Рішення

від 18.10.2023 по справі 904/3332/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3332/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки у розмірі 779 050,48 грн

Представники:

Від позивача: Сагайдак А.В., ордер серії АЕ № 1204323 від 26.06.2023,адвокат

Від відповідача: Якимець Я.К., довіреність № 90-4016 від 25.08.2022, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 2103883 від 30.07.2021 у розмірі 779 050,48 грн., з яких:

- 589 931,51 грн. - пеня,

- 35 395,89 грн. - 3 % річних,

- 153 723,08 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням від 10.10.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 2103883 від 30.07.2021 у розмірі 779 050,48 грн задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" інфляційні втрати в розмірі 153 723,08 грн., 3% річних у розмірі 35 395,89 грн., пеню у розмірі 397 602,75 грн., судовий збір у розмірі 11 685,77грн.

В частині стягнення пені в розмірі 192 328,76грн. відмовлено.

11.10.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить здійснити розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги по справі в розмірі 40 000,00 грн. та гонорару успіху в розмірі 11 469,38 грн.

Ухвалою від 13.10.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" про ухвалення додаткового рішення та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.10.2023.

18.10.2023 в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про те, що у зв`язку з тим, що судом було зроблено арифметичну помилку при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення, він просить стягнути 11 733,71 грн. гонорару, який складає 2 % від суми, яка стягується з відповідача на підставі рішення від 10.10.2023 (586 685,72 грн.).

Відповідач надав усні заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА.

У заяві позивач зазначає, що для отримання правової допомоги щодо ведення даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю " Дніпровська машинобудівна компанія" уклало договір №23-06/01 про надання правової допомоги від 23.06.2023 з Адвокатським об`єднанням «Біднягін та партнери».

Сторони уклали акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 10.10.2023, згідно якого загальна вартість наданої правничої допомоги становить 40 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути, на підставі п. 5.2. договору 11 733,71 грн. гонорару успіху.

Заявник вважає, що такі витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатським об`єднанням обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав усні заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, вважає суму 40 000,00 грн. завищеною, такою, що не відповідає об`єму роботи, виконаному кваліфікованим спеціалістом.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Докази надання правової допомоги позивачу. 2. Правомірний розмір витрат позивача на оплату правової допомоги. 4. Розподіл витрат на оплату правової допомоги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Машинобудівна Компанія" (далі клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Біднягін і партнери" (далі Адвокатське об`єднання) було укладено договір № 23-06/01 про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до цього договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту визначену ним Договором правову (правничу) допомогу, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар та відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного договору (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони встановили, що Адвокатське об`єднання надає наступну правову (правничу) допомогу:

- підготовка позовної заяви Клієнта до АТ «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення сум розрахованих на підставі договору поставки №2103883 від 30.07.2021 року (розрахунок за межами вирішеної судом справи № 904/3071/22);

- захист законних прав та інтересів Клієнта в господарській справі за позовом Клієнта до АТ «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення сум розрахованих на підставі договору поставки № 2103883 від 30.07.2021 року (розрахунок за межами вирішеної судом справи № 904/3071/22);

- представлення інтересів Клієнта під час розгляду та вирішення вищезазначеної справи у господарських судах всіх інстанцій:

- підготовка та подання необхідних процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом вищезазначеної справи в Господарському суді Дніпропетровської області, у тому числі, але не виключно, під час розгляду цієї справи у сулі апеляційної та/або касаційної інстанції, а також під час перегляду за ново виявленими обставинами.

Згідно з пунктами 5.1-5.2 договору за надання правової допомоги Адвокатському об`єднанню виплачується винагорода у формі гонорару.

За надану в межах цього договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у наступному розмірі: 75 000, 00 грн, яка перераховується па банківський рахунок Адвокатського об`єднання у наступному порядку:

- 40 000, 00 грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в господарській справі надану клієнту в суді першої інстанції, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору;

- 20 000, 00 грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання апеляційної скарги на рішення/постанову суду;

- 15 000, 00 грн протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання касаційної скарги на рішення постанову суду,

- 2% від розміру суми (з ціни позову), яку судом буде стягнуто у справі так званий «гонорар успіху». Ця частина гонорару сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту набрання відповідним судовим рішенням у відповідній справі законної сили

Позивачем подано до суду Акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 23-06/01 від 23.06.2023 від 10.10.2023.

Як вбачається з Акту приймання-передачі виконаних робіт всього клієнту надано правничої допомоги на суму 40 000 грн.

Згідно даного акту адвокатське об`єднання надало клієнту наступні послуги:

1. Ознайомлення з матеріалами, переговори, усне опитування Клієнта з приводу взаємовідносин, які виникли по Договору №2103883 від 30.07.2021 року з специфікацією №1/2103884 від 30.07.2021 року з Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" з врахуванням висновків постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 року у справі № 904/3071/22 та у т.ч. погашення основної заборгованості частинами 24.04.2023 р., 09.05.2023 р,. 21.06.2023 року, витрачений адвокатом час 2 год.

2. Підготовка та надання Клієнту консультації стосовно норм права, які регулюють правовідносини: зобов`язання та його виконання, порушення зобов`язання та відповідальності за порушення зобов`язання пеню, 3% річних, інфляційні збитки, витрачений адвокатом час 2 год.

3. Пошук та аналіз релевантних для позовної заяви Клієнта висновків ЄСПЛ з рішень: у справі Баришевський проти України від 26.02.2015; у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009; у справі Меріт проти України від 30.03.2004; у справі «East/West Allsance Limited» проти України, заява № 19336/04, витрачений адвокатом час 2 год.

4. Підготовка та складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Дніпровська машинобудівна компанія», 21 арк. Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.06.2023 та направлення її копії Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", витрачений адвокатом час 4 год.

5. Підготовка та подання 03.07.2023 в підсистемі «Електронний суд» заяви про усунення недоліків, 5 арк, витрачений адвокатом час 1 год.

6. Підготовка та подання клопотань клієнта про ознайомлення з матеріалами справи № 904/3332/23: документ сформований в системі «Електронний суд» 17.07.2023, документ сформований в системі «Електронний суд» 04.08.2023, документ сформований в системі «Електронний суд» 08.09.2023, витрачений адвокатом час 1 год.

7. Підготовка та подання відповіді на відзив у справі №904/3332/23, 19 арк., документ сформований в системі «Електронний суд» 20.07.2023, з направленням копії іншому учаснику, витрачений адвокатом час 3 год.

8. Ознайомлення адвоката з матеріалами справи №904/3332/23 безпосередньо в Господарському суді Дніпропетровської області 20.07.2023, 08.09.2023, витрачений адвокатом час 2 год.

9. Підготовка та складання клопотання ТОВ "Дніпровська Машинобудівна Компанія" (доручення доказів 11.09.2023), подано в системі «Електронний суд» в справі №904/3332/23, витрачений адвокатом час 0,5 год.

10. Підготовка та складання заперечення ТОВ "Дніпровська Машинобудівна Компанія" на заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про зменшення пені на 90% 08.09.2023, подано в системі «Електронний суд» в справі №904/3332/23, витрачений адвокатом час 2 год.

11. Участь адвоката в судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/3332/23: 08.08.2023 (згідно протоколу с/з з 11:43:34 по 11:57:10), 22.08.2023 (згідно протоколу с/з з 11:04:14 по 11:08:18), 11.09.2023 (згідно протоколу с/з з 11:38:17 по 11:53:22), 10.10.2023 в якості представника клієнта, витрачений адвокатом час 1 год.

12. Перевірка та доведення до відома Клієнта актуального стану розгляду/ вирішення справи № 904/3332/23 в Господарському суді Дніпропетровської області за допомогою Інтернет ресурсів https://reyestr.court.gov.ua та https://reyestr.court.gov.ua та кабінету Електронний суд підсистеми ЄСІТС, витрачений адвокатом час 2 год.

13. Підготовка проекту заяви клієнта про винесення додаткового рішення у справі № 904/3332/23 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, згідно Договору про надання правничої допомоги, витрачений адвокатом час 2 год.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданої правничої допомоги, клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська машинобудівна компанія» не має будь-яких зауважень чи претензій до обсягу та якості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО "Біднягін і партнери" згідно договору про надання правничої допомоги договору № 23-06/01 від 23.06.2023 року.

Даний Акт узгоджено та підписано Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" та Адвокатським об`єднанням "Біднягін і партнери".

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено вище, позивач в позовній заяві зазначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн. надавши на підтвердження, зокрема, договір № 23-06/01 про надання правової (правничої) допомоги від 23.06.2023, рахунок № 01 від 26.06.2023 на суму 40 000,00 грн., платіжну інструкцію № 97 від 26.06.2023 на суму 40 000,00 грн.

Звертаючись із заявою про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, позивач надав Акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги 23-06/01 від 23.06.2023 від 10.10.2023.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач надав усні заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, вважає суму 40 000,00 грн. завищеною та просив її зменшити.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Слід зазначити, що справа № 904/3332/23 є прямим продовженням справи № 904/3071/22 в якій з відповідача стягувався основний борг, пеня та штраф за порушення строків поставки за цим же договором поставки № 2103883 від 30.07.2021.

Представником з боку позивача в справі № 904/3071/22 також був адвокат Сагайдак А.В., отже він добре обізнаний з усіма документами та питаннями стосовно спірного договору.

Також слід зазначити, що у справі № 904/3332/23 позивач заявив до стягнення з відповідача лише пеню, 3% річних та інфляційні втрати, судова практика по стягненню штрафних санкцій є сталою, що не потребувало для кваліфікованого спеціаліста великих затрат часу, як для розрахунку заявлених до стягнення сум, так і для складання позовної заяви для досвідченого фахівця.

Не потребувалося також затрат часу адвокатом на «пошук та аналіз релевантних для позовної заяви Клієнта висновків ЄСПЛ» (п.3 Акту № 1), оскільки все це, як вбачається з системи «Діловодство спеціалізованого суду» вже було зроблено ним у справі № 904/3071/22 (а.с.2, а.с. 177).

Стосовно заперечень представника позивача відносно того, що суд не має права втручатися в правовідносини, які склалися між клієнтом та адвокатом, суд зазначає, що у пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)…

129. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18".

Також Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Що ж стосується відносин між клієнтом та між адвокатом та клієнтом, то суд зазначає, що розподіл судових витрат у справі не означає відсутність обов`язку клієнта сплатити адвокату суму, узгоджену ними за договором про надання правової допомоги.

За таких обставин, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, незначний обсяг доказів у справі, нескладний розрахунок штрафних санкцій; ціну позову, наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

43 733,71 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" (49017, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд. 2А; ідентифікаційний код 40749589) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

У стягнені з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 43 733,71 грн. відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Додаткове рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.10.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко