знаходяться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Таким чином, внаслідок вищезазначених артилерійських обстрілів ворожими військами рф Відповідачу завдано значні матеріальні збитки.

В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем.

Відповідач вказує, що причиною прострочення виконання господарського обов`язку з боку АТ НЗФ за цим договором поставки є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-гірничного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача.

Позивач заперечує проти цього, посилаючись, в свою чергу, на позицію Центрального апеляційного господарського суду у постанові від 31.05.2023 у справі № 904/3071/22.

Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає за можливе зменшити розпір пені з наступних підстав.

Станом на дату звернення з позовом, відповідач заборгованість за поставлений товар за спірним договором погасив в повному обсязі, але з простроченням визначених договором строків.

Відповідно до умов підпункту 10.3.1 пункту 10.3 договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого Товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:

- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;

- у випадках, передбачених п. 9.2 даного Договору.

Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Тобто строк нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України ).

Позивач при розрахунку пені за більший період, ніж встановлено умовами Договору, послався на те, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 від 11.11.2020 № 1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину та його дія на теперішній час є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19.)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19.), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"; Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено, зокрема пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом МіністрівУкраїни з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19.), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Також позивач зазначив, що через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Зважаючи на внесені законодавцем зміни та доповнення в Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України позивач вважає продовженим строк, визначений частиною 6 статті 232 ГКУ відносно нарахування пені та строків загальної і спеціальної позовної давності в даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, що полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності (постанова КГС ВС від 09.02.2023 у справі № 922/4121/20 (№ в ЄДРСР 108927642)).

Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові КГС ВС від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 (№ в ЄДРСР 109046091) підтримав зменшення судом апеляційної інстанцій заявленої до стягнення суми пені на 99% та зазначив, що апеляційним судом було встановлено наявність обставин, за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), зокрема, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань. При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 28.09.2022 у справі № 916/2302/21 (№ в ЄДРСР 106582444), постанові КГС ВС від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19 (№ в ЄДРСР 91786454), постанові КГС ВС від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 (№ в ЄДРСР 89651640), постанові КГС ВС від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 (№ в ЄДРСР 87779414), постанові КГС ВС від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (№ в ЄДРСР 87559744).

Отже, надмірне зменшення розміру пені порушує баланс інтересів сторін, оскільки таке зменшення не стимулює боржника до належного виконання покладених на нього договірних зобов`язань та позбавляє позивача можливості отримати передбачену укладеним між сторонами договором компенсацію за невиконання його умов.

У постанові ВС від 09.02.2023 у справі № 922/4121/20, зазначено про те, що «Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19)].

Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

вирішуючи питання стосовно зменшення неустойки (відхилення відповідного клопотання про зменшення), суди мають враховувати, серед іншого, її мету, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного зобов`язання та не покликана на отримання кредитором внаслідок стягнення штрафних санкцій невиправданих додаткових прибутків, враховуючи, зокрема, повне погашення основного зобов`язання, у разі встановлення такої обставини.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Суд вважає за необхідне наголосити, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, вирішуючи питання стосовно зменшення неустойки (відхилення відповідного клопотання про зменшення), суди мають враховувати, серед іншого, її мету, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного зобов`язання та не покликана на отримання кредитором внаслідок стягнення штрафних санкцій невиправданих додаткових прибутків, враховуючи, зокрема, повне погашення основного зобов`язання, у разі встановлення такої обставини.».

На підставі вищевикладеного та приймаючи до уваги погашення відповідачем боргу в повному обсязі до звернення позивача з позовом, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, обмеживши її нарахування умовами Договору - 6 місяців з дня порушення відповідачем строків оплати за товар, що становить 397 602,75 грн..

В частині стягнення 192 328,76 грн. пені слід відмовити.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 35 395,89 грн. розраховані за період прострочення з 16.09.2022 по 20.06.2023,

При перевірці розрахунку, судом встановлено, що розмір 3% річних більший, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 35 395,89 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 153 723,08 грн. нараховані за період з 23.08.2022 по 20.06.2023.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом помилок не виявлено, тому позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 153 723,08 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при виготовленні повного тексту рішення виявлено арифметичну помилку, яка була допущена при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення, оскільки судом було зазначено інфляційні втрати, що підлягають задоволенню, в розмірі 140 470,58 грн., а не 153 723,08 грн., що відповідає дійсності.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 35 395,89 грн., пені в розмірі 397 602,75 грн., інфляційних втрат у розмірі 153 723,08 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 192 328,76 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки у розмірі 779 050,48 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" (49017, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд. 2А; ідентифікаційний код 40749589) інфляційні втрати в розмірі 153 723,08 грн., 3% річних у розмірі 35 395,89 грн., пеню у розмірі 397 602,75 грн., судовий збір у розмірі 11 685,77грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко